Рішення № 71698222, 12.01.2018, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/2456/17

Провадження № 2/648/54/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2018 року смт. Білозерка

Білозерський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого – судді: Кусік І.В.,

при секретарі: Думітраш О.М.,

за участю:

відповідача-1: ОСОБА_1,

представника відповідача-2 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, зазначивши, що 07.03.2013 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R53700399661B, відповідно до якого останньому було надано кредит в сумі 147 000,00 грн., зі сплатою 24 % річних, з кінцевим терміном погашення 07.03.2017 року, сплатою щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 1,69 % річних від початкової суми кредиту, цільове використання – на споживчі потреби. В якості забезпечення своєчасного виконання зобов’язань відповідача-1 за вищевказаним кредитним договором, 07.03.2013 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки № R53700399661B, згідно якого вона, як поручитель, зобов’язалася перед позивачем солідарно відповідати за виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків, комісії, штрафів, пені та інших платежі.

Позивач, відповідно до ст. 1054 ЦК України свої зобов’язання за договором виконав, надавши відповідачу одноразово кредит в сумі 147 000,00 грн. Відповідач-1 свої зобов’язання за кредитним договором на протязі тривалого часу не виконував, тож йому 25.04.2014 року була надіслана претензія з вимогою про дострокове повернення частини позики (протягом 30 днів від дати отримання цього повідомлення) що залишилася та сплати процентів. Станом на 29.08.2017 року заборгованість відповідача-1 за кредитним договором погашена так і не була, заборгованість склала 915 477,46 грн. Крім того, 02.07.2014 року на адресу ОСОБА_3, як поручителю за вищевказаним зобов’язанням, була надіслана претензія (вимога) про дострокове виконання порушеного зобов’язання (протягом 30 днів від дати отримання цього повідомлення), але станом на дату подання позовної заяви вона залишена без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідачів, як із солідарних боржників на свою користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Представник позивача надав суду клопотання, яким позов підтримав, просив його задовольнити, просив судове засідання проводити без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував. Із запереченнями та заявами відповідачів про застосування судом позовної давності ознайомився.

Відповідач-1 позов не визнав, вказав, що позивач в односторонньому порядку змінив строк погашення кредиту та зобов’язав відповідача погасити кредит в 30-денний термін з дня отримання претензії, тобто – до 05.06.2014 року. Позов був поданий до суду в серпні 2017 року, таким чином позивачем було пропущено строк позовної давності. З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 надав суду письмову заяву про застосування строку позовної давності, якою просив суд відмовити ПАТ «ВТБ Банк» в задоволенні позову на підставі пропущення строку позовної давності.

Відповідач-2 в судове засідання не з’явилася, її представник ОСОБА_2 наголосив, що ОСОБА_3 не є належним відповідачем по справі з огляду на наступне: виходячи з аналізу положень ст. 559 ЦК України, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а строком існування суб’єктивного обов’язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Тож ПАТ «ВТБ «Банк» пропущено шестимісячний строк на пред’явлення вимоги щодо зміни терміну повернення кредиту та нарахування процентів, отже право кредитора і обов’язок поручителя у зв’язку з закінченням встановленого строку припинилися, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, порука – це строкове зобов’язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора. З розрахунку заборгованості, яка відображена у вимозі банку, ОСОБА_3 робить висновок, що позивач засвідчив порушене позичальником зобов’язання датою – 08.01.2014 року, що підтверджується також і графіком щомісячного повернення кредиту.

Крім того, представник відповідача-2 ОСОБА_2 зазначив, що поряд з встановленням строку дії договору, сторони встановили строки виконання боржником окремих зобов’язань, тобто внесення щомісячних платежів згідно Графіку повернення кредиту, що входять до змісту зобов’язання, яке виникло на підставі договору. Верховний суд України (справа № 6-33цс12) дійшов висновку, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором, передбачений ч.4 ст. 559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу. Зважаючи на ту обставину, що позивач звернувся з вимогою до поручителя через 6 місяців та 1 день (09.01.2014 року – перший день строку забезпечення зобов’язання кредитором, останній припадає на 08.07.2014 року), то 09.07.2014 року – день отримання вимоги уповноваженою собою ОСОБА_3, а це означає, що позивач порушив шестимісячний строк, який є преклюзивним, отже жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права шляхом пред’явлення позову, ПАТ «ВТБ БАНК» позбувся. На підставі вищевикладеного, представник відповідача-2 просив суд встановити відсутність у ОСОБА_3 обов’язку відповідати за даним позовом та вирішити питання щодо залучення ОСОБА_3 в якості співвідповідача за позовом.

Під час слухання справи представником відповідача-2 було заявлено відвід головуючому судді Кусік І.В. Згідно ухвали Білозерського районного суду Херсонскьої області від 26.12.2017 року у задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно наданих копій Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки АБ № 903646 з ЄДРПОУ, Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 05.10.2011 року № 79 та додатку до неї, позивач є фінансовою установою.

Відповідно до кредитного договору № R53700399661В, укладеного 07.03.2013 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1, додатку до кредитного договору (Графіку повернення кредиту), заяви ОСОБА_1 про видачу/перерахування кредитних коштів від 07.03.2013 року, Умов надання кредиту, позивач надав відповідачу кредит у розмірі 147 000,00 грн. на термін до 07.03.2017 року з щомісячною оплатою процентів за користування кредитом у розмірі 24 % річних, а відповідач зобов’язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановлені у договорі.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої зобов’язання за кредитним договором виконав, надавши 07.03.2013 року відповідачу, шляхом безготівкового перерахунку коштів на картковий рахунок № 26252001032387 у Відділенні № 18 ПАТ «ВТБ Банк», що підтверджується меморіальним ордером № 35846 від 07.03.2013 року.

Згідно ст.ст. 525-526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, в термін передбачений договором, а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Пунктом 3.3, 3.4, 3.5 передбачено, що позичальник зобов’язаний повертати кредит та сплачувати відсотки щомісячно, відповідно до Графіку повернення кредиту та сплати процентів та рахунку вартості супутніх послуг, рівними частинами (ануїтентними платежами), 08 числа кожного місяця.

Відповідач, в порушення умов кредитного договору, свої зобов’язання не виконав, в результаті чого, згідно розрахунку банку, станом на 29.08.2016 року, заборгованість відповідача перед ПАТ «ВТБ Банк» становить 915 477,46 грн. та складається з наступного:

-заборгованість за кредитом з урахуванням індексу інфляції та 3% річних – 154 178,38 грн.;

-заборгованість по процентам з урахуванням 3% річних – 106 107,18 грн.;

-заборгованість по комісії за обслуговування кредиту – 79 497,60 грн.;

-пеня за несвоєчасність сплати процентів, щомісячної комісії та кредиту в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу – 575 694,30 грн.

Згідно п. 3.8 кредитного договору виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором забезпечується порукою. 07.03.2013 року між ПАТ «ВТБ БАНК» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № R53700399661B-П1, згідно якого, відповідач-2, як поручитель, зобов’язалася перед банком солідарно відповідати за виконання боржником – відповідачем-1 своїх зобов’язань за кредитним договором в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, відсотків, комісії, штрафів, пені та інших платежів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту та сплати процентів, належних йому.

Пунктом 5.2.2 кредитного договору встановлено, що банк має право вимагати від позичальника здійснити дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати відправлення позичальнику відповідного повідомлення банку з вимогою дострокового повернення кредиту або у інші строки, передбачені умовами цього договору. При цьому, вимога про дострокове повернення кредиту та сплату процентів направляється позивальникові у порядку, передбаченому п. 5.2.2 кредитного договору, а останній зобов’язується її виконати протягом 30 календарних днів.

Із претензії направленої ВАТ «ВТБ БАНК» на адресу ОСОБА_1 за вих. №1188/2300-2 від 25.04.2014 року вбачається, що останній був повідомлений про утворену заборгованість за кредитним договором, крім того Банк, використав своє право, передбачене кредитним договором (п. 5.2.1, 5.2.2, 5.2.4) та заявив про зміну термінів повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення. Додатково банк повідомив про необхідність негайного виконання ОСОБА_1 порушеного зобов’язання та сплати заборгованості протягом 30 календарних днів від дати отримання цього повідомлення. Згідно поштового повідомлення вимогу ОСОБА_1 отримав 05.05.2014 року. Таким чином, в строк до 31.06.2014 року відповідач-1 повинен був виконання зобов’язання за кредитним договором.

Згідно п. 2.5 Договору поруки у випадку порушення позичальником зобов’язань (будь-якого із зобов’язань) за кредитним договором Банк має право звернутися до Поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов’язань за кредитним договором у повному обсязі чи частково. Поручитель здійснює виконання зобов’язань за кредитним договором у валюті кредиту. Так 25.04.2017 року за вих. № 1178/2300-2 ВАТ «ВТБ БАНК» направив на адресу ОСОБА_3 претензію про дострокове повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, визначеному у Договорі. Додатково банк повідомив про необхідність негайного виконання ОСОБА_3 порушеного зобов’язання та сплати заборгованості протягом 30 календарних днів від дати отримання цього повідомлення. Згідно поштового повідомлення вимогу відповідач-2 отримала 09.07.2014 року. Таким чином, в строк до 09.08.2014 року відповідач-2 повинна була виконати зобов’язання за договором поруки.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ч. 2 п. 1 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст. 261 ч. 1 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до вимог ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що 25.04.2014 року банк, направивши на адресу відповідача-1 претензію з вимогою негайного виконання порушеного зобов’язання та сплати заборгованості протягом 30 календарних днів від дати отримання цього повідомлення, використався своїм правом, передбаченим пунктами 5.2.1, 5.2.2, 5.2.4 кредитного договору, в односторонньому порядку змінив строк повернення кредиту і процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення. Згідно поштового повідомлення претензію ОСОБА_1 отримав 05.05.2014 року, а значить в строк до 31.06.2014 року він повинен був виконати свої зобов’язання за кредитним договором у повному обсязі. Таким чином, день коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права та відповідно й відлік позовної давності щодо вимог про стягнення з ОСОБА_1 боргу розпочався 31.06.2014 року. Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду лише 17.08.2017 року, не зазначив про причину пропуску строку звернення до суду з вимогою про сплату боргу та не надав доказів поважності його пропуску, а відповідач-1 звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, дійшов висновку про відмову в задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 боргу у зв’язку зі спливом позовної давності.

Стосовно вимог ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_3:

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

З договору поруки від 07.03.2013 року вбачається, що він діє до повного виконання зобов’язань за кредитним договором, проте, згідно позиції Верховного Суду України у постанові від 23.05.2012 року, Умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов’язань боржника, не свідчать про те, що договором встановлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) про те, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Оскільки банком відповідно до умов кредитного договору змінений строк виконання основного зобов’язання, то відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, вимоги до поручителя могли бути заявлені у межах одного року з моменту настання вказаного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що 25.04.2014 року банк, направивши на адресу відповідача-2 претензію з вимогою негайного виконання порушеного зобов’язання та сплати заборгованості протягом 30 календарних днів від дати отримання цього повідомлення, в односторонньому порядку змінив строк повернення кредиту і процентів за користування кредитними коштами в сторону їх зменшення. Згідно поштового повідомлення претензію ОСОБА_3 отримала 09.07.2014 року, а значить в строк до 09.08.2014 року вона повинна був виконати свої зобов’язання за договором поруки у повному обсязі. Таким чином, день коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права та відповідно й відлік позовної давності щодо вимог про стягнення з ОСОБА_3 боргу, як з поручителя відповідача-1, розпочався 09.08.2014 року. Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду лише 17.08.2017 року, не зазначив про причину пропуску строку звернення до суду з вимогою про сплату боргу та не надав доказів поважності його пропуску, а відповідач-2 звернувся до суду із заявою про застосування позовної давності, суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, дійшов висновку про відмову в задоволення позову в частині стягнення з відповідача-2, як поручителя, боргу у зв’язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 3, 5, 10, 12, 13, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 256-258, 261, 266, 267, 525-526, 530, 554, 559, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ВТБ БАНК» (вул. ОСОБА_4/Пушкінська, буд. 8/26, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ14359319) до ОСОБА_1 (вул. Харченка, 16-а, с. Садове, Білозерського району Херсонської області, ІПН. НОМЕР_1), ОСОБА_3 (вул. 40 років Жовтня, 21-а, м. Херсон, 73000, ІПН. НОМЕР_2) про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 22 січня 2018 року.

Головуючий суддя: Кусік І.В.