Постанова № 71717376, 16.01.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р. Справа № 922/2775/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І. В.;

за участі секретаря судового засідання Марченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Південний” (вх.№3612Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/2775/16

за позовом Приватного підприємства фірма “Альтаир”, м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку “Південний”, м.Одеса,

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1.Іноземного підприємства “Омбілік Інвестментс”, м.Харків,

2.Приватного підприємства “Студія оптимального будівництва “Моноліт”, м.Харків,

про визнання недійним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про визнання недійсними договору №4 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки №28_12/09-42, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 28.12.2009 за реєстровим №4792; договору №5 від 28.02.2012 про внесення змін до вказаного договору іпотеки; договору № 6 від 31.08.2012 про внесення змін до зазначеного договору іпотеки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 задоволено клопотання позивача, залучено до участі у справі в якості третьої осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Іноземне підприємство «Омбілік Інвестментс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Омбілік Трейд».

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі №922/2775/16 (суддя Аріт К.В.) у позові відмовлено частково. Визнано недійсним пункт 6.7 договору №4 від 28.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №6931, про внесення змін до договору іпотеки №28_12/09-42, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 28.12.2009 за реєстровим № 4792.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2016 у справі №922/2775/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2017 касаційну скаргу ПАТ АБ "Південний" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі №922/2775/16 та рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2016 скасовані, матеріали справи скеровані для нового розгляду до господарського суду Харківської області.

Скасовуючи судові акти, суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанції не було досліджено положення статуту позивача щодо повноважень заступника директора ПП фірма “Альтаир” ОСОБА_2 на момент підписання договору №4 про внесення змін. Також, судами не встановлено, чи містив статут ПП фірми "Альтаир" у редакції, чинній на момент підписання договору №4 про внесення змін, положення про те, що питання збільшення позовної давності (укладення з цього приводу письмових угод, надання повноважень на їх підписання) відноситься до виключної компетенції загальних зборів засновників позивача. Тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що для підписання угоди про збільшення позовної давності необхідно було погодження загальних зборів засновників позивача, є передчасними. Крім того, в оскаржуваних рішенні та постанові не зазначено, чому саме пункт 6.7 Договору №4 про внесення змін, який міститься у повному тексті спірного договору, не є таким, що був у подальшому схвалений. Виокремивши один пункт спірного договору, суди дійшли суперечливого висновку. Судами попередніх інстанцій не зазначено, якими нормами права передбачено можливість подальшого схвалення частини договору - одного його пункту, а не в цілому.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2017 справу №922/2775/16 передано до розгляду судді Прохорову С.А.

При новому розгляді справи позивачем у порядку приписів частини 4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) реалізоване право щодо зміни предмету позову, а саме: позивачем подана заява (вх.№10.10.2017), в якій просив суд розглядати позовні вимоги у наступній редакції: - визнати недійсним пункт 6.7 договору №4 від 28.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим №6931, про внесення змін до договору іпотеки №28_12/09-42, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 28.12.2009 за реєстровим №4792.

Ухвалою суду від 11.10.2017 прийнято заяву про зменшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2017 залучено до участі у справі Приватне підприємство «Студія оптимального будівництва «Моноліт» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/2775/16 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено повністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що 28.12.2011 між ПП фірмою “Альтаир” в особі заступника директора ОСОБА_2 та ПАТ АБ “Південний” в особі керуючого філією АБ “Південний” у м.Харкові ОСОБА_3 підписано договір №4 про внесення змін до Договору іпотеки №28_12/09-42. Відповідно до договору №4 сторони виклали договір іпотеки у новій редакції. Господарський суд зазначив, що включення сторонами договору №4 про внесення змін до змісту пункту 6.7 договору про збільшення строків позовної давності врегульовується окремим договором про збільшення позовної давності. Включення сторонами договору №4 про внесення змін до змісту пункту 6.7 про збільшення строків позовної давності не відміняє розуміння цього пункту як окремої угоди, що включений до змісту договору №4. Питання подовження строків позовної давності не розглядалося на загальних зборах засновників ПП фірми “Альтаир”, заступнику директора не надавались повноваження на укладання та підписання угоди про збільшення строків позовної давності. З урахуванням того, що заступник директора ПП фірми «Альтаир» ОСОБА_2 не був наділений відповідними повноваженнями на збільшення строків позовної давності господарський суд дійшов висновку про визнання недійсним пункту 6.7 договору №4.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 та припинити провадження у справі №922/2775/16.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт, посилаючись на ст.241 Цивільного кодексу України, зазначає, що правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення позивачем договору №4 від 28.12.2011 у повному обсязі за всіма пунктами підтверджується: - прийняттям зборами власників рішень щодо внесення змін до договору іпотеки №28_12/09-42 від 28.12.2009, оформлених протоколом зборів засновників від 27.08.2012 №3; - фактом сприяння представникам банку «Південний» у наданні з боку позивача доступу до квартири для перевірки умов збереження предмету іпотеки, що підтверджується актом перевірки наявності та збереження заставного майна від 26.03.2012, 25.06.2012, 26.09.2012, 13.12.2012; - укладенням у подальшому договору №5 від 28.02.2012, договору №6 від 31.08.2012, якими вносились зміни до договору іпотеки №28_12/09-42 від 28.12.2009. Апелянт вважає, що позивач своїми діями схвалив укладення договору №4 від 28.12.2011 у повному обсязі, оскільки нормами ст.241 Цивільного кодексу України не передбачено можливості схвалення лише частини правочину. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до положень статуту ПП фірма «Альтаир» існує розмежування компетенції між вищим органом управління підприємством (зборами власників) та виконавчим органом підприємства (директором). Посилаючись на положення статуту, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, апелянт вважає, що питання продовження строків позовної давності (так само укладання з цього приводу письмових угод, надання повноважень на підписання) – відноситься до компетенції директора (а в його відсутність – заступника директора).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено на 19.12.2017 о 10:30 год. Зобов’язано апелянта надати суду належним чином засвідчену копію довіреності на представництво інтересів відповідача до матеріалів справи та оригінал для огляду у судове засідання; позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, за три дні до судового засідання надати відзиви на апеляційну скаргу. Крім того, зобов’язано сторони надати суду довідки та витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

18.12.2017 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№13125) на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими. Зокрема, зазначає, що прийняті рішення загальними зборами ПП фірма «Альтаир», оформлені протоколами, не можливо трактувати як підтвердження збільшення строків позовної давності, оскільки у рішеннях іде мова про пролонгацію договору іпотеки. У жодному акті загальних зборів не зазначено про угоду щодо продовження строків позовної давності та його схвалення. Також, не можна вважати сприяння представникам банку у доступі до приміщення, які були предметом іпотеки, погодження на зміну строків позовної даності. На думку позивача, подальше укладення договору №5, №6 ніяким чином не підтверджують узгодження строків позовної давності, оскільки у зазначених договорах йдеться про пролонгацію дії договору іпотеки. Позивач зазначає, що вчинення оскаржуваних правочинів заступником директора без довіреності юридичної особи не може створювати жодних правових наслідків для самої юридичної особи. Від імені ПП фірма «Альтаир» без довіреності відповідно до статуту та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має право вчиняти будь-які дії лише директор. Крім того, позивач вважає, що у відповідності до приписів ст.259 Цивільного кодексу України пункт 6.7 договору №4 є окремим правочином щодо збільшення строків позовної давності, укладення якого не узгоджували ані ПП фірма «Альтаир», ані її директор.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 відкладено розгляд справи на 16.01.2018 о 17:30 год. Визначено строк для подання учасниками справи відзивів на апеляційну скаргу, мотивованих пояснень щодо своєї правової позиції у даній справі, доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв і клопотань, пов’язаних з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин раніше (за наявності таких заяв чи клопотань та обґрунтування поважності причин), та заперечення щодо заявлених клопотань та заяв із доказами направлення копій таких заяв і клопотань іншим учасникам справи - по 03.01.2018, включно.

03.01.2018 від позивача до суду надійшов лист (вх.№42), в якому просить суд долучити до матеріалів справи завірену копію статуту ПП фірма «Альтаир» від 28.03.2007, яка діяла на момент оскаржуваного правочину, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.11.2011 та 03.01.2018. Зазначені документи долучені до матеріалів справи.

16.01.2018 від відповідача до суду надійшла заява (вх.№449) про долучення до матеріалів справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.01.2018 для перевірки повноважень представника ПАТ АБ «Південний». Зазначений витяг долучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.01.2018 відповідач уточнив вимоги апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважає її безпідставною та необґрунтованою, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції – без змін.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, у судове засідання не з’явилися, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Учасники процесу були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 16.01.2018, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з Законом України у редакції від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» 15.12.2017 набув чинності Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів продовжує розглядати справу відповідно до положень нової редакції Кодексу.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

28.12.2009 між ПП фірма «Альтаир» (майновий поручитель/іпотекодавець) в особі заступника директора ОСОБА_2 та ПАТ АБ «Південний» (іпотекодержатель) в особі керуючого філією АБ “Південний” укладено договір іпотеки №28_12/09-42, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, за реєстровим №4792.

Відповідно до пункту 1.2. договору іпотеки за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов’язань позичальника (ТОВ “Омбілік-Трейд”), що випливають з кредитного договору від 28.12.2009 №В-12/2 та всіх додаткових угод до нього, згідно з яким іпотекодержатель зобов’язується надати позичальнику кредитну лінію на суму 75000,00 доларів США з 28.12.2009 і терміном повернення 27.12.2010, а позичальник зобов’язується у розмірі, на умовах та у строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також, сплатити штрафи та пені, передбачені умовами кредитного договору, який є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 6.5 договору іпотеки усі суперечки і розбіжності, що виникають з цього договору, підлягають розгляду у відповідності з чинним законодавством України. При цьому, сторони домовились, що суд, в якому будуть розглядатись позови – є суд за місцем знаходження предмета іпотеки незалежно від місця проживання/реєстрації та громадянства іпотекодавця.

14.12.2011 зборами засновників ПП фірми "Альтаир", оформленими протоколом, вирішено: надати згоду на подовження майнового поручительства; надати банку всі необхідні документи для оформлення подовження майнового поручительства; надано згоду заступнику директора ПП фірми "Альтаир" ОСОБА_2, повноваження на укладання та підписання подовження договору майнового поручительства нерухомістю (а.с.164-165, том 1).

28.12.2011 між ПП фірмою “Альтаир” в особі заступника директора ОСОБА_2 та ПАТ АБ “Південний” в особі керуючого філією АБ “Південний” у м.Харків ОСОБА_3 підписано договір №4 про внесення змін до договору іпотеки №28_12/09-42, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 28.12.2009 за реєстровим №4792, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1, за реєстровим №6931 (далі – договір №4). Відповідно до цього договору №4 сторони виклали договір іпотеки у новій редакції.

Пунктом 1.2 договору №4 встановлено, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов’язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 28.12.2009 №В-12/2 та усіх додаткових угод до нього, згідно з яким іпотекодержатель зобов’язується надати позичальнику кредитну лінію на суму 168000,00 доларів США з 28.12.2009 і терміном повернення 28.02.2012, а позичальник зобов’язується у розмірі, на умовах та в строки, визначені в кредитному договорі, повернути іпотекодержателю кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, плату за розрахункове обслуговування, а також, сплатити штрафи та пені, передбачені умовами кредитного договору, який є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 6.7 договору №4 сторони погодили, що всі суперечки й розбіжності що виникають з цього договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів. У випадку недосягнення згоди за результатами переговорів, а також у випадку небажання однією зі сторін вирішувати суперечки шляхом переговорів, зацікавлена сторона має право звернутися для вирішення суперечки в суд відповідно до підсудності й у порядку, передбаченому нормами чинного законодавства України. Строк позовної давності встановлюється тривалістю в десять років.

28.02.2012 між ПП фірмою «Альтаир» в особі заступника директора ОСОБА_2 та ПАТ АБ «Південний» в особі керуючого філією АБ «Південний» у м.Харкові ОСОБА_3 підписано договір №5 про внесення змін до договору іпотеки №28_12/09-42 від 28.12.2009 (далі – договір № 5 про внесення змін). При цьому, зазначено, що заступник директора ПП фірми "Альтаир" ОСОБА_2 діє на підставі протоколу зборів засновників від 14.12.2011.

