Рішення № 71716450, 16.01.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2018 року Справа № 913/951/17

Провадження №26/913/951/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

до Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради (місцезнаходження: 93295, м. Золоте, Луганська область, вул. Молодіжна, 22А)

про стягнення 134578,20 грн

Суддя Масловський С.В.

Секретар судового засідання Медуниця Р.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув;

В судовому засіданні 16.01.2018 судом у відповідності до статті 233 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.12.2017 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради про стягнення 134578,20 грн, з яких 81749,39 грн – основний борг, 5247,75 грн – 3% річних, 27075,57 – інфляційні витрати, пеня – 20505,49 грн.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.12.2017 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.01.2018.

Суд звертає увагу сторін, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України виклали в новій редакції.

Відповідно до пункту 9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 134578,20 грн, що відповідно до п.1. ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначається, як малозначна справа.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України малозначні справи розглядаються в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п’яти днів з дня отримання відзиву.

02.01.2018 від відповідача через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач суму заборгованості в розмірі 81749,39 грн визнає в повному обсязі. Проте просить суд відмовити у стягненні пені в сумі 20505,49 грн посилаючись на проведенням антитерористичної операції на території, де здійснює свою господарську діяльність відповідач, захоплення рухомого та нерухомого майна підприємства; Закон України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” , яким ч. 2 ст. 2 Закону встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

09.01.2018 від позивача через канцелярію Господарського суду Луганської області надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому позивач заперечує проти доводів відповідача, що позивач є енергетичною компанією. Також позивач заперечує проти застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до п.9.3. договору строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач в судові засідання 16.01.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суду Луганської області,-

ВСТАНОВИВ:

26.12.2013 року між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, як продавцем, та комунальним підприємством "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради, як покупцем, укладено договір купівлі - продажу природного газу №263/15-КП-20, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну території України Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (п.1.1).

Умовами договору сторони погодили, що газ який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб’єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (п.1.2.); продавець передає покупцеві газ з 01.01.2015 по 31.12.2015 обсягом до 13,848 тис.куб.м (п. 2.1.); приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п.3.3.); не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п. 3.4.) ціна на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом (п.5.1.); ціна за 1 000 куб. м газу становить 5900,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн, крім того ПДВ – 20 % - 73,34 грн, всього з ПДВ – 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6384,70 грн, крім того ПДВ 20 % - 1276,94 грн, всього з ПДВ - 7661,64 гривень (п.5.2.); у разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов’язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п.5.3); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1.); за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п.7.1); строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років (п.9.3.); договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11).

Додатковою угодою №1 від 10.02.2015 сторони змінили ціну газу, п.5.2. викладено в наступній редакції: ціна за 1 000 куб. м газу становить 5700,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн, крім того ПДВ – 20 % - 73,34 грн, всього з ПДВ – 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6180,70 грн., крім того ПДВ 20 % - 1236,14 грн., всього з ПДВ - 7416,84 гривень.

Додатковою угодою №2 від 10.03.2015 сторони змінили ціну газу, п.5.2. викладено в наступній редакції: ціна за 1 000 куб. м газу становить 8900,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 366,70 грн, крім того ПДВ – 20 % - 73,34 грн, всього з ПДВ – 440,04 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 9444,70 грн., крім того ПДВ 20 % - 1888,94 грн., всього з ПДВ - 11333,64 гривень.

Додатковою угодою №3 від 15.04.2015 сторони змінили ціну газу, п.5.2. викладено в наступній редакції: ціна за 1 000 куб. м газу становить 7200,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 656,20 грн, крім того ПДВ – 20 % - 131,24 грн, всього з ПДВ – 787,44 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 8000,20 грн., крім того ПДВ 20 % - 1600,04 грн., всього з ПДВ - 9600,24 гривень.

Додатковою угодою №4 від 15.05.2015 сторони змінили ціну газу, п.5.2. викладено в наступній редакції: ціна за 1 000 куб. м газу становить 6810,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 656,20 грн, крім того ПДВ – 20 % - 131,24 грн, всього з ПДВ – 787,44 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7602,40 грн., крім того ПДВ 20 % - 1520,48 грн., всього з ПДВ - 9122,88 гривень.

Додатковою угодою №5 від 05.06.2015 сторони змінили ціну газу, п.5.2. викладено в наступній редакції: ціна за 1 000 куб. м газу становить6600,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 656,20 грн, крім того ПДВ – 20 % - 131,24 грн, всього з ПДВ – 787,44 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7388,20 грн, крім того ПДВ 20 % - 1477,64 грн, всього з ПДВ - 8865,84 гривень.

Додатковою угодою №6 від 20.07.2015 сторони змінили ціну газу, п.5.2. викладено в наступній редакції: ціна за 1 000 куб. м газу становить 6600,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами – 318,70 грн, крім того ПДВ – 20 % - 63,74 грн, всього з ПДВ – 382,44 грн; тариф на транспортування природного газу розподільними трубопроводами – 344,80 грн, крім того ПДВ – 20 % - 68,96 грн, всього з ПДВ – 413,76 грн; Всього вартість транспортування складає – 663,50 грн, крім того ПДВ – 20% - 132,70 грн, всього з ПДВ – 796,20 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7395,50 грн., крім того ПДВ 20 % - 1479,10 грн., всього з ПДВ - 8874,60 гривень.

Додатковою угодою №7 від 30.07.2015 сторони внесли зміни до п.6.3. та виклали його в наступній редакції: за наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минули періоди в цьому договорі, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Додатковою угодою №8 від 15.10.2015 сторони змінили ціну газу, п.5.2. з 01.10.2015 по 31.10.2015 викладено в наступній редакції: ціна за 1 000 куб. м газу становить 6600,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 689,10 грн, крім того ПДВ – 20 % - 137,82 грн, всього з ПДВ – 826,92 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7421,10 грн, крім того ПДВ 20 % - 1484,22 грн, всього з ПДВ - 8905,32 гривень.

Додатковою угодою №9 від 22.10.2015 сторони змінили ціну газу, п.5.2. з 01.11.2015 викладено в наступній редакції: ціна за 1 000 куб. м газу становить 6469,63 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 689,10 грн, крім того ПДВ – 20 %, всього з ПДВ – 826,92 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 7288,12 грн, крім того ПДВ 20 % , всього з ПДВ - 8745,74 гривень.

Додатковою угодою 10 від 02.11.2015 внесено зміни до п. 6.3. договору щодо порядку та умов проведення розрахунків та викладено реквізити продавця в новій редакції.

Додатковою угодою №11 від 25.11.2015 сторони змінили ціну газу, п.5.2. з 01.12.2015 викладено в наступній редакції: ціна за 1 000 куб. м газу становить 6474,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ – 2%; податок на додану вартість за ставкою – 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами – 689,10 грн, крім того ПДВ – 20 %, всього з ПДВ – 826,92 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 7292,58 грн, крім того ПДВ 20 % , всього з ПДВ - 8751,10 гривень.

На виконання умов договору позивач в період з 31 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року поставив природний газ відповідачеві, що підтверджується актами прийому-передачі, а саме: акт за січень 2015 року 2,463 тис.куб.м. на суму 18870,62 грн, акт за лютий 2015 року 0,749 тис.куб.м. на суму 5555,22 грн, акт за березень 2015 року 1,430 тис.куб.м. на суму 16207,11 грн, акт за квітень 2015 року 0,383 тис.куб.м. на суму 3676,88 грн, акт за жовтень 2015 року 0,636 тис.куб.м. на суму 5663,78 грн, акт за листопад 2015 року 1,534 тис.куб.м. на суму 13415,98 грн, акт за грудень 2015 року 2,098 тис.куб.м. на суму 18359,80 грн, підписаними сторонами, без будь-яких претензій, зауважень та скріплені печатками сторін.

Відповідно до бухгалтерської виписки з 01.01.2014 по 31.03.2017 сальдо на користь позивача складає 81749,39 грн.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, в силу вимог ст.526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу та інших актів законодавства.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст.692 Цивільного кодексу України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п1. ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування .

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що позивачем, як продавцем, на виконання умов договору купівлі - продажу природного газу №2363/15-КП-20 від 26.12.2014, було поставлено відповідачу, а останнім прийнято природний газ на загальну суму 81749,39 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу, які підписані представниками сторін, а також скріплені печатками юридичних осіб, без жодних зауважень та заперечень. Відповідач свої зобов'язання по повній оплаті поставленого природного газу в строк встановлений п.6.1. - не виконав. Станом на момент розгляду справи доказів протилежного суду надано не було.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором купівлі - продажу природного газу №2363/15-КП-20 від 26.12.2014 є законною, обґрунтованою, доведеною належним та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме в сумі 81749,39 грн (18870,62 + 5555,22 +16207,11 +3676,88 +5663,78 +13415,98 + 18359,80).

Крім того, у відповідності до п.7.2 договором купівлі-продажу природного газу №1361/14-БО-20 від 17.12.2013, позивач просить стягнути з відповідача за період прострочення пеню у розмірі 20505,49 грн, а також на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 5247,75 грн, та інфляційні витрати в 27075,57 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов’язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові обов’язки, в тому числі встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України.

