Ухвала суду № 71711508, 22.01.2018, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/7361/17

1-м/333/1/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 р. м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Круглікової А.В.

при секретарі Іщенко А.О.

прокурора Березовської А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Україна, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, -

ВСТАНОВИВ:

На адресу суду надійшло клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, засудженого за вироком Желєзнодорожного районного суду м. Орла від 03.10.2016 р., з урахуванням апеляційної ухвали Орловського обласного суду від 15.11.2016 р. та постанови Урицького районного суду Орловської області від 11.01.2017 р. за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п.п. «а», «б» ч. 3 ст. 228.1., ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1. КК Російської Федерації, до 10 років 4 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання в виправній колонії суворого режиму.

Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 відбуває покарання у ФКУ «Виправна колонія № 5 УФСВП Росії по Орловській області», кінцевий строк відбування покарання – 02 березня 2023 року, вирок набув законної сили – 15.11.2016 р. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_1 в Україні – АДРЕСА_1. Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засудженого вироком суду Російської Федерації громадянина України ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання на території України. У зв'язку з чим, Міністерство юстиції України, керуючись ст.ст. 606-610 КПК України, звернулось до суду з відповідним клопотанням.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання.

Розглянувши наведене вище клопотання, дослідивши наявні в ньому матеріали, заслухавши думку прокурора, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, засуджену особу може бути передано за цією Конвенцією, зокрема за таких умов: якщо ця особа є громадянином держави виконання вироку; якщо рішення є остаточним; якщо на передачу згодна засуджена особа; якщо дія або бездіяльність, на підставі якої було винесено вирок, є кримінальним злочином згідно із законодавством держави виконання вироку або була б кримінальним злочином у разі вчинення на її території; якщо держава винесення вироку і держава виконання вироку згодні на передачу засудженої особи.

Відповідальність за суспільно небезпечні діяння, за які засуджено ОСОБА_1 в Російській Федерації, передбачена також законодавством України, а саме: ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно ст. 10 Конвенції у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироці для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Статтею 11 Конвенції встановлено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган, зокрема не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи.

За положеннями п. 1 ч. 4 ст. 610 КПК України, при визначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадку, якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України.

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.

Визначаючи статтю Закону України про кримінальну відповідальність, якою передбачена відповідальність за кримінальний злочин, вчинений засудженим, суд виходить з того, що ОСОБА_1 встановлено вироком Желєзнодорожного районного суду м. Орла від 03.10.2016 р., з урахуванням апеляційної ухвали Орловського обласного суду від 15.11.2016 р. та постанови Урицького районного суду Орловської області від 11.01.2017 р. наступне покарання:

-за п.п. «а», «б» ч. 3 ст. 228.1. КК Російської Федерації у виді 7 років 2 місяців позбавлення волі; - за ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1. КК Російської Федерації у виді 9 років 10 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 3 ст.69 КК РФ, за сукупністю злочинів, передбачених п.п. «а», «б» ч. 3 ст. 228.1., ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1. КК Російської Федерації шляхом часткового складання призначеного покарання остаточно визначено ОСОБА_2 10 років 4 місяці позбавлення волі у виправній колонії сурового режиму. Санкція п.п. «а», «б» ч. 3 ст. 228.1. КК Російської Федерації передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років зі шрафом в розмірі до п’ятисот тисяч рублів або у розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до трьох років або без такого та з обмеженням волі на строк до двух років або без такого. Санкція п. «г» ч. 4 ст. 228.1. КК Російської Федерації передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від 10 до 20 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 20 років або без такого та зі штрафом в розмірі до одного мільйона рублів або в розмірі заробітної плати або іншого доходу засудженого за період до 5 років або без такого. Частина 3 ст. 30 КК РФ передбачає замах на злочин, яким визнаються навмисні дії (бездіяльність) особи, безпосередньо направленні на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця від незалежних від особи обставин. З огляду на вищевикладене, дії ОСОБА_1 судом кваліфікуються за наступними нормами Кримінального кодексу України, а саме: - відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України, замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі; - диспозицією ч. 2 ст. 307 КК України визначено незаконний збут наркотичних засобів за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах. З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України ОСОБА_1 судом Російської Федерації, керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст. 609-610 КПК України, суд повинен розглянути клопотання з визначенням строку покарання для засудженого на території України з дотриманням тривалості призначеного таким вироком покарання, у разі якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України. З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 8 років позбавлення волі та за ч. 2 ст.15, ч. 2 ст. 307 КК України – шість років шість місяців позбавлення волі, що становить дві третини від максимального строку, передбаченого санкцією частини статті особливої частини КК України, без конфіскації майна оскільки таке покарання за вироком суду іноземної держави не призначалось. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, остаточне покарання за сукупністю злочинів призначається судом за принципом, який застосований судом Російської Федерації, шляхом часткового складання призначених покарань. Також, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у відповідності до норм ст. 124 КПК України. Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженому, діючим законодавством України не передбачено. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб, ст.ст. 372, 609- 610 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Привести у відповідність із законодавством України вирок Желєзнодорожного районного суду м. Орла від 03.10.2016 р., з урахуванням апеляційної ухвали Орловського обласного суду від 15.11.2016 р. та постанови Урицького районного суду Орловської області від 11.01.2017 р. за вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених п.п. «а», «б» ч. 3 ст. 228.1., ч. 3 ст. 30, п. «г» ч. 4 ст. 228.1. КК Російської Федерації.

2. Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 307 КК України у виді восьми років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 307 КК України у виді шести років шість місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

3. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань у виді десяти років позбавлення волі без конфіскації майна.

4. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції, що діяла в період з 03.11.2015 р. по 23.12.2015 р.) зарахувати ОСОБА_1 у строк призначеного покарання строк попереднього ув’язнення за період з 03.11.2015 р. по 23.12.2015 р. (включно) з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» від 26.11.2015 р., що діяла в період застосування запобіжного заходу) зарахувати ОСОБА_1 у строк призначеного покарання строк попереднього ув’язнення за період з 24.12.2015 р. по 02.10.2016 р. (включно) з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

5. Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання період відбування покарання в Російській Федерації.

6. Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь федерального бюджету Російської федерації (ФКУ ИК-5 УФСИН Росії по Орловської области (ИНН: НОМЕР_1 КПП 572501001 УФК по Орловській області (ФКУ ИК-5 УФСИН Росії по Орловській області л/с 04541250160) (р/с 40101810100000010001, БИК 045402001, ОКТМО 54655151, ОГРН 1025702256601, відділеня Орел, м. Орел) - процесуальні витрати в розмірі 28 400 (двадцять вісім тисяч чотириста) рублів, що еквівалентно 14 476 (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 05 коп. відповідно до курсу Національного банку України станом на 22.01.2018 рік.

7. Копію ухвали направити до Міністерства юстиції України та прокурору до відома.

На ухвалу суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області області протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова