Постанова № 71712283, 18.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №319/977/17-ц Головуючий у 1-й інстанції: Хамзін Т.Р.

Провадження № 22-ц/778/521/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В., суддів: Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Ващенко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором банківських послуг, укладеним згідно з заявою відповідача від 23.11.2015 року, яка утворилась станом на 18.07.2017р. у сумі 12 612,83 грн. та складається з наступного: 4 895,17 грн. - заборгованість за кредитом; 1 043,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 597,14 грн. - заборгованість за пенею; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 576,80 грн. - штраф (процентна складова).

Заочним рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

За вказаною апеляційною скаргою ухвалою судді Апеляційного суду Запорізької області від 01 листопада 2017 року було відкрито провадження у справі та ухвалою колегії Апеляційного суду Запорізької області від 06 листопада 2017 року розгляд справи призначено на 18 січня 2018 року.

Вказані процесуальні дії були вчинені за вимогами ЦПК України в редакції від 18 березня 2004р.

15.12.217р. набрав чинності ЗУ № 2147-VIII від 03.10.2017 року, яким внесено зміни до цивільно-процесуального кодексу.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» нової редакції ЦПК від 15.12.2017р., справи у судах апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, оскаржуване рішення суду, постановлене за правилами ЦПК України у ред. від 18.03.2004р., перевіряється на відповідність вимогам саме ЦПК у вказаній редакції від 18.03.2014р., а судове рішення апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги постановляється у відповідності до положень ЦПК України у новій редакції від 03.10.2017р., яка набрала законної сили з 15.12.2017р.

Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання апеляційного суду викликався судовою повісткою за своїм зареєстрованим місцем проживання ( а.с. 36), яка повернулась без вручення із зазначенням про закінчення терміну зберігання ( а.с. 74-76).

За указаним банком в апеляційній скарзі номером мобільного телефону ОСОБА_3 оператором повідомлено, що даний номер не обслуговується.

Зважаючи на зазначене, колегія вважає, що відповідач є повідомленим за інформацією про судовий розгляд справи, розміщеною на офіційному сайті Апеляційного суду Запорізької області. Тому у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний розгляд справи проведено за його відсутності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ПРИВАТБАНКУ, дослідивши надані банком нові докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення суду першої інстанції повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 дійсно був укладений договір банківських послуг на підставі заяви відповідача від 23.11.2015р.

Але подальших відносин між сторонами суд не встановлював, оскільки вважав, що матеріали справи не містять доказів про видачу платіжної картки відповідачу, про видачу кредиту, про рух коштів по рахунку відповідача, наявність заборгованості у ОСОБА_3 перед позивачем, розмір цієї заборгованості, які позивачем до позовної заяви та на ухвалу суду про їх витребування не були надані.

Відтак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено обставин та підстав позовних вимог, а саме: факту видачі кредиту відповідачу, здійснення відповідачем операцій по рахунку, наявності у нього заборгованості та її розміру, оскільки відповідних первинних бухгалтерських документів та виписки по особовому рахунку клієнта надано не було.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої

інстанції з огляду на наступне.

З заявленого позову слідує, що спірні правовідносини врегульовано ст.ст. 526, 543, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, за якими зобовязання за договором, у тому числі за договором кредиту, за яким кредитодавець надає кошти, а позичальник зобовязується їх повернути за сплатою процентів, є обовязковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, з застосуванням відповідальності за порушення грошового зобовязання.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 23.11.2015р. надав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» особисто підписану Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з якою підтвердив, що його було ознайомлено з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування ( а.с. 8).

З наявних в матеріалах справи Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», наданих банком, зокрема, «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», вбачається, що відповідачу була видана саме така картка.

У позовній заяві банк вказував, що на картку, видану відповідачу, було встановлено кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн.

З Витягу з Тарифів вбачається, що пільговий період за кожною тратою складає до 55 днів, базова процентна ставка за користування кредитними коштами становить 3,6 % в місяць, обов»язковий щомісячний платіж становить 5 % від заборгованості ( але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості), за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів нараховується пеня 0,24 % від суми загальної заборгованості + 50 грн. вперше або + 100 грн. у другий місяць поспіль і на подальше. Також за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов»язанням нараховується штраф, який складається із фіксованої частини у розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

В позовній заяві банк посилався на те, що, отримавши кредитні кошти, відповідач неналежним чином виконував вказані умови договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість станом на 18.07.21017р. у загальній сумі 12 612,83 грн., яка складається із: 4 895,17 грн. - заборгованість за кредитом; 1 043,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5 597,14 грн. - заборгованість за пенею; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 576,80 грн. - штраф (процентна складова).

На підтвердження цієї суми заборгованості банком долучено до позовної заяви розгорнутий розрахунок за період з 07.12.2015р. по 18.07.2017р., з якого вбачаються всі витрати клієнта, сума заборгованості за тілом кредиту, включення до неї інших зобов»язань, платежі клієнта, нарахована пеня, штрафи, загальна заборгованість ( а.с. 7).

Вказані долучені до позовної заяви документи судом визнані такими, що доводять укладення між сторонами договору банківських послуг, але суд вважав недостатніми їх для вирішення спору, тому в ухвалі від 28 серпня 2017р. за наслідками попереднього засідання, яке було проведено у відсутності сторін у справі, які не з»явились до суду, суд самостійно витребував від позивача наступні документи: виписку з операцій по картковому рахунку ОСОБА_3, докази видачі йому платіжної картки, відомості щодо строку дії цієї платіжної картки, докази звернення банку до відповідача з вимогами про повернення заборгованості ( а.с. 39).

Вказана ухвала, як зазначив суд у рішенні, була отримана банком 01.09.2017р., але не була виконана. Тому суд, розглянувши справу на тих доказах, які мались у матеріалах справи, зробив висновки, що вони не доводять позовних вимог банку.

Так, суд не прийняв до уваги розрахунок банку щодо заборгованості відповідача,

оскільки він не доводить видачу кредиту, наявність самої заборгованості та її розміру, так як не є первинним документом у розумінні статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не маючи відповідних обов»язкових реквізитів та не фіксуючи фактів здійснення операцій.

Доводи апеляційної скарги зведені до думки відповідача про безпідставність вказаних висновків суду, оскільки вони зроблені із порушенням вимог матеріального і процесуального права щодо відсутності належних доказів розміру заборгованості.

Ці доводи перевірені під час апеляційного розгляду справи і частково знайшли своє підтвердження.

Згідно ст. 57-59, 64 ЦПК України (у діючій на час розгляду справи судом першої інстанції від 18.03.2004р.) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, одержані з дотриманням встановленого законом порядку, а письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Позивачем надано такий письмовий доказ як деталізований розрахунок заборгованості, в якому відображені нараховані до сплати суми, сплачені кошти, нарахування відсотків, пені відповідно до умов договору. Зокрема, позиціями таблиці визначені всі витрати клієнта, сума заборгованості за тілом кредиту, включення до неї інших зобов»язань, платежі клієнта, нарахована пеня, штрафів, загальна заборгованість за період з 07.12.2015р. по 18.07.2017р. ( а.с. 7).

Вказані розрахунки є документами, які містять відомості про обставини, які мають значення для справи, підтверджують вимоги позивача, що відповідає ст.ст. 57-59,64 ЦПК України, оскільки такий розрахунок здійснюється банком саме на підставі виписки по рахунку клієнта, відкритому на підставі його Анкети-заяви.

Відтак, суд безпідставно вважав, що розрахунок сам по собі не може бути доказом видачі коштів, здійснення платежів клієнтом та доказом розміру заборгованості.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 10, п. 5 ч. 6 ст. 130 ЦПК України суд має сприяти всебічному і повному з»ясуванню обставин справи шляхом роз»яснення особам, які приймають участь у справі про їх права та обов»язки, а також про наслідки вчинення та невчинення тих чи інших процесуальних дій, а також сприяти здійснюю їх прав, але лише за їх клопотаннями, не маючи ініціативи за принципом змагальності процесу самостійно збирати докази у справі на користь будь-якої із сторін.

Натомість, суд у попередньому засіданні у відсутності сторін витребує докази у позивача без відповідного клопотання, з власної ініціативи.

З тексту апеляційної скарги вбачається, що позивач ухвалу суду від 28 серпня 2017р. не отримував, вказуючи, що облікові документи та регістри, якими є особові рахунки та виписки з них, надаються лише за ухвалою суду, постановленою окремим процесуальним документом у відповідності до вимог ст. 208 ЦПК України, а тому у нього не було підстав надавати ці документи суду.

Посилаючись на те, що банк ухвалу від 28 серпня 2017р. отримав, але не виконав її, суд послався на копію зворотного поштового повідомлення про отримання банком 01.09.2017р. кореспонденції із суду ( а.с. 45).

Також, під повідомленням на простому аркуші зазначено рукописним текстом, що вкладенням до конверту з цим зворотнім повідомленням є судові повістки про трьом справам, три ухвали та три супровідні листи ( а.с. 45), що не може бути допустимим доказом вкладення у це поштове відправлення саме вказаної ухвали суду, оскільки в такому випадку має бути складено опис вкладення до цього конверту і під це зворотне повідомлення. Та тільки в такому разі до справи може бути приєднана копія поштового повідомлення, а не її оригінал.

Зважаючи на вказані обставини, колегія на стадії апеляційного розгляду справи у відповідності до положень ст. 367 ЦПК у чинній на час розгляду справи редакцій від 03.10.2017р., яка набрала чинності з 15.12.2017р., долучив за клопотанням банку довідку про отримані відповідачем ОСОБА_3 картки та виписку по відкритому на його ім»я рахунку.

З довідки вбачається, що ОСОБА_3 мав три картки у ПРИВАТБАНКУ, зокрема, видану 23.11.2015р. у день підписання Анкети-заяви № 5211537452341329 зі строком дії до 01.07.2017р., та ця картка є основною. Також мав картки: № НОМЕР_1, видану 02.06.2016р. зі строком дії до 03/20; № НОМЕР_2, видану 03.05.2017р. Всі вказані картки були приєднані до одного рахунку.

З наданої виписки по рахунку вбачається, що відповідач активно користувався картками для придбання товарів у різних мережах магазинів та аптек, періодично поповнюючи рахунок, але не в розмірі щомісячних платежів та несвоєчасно, у зв»язку з чим у нього утворилась заборгованість, яку банк розрахував на підставі виписки, склавши відповідний деталізований розрахунок за період з 07.12.2015р. по 18.07.2017р.

З цього розрахунку вбачається, що до суми кредитного ліміту періодично долучались суми його перевитрат відповідачем, внаслідок чого тіло кредиту збільшилось до 4 895,17 грн.

Отже, зазначеними доказами підтверджується отримання відповідачем ОСОБА_3 картки, користування нею, наявність заборгованості та її розмір у сумі, визначеній в позовній заяві.

Між тим, аналізуючи розрахунок, колегія звертає увагу на той факт, що за умовами договору, викладеними в Тарифах, на відповідача покладено обов»язок відшкодувати неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення повернення кредиту та нарахованих відсотків у розмірі 0,24 % + 50 грн. у разі першого порушення та 0,24 % + 100 грн. - у разі допущення порушення в подальшому. Одночасно з цим передбачено також штраф за порушення строків платежів за буд-яким із грошових зобов»язань у розмірі 500 грн. + 5 % від заборгованості.

Колегія вважає, що за одну і ту ж заборгованість накладається подвійна відповідальність у вигляді пені та одночасно штрафу, що є неприпустимим. Тому зважаючи на те, що першочергово застосовується пеня з огляду на характер її нарахування за кожен день прострочення, на цю ж заборгованість (вказану як будь-яка в Тарифах) одночасно нараховується штраф, то саме штраф не підлягає стягненню з відповідача для уникнення подвійної відповідальності за одне і те ж саме порушення.

Зважаючи на викладені встановлені колегією в ході апеляційного розгляду справи обставини, колегія визнає позов банку частково обґрунтованим та доведеним розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку, у сумі 11 536,03 грн., в тому числі: тіло кредиту - 4895,17 грн., відсотки - 1043,72 грн., пеня - 5597,14 грн. А у вимогах щодо стягнення штрафу в сумі 1 076,80 грн. слід відмовити.

Таким чином, оскаржуване рішення суду у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, приймаючи нову постанову, апеляційний суд вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

За загальним правилом, встановленим у частині 1 вказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНКУ» задовольняється частково, то відповідач має компенсувати позивачеві понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у частині, пропорційній до розміру задоволених вимог.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» сплатив судовий збір у справі: за подачу позову у сумі 1600 грн. ( а.с. 1), за подання апеляційної скарги у сумі 1760 грн. ( а.с. 63), а разом 3360 грн. Позовні вимоги заявлялись на суму 12 612,83 грн., а задоволені на суму 11 536,03 грн., тому пропорційно до задоволених вимог компенсації позивачеві за рахунок відповідача підлягає сума судового збору у розмірі: (3360 х 11 536,03) : 12612,83 = 3 073,15 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 - 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 02 жовтня 2017 року у цій справі скасувати.

Позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором банківських послуг, укладеним відповідно до його заяви від 23 листопада 2015р., станом на 18.07.2017р. у розмірі 11 536 ( одинадцять тисяч п»ятсот тридцять шість) гривень 03 копійки, в тому числі: тіло кредиту - 4895 ( чотири тисячі вісімсот дев»яносто п»ять) гривень 17 копійок, відсотки - 1043 (одна тисяча сорок три) гривні 72 копійки, пеня - 5597 (п»ять тисяч п»ятсот дев»яносто сім) гривень 14 копійок.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір в сумі 3073 ( три тисячі сімдесят три) гривні 15 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її оголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови буде складено 22 січня 2018 року.

Головуючий:

Судді: