Рішення № 71714078, 15.01.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1626/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Хитрик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.09.2017 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Грядівської сільської ради Іваничівського району.

Листом від 28.09.2017 року №С-6034/0-3816/0/6-17 відповідач фактично відмовив у наданні такого дозволу з посиланням на те, що дана земельна ділянка розташована на землях загального користування - громадське пасовище, тому у видачі наказу на розроблення проекту землеустрою відмовлено.

Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), яка встановлює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, земельна ділянка яку позивач виявив бажання отримати належить до державної форми власності, а не комунальної. Крім того, позивачем були дотримані вимоги чинного законодавства України під час подання клопотань та відповідних додатків з приводу надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

На підставі вищевикладеного просить суд визнати протиправними дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, що викладена у листі від 28 вересня 2017 року №С-6034/0-3816/0/6-17 та зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Волинській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2.0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області згідно заяви від 14.09.2017 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.

Судом встановлено, що 14.09.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Грядівської сільської ради Іваничівського району.

Листом від 28.09.2017 року №С-6034/0-3816/0/6-17 відповідач фактично відмовив у наданні такого дозволу з посиланням на те, що дана земельна ділянка розташована на землях загального користування - громадське становище.

На думку суду, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність дій щодо відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 вказаної статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно вимог п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521), Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 пункту 4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

За правилами п. 8 цього ж Положення Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

З наведеного вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Волинській області має виключні повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.

При цьому, суд зазначає, що наведеними положеннями чинного законодавства чітко визначені, як підстави, порядок, строки, процедура надання відповідачем дозволу зацікавленим громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, так і чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, а так само і форма прийнятих відповідних рішень.

Так, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Проте, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що рішенням від 28 вересня 2017 року №С-6034/0-3816/0/6-17 відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивів того, що земельна ділянка на яку претендує позивач, віднесена до земель загального користування - громадське пасовище, які не можуть передаватися у приватну власність.

Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 19.10.2017 року №ПІ-40/0-3949/0/6-17 вбачається, що ОСОБА_1 звертався до ГУ Держгеокадастру у Волинській області з запитом щодо надання копій актів приймання-передачі земельних ділянок, на що ГУ Держгеокадастру в області повідомило, що накази щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність територіальної громади Грядівської сільської ради Іваничівського району для створення громадських сіножатей та пасовищ не приймались.

Відповідно до листа виконавчого комітету Грядівської сільської ради Іваничівського району від 13.10.2017 року №390/01.14, рішення про створення громадських пасовищ приймались при розпайовці земель в 1996 році та рішення сесій Грядівської сільської ради про прийняття в комунальну власність земельних ділянок громадських пасовищ, які є діючими на сьогодні приймались теж в 1996-1998 роках і вказані рішення здано в Державний архів.

З листа Державного архіву Волинської області від 16.11.2017 року №3501/01-21 вбачається, що в перевірених документах сесій та виконкому Грядівської сільської ради Іваничівського району за 1996-1998 роки рішень про створення громадських пасовищ та прийняття земельних ділянок громадських пасовищ у комунальну власність не виявлено.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548 затверджено «Класифікацію видів цільового призначення земель» згідно якого до земель загального користування за рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування може бути віднесено землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об'єкти загального користування, а також інші землі.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать зокрема:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

Поряд з цим, згідно частини четвертої 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі атомної енергетики та космічної системи;

б) землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;

в) землі оборони;

г) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;

ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;

д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;

е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;

з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності;

і) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України;

ї) землі під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності.

Посилання представника відповідача в письмових запереченнях як на підставу для відмови в задоволенні позову на статтю 34 Земельного кодексу України, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські пасовища і на лист Грядівської сільської ради від 13.10.2017 року №390/01.14, що рішення про створення громадських пасовищ приймались в 199-1998 роках, суд до уваги не бере, оскільки в судовому засіданні представник відповідача в судовому засіданні підтвердила, що будь-яких письмових документів, які вказували б, що ділянка в якій зацікавлений для передачі у власність ОСОБА_1, відноситься до громадських пасовищ ГУ Держгеокадастру у Волинській області не володіє.

З дослідженої в судовому засіданні довідки Міськрайонного управління в Іваничівському районі та м. Нововолинську ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 15.01.2018 року вбачається, що земельна ділянка в якій зацікавлений для передачі у власність ОСОБА_1 відноситься до земель запасу та дана земельна ділянка не надана у власність чи постійне користування.

Земельна ділянка, на яку претендує позивач, належить до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі загального користування, пасовища), у користуванні третіх осіб чи у власності не перебуває, земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району, будь-які відомості про обмеження у використанні зазначеної земельної ділянки до Державного земельного кадастру не внесені.

Отже, до земель загального користування державної форми власності, які не можуть передаватись у приватну власність, заборон не встановлено.

З огляду на викладене суд приходить до висновку що відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, з тих підстав що земельна ділянка на яку претендує позивач, відноситься до земель загального користування - громадське пасовище, які не можуть передаватися у приватну власність.

Суд наголошує, що положення ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України надають відповідачу повноваження на вирішення питання щодо надання або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності та зобов'язують вмотивувати відмову у наданні такого дозволу, а також визначаються підстави, з яких така відмова, може бути прийнята.

Однак, такі вимоги Земельного кодексу України ГУ Держгеокадастру у Волинській області не дотримано.

Отже, відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017 року, діяв всупереч наданим Земельним кодексом України повноваженням.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, що викладені у листі від 28 вересня 2017 року №С-6034/0-3816/0/6-17 не відповідають нормам чинного законодавства, прийняті з порушенням встановлених правил та процедури.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Волинській області надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2.0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області згідно заяви від 14.09.2017 року, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим в ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, відноситься до виключних повноважень органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру.

Тобто, дискреційні повноваження дають можливість на власний розсуд (без узгодження) визначати зміст рішення або вибрати один із кількох варіантів рішення.

Головне управління Держгеокадастру у Волинській області при вирішенні питання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наділене дискреційними повноваженнями, а тому при наявності звернення, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний самостійно прийняти рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що так як відповідач у встановлений законодавством спосіб не розглянув заяву позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, суд не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження відповідача, а тому в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2.0 га у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області згідно заяви від 14.09.2017 року слід відмовити із зобов'язанням Головного управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути подану позивачем заяву від 14.09.2017 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року в справі №876/10478/17 та від 02.11.2017 року в справі №876/10171/17.

Керуючись статтями 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області, що викладена у листі від 28 вересня 2017 року №С-6034/0-3816/0/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 вересня 2017 року щодо надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у приватну власність площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Грядівської сільської ради Іваничівського району Волинської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67).

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич

Повне рішення суду складено 22.01.2018 року.