Рішення № 71711208, 22.01.2018, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/2530/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2018 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М. О., при секретарі Халак Л.Ю., з участю представника позивача ОСОБА_1, представника ДВС ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Іршавський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», про визнання права власності та зняття арешту з рухомого майна,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Іршавський РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області, про визнання права власності на автомобіль марки «ГАЗ 3307», реєстраційний номер «01853 РЕ», та зняття арешту з даного транспортного засобу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 21.03.2012 року ОСОБА_3 купила у ОСОБА_4 автомобіль марки «ГАЗ 3307», 1992 року випуску, двигун №138827, шасі (кузов) №ХТН330700М1459690, реєстраційний (номерний) знак «01853 РЕ», на підтвердження чого відповідач надав розписку про отримання від позивача 24000 грн. Того ж дня, 21.03.2012 року, ОСОБА_4 оформив генеральну довіреність на ім’я ОСОБА_3 24.01.2017 року автомобіль затримано співробітниками УДАІ ГУ НП в Закарпатській області та направлено на спецмайданчик. Як на підставу затримання поліцейський посилався на постанову державного виконавця Іршавського РВ ДВС Головного ТУЮ в Закарпатській області про арешт спірного автомобіля. В Іршавському РВ ДВС Головного ТУЮ в Закарпатській області повідомили, що відповідач має борг перед ПАТ «Державний ощадний банк України», а оскільки позивач не оформила право власності на транспортний засіб, на нього накладено арешт з метою стягнення боргу з відповідача. Посилається на те, що розписка є договором купівлі-продажу транспортного засобу і автомобіль належить позивачу на праві власності, відповідач ніколи не пред’являв претензій до позивача, гроші були отримані ним 21.03.2012 року у повному обсязі і з того часу ОСОБА_3 вільно користувалася вказаним рухомим майно і її право власності не оспорювалося. З огляду на викладене просила позов задовольнити.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 27.11.2017 року дану цивільну справу направлено для розгляду за територіальною підсудністю до Іршавського районного суду.

Ухвалою Іршавського районного суду від 20.12.2017 року до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено ПАТ «Державний ощадний банк України».

В судове засідання позивачка ОСОБА_3 не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи судом належним чином повідомлена, причини неявки до суду не повідомила (а.с.70,96).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. Пояснив, що у 2012 році позивачка придбала у відповідача автомашину за 24000 грн., договір купівлі-продажу автомашини оформили шляхом написання розписки. З того часу, позивачка користується автомашиною, вважає її своєю власністю, відповідач ніяких претензій щодо майна позивачу не пред’являв. Перереєстрацію автомашини позивачка не провела, оскільки вважала, що має час це зробити до закінчення строку дії доручення. Однак, у січні 2017 року на спірний автомобіль в рамках виконавчого провадження, по якому відповідач є боржником, накладено арешт та затримано. Просив визнати за позивачем право власності на автомашину та зняти накладений виконавчою службою арешт. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений за місцем реєстрації, причини неявки не повідомив, заперечень на позов та заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подав (а.с.54,72,98).

Представник Іршавського РВ ДВС у судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував та залишив його вирішення на розсуд суду.

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» у судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, заперечень на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подав (а.с.99).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторона посилалася, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає у задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 13, 77-81 ЦПК України).

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль марки «ГАЗ 3307», реєстраційний (номерний) знак «01853 РЕ», 1992 року випуску, двигун №138827, шасі (кузов) №ХТН330700М1459690, зареєстрований РЕВ ДАІ м. Іршава в Закарпатській області 16.09.1999 року на праві власності за відповідачем ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії ІКС №108464 (а.с. 3-4).

З нотаріально посвідченої довіреності №808 від 21.03.2012 року вбачається, що власник автомашини ОСОБА_4 (відповідач по справі) уповноважив ОСОБА_3 (позивача по справі) бути його представником в органах ДАІ та всіх інших установах, підприємствах, організаціях з питань, пов’язаних з вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та продажу (за ціну та умовах на його/її розсуд) належного йому на праві власності автомобіля марки «ГАЗ 3307», реєстраційний (номерний) знак «01853 РЕ», 1992 року випуску, на строк до 21.03.2017 року (а.с.5).

21 березня 2012 року ОСОБА_4 видав ОСОБА_3 розписку про отримання від неї за вказаний автомобіль 24000 грн. (а.с.6).

Позивач посилається на те, що вказана розписка від 21.03.2012 року є договором купівлі-продажу транспортного засобу і автомобіль належить їй на праві власності. Представник позивача вважав, що будучи власником спірного автомобіля та маючи довіреність, у тому числі, щодо розпорядження автомобілем, позивачка мала право переоформити на себе автомашину до закінчення строку дії довіреності, тобто до 21.03.2017 року, однак, у січні 2017 року на автомашину був накладений арешт.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Законодавець не передбачив обов’язкового нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу автомобіля.

Дані правовідносини підпадають як під правове регулювання норм ЦК України щодо загальних положень про договір, так і спеціальних правил, які передбачені Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою КМУ від 11.11.2009 року №1200 (далі – Порядок-1), та Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388 (далі – Порядок-2).

Згідно абзаців 4, 6 п.12, п.п. 16, 17 Порядку-1, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод; оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС; у разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером; під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану; у разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Тобто, процедура продажу транспортного засобу, який має ідентифікаційний номер, передбачає оформлення відповідного договору купівлі-продажу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорту).

Відповідно до п.п. 7, 8 Порядку-2, власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема: договори, укладені на товарних біржах на зареєстрованих в уповноваженому органі МВС бланках; укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб; нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем спірний автомобіль зареєстрований (перереєстрований) не був, а сам договір не був укладений у формі, встановленій для таких договорів, тому такий не може породжувати для його сторін будь-яких прав та обов’язків і не може бути підставою для визнання за позивачем права власності на даний транспортний засіб.

Крім того, позивачем не наведено обставин, передбачених ст.392 ЦК України, для визнання за нею права власності на спірний автомобіль.

Таким чином, сторонами не був дотриманий порядок відчуження автомобіля, доказів укладення договору у належній формі із викладенням в його змісті всіх істотних умов, зняття транспортного засобу з реєстрації, подання позивачем документів для його перереєстрації у матеріалах справи не має. Не надано таких доказів і в судовому засіданні. Без виконання вимог Правил, необхідних для продажу транспортного засобу, сторони не мали відповідних для цього прав як продавця і покупця. Видача відповідачем довіреності від 21.03.2012 року, передача коштів за розпискою від 21.03.2012 року не мають правового наслідку у вигляді переходу права власності від ОСОБА_4 до ОСОБА_3

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.12.2015 року по справі №6-688цс15.

Строк дії довіреності, якою власник автомашини ОСОБА_4 уповноважив позивача представляти його інтереси та діяти від його імені закінчився ще 21.03.2017 року. ОСОБА_3 не скористалася своїм правом щодо реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, оскільки як такого договору купівлі-продажу укладено не було.

Посилання представника позивача на те, що позивачка з 21.03.2012 року є власником автомашини та мала право протягом дії довіреності (21.03.2017 року) перереєструвати його на себе є безпідставним, оскільки згідно вимог закону нові власники зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Отже, позивачка ОСОБА_3, будучи представником власника автомашини ОСОБА_4 за довіреністю, не мала б право перереєструвати право власності на вказаний автомобіль на себе.

За таких обставин, підстав для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль немає.

На підставі виконавчого листа №705/1485/12, виданого 13.07.2012 року Іршавським районним судом про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 63618,79 грн. боргу та 636,18 грн. судового збору, в Іршавському РВ ДВС було відкрито виконавче провадження №51609451.

25.01.2017 року заступником начальника Іршавського РВ ДВС Головного ТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_2 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника ОСОБА_4 по виконавчому провадженню №51609451 (а.с.10-12).

Згідно постанови накладено арешт на належний на праві власності відповідачу автомобіль марки «ГАЗ 3307», реєстраційний (номерний) знак «01853 РЕ», 1992 року випуску, встановлено обмеження щодо користування та розпорядження ним, автомашину передано на відповідальне зберігання позивачу ОСОБА_3 (а.с.10-12, 14-15).

Відповідно до ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Позовні вимоги про зняття арешту з автомобіля марки «ГАЗ 3307» позивачка мотивує тим, що вона є власником майна, на яке в рамках виконавчого провадження безпідставно накладено арешт.

Однак, у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 користувалася автомобілем марки «ГАЗ 3307», реєстраційний (номерний) знак «01853 РЕ», на підставі довіреності, якою власник автомашини уповноважив позивача представляти його інтереси та діяти від його імені. Строк дії вказаної довіреності закінчився ще 21.03.2017 року.

Твердження позивача про те, що вона є власником спірного майна у зв’язку з укладенням договору купівлі-продажу та передачею коштів суперечить встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Договір купівлі-продажу не був укладений у формі, встановленій для таких договорів, з 21.03.2012 року спірний автомобіль за позивачем зареєстрований (перереєстрований) не був та оформлення права власності на вказаний автомобіль за позивачкою було б порушенням вимог ст. 238 ч.3 ЦК України.

Юридично спірне майно до цього часу належить відповідачу ОСОБА_4, який є боржником по виконавчому провадженню.

Враховуючи наведене суд вважає, що позов ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на автомашину та зняття арешту з рухомого майна є безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 638, 639 ЦК України, ст. ст. 19, 76-80, 89, 223 ч.1 та 4, 263-265, 280-281, 284, 352 ЦПК України,

р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), до ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, Закарпатської орбласті, ідентифікаційний номер НОМЕР_2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Іршавський районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (90100, м. Іршава, вул. Федорова, №29, Закарпатської області, код за ЄДРПОУ 34783035) та Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (01001, м.Київ, вулиця Госпітальна, №12-Г, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00032129) про визнання права власності та зняття арешту з рухомого майна - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем та третіми особами протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуюча : М. О. Пітерських