За положеннями частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних витрат та встановлено, що він є вірним, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 5247,75 грн та інфляційних витрат в розмірі 27075,57 грн є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 20505,49 грн. суд зазначає наступне.

13 січня 2015 року Верховною радою України був прийнятий Закон України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" № 85-VIII, відповідно до ч. 2 ст. 2 якого встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”).

Статтею 3 цього Закону передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета Голос України №21 від 06.02.2015р.

Таким чином, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р. На попередні періоди положення вказаного акту не розповсюджуються в силу приписів ст.58 Конституції України.

У розумінні ст.275 Господарського кодексу України енергопостачальним підприємством (енергопостачальником) є суб’єкт господарювання, що відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві за договором.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики Про затвердження Правил користування електричною енергією до електричної енергії (активна) віднесено енергоносій, який виступає на ринку як товар, що відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками (одночасність виробництва та споживання, неможливість складування, повернення, переадресування), які визначають необхідність регулювання та регламентації використання цього товару, до електричної енергії (реактивна) - технологічно шкідливу циркуляцію електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму, викликана електромагнітною незбалансованістю електроустановок.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з визначень ст.275 Господарського кодексу України та мети і сфери застосування Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", слідує висновок додержання суб'єктного складу, яким є наявність обох означених у Законі учасників, а саме суб'єкт, як енергопостачальна компанія, діяльність якої пов'язана з постачанням безпосередньо самої енергії, як різновиду товару, що виробляється, виходячи з її властивості, у результаті перетворення енергетичних ресурсів/джерела енергії, та суб'єкт, якому встановлені обмеження в силу приведеного Закону, як підприємство - виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги громадянам у районі проведення антитерористичної операції.

Судом встановлено, що згідно статутних документів відповідача, останній є товариством, яке створено з метою постачання теплової енергії у вигляді пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1000953624 від 24.05.2016, за даними якого місцезнаходженням підприємства відповідача є м.Золоте, Луганської області на території якого безпосередньо останній проводить господарську діяльність означену статутом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014 затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, яке втратило чинність у зв’язку із прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015р., відповідно до якого, м.Золоте віднесено до таких територій.

Судом також встановлено, що згідно реєстру суб’єктів природних монополій у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, захоронення побутових відходів Комунальне підприємство "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради здійснює транспортування теплової енергії магістральними та місцевими тепловими мережами. Отже, відповідач є виконавцем житлово-комунальних послуг. Вказаний реєстр знаходиться в публічному доступі, роздруківка витягу з нього долучена до матеріалів справи

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що Комунальне підприємство "Первомайськтеплокомуненерго" - підприємство виконавець житлово-комунальних послуг, яке надає на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що є суб’єктом, на якого розповсюджуються приписи ч.2 ст.2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" №85-VІІІ від 13.01.2015р.

Відповідно до п. 6 Статуту ПАТ “НАК “Нафтогаз України” предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом. Згідно п. 2 ст. 1 Постанови КМУ від 25.07.2012 № 705 “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

Враховуючи те, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є постачальником енергоресурсу, положення ч. 2 ст. 2 Закону розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі – продажу природного газу №263/15-КП-20 від 26.12.2014 (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 29.09.2015 по справі № 908/6344/14 та в постанові від 24.02.2016 по справі № 905/1353/15).

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що оскільки приписи ч.2 ст.2 Закону України №85-VIII від 13.01.2015 поширюються на правовідносини сторін, позовна вимога Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у частині стягнення з Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" пені нарахованої за зобовязаннями січня 2015 – квітня 2015, жовтня 2015 –грудня 215 починаючи з 07.02.2015 не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належним та допустимими доказами, але такими, що підлягають задоволенню частково, а саме: основна заборгованість в сумі 81749,39 грн, інфляційні втрати в сумі 27075,57 грн, 3% річних в сумі 5247,75 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1711 грн. 09 коп.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Первомайськтеплокомуненерго" Первомайської міської ради (код ЄДРПОУ 32082152, місцезнаходження: 93295, м. Золоте, попаснянський район, Луганська область, вул. Молодіжна, 22А) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720, місцезнаходження: вул.Б.Хмельницького, б.6, м. Київ, 01001,) основну заборгованість в сумі 81749 (вісімдесят одна тисяча сімсот сорок дев’ять) грн 39 коп, інфляційні втрати в сумі 27075 (двадцять сім тисяч сімдесят п’ять) грн 57 коп, 3% річних в сумі 5247 (п’ять тисяч двісті сорок сім) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 1711 (одна тисяча сімсот одинадцять) грн 09 коп.

3. В інший частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

У той же час згідно пункту 17.5 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 22.01.2018

Суддя С.В. Масловський