Ухвала суду № 71716100, 15.01.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" січня 2018 р. Справа № 911/3530/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у справі № 512/09/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

за участю представників учасників третейського розгляду:

позивач (заявник) – ОСОБА_1, предст. за дов. від 05.09.2017;

відповідач – ОСОБА_2, предст. за дов. від 12.07.2017;

встановив:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» з заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду у справі № 512/09/17 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» (далі – ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ», заявник) до товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродекспорт» (далі – ТОВ «Агропродекспорт», відповідач) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2017, в порядку статті 122-9 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на дату винесення ухвали), розгляд заяви призначено на 11.12.2017 та витребувано від Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів», зокрема, матеріали третейської справи № 512/09/17.

11.12.2017 через канцелярію суду від Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» надійшли матеріали справи № 512/09/17 та інші документи на виконання вимог ухвали суду.

11.12.2017 через канцелярію суду відповідач подав відзив на заяву, за змістом якого заперечує проти задоволення заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду.

Ухвалою суду від 11.12.2017 розгляд заяви відкладено на 15.01.2018.

15.12.2017 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України № 2147–VIII від 03.10.2017, відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень якого, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частинами першою та другою статті 352 ГПК України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.

Водночас, частиною другою статті 31 ГПК України встановлено, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Враховуючи наведені норми законодавства, господарським судом Київської області продовжується розгляд заяви ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, без передачі її за підсудністю до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду.

11.12.2017 через канцелярію суду від заявника надійшла заява про дійсність третейської угоди.

15.01.2018 через канцелярію суду заявник подав пояснення по справі. Зазначені пояснення та заяву судом залучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.01.2018, дослідивши матеріали третейської справи та заслухавши усні пояснення представників учасників третейського розгляду, судом встановлено наступне.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» (далі – третейський суд) від 23.10.2017 позов ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» до ТОВ «Агропродекспорт» про стягнення 6 865,00 грн. заборгованості, 2 059,50 грн. штрафу, 105,51 грн. 3% річних, 698,12 грн. інфляційних втрат та 3 200,00 грн. витрат зі сплати третейського збору задоволено.

Як стверджує заявник, оскільки вказане рішення відповідачем добровільно виконано не було, ТОВ «МСС «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» було змушене звернутись до господарського суду Київської області з заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Заперечуючи проти доводів заяви, ТОВ «Агропродекспорт» посилається на те, що третейським судом порушено права відповідача щодо повідомлення його належним чином про час і місце засідання третейського суду та розглянуто справу без участі його представника.

Як вбачається з матеріалів третейської справи, позивач вказав у позовній заяві юридичну (37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 3) та поштову ( 01001, м. Київ, вул. Еспланадна 32-В) адреси ТОВ «Агропродекспорт».

Ухвалу третейського суду про наявність компетенції та порушення провадження у справі № 512/09/17 від 11.09.2017 було направлено лише на поштову адресу відповідача. В матеріалах третейської справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ТОВ «Агропродекспорт» за адресою: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна 32-В з відміткою про отримання 26.09.2017.

В свою чергу відповідач у наданих суду поясненнях зазначив, що ухвала третейського суду ним отримана не була, оскільки станом на день вручення зазначеної ухвали – 26.09.2017, за вказаною поштовою адресою відповідач фактично не знаходився та не здійснював господарської діяльності.

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами статті 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Закон), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; умови, підстави та процедуру надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено Порядком надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 10.06.2016 № 1657/5.

Користуючись правом доступу до Реєстраційного порталу, судом було здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і отримано ОСОБА_2 за № 100335480, з якого вбачається, що 22.02.2017 до Єдиного державного реєстру внесено запис про зміну місцезнаходження ТОВ «Агропродекспорт», відповідно до якого місцезнаходженням юридичної особи є: 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 3.

Як стверджує відповідач, у зв’язку з тим, що ТОВ «Агропродекспорт» фактично не знаходилось за адресою: 01001, м. Київ, вул. Еспланадна 32-В станом на день розгляду справи третейським судом, а на адресу: 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, 82, офіс 3, не надходило жодного процесуального документа, останній вважає, що третейський суд, не повідомивши належним чином відповідача про час і місце розгляду справи, порушив норми процесуального права та прийняв рішення про права та обов’язки особи, яка не брала участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 354 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Враховуючи те, що ухвала третейського суду про наявність компетенції та порушення провадження у справі № 512/09/17 від 11.09.2017 надсилалась за адресою по вул. Еспланадна 32-В у місті Києві, за якою відповідач не знаходиться, а отже не був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, суд дійшов висновку, що третейський суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.

Наведене є підставою для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду відповідно до пункту 9 частини першої статті 355 ГПК України, згідно з яким, суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо третейський суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі.

Приписами статті 356 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу про видачу наказу або про відмову у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, передбаченими цим Кодексом для ухвалення рішення. Ухвала господарського суду про видачу або відмову у видачі наказу може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції. Після набрання законної сили ухвалою про відмову у видачі наказу спір між сторонами може бути вирішений господарським судом у загальному порядку. Після розгляду господарським судом заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду справа підлягає поверненню до постійно діючого третейського суду.

Керуючись ст.ст. 234, 355, 356 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «ТІДІСІ-ДАЛЬНОБОЙ» про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» від 23.10.2017 у справі № 512/09/17 залишити без задоволення.

2. Справу № 512/09/17 повернути Постійно діючому третейському суду при Асоціації «Продавців послуг та товарів для автомобілів» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, 26 В).

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвалу підписано 22.01.2018.

Суддя О.В. Щоткін