Постанова № 71712278, 16.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №337/1955/17 Головуючий у 1 інстанції: Нещеретна Л.М.

Провадження № 22-ц/778/395/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, Хортицький відділ державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., Хортицький ВДВС міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог зазначив, що 20.12.2006 року підписав заяву про надання кредиту у сумі 1559,00 грн. на строк 12 місяців з 20.12.2006 року по 19.12.2007 року включно з умовами сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 0,42% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати з 13 по 19 число кожного місяця позичальник повинен надати ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у сумі 172,52 грн. Він частково сплатив суму боргу за кредитним договором в розмірі 1601,84 грн.: 30.01.2008 р. - 101,84 грн., 11.06.2008 р. - 500,00 грн., 12.06.2008 р. - 1000,00 грн.

У 2013 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором №ZPJ0F101810284 від 20.12.2006 року. Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23.12.2013 року позовну заяву залишено без розгляду за клопотання представника банку.

01.11.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим А.А. було вчинено виконавчий напис, за яким з нього на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто грошові кошти за кредитним договором № ZPJ0F101810284 від 20.12.2006 року у розмірі 56 062,31 грн. за період з 20.12.2006 року по 08.09.2016 року.

Постановою державного виконавця Хортицького ВДВС м.Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 13.05.2017 року було відкрито виконавче провадження з виконавчого напису.

Вказану постанову він отримав поштою 27.05.2017 року, після чого з матеріалами виконавчого провадження ознайомився 01.06.2017 року.

Вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки його здійснено за межами трьохрічного строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис та за наявністю спору про розмір суми боргу. В заяві відсутні дані про нарахування пені, штрафу, тобто спір не є безспірним. В порушення ст. 88 Закону України «Про нотаріат» банк звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису 01.11.2016 року, тобто через 8 років 11 місяців з моменту виникнення права вимоги та через 8 років з дня здійснення ним останнього платежу.

На підставі зазначеного просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 01.11.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за № 5075, за яким з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № ZPJ0F101810284 від 20.12.2006 року у розмірі 56 062,31 грн., стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь позивача судовий збір в розмірі 640 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2017 року позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 01.11.2016 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Завалієвим А.А., зареєстрований в реєстрі за № 5075, за яким з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто суму заборгованості за кредитним договором № ZPJ0F101810284 від 20.12.2006 року у розмірі 56 062,31 гривень.

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 640,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн., а всього 3640,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий напис вчинений без врахування спливу трирічного строку з дня виникнення права вимоги.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 01 листопада 2016 року приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. вчинив виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5296, яким з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто грошові кошти за кредитним договором №ZPJ0F101810284 від 20.12.2006 року, укладеним між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», у сумі 56 062,31 грн. за період з 20.12.2006 року по 08.09.2016 року, а саме: заборгованість за кредитом - 1 430,62 грн.; заборгованість за відсотками - 15 213,72 грн.; пеню - 36272,15 грн.; штраф (фіксована частина) - 500,00 грн., штраф (відсоток від суми заборгованості) - 2645,82 грн.

Постановою державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 13.05.2017 було відкрито виконавче провадження ВП № 53895307 про примусове виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону "Про нотаріат"). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів).

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса" для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України "Про нотаріат" передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Судом першої інстанції встановлено, що у виписці з рахунку боржника, на підставі якого вчинено виконавчий напис № 5075 від 01.11.2017, відсутні відомості, передбачені п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, а саме строки щомісячного погашення заборгованості за кредитним договором. При цьому, заявою клієнта про надання кредиту передбачено щомісячне погашення кредиту в розмірі 172,52 грн. (а.с.99,101).

Позивач здійснив погашення боргу за кредитним договором в розмірі 1601,84 грн.: 30.01.2008 р. - 101,84 грн.; 11.06.2008 р. - 500,00 грн.; 12.06.2008 р. - 1000,00 грн.

Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З урахуванням положень ст. 264 ЦК України, відповідно до яких перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, початок перебігу позовної давності (після його переривання шляхом здійснення часткової оплати в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором 12.06.2008 р.) припадає на 13.06.2008 рік.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прострочення основного боргу наступило поза межами трирічного строку позовної давності до дня вчинення виконавчого напису № 5075 від 01.11.2017 року, на що приватний нотаріус Завалієв А.А. не звернув уваги при вчиненні виконавчого напису.

Довід апеляційної скарги про те, що виконавчий напис підлягає частковому виконанню в межах строку позовної давності, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм ЦК України та Закону України «Про нотаріат».

Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність розміру витрат на правову допомогу спростовується актом прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору про надання послуг у галузі права №04/17-1 від 30.05.2017 року, що міститься в матеріалах справи (а.с.113).

Довід апеляційної скарги про те, що виконавчий напис правомірний в частині вимог, заявлених в межах позовної давності з посиланням на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-249цс15, колегія суддів вважає неприйнятним, оскільки нотаріус відповідно до положень ст.ст. 87,88 Закону України «Про нотаріат» позбавлений можливості самостійно вирішувати питання щодо зміни розміру грошових сум, які підлягають стягненню в безспірному порядку.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права при розгляді спору застосовані правильно, у справі ухвалено законне і обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 січня 2018 року.

Головуючий

Судді: