Постанова № 71714648, 27.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року о/об 09 год. 14 хв.Справа № 808/3166/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги та рішення про опис майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Запорізької об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області (надалі – відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби України у Запорізькій області (надалі – відповідач-2), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: 1) податкове повідомлення-рішення від 30.06.2016 за №45346-13, яким позивачу збільшено грошове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік на суму 25000 грн. 00 коп.; 2) податкову вимогу форми “Ф” №3396-17/829 від 14.09.2017 про сплату податкового боргу з транспортного податку у сумі 25000 грн. 00 коп.; 3) Рішення №970 від 18.09.2017 про опис майна у податкову заставу.

У позовній заяві зазначено, що з 13.06.2014 позивачу на праві власності належить автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Контролюючим органом винесено позивачу податкове повідомлення-рішення №45346-13 від 30.06.2016, яким визначено податкове зобов’язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000 грн. 00 коп. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач вважає неправомірним, оскільки, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України. Транспортний податок стягується з власників легкових автомобілів вартість яких перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати. Оскільки у відповідача відсутні відомості про пробіг автомобіля та інші його параметри, необхідні для розрахунку вартості, то відсутні і обґрунтовані підстави для нарахування податкового зобов’язання. З огляду на оскарження податкового повідомлення-рішення, позивач вважає передчасними і винесені податкову вимогу форми “Ф” №3396-17/829 від 14.09.2017 про сплату податкового боргу з транспортного податку в сумі 25000 грн. 00 коп. і Рішення №970 від 18.09.2017 про опис майна у податкову заставу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що контролюючим органом винесене податкове повідомлення-рішення №45346-13 від 30.06.2016, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000 грн.00 коп. Відповідно до даних АІС «Податковий блок» встановлено, що у власності позивача є легковий автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, який є об’єктом оподаткування транспортним податком, оскільки відповідає вимогам пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд з’ясував наступне.

ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, тип пального D.

Відповідач податковим повідомленням-рішенням №45346-13 від 30.06.2016 визначив ОСОБА_1 податкове зобов’язання по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. 00 коп. за податковий період 2016 рік (а.с.12).

У ст.265 Податкового кодексу України зазначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок є складовим податку на майно.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Як зазначено у п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів на яких ґрунтується Податкове законодавство України є принцип стабільності – коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що податкові зобов’язання по місцевому податку можуть визначатися контролюючим органом лише у разі, якщо орган місцевого самоврядування своїм рішенням встановлено цей податок.

При цьому, визначення податкових зобов’язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевого податку або прийняте рішення про зміни до елементів вже встановленого місцевого податку.

Відповідно до п.1, п.2 Рішення Запорізької міської ради №8 від 15.01.2015 “Про встановлення податку на майно (в частині транспортного податку)” Запорізька міська рада вирішила встановити на території міста Запоріжжя податок на майно (в частині транспортного податку) та затвердити Положення про податок на майно (в частині транспортного податку).

Згідно з п.1 Рішення Запорізької міської ради №31 від 26.02.2016 “Про внесення змін до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8” Запорізька міська рада вирішила внести зміни до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8.

Рішенням Запорізької міської ради №50 від 21.12.2016 “Про внесення змін до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8 (зі змінами, внесеними рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 №31 )” Запорізька міська рада вирішила внести зміни до Положення про податок на майно (в частині транспортного податку), затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 15.01.2015 №8 (зі мінами, внесеними рішенням Запорізької міської ради від 26.02.2016 №31).

Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку у м.Запоріжжі було прийнято у 2015 році, а податкові зобов'язання за цим податком виникають з 2016 року.

За матеріалами справи відповідач визначив позивачу податкове зобов’язання з транспортного податку за 2016 рік на підставі пп.267.2.1 п.267.2, пп.267.6.7 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України.

Як передбачено пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

Згідно з пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України (у редакції з 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Згідно з пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

У п.267.4 ст.267 Податкового кодексу України зазначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Як передбачено пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 визначена у розмірі 1378 гривень.

Таким чином, об'єктом оподаткування у 2016 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. 00 коп. (1033500 грн. 00 коп. = 1378 грн. 00 коп. х 750).

Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлений «Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженою 18.02.2016 постановою Кабінету Міністрів України №66 (надалі – «Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів»).

При здійснені судом калькуляції (розрахунку) на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України середньоринкової вартості автомобіля позивача марки Toyota Land Cruiser 200, 2014 року випуску, дизель, середньоринкова вартість даного автомобіля станом на день судового засідання (27.11.2017) склала – 1066425 грн. 75 коп.

При цьому, навіть у 2017 році середньоринкова вартість автомобіля (1066425 грн. 75 коп.) перевищує граничну середньоринкову вартість автомобіля у 2016 році – 1033500 грн. 00 коп.

Відтак, суд погоджується з висновком контролюючого органу про те, що автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, 2014 року випуску, тип пального D, є об’єктом оподаткування у 2016 році.

При цьому, на момент винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №45346-13 від 30.06.2016 наведенні норми Податкового кодексу України були чинними.

З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №45346-13, прийнято 30.06.2016 відповідачем обґрунтовано, з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є правомірним.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога – це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

На виконання норм Податкового кодексу України, зважаючи на наявну заборгованістю позивача перед бюджетом, ГУ ДФС у Запорізькій області винесено податкову вимогу №3396-17/829 від 14.09.2017.

У п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України зазначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Як зазначено у п.88.2 ст.88 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з пп.89.1.2 п.89.1 ст.89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.3 ст.89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (…).

З урахуванням наведених норм права, ГУ ДФС у Запорізькій області винесено Рішення №970 про опис майна у податкову заставу.

Аналогічне застосування норм права здійснено Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом у судових рішеннях, наприклад, від 26.09.2017 у справі 804/8522/16 та від 19.10.2017 у справі №804/1236/17.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 27.11.2017.

Суддя О.О. Прасов