Відповідно до пункту 1 договору №5 про внесення змін сторони внесли зміни до договору іпотеки, а саме: пункт 1.2 виклали у новій редакції, визначивши суму кредиту у розмірі 1343 328,00 грн з терміном повернення – 30.08.2012.

31.08.2012 між ПП фірмою «Альтаир» в особі заступника директора ОСОБА_2 та ПАТ АБ «Південний» в особі керуючого філією АБ «Південний» у м.Харкові ОСОБА_3 підписано договір №6 про внесення змін до договору іпотеки №28_12/09-42 від 28.12.2009 (далі – договір №6 про внесення змін). При цьому, зазначено, що підписанні цього договору заступник директора ПП фірми "Альтаир" ОСОБА_2 діяв на підставі протоколу зборів засновників від 27.08.2012.

Згідно з договором № 6 про внесення змін сторони виклали у новій редакції пункт 1.2 договору іпотеки, визначивши термін повернення запозичених коштів – 28.12.2012.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно зі ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір №4 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки, який містить оспорюваний позивачем пункт 6.7, від імені позивача підписано заступником директора ОСОБА_2.

Як убачається з пункту 1.1 статуту Приватного підприємства фірма «Альтаир» у редакції від 28.03.2007, чинній на момент спірних правовідносин, власниками приватного підприємства фірми «Альтаир» є ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Пунктом 7.2 статуту встановлено, що управління діяльністю підприємства здійснює директор, який призначається зборами власників. До компетенції директора відносяться усі питання діяльності підприємства, крім тих, які чинним законодавством або цим статутом віднесені до компетенції інших органів підприємства. Питання, віднесені до виключної компетенції зборів власників, не можуть бути передані ними для вирішення директору підприємства. У період відсутності директора на підприємстві заступник директора користується всіма правами та на нього покладаються обов’язки директора у межах, встановлених цим статутом, у тому числі, але не виключно, пунктами 6.2.2.-6.2.6 цього статуту. Директор вправі без довіреності здійснювати дії від імені підприємства. Директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства. Якщо діючим законодавством передбачено обов’язкове отримання згоди власників для здійснення директором відповідних дій, здійснення яких може здійснюватися директором після отримання ним письмового уповноваження зборів власників.

Згідно з пунктом 7.1.5 статуту ПП фірма «Альтаир» виключною компетенцією зборами власників підприємства є: визначення основних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів і звітів про їх виконання; визначення організаційної структури підприємства; внесення змін і доповнень до статуту підприємства; призначення і звільнення (відкликання) директора та заступника директора підприємства; затвердження річних результатів діяльності підприємства, у тому числі й філій; створення, реорганізація та ліквідація філій і представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб підприємства; визначення умов оплати праці посадових осіб підприємства, його філій та представництв; прийняття рішення про припинення діяльності підприємства, призначення ревізійної та ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу тощо.

Проаналізувавши зміст статуту ПП фірма «Альтаир», у редакції від 28.03.2007, колегія суддів зазначає, що питання збільшення позовної давності (укладення з цього приводу письмових угод, надання повноважень на їх підписання) не віднесено до виключної компетенції загальних зборів засновників позивача.

Згідно зі статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Схвалення ПП фірма "Альтаир" договору іпотеки №№28_12/09-42 від 28.12.2009 підтверджується прийняттям у подальшому зборами засновників підприємства як вищим органом підприємства рішень щодо внесення змін до договору іпотеки (протокол №3 від 27.08.2012) (а.с.221, том 1); підписанням договору №5 від 28.02.2012 та №6 від 31.08.2012 про внесення змін до договору іпотеки №28_12/09-42 від 28.12.2009.

Наведене вище доводить факт того, що ПП "Альтаир" після укладення договорів іпотеки неодноразово схвалювало договори іпотеки, внаслідок чого цивільні права та обов'язки іпотекодавця за договорами підтверджені з моменту вчинення цих правочинів.

З аналізу положень статті 628 Цивільного кодексу України убачається, що сукупність усіх умов (пунктів) договору становлять його зміст як єдиного договору, у тому числі й змішаного, який може містити, зокрема, угоду про збільшення строків позовної давності.

Отже, схваливши в цілому договір №4 від 28.12.2011, позивач тим самим схвалив усі його умови, у тому числі, й викладені в оспорюваному пункті 6.7 цього договору.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт як на підставу схвалення на укладення договір №4 від 28.12.2011 також посилається на факт сприяння представникам банку «Південний» у наданні з боку ПП фірма «Альтаир» доступу до квартири для перевірки умов збереження предмету іпотеки, що підтверджується актами перевірки наявності та збереження заставного майна від 26.03.2012, 25.06.2012, 26.09.2012, 13.12.2012 (а.с.74-77, том 1), які свідчать про фактичне сприяння позивачем представникам відповідача у наданні доступу до нежитлових приміщень для перевірки умов збереження предмету іпотеки. При цьому, акт від 25.06.2012 підписаний безпосередньо директором ПП фірма "Альтаир" ОСОБА_4 (а.с.75, том 1).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що довіреність на укладення договору іпотеки має бути тільки нотаріально посвідченою, оскільки нормами чинного законодавства імперативно не встановлено обов’язкове нотаріальне посвідчення довіреності на укладення договору іпотеки.

Доводи позивача про те, що повноваженнями на підписання спірного договору наділений виключно директор підприємства ОСОБА_4, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є підписантом, колегія суддів не може взяти до уваги, виходячи з такого.

Відповідно до рішення зборів засновників ПП фірма «Альтаир», оформленого протоколом від 07.02.2006, директором Приватного підприємства фірми «Альтаїр» призначено ОСОБА_4 (а.с.191, том 1).

Згідно з рішенням засновника (ОСОБА_5) від 12.05.2016 прийнято рішення про припинення Приватного підприємства фірми «Альтаир». Ліквідатором призначено одноособово ОСОБА_4 (а.с.193, том 1).

З відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.12.2011 убачається, що від імені ПП фірма "Альтаир" підписантом є ОСОБА_4.

Однак договори №4, 5, 6 про внесення змін до договору іпотеки підписані заступником директора підприємства ОСОБА_2 саме на підставі протоколів загальних зборів власників підприємства, а не з посиланням на повноваження, визначені статутом, та містять підписи обох співвласників позивача (ОСОБА_4 та ОСОБА_2М.), що свідчить про обізнаність керівника позивача про укладення договору №4 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 Цивільного кодексу України).

За змістом частини третьої цієї статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов’язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм можна зробити висновок про те, що сторони договору досягли згоди по усім умовам договору №4 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки №28_12/09-42 від 28.12.2009, у тому числі, і щодо пункту 6.7 договору, в якому сторони передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена до десяти років, що відповідає вимогам статті 6 і частини першої статті 259 Цивільного кодексу України.

Отже, нормами чинного законодавства не передбачена можливість подальшого схвалення частини договору (одного його пункту), а не договору в цілому.

Щодо доводів суду першої інстанції про те, що директор підприємства ОСОБА_4 у спірний період виконував свої посадові обов’язки та знаходився на підприємстві, то колегія суддів виходить з того, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження зазначеного.

Натомість, як убачається з договору №4 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки №28_12/09-42 від 28.12.2009, заступник директора ОСОБА_2 діяв на підставі протоколу зборів засновників від 14.12.2011, якими надано згоду заступнику директора ПП фірми "Альтаир" ОСОБА_2, повноваження на укладення та підписання подовження договору майнового поручительства нерухомістю.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи доводи апеляційної скарги, а висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для визнання недійсним пункту 6.7 договору №3 від 28.12.2011 про внесення змін до договору іпотеки, помилковими.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частин 1, 2 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/2775/16 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Південний” задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.11.2017 у справі №922/2775/16 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Стягнути з Приватного підприємства фірми "Альтаир" (код ЄДРПОУ 24346393, 61177, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний» (код ЄДРПОУ 20953647, 65059, м.Одеса, вул.Краснова, 6/1) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1760 гривень.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 22.01.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя І.В.Тарасова