Постанова № 71693416, 19.12.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 337/5161/15-ц Головуючий у 1-й інстанції: Сидорова М.В.

Провадження № 22-ц/778/2777/17 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

Онищенка Е.А.,

За участю секретаря: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року представник ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 28.01.2013 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № IСКGMCUI.87877.003, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії у сумі 2 000 грн., зі сплатою процентів в розмірі 36 % річних за користування кредитом, крім пільгового періоду. Щомісячний мінімальний платіж складає 10 % від суми заборгованості, підлягає сплаті позичальником щомісячно до 25-го числа за попередній місяць. За порушення строків сплати процентів за користування кредитом Банк нараховує позичальнику пеню в розмірі 0,5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Кредит надано на споживчі цілі.

Банк свої зобов'язання виконав, встановивши кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн. на рахунок № НОМЕР_1, але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує. Згідно розрахунку заборгованості борг станом на 05.08.2015 року за даним кредитним договором становить 17 314,78 грн. та складається з: поточна сума заборгованості по тілу кредиту - 7 594,14 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту - 3 933,79 грн., поточна заборгованість за процентами - 321,67 грн., прострочена заборгованість за процентами - 3 490,45 грн., сума пені - 1 974,73 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № IСКGMCUI.87877.003 від 28.01.2013 року в розмірі 17 314,78 грн.

Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2015 року позов ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» заборгованість за кредитним договором № IСКGMCUI.87877.003 від 28.01.2013 року у загальній сумі 17 314,78 грн., яка складається з: поточної суми заборгованості по тілу кредиту - 7 594,14 грн., простроченої заборгованості по тілу кредиту - 3 933,79 грн., поточної заборгованості за процентами - 321,67 грн., простроченої заборгованості за процентами - 3 490,45 грн., суми пені - 1 974,73 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.01.2013 року між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № IСКGMCUI.87877.003 (а.с. 3-4, 5).

Відповідно до п.п. 2.2-2.9 кредитного договору Банк зобов'язується протягом 60 днів з моменту укладення цього договору встановити кредитний ліміт у розмірі 2 000 грн. на рахунок № НОМЕР_1. Банк нараховує відсотки в розмірі 36 % річних за користування кредитом, крім пільгового періоду. Нарахування відсотків здійснюється щоденно, при цьому відсотки розраховуються на непогашену частину кредиту за фактичну кількість днів користування кредитними ресурсами, виходячи з розрахунку: рік - триста шістдесят днів, місяць - рівний календарній кількості днів. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Щомісячний мінімальний платіж складає 10 % від суми заборгованості, підлягає сплаті позичальником щомісячно до 25-го числа за попередній місяць. Заборгованість, що підлягає сплаті, не сплачена у встановлений строк, вважається простроченою. У рамках кредитного договору Банк встановлює поновлювальний пільговий період кредитування. Пільговий період складає 30 днів по кожній платіжній операції. Пільговий період поширюється на всі операції по картці. Процентна ставка під час пільгового періоду кредитування складає 0,0001 % річних. При непогашенні заборгованості за кредитом у повному обсязі по закінченню пільгового періоду відсотки за користування кредитом нараховуються і сплачуються згідно з п. 2.3 та 2.5 кредитного договору.

За положеннями п.п. 3.1, 3.2 кредитного договору кредит надавався з лімітом, зазначеним у п. 2.2 на споживчі цілі. Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом 3-х років, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором.

Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, у період обслуговування кредитного договору (п. 3.4 кредитного договору).

Банк свої зобов'язання виконав, встановивши кредитний ліміт у розмірі 2 000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1, але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, борг за кредитним договором станом на 05.08.2015 року становить 17 314,78 грн., а саме: поточна сума заборгованості по тілу кредиту - 7 594,14 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту - 3 933,79 грн., поточна заборгованість за процентами - 321,67 грн., прострочена заборгованість за процентами - 3 490,45 грн., сума неустойки - 1 974,73 грн. (а.с. 2).

09.07.2015 року позивач направив позичальнику повідомлення за вих. № 11/271 з вимогою виконати свої зобов'язання за кредитним договором (а.с. 6, 7, 8), однак, дана вимога відповідачем залишена без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що неналежне виконання позичальником зобов'язань за договором підтверджене належними та допустимими доказами, та виходячи із встановлених ст. 526 ЦК України загальних умов виконання зобов'язання і передбаченого ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору, суд дійшов вірного висновку, що з відповідача на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.

Разом із тим, як вбачається з довідки начальника Волноваського РВ ГУМВС України в Донецькій області полковника міліції В.В. Майборос № 8178 від 17.08.2015 року, ОСОБА_3 у період з 17 липня 2015 року по 17 серпня 2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с. 91), що також підтверджується витягом з наказу керівника сектору «М» № 22 від 17.08.2015 року (а.с. 92).

Згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року з наступними змінами, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як видно з розрахунку заборгованості за кредитним договором № IСКGMCUI.87877.003 від 28.01.2013 року на дату 17.07.2015 року, борг за кредитним договором станом на 16.07.2015 року включно становить 16 712,34 грн., а саме: поточна сума заборгованості по тілу кредиту - 7 916,28 грн., прострочена заборгованість по тілу кредиту - 3 611,65 грн., поточна заборгованість за процентами - 430,22 грн., прострочена заборгованість за процентами - 3 091,34 грн., сума неустойки - 1 662,85 грн.

Отже, враховуючи вищенаведені положення Закону № 2011-XII від 20.12.1991 року, рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором необхідно змінити, зменшити суму стягнення заборгованості до 16 712,34 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо безпідставного незастосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та помилкового нарахування у період з 17.07.2015 року по 05.08.2015 року (в межах заявлених позовних вимог) процентів за користування кредитом та неустойки знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм ст. 169 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) не є підставою для відмови у задоволенні позову. Як вбачається з матеріалів справи, виклик відповідача до суду було здійснено у визначеному ст.ст. 74-76 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення) порядку. Крім того, ОСОБА_3 не був позбавлений можливості реалізувати своє процесуальне право і надати докази в обґрунтування своєї позиції по справі суду апеляційної інстанції, таке своє право реалізував, відповідні докази надав.

Посилання у скарзі на те, що судом не постановлялася ухвала про заочний розгляд справи, не є підставою для скасування рішення суду. Так, суд дійшов вірного висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі ст. 224 ЦПК України (в редакції на час ухвалення рішення).

Посилання у скарзі на те, що судом не було залучено до участі у справі уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «ВБР», також не є підставою для скасування рішення суду. Так, ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Міхна С.С. уповноважив Колягіна Р.В. здійснювати від імені ПАТ «ВБР» певні дії, що підтверджується копією довіреності № 49 від 31 березня 2015 року (а.с. 15). Саме на підставі вказаної довіреності представник ПАТ «ВБР» Колягін Р.В. підписав та подав до суду цей позов до ОСОБА_3 (а.с. 1).

Посилання у скарзі на факт звернення відповідача до Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою від 18.06.2015 року про викрадення банківської картки ПАТ «ВБР», яка зареєстрована 29.09.2015 року (а.с. 90), не є підставою для відмови у позові Банка про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 Вироку у кримінальному провадженні з наведеного питання, що набрав законної сили, не має.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги частково та вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, зменшити суму стягнення заборгованості за кредитним договором до 16 712,34 грн., та відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України зменшити суму стягнення судового збору до 235,12 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 04 листопада 2015 року у цій справі змінити, зменшити суму стягнення заборгованості за кредитним договором до 16 712,34 грн., зменшити суму стягнення судового збору до 235,12 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: