Рішення № 71710261, 18.01.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження№2/235/22/18

Справа №235/2279/17

РІШЕННЯ

Іменем України

18 січня 2018 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Величко О.В.

при секретарі - Долгопольської А.В.

за участю позивачки – ОСОБА_1

за участю відповідача ОСОБА_2

за участю представника третьої особи ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_4 України про поділ спільного сумісного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_4 України про поділ спільного сумісного майна подружжя. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі з 24.06.2005 року. Від сумісного проживання мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. На теперішній час в суді перебуває справа про розірвання шлюбу. У період шлюбу з відповідачем по справі було придбано наступне майно: житловий будинок № 5 з надвірними будівлями, що розташований у м. Покровськ по вул. 20 Партз»їзду, вартістю 84946 грн., договір купівлі-продажу оформлений на відповідача. А також придбано наступне майно: автомобіль Daihatsu, придбаний у 2014 році, вартість якого на цей час складає 97200 грн., стільці кухонні, вартістю 700 грн., стіл письменний вартістю 1200 грн., килим вартістю 1000 грн., велосипед вартістю 1500 грн., велосипед дитячий вартістю 600 грн., велосипед вартістю 1500 грн., та велосипед вартістю 1000 грн., кухонний стіл вартістю 500 грн., мойку вартістю 1000 грн., кухонний гарнітур вартістю 2000 грн., дверний блок вартістю 7000 грн., автокрісло вартістю 1500 грн., відеорегистратор вартістю 500 грн., навігатор вартістю 700 грн., утюг Браун вартістю 1000 грн., хлібопіч вартістю 1000 грн., пароварку вартістю 700 грн., мультиварку вартістю 1000 грн., кухонний комбайн вартістю 500 грн.; плед-покривало вартістю 700 грн., газову піч вартістю 1500 грн., електропіч вартістю 300 грн., холодильник вартістю 1000 грн., диван вартістю 1000 грн., пральну машинку «Малютка» вартістю 1500 грн., центрафуга вартістю 1000 грн, телефон Бравіс вартістю 2000 грн., фотоапарат вартістю 900 грн., ноутбук Асер вартістю 4000 грн., комплект зимової резини на автомобіль вартістю 3000 грн., кухонний гарнітур вартістю 5000 грн., електром»ясорубку вартістю 1500 грн., пральну машину вартістю 4000 грн., електропіч «Мрія» вартістю 1500 грн., холодильник вартістю 2000 грн., микрохвильову піч вартістю 1000 грн., бак водонагрівальний вартістю 3000 грн., електрочайник вартістю 300 грн., витяжку вартістю 1500 грн., пилосос вартістю 2000 грн. , на загальну суму 290846 грн. Просить вищевказане майно визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 Поділити вказане майно, визнавши за нею право особистої приватної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований у м. Покровськ Донецької області по вул. 20 Партз»їзду, 5 вартістю 84946 грн., за відповідачем визнати право особистої власності на усе інше майно на загальну суму 205900 грн., стягнувши з відповідача на її користь суму у розмірі 60477 грн. як грошову компенсацію від вартості ? частини спільно нажитого майна.

В подальшому позивачкою були зменшені позовні вимоги, а саме просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок № 5 з надвірними будівлями, що розташований у м. Покровськ Донецької області по вул. Орлика ( 20 Партз»їзду) вартістю 84946 грн. Поділити вказане майно, визнавши за ОСОБА_1 право власності на ? частину частину житлового будинку№ 5 з надвірними будівлями, що розташований за адресою: м. Покровськ Донецької області, вул. Орлика ( 20 Партз»ізду), за ОСОБА_2 право власності на ? частину житлового будинку№ 5 з надвірними будівлями, що розташований за адресою: м. Покровськ Донецької області, вул. Орлика ( 20 Партз»ізду), стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Представник третьої особи ПАТ «ОСОБА_7 банк» в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та пояснила, що предмет поділу – житловий будинок находиться в іпотеці у банку, кредитна заборгованість, яка утворилась у відповідача перед банком на момент розгляду справи не погашена і становить 9150 доларів США, банк, НБУ не давав своєї згоди на відчуження частини житлового будинку на користь іншої особи. Тому просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи НБУ в судове засідання не з»явився, про день і час слухання справи повідомлявся належним чином , причини своєї неявки суду не повідомив ( а.с. 152,184,194).

Суд, вислухавши пояснення позивачки, відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24.06.2005 року ( а. с. 9).

Від сумісного проживання мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( а. с. 10,11).

Під час шлюбу 25.09.2007 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за яким останній придбав житловий будинок № 5 з надвірними будівлями, що розташований у м. Покровськ Донецької області по вул. Орлика ( 20 Партз»їзду), право власності зареєстровано за ОСОБА_2, відповідачем по праві ( а. с. 14, 26).

Ринкова вартість вказаного об»єкту нерухомості- житлового будинку № 5 з надвірними будівлями, що розташований у м. Покровськ Донецької області по вул. Орлика ( 20 Партз»їзду), на момент розгляду справи становить 84650 грн. ( а. с. 48-55).

Відповідач є власником земельної ділянки, площею 0,0513 га, що розташована за адресою : м. Покровськ Донецької області по вул. Орлика ( 20 Партз»їзду),5 ( а.с. 32).

25.09.2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого вказану квартиру передано відповідачем в іпотеку банку з забезпечення повернення іпотекодавцем іпотекодержателю кредиту в сумі 15000 доларів США згідно кредитного договору № 725/нд-09-07/L.( а. с. 27-31).

Поручителем за вказаним кредитним договором виступає позивачка по справі, що підтверджено договором поруки за № договору № 725/нд-09-07/L/Р від 25.09.2007 року ( а. с. 33).

30.06.2010 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ПАТ «ОСОБА_7 банк» укладено нотаріально посвідчений Договір про передачу активів та кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_7. Згідно даного договору ПАТ «Дельта Банк» набув статусу нового кредитора, в тому числі і за кредитним договором № 725/нд-09-07 від 25.09.2007 року ( а. с. 91-96).

На момент розгляду справи заборгованість відповідача перед ПАТ «ОСОБА_7 банк» не погашена ( а. с. 97-101).

Згідно зі ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини ( навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми) самостійного заробітку ( доходу).

Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов’язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, з винятком виключеного з цивільного обороту ( ч. 1 ст. 61 СК України). Здійснення права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено між ними. Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбуватися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжям. Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст.. 69 СК України.

Частиною 1 ст. 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За загальними правилами під відчуженням розуміється перехід права власності на підставі угод про купівлю-продаж, дарування або міни.

Поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними ( частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки ( частина друга статті 364 ЦК України).

Згідно роз”яснень п.п.23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року „ Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, вирішуючи між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з”ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60,69 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч.ч.2,3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім”я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов”язаннями, що виникли в інтересах сім”ї.

При розірванні шлюбу право спільної сумісної власності на житло, набуте під час шлюбу, не припиняється. Розпорядження цим житлом здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ст. 369 ЦК України.

Відповідно до частини 3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» виключно зі згоди іпотекодержателя іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки.

Тобто закон не забороняє визнання право власності на відповідну частку іпотечного майна, яке є спільною власністю подружжя, оскільки таке визнання не є відчуженням.

Не містить заборони на визнання права власності на іпотечне майно за іншим з подружжям і договір іпотеки, укладений між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 ( а.с. 27 -31).

Крім того, відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, - навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих же умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Така сама позиція викладена і в п. 34 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільній і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня року N 5.

Виходячи з наведеного, поділ майна, що знаходиться в іпотеці, між подружжям можливий, відповідає принципу захисту одним з подружжя своїх прав на майно, що набуто в період шлюбу.

Доводи представника третьої особи ПАТ «Дельта Банк» про те, що спірне майно є іпотечним, а тому не може бути предметом поділу спільного сумісного майна подружжя на увагу суду не заслуговують, оскільки заборона щодо поділу іпотечного майна між подружжям законом не встановлена, а крім того ст. 23 Закону України «Про іпотеку» передбачає збереження сили іпотеки і для нового набувача спірного майна.

Посилання представника третьої особи на наявність у відповідача перед банком заборгованості по кредитному договору не заслуговують на увагу, оскільки не є підставою для відмови в поділі спільного сумісного майна подружжя.

Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненю понесений судовий збір у розмірі 423,25 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст. 60,61,69,70, 71 СК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ( ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ( ІПН НОМЕР_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) житловий будинок № 5 з надвірними будівлями, що розташований за адресою: м. Покровськ Донецької області, вул. Орлика ( 20 Партз»ізду) вартістю 84946 грн.

Поділити майно, яке є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином:

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ( ІПН НОМЕР_2, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4), право власності на ? частину житлового будинку№ 5 з надвірними будівлями, що розташований за адресою: м. Покровськ Донецької області, вул. Орлика ( 20 Партз»ізду).

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ( ІПН НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4) право власності на ? частину житлового будинку№ 5 з надвірними будівлями, що розташований за адресою: м. Покровськ Донецької області, вул. Орлика ( 20 Партз»ізду).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 423,25 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення,якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги,відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 19.01.2018 року.

Суддя: