Постанова № 71712119, 16.01.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №336/7590/16 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В.

Провадження № 22-ц/778/147/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«16» січня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04 серпня 2006 року уклав шлюб з ОСОБА_3, який рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2015 року був розірваний.

Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які мешкають разом із ОСОБА_3

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2015 року частково задоволено його позов про встановлення порядку спілкування та участі у вихованні ОСОБА_5, проте відповідач дитину для спілкування не надавала.

У зв'язку з відсутністю згоди з ОСОБА_3 з приводу його участі у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та створення відповідачем перешкод у такому спілкуванні, звертався до органу опіки та піклування, яким було встановлено графік побачень з дитиною, проте графік відповідачем не дотримується.

Просив:

1) Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди і забезпечити його безперешкодне спілкування з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2;

2) Встановити способи його участі у виховані сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, наступним чином:

- періодичні побачення з неповнолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, - кожної п'ятниці з 16 години і до 19 години суботи за місцем проживання ОСОБА_4 з правом відвідування культурних та розважальних закладів під час побачень;

- час для спільного відпочинку ОСОБА_4 з неповнолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме протягом 20 календарних днів в період з 01 червня до 30 серпня кожного року.

- надати йому можливість забирати с ОСОБА_6 з навчального закладу (дитячого садочку, школи і ті) в дні побачень особисто.

Під час розгляду справи уточнив позовні вимоги та остаточно просив визначити способи його участі у вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, наступним чином: періодичні побачення з неповнолітнім ОСОБА_6 кожні першу та третю суботи, другу та четверту неділі місяця з 10 до 11 год. за місцем проживання ОСОБА_4 з правом відвідування культурних та розважальних закладів під час побачень; зобов'язати ОСОБА_3 виводити на вулицю ОСОБА_6 з дому за адресою реєстрації (АДРЕСА_1), у час, який зазначено у рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, кожну першу і третю суботи і другу та четверту неділі місяця з 10 до 11 год. і забезпечити його безперешкодне спілкування з сином.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2017 року позов задоволено частково.

Визначено спосіб участі батька, ОСОБА_4, у вихованні сина, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних зустрічей батька із сином за наступним графіком:

- періодичні побачення з дитиною кожні першу та третю суботи, другу та четверту неділі місяця з 10.00 години до 11.00 години за місцем проживання ОСОБА_4 з правом відвідування культурних та розважальних закладів під час побачень; у вказаний час батько має право особисто забирати сина з дитячого навчального закладу;

- час для спільного відпочинку ОСОБА_4 з неповнолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме протягом двадцяти календарних днів в період з 01 червня по 30 серпня кожного року за попереднім погодженням з ОСОБА_3.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 08 серпня 2017 року позов ОСОБА_4 в частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди і забезпечити безперешкодне спілкування ОСОБА_4 з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, визначивши наступний порядок участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього ОСОБА_6: перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця протягом однієї години на день з 10 години до 11 години за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 та у її присутності, з урахуванням режиму та стану здоров'я дитини з правом відвідування культурних та розважальних закладів.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що бажання позивача приймати участь у вихованні дитини узгоджується з його правами та обов'язками, визначеними СК України, відповідає інтересам малолітньої дитини та не порушує її прав.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції вірно встановлено наступні обставини.

З 04.08.2006 року сторони перебували у шлюбі, рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2015 року шлюб сторін було розірвано.

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Також, за судовим рішенням з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на утримання обох дітей, а також кошти на утримання ОСОБА_3 до досягнення ОСОБА_6 трирічного віку.

Згідно з характеристикою ДП «ЗМБКБ «Прогрес» ім. академіка О.Г. Івченка, ОСОБА_4 із серпня 2004 року працює на підприємстві на посаді інженера-технолога 1 категорії, за місцем роботи характеризується позитивно як грамотний та кваліфікований спеціаліст, який користується повагою колективу, є працелюбною, тактовною, спокійною, розсудливою людиною та висококваліфікованим спеціалістом.

Також ОСОБА_4 позитивно характеризується і за місцем проживання, про що свідчить характеристика голови вуличного комітету № 93.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має у користуванні житловий будинок АДРЕСА_2.

Розпорядженням голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 3р від 03.01.2017 року за заявою ОСОБА_4 щодо визначення способу участі у вихованні сина ОСОБА_6, визначений наступний порядок участі ОСОБА_4 у вихованні малолітнього ОСОБА_6: перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця протягом однієї години на день за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 та у її присутності, з урахуванням режиму та стану здоров'я дитини, з правом відвідування культурних та розважальних закладів.

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитині має бути забезпечений соціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли йому розвиватись фізично, розумово та морально, і в соціальному відношенні здоровим й нормальним шляхом в умовах свободи та гідності. Дитина для повного та гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, коли це можливо, зростати під опікою та відповідальністю батьків в атмосфері любові й моральної та матеріальної забезпеченості.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За положеннями ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно зі ст.153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За приписами ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За змістом ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Частинами 4, 5 ст. 19 СК України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Разом з тим орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Під час розгляду справи суд першої інстанції відповідно до вищевказаних вимог СК України звернувся до органу опіки та піклування - районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо надання письмового висновку щодо доцільності визначення форми участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Шевченківському району як органом опіки та піклування надано висновок від 10.03.2017 року про визначення способу участі ОСОБА_4 у виконанні малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, в якому зазначила про доцільність визначення наступного способу участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_6: перша та третя субота, друга та четверта неділя місяця протягом однієї години на день за попередньою домовленістю з матір'ю дитини ОСОБА_3 та у її присутності, з урахуванням режиму та стану здоров'я дитини, з правом відвідування культурних та розважальних закладів.

В той же час ч.6 ст. 19 СК України передбачено право суду не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Визначивши спосіб участі ОСОБА_4 у вихованні ОСОБА_6, суд першої інстанції вірно встановив відсутність обставин, що свідчили б про необхідність постійної присутності матері під час спілкування дитини з батьком, врахував інтереси дитини, її вік, особливості розвитку, відвідування нею дошкільного дитячого закладу, відсутність у дитини захворювань, які б потребували постійного медичного чи стороннього догляду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків суду першої інстанції.

Посилання на хворобливий стан здоров'я дитини, який є перешкодою для визначеного судом способу участь у спілкуванні та вихованні дитини, не підтверджені належними доказами.

За приписами ч.ч. 1,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_3 було надані висновок спеціаліста Запорізької обласної громадської організації об'єднання психологів та психоаналітиків «Взаємодія» від 20 вересня 2017 року та копія відповіді із дошкільного відділення КЗ «Запорізька загальноосвітня школа-інтернат «Джерело» від 21 вересня 2017 року, які не підлягають прийняттю апеляційним судом, оскільки були складені вже після ухвалення судом першої інстанції рішення суду по даній справі.

Всупереч вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження неможливості подання зазначених доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, висновки суду відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права при розгляді спору застосовані правильно, у справі ухвалено законне і обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 22 січня 2018 року.

Головуючий

Судді: