Постанова № 71713846, 16.01.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/1268/17Головуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б. Провадження № 22-ц/789/43/18 Доповідач - Ткач З.Є.Категорія - 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2018 року м. Тернопіль

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткача З.Є.

суддів: Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

за участю секретаря Шмигельська І.З.

з участю представника ПАТ КБ "Приватбанк" - Паньківа О.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 601/1268/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2017 року, ухваленого суддею Варневич Л.Б., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 17.05.2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 15278,48 грн. за кредитним договором № б/н від 17.05.2011 року.

Позов обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 17.05.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 2700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Однак, відповідач належним чином не виконував умови договору, внаслідок чого станом на 31.05.2017 року виникла заборгованість у сумі 15278,48 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 2020,04 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом - 12054,70 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн.; штраф (процентна складова) - 703,74 грн.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2017 року ухвалено:

"В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №б/н від 17.05.2011 року - відмовити."

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ "Приватбанк" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно, необ'єктивно досліджено обставини справи та не застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Наголошує, що підписуючи заяву, клієнт-відповідач визнав, що він ознайомлений з усіма умовами кредитного договору та згідний з ними.

Під час розгляду справи апеляційним судом представник позивача підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач ОСОБА_3 та Почаївський психоневрологічний будинок-інтернат належно повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, однак останній надіслав повідомлення про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних мотивів.

Судом установлено, що 17 травня 2011 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 була укладена анкета-заявка про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанк.

В зазначеній анкеті-заявці вказано, що він згоден на те, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

На підтвердження укладення кредитного договору та виникнення кредитної заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості за період з 19 березня 2013 року по 31 травня 2017 рік.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що відповідачу була видана кредитна картка із встановленням відповідного ліміту на неї та зазначенням строку її дії і те, що ОСОБА_3 дійсно ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ "ПриватБанк" № СП-2010-256 від 6 березня 2010 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграми, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча одна зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

У судовому засіданні встановлено, що 17 травня 2011 року відповідач ОСОБА_3 заповнив у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» бланк анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанку».

В зазначеній анкеті-заяві відповідач вказав, що він згоден на те, що вказана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.

На підтвердження укладення кредитного договору та виникнення заборгованості за кредитним договором, позивач надав суду витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджені наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256, Правила користування платіжною карткою, Тарифи Банку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів укладення з відповідачем кредитного договору відповідно до анкети-заяви.

Надані позивачем Умови і Тарифи надання банківських послуг, на підставі яких проведено розрахунок заборгованості, не є складовою кредитного договору, оскільки в них не міститься жодної інформації, що саме з ними погодився відповідач при підписанні анкети-заяви.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, не підтверджуються доказами у справі.

Так позивачем надано витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" які надаються клієнтам при укладенні кредитного договору: "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна, CONTRACT" та "Універсальна GOLD".

Проте, в анкеті-заяві ОСОБА_3 від 17 травня 2011 року не вказано виду тарифу обслуговування кредитної карти, на який погоджувався відповідач.

Крім того, в анкеті-заяві від 17 травня 2011 року відповідачем ОСОБА_3 не вказаний розмір кредиту, який він погоджувався отримати в банку.

Таким чином, в наданій анкеті-заяві ОСОБА_3 відсутні істотні умови кредитного договору, які є обов'язковими відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України.

При цьому, колегія суддів бере до уваги наступне.

Як вбачається з наданих виписки з рахунку ОСОБА_3С за період з 1 січня 1999 року по 25 грудня 2017 роки та розрахунку заборгованість за договором №б/н від 17 травня 2011 року, грошові операції стали проводитись тільки з 25 жовтня 2013 року.

В суді апеляційної інстанції представник банку повідомив, що на підставі анкети-заяви ОСОБА_3 від 17 травня 2011 року у цьому році відповідачу була видана дебетова (зарплатна) картка для зарахування пенсій та інших виплат, які він отримує у зв'язку інвалідністю, а кредитна картка у 2011 році не видавалась і кредитні кошти він не отримував.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту МСЕК серії ТЕР №108164 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом другої групи з дитинства довічно, з діагнозом легка розумова відсталість з емоційно-вольовою нестійкістю.

На підтвердження надання відповідачу кредиту в суді апеляційної інстанції представник позивача надав довідку про те, що між та ОСОБА_3 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким була надана кредитна картка НОМЕР_1, відкрита 19.03.2013 року, термін дії 11/16.

Вказана довідка не може бути належним доказом у справі, оскільки обставини справи мають бути підтверджені певними засобами доказування. Крім того, в довідці не вказано дати укладення кредитного договору, на підставі якого була видана кредитна картка.

Жодних доказів про отримання відповідачем у 2013 році картки НОМЕР_1 на підставі складеної ним анкети-заяви від 17 травня 2011 року та що останній розпоряджався відповідними коштами на умовах кредитного договору - позивачем не надано.

Згідно правил встановлених ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав докази укладення з відповідачем ОСОБА_3 кредитного договору від 17 травня 2011 року на умовах визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг у ПАТ КБ "Приватбанк", належними доказами не довів заборгованості, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову ПАТ КБ "Приватбанк" у задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 10 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в строки визначені статтею 390 ЦПК України.

Повна постанова складена 22 січня 2018 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області З.Є. Ткач