Постанова № 71707457, 16.01.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2018 року м. Кропивницький

справа № 401/3177/16-ц

провадження № 22-ц/781/73/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Чельник О.І., Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

секретаря: Двоєнко А.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2017 року у складі судді Баранець А. М. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі по тексту ПАТ «Альфа-Банк» або Банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 04 вересня 2015 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено договір про надання особистого кредиту №500983923. Відповідно до умов зазначеного договору ПАТ «Альфа-Банк» зобов'язався надати відповідачеві кредит у розмірі 33140,15 грн. на термін до 15 вересня 2019 року, а відповідач взяла на себе зобов'язання в порядку та на умовах, що визначені договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором.

Зазначив, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач своєчасно не надавала банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором. Таким чином, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконала, чим порушила норми законодавства, що регулює дані правовідносини, та умови кредитного договору. У зв'язку із зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором №500983923 відповідач станом на 23 вересня 2016 року має заборгованість сумі 40401 грн. 98 коп., з яких: по тілу кредиту 33074 грн. 84 коп., по процентам 1679 грн. 55 коп., по комісії 3847 грн. 59 коп. та по неустойці 1800 грн. Вказав, що ОСОБА_5 була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, проте вимога не була виконана відповідачем. Позивач просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь вказану заборгованість за кредитним договором та понесені ним судові витрати по справі.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з'ясував обставини, що мають істотне значення для справи. Крім того вказав, що суд обґрунтував своє рішення висновком судового експерта з економічних питань ОСОБА_8 від 09 серпня 2017 року, яка на час постановлення ухвали суду першої інстанції від 06 червня 2017 року про призначення експертизи не мала діючого свідоцтва, а тому не мала права її проводити, та вказаний висновок суперечить вимогам закону та доказам по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим, а позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» є безпідставними.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що розмір оплати відповідачкою коштів, враховані в розрахунку, не відповідає порядку та графіку, зазначеному в копії Додатку № 1 до акцепту № 500983923 від 14 вересня 2015 року та копії Додатку № 1 до кредитного договору № 500983923 від 14 вересня 2015 року «Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки,з урахуванням вартості сукупних послуг», дата формування 21.09.2015 року, а нарахування комісій в «Розрахунку заборгованості за кредитом у гривні», проведеному ПАТ «Альфа-Банк» відповідачці по кредитному договору № 500983923, суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Проте, колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Встановлено, що 14 вересня 2015 року між ОСОБА_5 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено оферту на укладання угоди про надання особистого кредиту № 500983923, відповідно до умов якої Банк зобов'язався надати відповідачу кредит у сумі 33140 грн. 15 коп. у строк з 14 вересня 2015 року до 15 вересня 2019 року, взамін на зобов'язання відповідача в порядку, строки та на умовах, передбачені договором та додатком №1 до нього - графіком погашення кредиту, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені договором платежі (т.1 а.с.4-5).

Згідно з пунктом 11 оферти відповідач зазначив, що підписанням оферти на укладення угоди про надання кредиту відповідач пропонував банку у випадку повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування ним та/або комісій сплатити банку штраф в розмірі 50 грн. за кожне допущене прострочення платежу, а у випадку, коли прострочення триває 5 і більше календарних днів, додатково до штрафу сплатити кредитору 150 грн. за кожен допущений прострочений платіж.

Згідно з п.15 оферти угода про надання кредиту вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту на укладення угоди про надання кредиту та перерахування банком кредитних коштів за реквізитами, що зазначені в п.5 оферти.(Аналогічні положення зазначені в п.5.1 акцепту).

14 вересня 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» підтвердив акцептом, що приймає пропозицію ОСОБА_5, що міститься в оферті, про укладення угоди про надання особистого кредиту від 14 вересня 2015 року №500983923 укласти з банком угоду про надання особистого кредиту на суму 33140 грн. 15 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,99 % річних, до 15 вересня 2019 року (т.1 а.с.6-7).

Фактом того, що угода між сторонами була укладена та набрала чинності, свідчить перерахування банком 14 вересня 2015 року на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 33140 грн. 15 коп., що підтверджується наданою випискою із рахунку відповідача (т.1 а.с.8-84-85).

Пунктами 7 оферти та акцепту визначено, що платежі з повернення кредиту та сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за угодою про надання кредиту здійснюються щомісячно рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених угодою про надання кредиту, та відповідно до графіку платежів, який є додатком №1 до цього акцепту пропозиції про укладення Угоди про надання кредиту, та є невід'ємною частиною угоди про надання кредиту.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Згідно зі ст.642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що між сторонами було укладено кредитний договір.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.624 ЦК України у разі, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Встановлено, що позивач виконав зобов'язання, надавши відповідачу кредитні кошти у сумі 33074 грн. 84 коп., а відповідач ОСОБА_5 допустила порушення грошового зобов'язання за кредитним договором щодо погашення кредиту, процентів за користування кредитом у встановлені договором порядку та строки, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ухвалою суду першої інстанції від 29 серпня 2017 року за клопотанням представника відповідача у справі було призначено судову економічну експертизу (т.1 а.с.148).

Відповідно до висновку судового експерта з економічних питань ОСОБА_8 від 09 серпня 2017 року проведеними експертними дослідженнями встановлено, що сума заборгованості, зазначена в «розрахунку заборгованості за кредитом у гривні», проведеному ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_5 по кредитному договору №5000983923, не підтверджується в зв'язку з відсутністю первинних документів, що підтверджують видачу кредиту та проведення нарахувань за відсотками, комісії, штрафних санкцій. Крім того, експерт зробив висновок, що за наданими документами не вбачається факт укладання договору та надання кредиту ПАТ «Альфа-Банк» з ОСОБА_5 14.09.2015 за №500983923. Розмір оплати ОСОБА_5 коштів, врахованих в розрахунку, не відповідає порядку та графіку, зазначеному в копії додатку №1 до Акцепту/Оферти №500983923 від 14.09.2015 «Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної стави, з урахуванням вартості супутніх послуг». Нарахування комісій в «розрахунку заборгованості за кредитом у гривні», проведеному ПАТ «Альфа-Банк» ОСОБА_5 по кредитному договору №500983923, суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про банки і банківську діяльність» (т.1 а.с.151-155).

Відмовляючи у задоволенні позову суд поклав даний висновок в основу рішення та лише на підставі висновку експерта відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.102 ЦПК України 2017 року предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування, та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

За ч.6 ст.103 ЦПК України 2017 року питання, які ставляться експерту, і його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань.

Вказана норма кореспондується із ч.1 ст.143 та ч.6 ст.147 ЦПК України 2005 року, чинного на час ухвалення судом рішення.

Зробивши висновок про неукладеність між сторонами договору про надання кредиту експерт вийшов за межі своїх повноважень щодо використання спеціальних знань у проведеному дослідженні.

Крім того, слід зазначити, що статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Зі змісту вказаного кредитного договору вбачається, що він підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних його умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; умови кредитного договору викладені чітко та з наявністю повної інформації стосовно умов кредитування. ОСОБА_5 підписала оферту на укладення угоди про надання особистого кредиту 14.09.2015 року та кожну сторінку графіку платежів, розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості усіх сукупних послуг, які є додатком до кредитного договору, договір про внесення змін і доповнень до акцепту/оферти від 21.09.2015 року, а також заяву позичальника про отримання кредиту, в якій підтвердила, що їй було надано в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію, передбачену п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а також частково виконувала умови договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом безпідставно відмовлено у позовних вимогах в частині стягнення боргу по тілу кредиту, відсоткам за користування кредитом та штрафним санкціям, які підлягають стягненню з відповідача.

В частині стягнення комісії у позовних вимогах слід відмовити з таких підстав.

За правилами статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16.

У пункті 3.6 договорів Акцепту/Оферти №500983923 від 14 вересня 2015 року визначено, що позичальник сплачує комісійну винагороду у вигляді плати за надання (інформації) виписок за рахунком щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами у розмірі 427 грн. 51 коп.

Таким чином, банк встановив щомісячний платіж, який споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, що є порушенням п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168. Колегія суддів вважає, що нарахування щодо комісійної винагороди за обслуговування кредиту у розмірі 3847 грн. 59 коп. є незаконним і таким, що порушує права ОСОБА_5, тому у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по комісії слід відмовити (т.1 а.с.20).

Відповідно до вимог статей 13, 43, 81 ЦПК суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом норм матеріального права, а відтак і помилкового визначення юридичних наслідків цих обставин. Зазначене відповідно до вимог ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь банку заборгованості за договором про надання особистого кредиту №500983923 від 14 вересня 2015 року у сумі 36 554 грн. (тридцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят чотири грн.) 39 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 33 074 грн. 84 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1679 грн. 55 коп., штрафу у розмірі 1800 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 2617 грн. 58 коп.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 вересня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість у сумі 36 554 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн.) 39 коп., яка складається з із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 33 074 грн. 84 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 1679 грн. 55 коп., штрафу у розмірі 1800 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати у розмірі 2617 грн. 58 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст складено 19 січня 2018 року

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: Т.М. Авраменко

Л.В. Суровицька