Рішення № 71715782, 22.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2018 року 13:50 № 826/11908/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро представники сторін:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, позивача: ОСОБА_2, відповідача: Березовська А.О.,ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 1992-1305.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є фізичною особою-підприємцем, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, що звільняє останнього від обов'язку сплати земельного податку, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку позивача, підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких зазначив, що при винесенні оскаржуваних рішень відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, оскільки позивач є власником нежитлового приміщення та власником земельної ділянки, на якій розташоване таке приміщення, яке позивач здає в оренду, проте, як зазначає представник відповідача, надання в найм (оренду) нежитлового приміщення не означає, що механічно, разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташовано. Таким чином, на думку представника відповідача, позивач зобов'язаний сплачувати земельний податок.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Під час розгляду справи в судовому засіданні 04.12.2017 суд, на підставі приписів ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV з наступними змінами, перейшов за згодою присутніх представників сторін до її розгляду в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, а саме: копій нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежилого приміщення шляхом викупу від 02.12.2004, номер в реєстрі нотаріальних дій № 1635, реєстраційного посвідчення Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 03.02.2005 № 6631-П та нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу 1/2 частини нежилого приміщення від 23.05.2005, номер в реєстрі нотаріальних дій № 320, позивач є власником 1/2 частини нежилого приміщення № 51 І поверху (в літ. А) в будинку АДРЕСА_2, загальною площею 132,20 кв.м.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку від 16.05.2012 серії А № 962075, позивач зареєстрований як платник єдиного податку з 01.01.2012 за видами господарської діяльності: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, ставка єдиного податку - 20%, місцем здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_2.

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 1992-1305, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб у розмірі 30698,48 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пп.пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп.пп. 269.1.1 і 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Крім того, у відповідності до п. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно з п. 287.5 ст. 287 цього Кодексу податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 287.7 ст. 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналізуючи зазначені норми суд зазначає, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету земельний податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території згідно нарахувань контролюючого органу та на підставі відповідного податкового повідомлення-рішення.

Починаючи з 01.01.2012 правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку, регулюються гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України.

Так, відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України під «спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності» розуміється особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 297.1 ст. 297 ПК України чітко встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: 1) податку на прибуток підприємств; 2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою; 3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи; 4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва; 5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку, розмірах та у строки, встановлені цим Кодексом (п. 297.2 ст. 297 ПК України).

Аналізуючи зазначені норми суд зазначає, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Відповідно до ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Як видно з матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, позивачем здійснюється підприємницька діяльність безпосередньо з використанням власного нерухомого майна (нежилого приміщення загальною площею 66,1 кв.м.), що не пов'язана із здаванням в оренду певних частин такого приміщення, на спрощеній системі оподаткування.

Вказані обставини також встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2016 у справі № 826/786/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, зі змісту якої видно, що нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2, використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності, а саме - для розташування магазину. В той же час, використання позивачем власного нерухомого майна не пов'язано із здаванням в оренду певних частин такого приміщення, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1

Зазначене рішення залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, а також зважаючи на те, що позивач є платником єдиного податку і використовує належну йому частину нежитлового приміщення № 51 І поверху (в літ. А) по вул. Мартиросяна, 6 у місті Києві, для провадження господарської діяльності, діяльність якого не пов'язана із здаванням в оренду певних частин такого приміщення, суд приходить до висновку про протиправність нарахування відповідачем грошового зобов'язання із земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під таким приміщенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 10.12.2012 у справі № К/9991/26224/12, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11, від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 30.03.2015 у справі К/9991/37531/12, від 12.12.2016 у справі № К/800/35329/14 та від 16.01.2017 у справі № К/800/23511/14.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що нарахування позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, є необґрунтованим, у зв'язку з чим, прийняте ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 1992-1305 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Позивач про присудження судових витрат на його користь не просив.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 1992-1305, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська 6, код ЄДРПОУ: 39471390).

Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.С. Пащенко