Ухвала суду № 71699691, 22.01.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2387/15-ц

Провадження № 2-п/161/21/18

У Х В А Л А

про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення

22 січня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Подзірова А.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2015 у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2015 року ПАТ “ВТБ Банк” звернулось в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та вказує, 20.02.2012 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № R53112200256В, відповідно до умов якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 50000 грн. з строком користування до 20.02.2015 року та сплатою відсотків за користування ними у розмірі 27 % річних. Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав та надав відповідачу грошові кошти. Однак, відповідач, користуючись грошовими коштами, свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав. Станом на 19.11.2014 року заборгованість за кредитом становить 183396,44 грн., яку просить стягнути із відповідача разом із судовими витратами по справі в розмірі 1833,96грн.

Заочним рішенням від 28 квітня 2015 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” заборгованість за кредитним договором № R53112200256В від 20.02.2012 року в розмірі 183396 гривень 44 копійки, з яких: сума основного боргу в розмірі гривень 87 копійок, заборгованість за відсотками в розмірі 23611 гривень копійок, пеня за порушення строків повернення кредиту та відсотків в розмірі 106810 гривень 67 копійок, три проценти річних нараховані за порушення строку повернення кредиту в розмірі 1054 гривні 18 копійок, три проценти річних нараховані за прострочену заборгованість по відсотках в розмірі 696 гривень 81 копійка інфляційні втрати, нараховані за порушення строку повернення кредиту в розмірі 4909 гривень 19 копійок, інфляційні втрати, нараховані за прострочену заборгованість по відсотках в розмірі 3258 гривень 42 копійки.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” судовий збір в розмірі 1833 гривні 96 копійок.

10 листопада 2017 року представник ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2015 у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, що відповідач не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, оскільки не отримувала повістку про виклик до суду поштою.

Також відповідач зазначає, що позивачем був пропущений строку загальної позовної давності щодо періодичних платежів, а також спеціальний строк позовної давності стосовно нарахованої неустойки у формі пені.

З наведених мотивів просить суд скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду в загальному порядку.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, хоча про дату, час і місце судового розгляду були належним чином повідомлені.

Дослідивши письмові матеріали справи, вивчивши доводи заяви про скасування заочного рішення у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити, з наступних підстав.

Частиною другою статті 228 ЦПК України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) було встановлено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Як слідує з матеріалів справи, після ухвалення заочного рішення суд направляв його за зареєстрованим місцем проживання відповідача (АДРЕСА_1), однак відповідач не отримала його поштою у зв’язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.

Натомість, як слідує з матеріалів справи, копію рішення представник відповідача отримав лише 06 листопада 2017 року, а до суду із цієї заявою звернувся 10 листопада 2017 року, тобто в межах строків визначених діючою на той час редакцією ЦПК України.

Відповідно до статті 232 ЦПК України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 288 ЦПК України (у чинній редакції) визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як слідує з матеріалів справи, про судове засідання яке було призначено на 28 квітня 2015 року відповідач була повідомлена судовою повісткою, яка направлена за її зареєстрованим місцем проживання (АДРЕСА_2). Вказана повістка повернулася на адресу суду з відміткою пошти «адресат відсутній» (а.с.43).

Частиною п’ятою статті 74 ЦПК України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) було визначено, що у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається:

юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Отже, оскільки повістка про виклик до суду була належним чином направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідача, однак вона виявилася відсутньою за цієї адресою, враховуючи, що відповідач не надала суду доказів поважності такої відсутності, а також не наводить відповідних обґрунтувань у заяві про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що відповідач про судове засідання, в якому було винесено заочне рішення, була повідомлена належним чином.

Доводи заяви про скасування заочного рішення про те, що суд повинен був відкласти розгляд справи у зв’язку з першою неявкою відповідача є помилковими, оскільки судові засідання у цій справі призначалися два рази – на 27 березня 2015 року та 28 квітня 2015 року. В обох випадках відповідач була належним чином повідомлена в розумінні частини п’ятої статті 74 ЦПК України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), отже суд перейшов до заочного розгляду справи у зв’язку з повторною неявкою відповідача без поважних причин.

Стосовно повідомлених відповідачем обставин, які на її переконання мають істотне значення для вирішення справи, суд зазначає наступне.

Зокрема, відповідач стверджує, що позивач пропустив строк загальної позовної давності щодо чергових платежів. Однак вказане об’єктивно спростовується наданими позивачем розрахунками, з яких слідує, що поточна заборгованість виникла починаючи з 20 березня 2012 року, а до суду позивач звернувся 17 лютого 2015 року, тобто в межах трьохрічного строку загальної позовної давності.

Стосовно доводів відповідача, що позивач пропустив строк спеціальної позовної давності стосовно нарахування пені, суд зазначає, що у пункті 9.6. підписаного кредитного договору позивач та відповідач встановили, що строк позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафів, передбачених цим договором, встановлюється в три роки (а.с.20). Отже, позивачем не був пропущений і строк спеціальної позовної давності стосовно стягнення пені, яка за домовленістю сторін була збільшена до трьох років.

З наведених вище мотивів слід дійти висновку, що повідомлені відповідачем обставини стосовно порушення, на її думку, позивачем строків загальної та спеціальної позовної давності, є необґрунтованими та неістотними в розумінні статті 232 ЦПК України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), а також статті 288 ЦПК України (в чинній редакції), та не можуть вплинути на вирішення справи.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи встановлену судом належність повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду призначеного на 28 квітня 2015 року (день ухвалення заочного рішення), а також неістотність повідомлених відповідачем обставин, що можуть вплинути, на її думку, на рішення суду, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для перегляду заочного рішення, а отже підстав для його скасування. Тому суд залишає без задоволення заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення.

Керуючись ст.288 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2015 у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк” до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_3