Постанова № 71706758, 17.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/507/18 Справа № 199/1741/17 Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В.В. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСФ Т.О.В.» про визнання трудового договору частково недійсним та таким, що укладений на невизначений строк, визнання недійсним та скасування наказу про припинення трудового договору, визнання недійсним запису про звільнення у трудовій книжці, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування майнової шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 28 грудня 2015 року між відповідачем по справі в особі в.о. Генерального директора Цінне Рольфа та ним було укладено трудовий договір, згідно якого позивач був найманий на роботу в ТОВ «БАСФ Т.О.В.», яка є основним місцем роботи, на посаду менеджера технічної підтримки клієнтів. 26 грудня 2016 року позивачем було письмово повідомлено відповідача про те, що він знаходиться на лікарняному. 13 лютого 2017 року позивача було ознайомлено з наказом №66-к від 22 грудня 2016 року про припинення трудового договору. В цей же день йому було вручено копію даного наказу №66-к від 22 грудня 2016 року про припинення трудового договору. В наказі № 66-к від 22 грудня 2016 року про припинення трудового договору зазначено, що підставою звільнення є його заява, але жодних заяв про припинення трудового договору він не писав. Згідно п. 2.1. трудового договору від 28 грудня 2015 року - Службові обов'язки Працівника визначаються в Посадовій Інструкції, що є складовою і невід'ємною частиною даного Договору. Характер роботи менеджера технічної підтримки клієнтів ТОВ «БАСФ Т.О.В.» свідчить про те, що дана робота носить безстроковий характер. Позивач, аналізуючи трудові відносини, що склалися між ним та відповідачем, характер роботи та умови її виконання, прийшов до висновку про відсутність умов для укладання договору на визначений строк, а також, вважає його звільнення незаконним.

У зв'язку з чим, ОСОБА_2 просив суд: визнати недійсними п. п. 1.1., 10.1., 10.2 трудового договору від 28 грудня 2015 року, укладеного між ним та відповідачем у частині визначення строку дії договору та визнати зазначений договір таким, що укладений на невизначений строк; визнати недійсним та скасувати наказ про припинення трудового договору № 66-к від 22 грудня 2016 року про звільнення його з посади менеджера технічної підтримки клієнтів та визнати недійсним запис про звільнення у його трудовій книжці згідно наказу №66-к від 22 грудня 2016 року про звільнення з посади менеджера технічної підтримки клієнтів ОСОБА_2 з 27 грудня 2016 року за ч. 2. ст. 36 КЗпП України, та поновити його на посаді менеджера технічної підтримки клієнтів ТОВ «БАСФ Т.О.В.»

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Відповідно ч. 3 ст. 82 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», переведення судді на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня може здійснюватися без конкурсу тільки у випадках реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду, в якому такий суддя обіймає посаду судді.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін, з таких підстав.

Судом встановлено, що 28 грудня 2015 року позивач написав на ім'я в.о. генерального директора відповідача заяву з проханням прийняти його на роботу на посаду менеджера технічної підтримки клієнтів з 28 грудня 2015 року за строковим трудовим договором з терміном по 27 грудня 2016 року з випробувальним терміном 3 місяці.

Пункт 1.1 цього договору передбачає, що він укладений на визначений строк та діє з дати, що вказана в преамбулі договору і по 27 грудня 2016 року.

Пункт 10.1 трудового договору встановлює, що дія цього договору має визначений строк, що вказаний в п. 1.1 цього договору.

Пункт 10.2 трудового договору передбачає, що після закінчення строку договір може бути продовжений на новий строк або розірваний за ініціативою одної з сторін.

ТОВ «БАСФ Т.О.В» 05 вересня 2016 року направив позивачеві повідомлення про майбутнє звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору №141 від 01 вересня 2016 року, яке останній отримав. Ще раз ОСОБА_2 було проінформовано про наступне звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору 21 грудня 2016 року листом №245 та запропоновано з'явитися 27 грудня 2016 року до відповідача для здачі матеріальних цінностей, оформлення звільнення, отримання повного розрахунку та трудової книжки.

22 грудня 2016 року ТОВ «БАСФ Т.О.В» видав наказ №66-к про звільнення ОСОБА_2 з роботи 27 грудня 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Оскільки 27 грудня 2016 року ОСОБА_2 не з'явився до відповідача для отримання трудової книжки та здійснення розрахунку, ТОВ «БАСФ Т.О.В» 28 грудня 2016 року направив йому листа від 27 грудня 2016 №249, яким повідомив про його звільнення і запропонував з'явитися у перший робочий день після закінчення хвороби для ознайомлення з документами про звільнення, подачі роботодавцю листка непрацездатності для оплати, а також з метою отримання трудової книжки і передачі матеріальних цінностей.

Відповідно до листка непрацездатності серії АДБ №369723, виданого КЗ «Дніпропетровська шоста міська клінічна лікарня ДОР» 26 грудня 2016 року, тимчасова непрацездатність ОСОБА_2 тривала з 26 грудня 2016 року до 19 січня 2017 року.

За вказаний період ТОВ «БАСФ Т.О.В.» призначив і виплатив ОСОБА_2 допомогу по тимчасовій непрацездатності в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Позивачем було надано ще два листка тимчасової непрацездатності, а саме: листок серії АДБ № 064897 від 20 січня 2017 року (за період з 20 січня 2017 року по 27 січня 2017 року) та листок серії АДБ №228868 від 10 лютого 2017 року (за період з 27 січня 2017 року по 10 лютого 2017 року).

Оскільки за цими листками тимчасова непрацездатність настала після припинення трудових відносин, вони не були оплачені. Таке рішення роботодавця було оформлено протоколом засідання комісії із соціального страхування ТОВ «БАСФ Т.О.В.» №3 від 01 березня 2017 року.

ОСОБА_2 прибув до ТОВ «БАСФ Т.О.В.» 13 лютого 2017 року і в цей день йому були видані трудова книжка та копія наказу про звільнення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції керувався положеннями КЗпП України, враховував положення трудового договору та виходив із того, що, по-перше, підстави для визнання п. п. 1.1, 10.1, 10.2 трудового договору відсутні, так як позивач сам виявив згоду на строковість спірного договору. шляхом його добровільного підписання, а, по-друге, при звільненні ОСОБА_2 відповідачем було дотримано норми ст. 47 КЗпП України, зокрема, належним чином проведено розрахунок та видано трудову книжку в перший день виходу працівника з лікарняного.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та на необґрунтованість і незаконність судового рішення.

Зокрема, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджували факт повідомлення ТОВ «БАСФ Т.О.В» позивача про намір розірвати трудовий договір, що є порушенням п.п. 10.2.1 п. 10.2 трудового договору від 28 грудня 2015 року.

Однак, колегія суддів відхиляє такий довід, оскільки роботодавець повідомляв ОСОБА_2 двічі про закінчення строку трудового договору листами від 05 вересня 2016 року та 21 грудня 2016 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 та ст. 39-1 КЗпП України, підставою для припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

ТОВ «БАСФ Т.О.В.» не виявило бажання продовжувати трудові відносини з ОСОБА_2 та направило повідомлення про їх припинення, а тому підстави вважати спірний договір продовженим на невизначений строк відсутні.

Як вбачається із заяви від 28.12.2015, позивач власноручно зафіксував та виявив своє бажання укласти строковий трудовий договір, про що свідчить запропоновані йому умови, що зафіксовані в договорі, зокрема розмір заробітної плати. Позивач не спростовує той факт, що він підписав строковий трудовий договір без будь-яких заперечень.

Щодо посилань апелянта на звільнення під час хвороби, то слід звернути увагу, що положенням ч. 3 ст. 40 КЗпП України встановлює заборону на звільнення працівників протягом тимчасової непрацездатності та відпустки.

Таке обмеження стосується випадків звільнення з ініціативи роботодавця на підставі ст. ст. 40, 41 КЗпП України, проте в даному випадку позивача було звільнено з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України і таке звільнення не вважається здійсненим з ініціативи власника, а є здійсненим внаслідок припинення строкового трудового договору, тож колегія суддів не вбачає порушень з боку ТОВ «БАСФ Т.О.В.» в дотриманні порядку звільнення.

Також, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення заробітку та моральної шкоди, оскільки при відмові у поновленні на роботі положення ч. 2 ст. 235 та ст. 237 КЗпП України застосуванню не підлягають.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

О.В. Лаченкова