Постанова № 71693252, 17.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3595/16 Суддя суду першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» Луньо Іллі Вікторовича на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) від 13.11.2015 №56/1-ос про визнання нікчемним правочину від 17.09.2015 щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 198 500 грн з поточного рахунку ОСОБА_7 НОМЕР_1 в АТ «Банк «Національні інвестиції» на поточний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_2 в АТ «Банк «Національні інвестиції» протиправним і скасувати;

- зобов`язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» (далі Уповноважена особа) Волощука І.Г. подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_5, як вкладника ПАТ «Банк «Національні інвестиції», якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору №26313980/11/Деп банківського рахунку фізичної особи від 04.09.2015;

- зобов`язати Фонд включити передану Уповноваженою особою інформацію щодо ОСОБА_5 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов`язати Фонд здійснити відшкодування ОСОБА_5 за вкладом згідно з договором №26313980/11/Деп банківського рахунку фізичної особи від 04.09.2015 за рахунок Фонду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2017 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи в частині визнання нікчемним правочину від 17.09.2015 щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 198 500 грн з поточного рахунку, відкритого в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» на ім`я ОСОБА_8 НОМЕР_1 на поточний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_2 та застосування наслідків нікчемності, оформлене наказом від 13.11.2015 №56/1-ос «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)»;

- зобов'язано Уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію про ОСОБА_5, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду відповідно до правочину від 17.09.2015 щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 198 500 грн з поточного рахунку, відкритого в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» на ім`я ОСОБА_8 НОМЕР_1 на поточний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Уповноважена особа в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що спірний правочин (транзакція) з переказу коштів суперечить вимогам постанови Національного банку України про віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних та є нікчемним, оскільки свідчить про вчинення банком, віднесеним до категорії проблемних, операції, що призвела до збільшення витрат, пов'язаних із виведенням банку з ринку.

У межах встановленого судом строку на подання відзиву на апеляційну скаргу позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу без доказів направлення його копії іншим учасникам справи. У цих запереченнях позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04 вересня 2015 року між ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_5 укладено договір №26313980/11/Деп банківського рахунку фізичної особи, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) НОМЕР_2 в 980 у національній валюті та/або іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України та умов цього Договору.

Відповідно до договору безвідсоткової позики від 08.09.2015, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, ОСОБА_8 в порядку і на умовах, визначених цим Договором, надав ОСОБА_5 безвідсоткову позику у сумі 198 500 грн, строком на 1 рік з моменту реальної передачі всієї грошової суми.

На рахунок НОМЕР_2, відкритий у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» на ім`я позивача, 17 вересня 2015 року надійшли грошові кошти від ОСОБА_8 у розмірі 198 500 грн з призначенням платежу: «Переказ коштів зг. Договору безвідсоткової позики № 1 від 08.09.2015 року. Без ПДВ. Не за ЦП. Не пов'язано з підприємницькою діяльністю».

На підставі постанови правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року №613 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17.09.2015 прийнято рішення за №172 про запровадження з 18.09.2015 тимчасової адміністрації у банку.

Відповідно до повідомлення про нікчемність правочину №4686/03 від 02.12.2015 ОСОБА_5 повідомлено, що правочин від 17.09.2015 щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 198 500 грн з поточного рахунку, відкритого в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» на ім`я ОСОБА_9 НОМЕР_1 на поточний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_2 є нікчемним через здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

В подальшому, постановою правління Національного банку України від 01.12.2015 № 853 вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Банк «Національні інвестиції». У зв'язку із цим, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.12.2015 №214 «Про початок процедури ліквідації «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Суд зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів та не доведено, що умови укладеного договору банківського рахунку призвели до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства, крім того, позивач є вкладником ПАТ «Банк «Національні інвестиції», а тому є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом коштів за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI (далі Закон №4452-VI).

За змістом частини першої статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами першою-третьою, п'ятою статті 27 Закону №4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною шостою статті 27 Закону №4452-VI передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Пунктами 2, 4, 6 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що Уповноважена особа наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами банку, що ліквідується, за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №4452-VI вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

Вкладником, згідно з пункту 4 частини першої статті 2 Закону №4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону №4452-VI вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Таким чином, передбачені Законом №4452-VI гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті другої Закону №4452-VI). Такий статус передбачає, з-поміж іншого, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту).

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно ст. 1068 ЦК банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Як зазначалося, між позивачем та ПАТ «Банк «Національні інвестиції» укладено договір, на підставі якого банк відкрив позивачу поточний рахунок. В подальшому, на виконання умов договору позики, ОСОБА_8 перерахував на вказаний банківський рахунок позивача кошти у розмірі 198 500 грн.

Наведене свідчить, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми у розмірі 200 000 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв'язку тим, що на думку Уповноваженої особи зазначена операція з перерахування коштів є нікчемною на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI.

Пунктами 4, 6 частини другої статті 37 Закону №4452-VI закріплено, що Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів, а також звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи Уповноваженої особи щодо нікчемності договору банківського вкладу, як такого, що мав на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду, оскільки зазначене є виключно припущенням, яке не підтверджуються жодними доказами.

На думку колегії суддів, надходження коштів на рахунок позивача з рахунку іншої особи не свідчить про нікчемність ні договору вкладу, ні самої транзакції щодо перерахування коштів, оскільки ці правочини вчинені у межах чинного законодавства, що регулює договірні відносини та відносини у сфері банківської діяльності.

Підстава, за якою Уповноважена особа вважає спірний договір банківського вкладу нікчемним, не визначає невідповідність договору (правочину) вимогам рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних, яке, окрім того, є банківською таємницею та не доводиться до відома клієнтів банку. Варто також зауважити, що вказане рішення Національного банку України не містить приписів, які мають виконувати фізичні особи-клієнти банку, тобто воно не підлягає застосуванню цими особами. Тому посилання на зазначену постанову апеляційний суд вважає необґрунтованим.

Норми чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням чи належністю саме йому розміщених на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Підставою для розповсюдження на особу гарантій, передбачених Закону №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я.

Уповноваженою особою не надано доказів, які б свідчили, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсним спірного договору.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що Уповноважена особа дійшла помилкового висновку про нікчемність договору вкладу, укладеного банком з позивачем, протиправно застосувала наслідки його нікчемності, не включивши позивача до переліку владників, які мають право на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду.

При цьому, судом апеляційної інстанції приймається до уваги, що існування, зміст та підстави прийняття (що наведені вище) оскаржуваного наказу Уповноваженої особи від 13.11.2015 №56/1-ос «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» не заперечується сторонами, а тому в силу частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Таким чином, оскаржуваною бездіяльністю Уповноваженої особи порушено право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу. Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині позовних вимог, заявлених до Фонду, оскільки обов'язок останнього зі включення позивача до загального реєстру вкладників для цілей подальшого здійснення виплат гарантованої суми вкладу виникає виключно у разі наявності відомостей про нього у переліку вкладників банку, який надається до Фонду Уповноваженою особою. З огляду на те, що на час розгляду справи до Фонду не надходив перелік вкладників банку, у якому були б зазначені відомості про позивача як вкладника, який має право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду, такі вимоги є передчасними, оскільки пов'язані із захистом права, яке Фондом порушено не було.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» Луньо Іллі Вікторовича залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 18.01.2018.