Постанова № 71706554, 18.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/323/18 Справа № 176/1211/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Крамар О. М. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Єлізаренко І.А., Пищиди М.М.,

при секретарі - Кравцовій Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

07 квітня 2016 року позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 15.08.2008 року укладено кредитний договір №К2НСАЕ00000055. Відповідно до вказаного договору банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 28 505,50 доларів США на термін до 14.08.2013 року. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Тобто відповідач не виконав належним чином зобов'язання за кредитним договором.

Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 112 723,92 доларів США, що за курсом відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.03.2016 року складає - 2 998 456 грн. 27 коп., яка складається з: - 31 327,52 доларів США - заборгованість за кредитом; - 12 937,17 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; - 2841,51 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; - 65 617,72 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати (а. с. 3-4).

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2017 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено (а.с. 178-180).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 187-191).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати, ухваливши нове рішення, виходячи з наступного.

Судом 1 інстанції встановлено, що 15 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитно - заставний договір №К2НСАЕ00000055. Згідно вказаного договору ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 28 505,50 доларів США строком до 14.08.2013 року з метою придбання транспортного засобу «Chrysler 300C», рік випуску 2006, тим ТЗ-легковий седан, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузову/шасі НОМЕР_2. Предметом застави є вище вказаний автомобіль.

Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, станом на 18.03.2011 року виникла заборгованість, яка, за розрахунком позивача, становила 56 085, 38 доларів США, що за курсом 7,93 відповідно до службового розпорядження НБУ від 14.03.2011 року №417/95, становила 444 757 грн. 04 коп. та складалася з наступного: 30866,88 - заборгованість за кредитом; 8927,24 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1765,84 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 11824,66 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до умов договору - 31,53 долари США - штраф (фіксована частина), 2669,23 доларів США - штраф (процентна складова).

Вказаний розрахунок поданий позивачем під час розгляду справи про звернення стягнення не предмет застави.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.11.2011 року було задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно.

У рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором №К2НСАЕ00000055 від 15 серпня 2008 року в сумі 56 085,38 доларів США, звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль «Chrysler 300C», рік випуску 2006, тим ТЗ-легковий седан, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузову/шасі НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк», з правом укладення від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу (а.с.141-143).

Згідно акта приймання від 15 травня 2012 року заставний автомобіль був прийнятий позивачем - ПАТ КБ «ПриватБанк» від ОСОБА_2 для здійснення реалізації та погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.140), але який на сьогоднішній день не реалізований.

Станом на 22.03.2016 року відповідач має заборгованість за кредитом в сумі 112 723,92 доларів США, яка складається з наступного: - 31 327,52 доларів США - заборгованість за кредитом; 12 937,17 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2841,51 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 65 617,72 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду належних доказів щодо наявності заборгованості за кредитним договором у визначеній у розрахунку сумі.

Однак, із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи, які судом було неповно з'ясовано, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог (п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України).

Так, відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору, можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2008 року ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є позивач та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №К2НСАЕ00000055.

Умовами кредитно-заставного договору від 15.08.2008 року, укладеного між банком та ОСОБА_2 на останнього покладено обов'язок щодо своєчасного та повного погашення кредиту згідно графіку, який є додатком № 1 до договору.

Матеріалами справи та наявним розрахунком банку встановлено факт невиконання боржником умов кредитно-заставного договору, у зв'язку з чим станом на 22.03.2016 року утворилася заборгованість в сумі 112 723,92 доларів США, яка складається з наступного: 31 327,52 доларів США - заборгованість за кредитом; 12 937,17 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2841,51 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 65 617,72 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

За змістом ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. З матеріалів справи не вбачається, що існуюче зобов'язання між сторонами було виконано, або припинено іншим шляхом, передбаченим ст. ст. 600-609 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене та конкретні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позичальник повинен відповідати за несвоєчасне виконання зобов'язань.

При цьому, підстав для застосування позовної давності немає, що вбачається з розрахунку заборгованості та руху коштів по рахунку.

Вирішуючи питання щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню, колегія суддів враховує розрахунок, наданий позивачем, який відповідачем не спростовано, відповідно до якого станом на 22.03.2016 року наявна заборгованість у сумі 112 723,92 доларів США, яка складається з наступного: - 31 327,52 доларів США - заборгованість за кредитом; 12 937,17 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 2841,51 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 65 617,72 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором.

При цьому, колегія суддів враховує, що розмір пені, який визначений банком, значно перевищує розмір збитків, а тому відповідно до положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, пеня підлягає зменшенню до 44 264,69 доларів США.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-100цс/14 від 03 вересня 2014 року.

Сума пені в розмірі 44 264,69 доларів США підлягає стягненню у національній валюті України - гривні, оскільки пеня є штрафною санкцією, сплата якої законом та договорами передбачена у національній валюті України - гривні.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Крім того, колегія суддів вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 2 841,51 доларів США безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16.

Як вбачається з матеріалів справи, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, у зв'язку з чим вона не підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № К2НСАЕ00000055 від 15.08.2008 року, яка станом на 22.03.2016 року становить 44 264,69 доларів США, яка складається з: заборгованість за кредитом - 31 327,52 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 12 937,17 доларів США та пеня в сумі 1 177 440,75 грн. (що еквівалентно 44 264,69 доларів США).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати в розмірі 4 4976,84 грн.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2017 року - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №К2НСАЕ00000055 від 15.08.2008 року, яка станом на 22.03.2016 року становить 44 264,69 доларів США, що за курсом НБУ складає 1 177 440,75 грн., яка складається з: заборгованість за кредитом - 31 327,52 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом - 12 937,17 доларів США та пеню в сумі 1 177 440,75 грн. (що еквівалентно 44 264,69 доларів США).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судові витрати в сумі 4 4976,84 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає касаційному оскарженню в порядку та строки, що визначенні чинним законодавством.

Судді: