Ухвала суду № 71717127, 18.01.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"18" січня 2018 р. Справа№ 910/14230/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від ініціюючого кредитора: Семеняка В.В. - довіреність № 439/16-Н від 15.07.16

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „КВИТА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року

у справі № 910/14230/14 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка Холдінг Інвест"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року у справі № 910/14230/14 визнано конкурсними кредиторами ТОВ „Ніка Холдінг Інвест": - першої черги: ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на суму 7 308,00 грн.; - четвертої черги: ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на суму 43 056 322,22 грн., ТОВ „Об'єднання „Укрфарм" на суму 13 739 790,95 грн., ТОВ „Аптечна компанія" на суму 13 069 131,00 грн., ТОВ „АК Аптека № 7" на суму 13 702 375,00 грн.; - шостої черги: ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на суму 1 531 382,82 грн., ТОВ „Об'єднання „Укрфарм" на суму 5 007 918,49 грн., ТОВ „Аптечна компанія" на суму 4 603 785,90 грн., ТОВ „АК Аптека № 7" на суму 4 732 787,90 грн. Визнано вимоги ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", які забезпечені заставою майна боржника на суму 31 959 970,00 грн. Затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ „Ніка Холдінг Інвест" на загальну суму 131 410 772,19 грн. Відмовлено у визнанні кредиторських вимог ТОВ „Київ Лімітед Інвест" на суму 29 956 230,00 грн., ТОВ „Об'єднання „Укрфарм" на суму 35 624 559,30 грн., ТОВ „Інформаційний центр „Браво" на суму 30 966 804 грн., ТОВ „Аптечна компанія" на суму 36 586 349,87 грн., ТОВ „АК Аптека № 3" на суму 14 516 563,46 грн., ТОВ „АК Аптека № 7" на суму 35 955 510,70 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду в частині грошових вимог ТОВ „АК Аптека № 3" та ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", ТОВ „КВИТА" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ „КВИТА" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.12.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу представник ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „КВИТА" у зв'язку з відсутністю у останнього статусу кредитора у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017 року відкладено розгляд справи на 18.01.2018 року на підставі ст. 216 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року.

У зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.01.2018 року для розгляду справи № 910/14230/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.

Ухвалою суду від 18.01.2018 року вищевказаною колегією суддів справу № 910/14230/14 за апеляційною скаргою ТОВ „КВИТА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року прийнято до провадження

Представник ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" в судовому засіданні 18.01.2018 року проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував та просив закрити апеляційне провадження в даній справі, оскільки ТОВ „КВИТА" не набуло статусу кредитора у справі, а оскаржувана останнім ухвала не порушує його прав та обов'язків.

Представники скаржника та інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника банку, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „КВИТА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року у справі № 910/14230/14 підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (дали - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2014 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2014 року, порушено провадження у справі № 910/14230/14 про банкрутство ТОВ „Ніка Холдінг Інвест", визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" на суму 1 416 228,76 грн.; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Самофалова В.В., вирішено інші процедурні питання.

Оголошення про порушення провадження у справі № 910/14230/14 про банкрутство ТОВ „Ніка Холдінг Інвест" опубліковано на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 29.09.2014 року за № 9414.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2015 року у справі № 910/14230/14 прийнято до розгляду заяви ПАТ „Райффайзен Банк Аваль", ТзОВ „АК Аптека № 3", ТОВ „АК Аптека № 7", ТОВ „Інформаційний центр „Браво", ТОВ „Об'єднання „Укрфарм", ТОВ „Київ Лімітед Інвест" та ТОВ „Аптечна компанія" з кредиторськими вимогами до боржника, які звернулись до місцевого господарського суду у встановлений ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство строк.

Так, зокрема, грошові вимоги ТОВ „АК Аптека № 3" до боржника на суму 14 516 563,46 грн. ґрунтувались на зобов'язаннях, які виникли на підставі Договору доручення №18041н від 18.04.2008 року, Договору про відступлення права вимоги №17/08-12 від 17.08.2012 року укладеного між ТОВ „Боско" та ТОВ „АК Аптека № 3", та складаються з основного боргу в сумі 12 097 136,22 грн. та штрафних санкцій в сумі 2 419 427,24 грн.

Як зазначалось вище, ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року затверджено реєстр вимог кредиторів у справі №910/14230/14 про банкрутство ТОВ „Ніка Холдінг Інвест", якою в тому числі відмовлено у визнанні кредиторських вимог ТОВ „АК Аптека № 3" на суму 14 516 563,46 грн.

Вказана ухвала місцевого господарського суду, зокрема, в частині розгляду грошових вимог ТОВ „АК Аптека № 3" залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 17.05.2017 року у цій справі.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року у справі № 910/14230/14, ТОВ „КВИТА" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, з вимогою скасувати ухвалу господарського суду першої інстанції в частині вимог ТОВ „АК Аптека № 3", які виникли із зобов'язань за Договором доручення №18041н від 18.04.2008 року, посилаючись на Договір про відступлення права вимоги №17/08-12 від 17.08.2012 року, укладеного між ТОВ „Боско" та ТОВ „АК Аптека № 3" та Договір про відступлення права вимоги №17/10-14 від 17.10.2014 року, за умовами якого ТОВ „АК Аптека № 3" частково відступило ТОВ „КВИТА" право вимоги виконання зобов'язання в сумі 104 281,00 грн.

Приймаючи вказану апеляційну скаргу до провадження, судом апеляційної інстанції, з посиланням на приписи п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7, було зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Враховуючи наведені положення, судова інстанції зазначає наступне.

Приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачає, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Отже, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Між тим, згідно з ч. 2 ст. 255 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції можуть подавати учасники справи відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно зі статтею 1 Закону про банкрутство учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника визначені приписами ст.ст.23-25 Закону про банкрутство.

Статтею 23 названого Закону визначено порядок пред'явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою. Так, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, а забезпечені кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

Положеннями ст. 23 та ст. 25 Закону про банкрутство на господарський суд покладено обов'язок щодо розгляду у попередньому засіданні суду заяв з вимогами конкурсних кредиторів та забезпечених кредиторів. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів, про що виносить ухвалу, в якій зазначаються відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги, а також розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.

При цьому, виходячи з положень ГПК України та норм ст. 1 Закону про банкрутство, правовий статус особи, як такої, що має кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство відрізняється, в залежності від стадії провадження у справі про банкрутство, від процесуального статусу цієї ж особи, як сторони або учасника провадження у справі про банкрутство, що має та користується відповідними процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Судова колегія зауважує, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.

Таким чином, відповідно до наведених норм Закону про банкрутство, у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою, особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу конкурсного (заставного) кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення та доведення порушення його прав оскаржуваним рішенням. (Аналогічна правова позиція щодо права на оскарження прийнятих у справі процесуальних документів викладена у постановах Вищого господарського суду України від 06.09.2017 року у справі № 909/870/16, від 07.03.2017 року у справі № 910/9131/16, від 26.07.2017 року у справі № 925/960/16, від 29.11.2016 року у справі № 912/1120/16 та від 26.12.2016 року у справі № 924/1925/15.

Так, в обґрунтування свого права на звернення до суду з даною апеляційною скаргою скаржник зазначає, що оскаржуваною ухвалою судом вирішено питання про права та обов'язки ТОВ „КВИТА", оскільки, за його твердженням, останнє є кредитором ТОВ „Ніка Холдінг Інвест" за договором доручення № 18041н від 18.04.2008 року на підставі укладеного з ТОВ „АК Аптека № 3" договору про відступлення права вимоги №17/10-14 від 17.10.2014 року.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ „КВИТА" з грошовими вимогами до боржника в порядку та строки, встановлені Законом про банкрутство, як і відсутні будь-які клопотання скаржника щодо здійснення заміни кредитора його правонаступником.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ „КВИТА" статусу кредитора у справі не набуло та не є учасником справи про банкрутство ТОВ „Ніка Холдінг Інвест", оскільки не звернулося з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку, клопотання про заміну кредитора його правонаступником не подавало та на час подання апеляційної скарги не включено до реєстру вимог кредиторів боржника.

При цьому, слід зазначити, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.

Скаржником в свою чергу при зверненні з апеляційною скаргою також не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною ухвалою місцевого суду вирішено питання про права та обов'язки останнього.

Водночас, судом також встановлено, що грошові вимоги ТОВ „АК Аптека № 3" до ТОВ „Ніка Холдінг Інвест", що були заявлені кредитором в порядку ст.ст. 23-25 Закону про банкрутство та ґрунтувались, зокрема, на зобов'язаннях, які виникли на підставі Договору доручення № 18041н від 18.04.2008 року та договору про відступлення права вимоги №17/08-12 від 17.08.2012 року, укладеного між ТОВ „Боско" та ТОВ „АК Аптека № 3", частину з яких згодом було частково відступлено ТОВ „АК Аптека № 3" на користь ТОВ „КВИТА" в сумі 104 281,00 грн., на підставі чого останнє вважає себе кредитором у справі, вже були предметом розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанції в межах даної справи, та за вказаною угодою були відхилені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій (рішення господарських судів в цій частині підтримано Вищим господарським судом України постановою від 17.05.2017 року), з тих підстав, що за Договором доручення на повіреного покладався обов'язок вчинити дії по підготовці до укладання Договорів купівлі-продажу, що боржником було виконано та сплачено ТОВ „Ніка Холдінг Інвест" вартість наданих послуг, визначених умовами Договору.

Поряд з цим, колегія суддів вважає необхідним зауважити на тому, що ТОВ „КВИТА", за наявності підстав (зокрема Договору про відступлення права вимоги №17/10-14 від 17.10.2014 року), мало реалізувати своє право вимоги до боржника лише у порядку встановленому приписами ст.ст.23-25 Закону про банкрутство.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що не набувши статусу учасника провадження у справі та не довівши порушення прав та обов'язків оскаржуваною ухвалою місцевого суду, ТОВ „КВИТА" позбавлене права на апеляційне оскарження

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство" юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

З метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України Постановою Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7 роз'яснено, що у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Згідно ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі № 910/14230/14 про банкрутство ТОВ „Ніка Холдінг Інвест", а права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені, а рішення стосовно його прав та обов'язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема на оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ „КВИТА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року підлягає закриттю.

Керуючись статтями 231, 234, 255, 264, 281 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „КВИТА" на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року у справі № 910/14230/14 за заявою Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніка Холдінг Інвест" про банкрутство.

2. Матеріали справи № 910/14230/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції у строк, встановлений ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

А.А. Верховець