Постанова № 71712613, 04.12.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2345/17

Провадження № 2-а/456/141/2017

ПОСТАНОВА

іменем України

04 грудня 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого-судді Гулкевича О. В.

при секретарі Кулешник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання відмови у призначенні пенсії протиправною та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду з даним позовом.

В обґрунтування позову покликалась на те, що рішенням Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 6 від 14.06.2017 року їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з огляду на відсутність стажу державної служби, передбаченого Законом від 10.12.2015 № 889-VIII.

Згідно записів, що містяться у трудовій книжці позивачки серії БТ-1 № 0677766 від 8 жовтня 1976р., 16.12.1999 року позивач прийнята на посаду головного державного податкового ревізор-інспектора відділення по боротьбі з незаконним обігом товарів відділу податкової міліції та цього ж дня на основі Закону України «Про державну службу» прийняла присягу державного службовця.

В подальшому працювала, зокрема, на посадах старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу конфіскованого майна, старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу по організації контролю за безгосподарним та спадковим майном, головного державного податкового інспектора відділу податку на додану вартість, начальника управління оподаткування юридичних осіб, заступника начальника відділу податку на додану вартість, начальника відділу оподаткування юридичних осіб, начальника управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій. Протягом періоду перебування на зазначених вище посадах в органах податкової служби їй було почергово присвоєно персональне звання інспектор податкової служби І рангу (03.04.2000 року), спеціальне звання радник податкової служби III рангу (18.10.2004 року), спеціальне звання радник податкової служби ІІ рангу (01.11.2007 року), 11 ранг державного службовця та спеціальне звання - радник податкової та митної справи II рангу (01.01.2014 року), спеціальне звання - радник податкової та митної справи І рангу (28.04.2017 року).

28.04.2017 року позивача звільнено із займаної нею посади начальника управління податків і зборів з юридичних осіб у зв'язку з виходом на пенсію згідно ст.38 КЗпП України, ст.86 Закону України «Про державну службу».

За змістом п.7 ч.2 ст.46 чинного на теперішній час Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

У відповідності до п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 229, стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015р. №889-УІІІ. До стажу державної служби зараховується, серед іншого, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Тому період державної служби позивача в податкових органах у спеціальному званні інспектор податкової служби І рангу, радник податкової служби III рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової та митної справи II рангу, радник податкової та митної справи І рангу, зараховується до стажу державної служби, що дає право на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».

За таких обставин, на думку позивачки, відповідач - Стрийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області безпідставно та незаконно рішенням № 6 від 14.06.2017 року відмовило їй у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Тому позивачка просила визнати протиправною відмову Відповідача у призначенні їй пенсії за віком на умовах Закону України «Про державну службу», скасувати рішення Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області №6 від 14.06.2017 року та зобов'язати Стрийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області з моменту звернення 03.05.2017 року призначити Позивачу ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Позивачка та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, покликаючись на наведені в позові обставини, просили позов задоволити.

Представник відповідача Кондрин І.В. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у задоволенні такого з мотивів, викладених у письмовому запереченні, з якого вбачається, що 03 травня 20І7 року позивач - ОСОБА_1 дійсно звернулася до управління із заявою щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-УІІІ «Про державну службу» (далі-Закон №889) та представила трудову книжку, в якій зазначено період її роботи з 16.12.1999 року по 28.04.2017 року в Державній податковій інспекції.

Відповідно до пункту 344.1 статті 344 розділу ХУІІІ-І Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому, період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Статтею 90 Закону №889 передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу XV Закону №889, Закон України від 16.12.1993 року 3723-ХІІ «Про державну службу» втратив чинність, крім статті 37, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XV Закону №889.

Відповідно до пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України від 16.12.1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

У всіх випадках пенсії державним службовцям призначаються при досягненні жінками віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 25 Закону №3723 визначено сім категорій посад державних службовців, які вони могли обіймати у відповідних державних органах, та передбачено, що віднесення існуючих на той час посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців провадиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Статтею 25 Закону №3723 та постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року №703 «Про віднесення деяких посад працівників органів державної влади, інших державних органів, установ до відповідних категорій посад державних службовців та визнання такими, що втратили чинність згідно деяких актів Кабінету Міністрів України, яка втратила чинність на підставі постанови КМУ від 22.07.2016 року №465 «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України», посади в органах Державної податкової адміністрації (інспекції), Головному управлінні Державної фіскальної служби не було віднесено до відповідних категорій посад державної служби.

Законом України «Про державну службу» визначено, що при прийнятті на державну службу службовцю присвоюється ранг в межах відповідної категорії посад. Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу, про що вноситься відповідний запис у трудовій книжці.

За даними трудової книжки ОСОБА_1 16.12.1999 року зарахована на посаду головного державного податкового ревізор-інспектора відділення по боротьбі з незаконним обігом товарів відділу податкової поліції Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області, 16.12.1999 року прийнята присяга державного службовця, 03.04.2000 року присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби 1 рангу. За періоди роботи в податковій службі заявниці присвоювалися чергові персональні звання радника податкової служби і лише 01.07.2013 року присвоєно 11 ранг державного службовця, 01.01.2014 року присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи. 28.04.2017 року - звільнена з роботи.

Тому, зважаючи на відсутність у ОСОБА_1 стажу державної служби, передбаченого Законом №889, підстав для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» немає.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, її представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсії, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовими актами.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Як визначено ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року, держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» визначено поняття державної служби в України - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу», регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено Законами України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 16.12.1999 року зарахована на посаду головного державного податкового ревізор-інспектора відділення по боротьбі з незаконним обігом товарів відділу податкової поліції Стрийської об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області, 16.12.1999 року прийняла присягу державного службовця, 03.04.2000 року їй присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби 1 рангу. За періоди роботи в податковій службі заявниці присвоювалися чергові персональні звання радника податкової служби і лише 01.07.2013 року присвоєно 11 ранг державного службовця, 01.01.2014 року присвоєно спеціальне звання радника податкової та митної справи. 28.04.2017 року - звільнена з роботи.

03 травня 2017 року позивач звернулась до Стрийського ОУ ПФУ Львівської області з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Рішенням №6 Стрийського ОУ ПФУ Львівської області від 14 червня 2017 року позивачці було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з мотивів відсутності стажу державної служби.

Спеціальним законом, що визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Державна податкова адміністрація України, якій за змістом ч. ч. 2, 3 статті підпорядковані державні податкові адміністрації в областях, а їм, у свою чергу, відповідні державні податкові інспекції, є центральним органом виконавчої влади та відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 778 від 26.05.2007 року (чинного на час виникнення спірних відносин), забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, державної політики у сфері контролю за виробництвом і обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері та здійснює свої повноваження, зокрема, через державні податкові інспекції.

Посадовою особою органу державної податкової служби за правилами ч. 1 ст. 15 «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації, після якої таким особам присвоюються спеціальні звання (ч. ч. 5, 6 ст. 15 цього Закону).

Статтею 6 цього Закону визначено, що видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.

Таким чином, посадові особи державної податкової служби, яким за наслідками атестації присвоєно спеціальні звання, займають посади в державних органах щодо практичного виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету, а отже, перебувають на державній службі та є державними службовцями.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не було врегульовано питання пенсійного забезпечення посадових осіб державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, тому при вирішенні таких питань підлягають застосуванню положення п. п. 10, 12 розділу ХІ «;Прикінцеві положення» Закону № 889 та Закону № 3723-ХІІ, зокрема, ст.37, за правилами якої на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку.

Абзацами 2 та 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті державної податкової та контрольно-ревізійної служби, а також на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.

Як визначено ст.343 Податкового кодексу України № 27-55-VI від 02.12.2010 року, визначено, що посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

Статтею 344 Податкового кодексу України встановлено, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Тому суд приходить до висновку, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року.

Наведене відповідає висновку наведеному колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 8 жовтня 2013 року по справі № 21-275а13, в якій вказано, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Згідно положень ст.37 «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку, за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років. Зазначеним особам призначаються пенсії в розмірі 80 відсотків суми їх посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії. Пенсія державному службовцю виплачується у повному розмірі незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків посадового (чинного) окладу з урахуванням надбавок, передбачених цим Законом, без обмеження граничного розміру пенсії.

Вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст.22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Окрім того, ст.46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Зокрема, Конституційний Суд України також неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року N8-рп/99 (v008p710-99), від 20 березня 2002 року N5-рп/2002 (v005p710-02), від 17 березня 2004 року N7-рп/2004 (v007p710-04), від 01 грудня 2004 року N20-рп/2004 (v020p710-04).

Виходячи із викладеного у зазначених рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників податкових органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, позивач правомірно звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугою років на підставі ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача в призначенні ОСОБА_1 пенсії на за вислугою років.

Керуючись ст.ст.159-163,167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити.

Визнати протиправною відмову Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та скасувати рішення Стрийського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської обасті №6 від 14.06.2017р.

Зобов'язати Стрийське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. народження з 03.05.2017 року пенсію за вислугою років відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ в редакції від 16 грудня 1993 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. народження з державного бюджету шляхом стягнення коштів з рахунків центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного адміністративного суду через Стрийський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

Головуючий-суддя О. В. Гулкевич