Постанова № 71691155, 23.11.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а-760/1019/17

Справа №760/2776/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2017 року Солом'янський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

при секретарі - Гаєвській С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, 3-я особа: Головне управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в лютому 2017 р. звернувся до суду з адміністративним позовом, та з урахування заяви про зміну позовних вимог просив визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу внаслідок настанням ІІ групи інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Посилається в позові на те, що він проходив військову службу у складі військової частини 4101. Наказом командира військової частини від 11.01.2000 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини 4101 Національної гвардії України.

Згідно Указу Президента України від 17.12.1999 № 1586/99 «Про передачу підрозділів Національної гвардії України до складу інших військових формувань» 24 окрема бригада (військова частина 4101) перейшла до складу Міністерства оборони України.

24.09.2015 року позивачу було встановлено інвалідність ІІ групи (інвалідність отримана внаслідок захворювання, спричиненого виконання обов»язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зонах радіоактивного забруднення), що підтверджується довідкою МСЕК № 0427390 та витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 4057.

Позивач, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», та постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 звернувся до Київського міського військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням групи інвалідності внаслідок поранення, надавши всі необхідні для призначення допомоги документи.

Київський міський військовий комісаріат до Міністерства оборони України надав висновок про можливість виплати одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб.

Проте, 20.11.2015 листом № 248/3/6/3471 Департамент фінансів Міністерства оборони України направив документи для виплати до Національної гвардії України.

17.12.2015 листом № 3/21/3-8619 Командування Національної гвардії України повернула зазначені документи до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

25.02.2016 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив Київський міський військовий комісаріат про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки така повинна виплачуватись Національною гвардією України.

Таким чином, позивач вважає такі дії протиправними та просить задовольнити позов.

Ухвалою Солом»янського районного суду м.Києва від 27.07.2017 р. за клопотанням представника позивача замінено відповідача Головне управління Національної гвардії України на Міністерство оборони України, до участі в справі в якості 3-ї особи залученено відповідача Головне управління Національної гвардії України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача - Міністерства оборони України заперечував проти позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки відповідно до Указу Президента України від 17.12.1999 № 1586/99 «Про передачу підрозділів Національної гвардії України до складу інших військових формувань» командувач НГУ повинен передати у двохмісячний строк військові частини, заклади та установи НГУ до інших військових формувань. Остаточна передача майна НГУ до складу Збройних Сил України відбулась згідно акту від 03.02.2000 року. Позивач в розпорядження Збройних Сил України не зараховувався. МОУ не може здійснювати виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які проходили службу в Національній гвардії України.

Крім того заява позивача комісією не розглядалась, документи надіслані Київським МВК передані до ГУ НГУ.

Представник 3-ї особи - Головного управління Національної гвардії України заперечував проти позову та зазначив, що на момент виключення позивача зі списків особового складу військової частини 4101 та розрахунку під час звільнення з військової служби (11.01.2000) військова частина була передана до Міністерства оборони України. Ні Головне управління НГУ, ні будь-яка інша військова частина НГУ не є правонаступником військової частини 4101.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у складі 24 окремої бригади Національної гвардії України (військової частини 4101).

Згідно Указу Президента України від 17.12.1999 № 1586/99 «Про передачу підрозділів Національної гвардії України до складу інших військових формувань» 24 окрема бригада (військова частина 4101) перейшла до складу Міністерства оборони України.

Наказом командира військової частини від 11.01.2000 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу військової частини 4101 Національної гвардії України.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України від 11.01.2000 року «Про розформування Національної гвардії України» постановлено розформувати Національну гвардію України як військове формування. Особовий склад, військову техніку, озброєння, фонди та інше майно з'єднань, частин, закладів і установ Національної гвардії України передати у встановленому порядку відповідно до внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Збройних Сил України без збільшення їх загальної чисельності.

13.03.2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну гвардію України», що визначає правові засади організації та порядку діяльності Національної гвардії України, її загальну структуру, функції та повноваження.

Пунктами 2,3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», а також установлено, що військові частини Національної гвардії України є правонаступниками відповідних частин внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України.

Водночас положеннями Закону не передбачено перехід прав і обов»язків від колишньої Національної гвардії України до новоствореного військового формування.

Відповідно до довідки військової частини А0222 від 14.12.2015 року № 3032 встановлено, що відповідно до акту передачі від 05.01.2000 року 24 Київська окрема бригада Національної Гвардії України (військова частина А4101) розформована та на її базі була створена військова частина А0222, яка увійшла до складу Збройних Сил України.

Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК від 24.09.2015 р. ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності з 24.09.2015 року у зв»язку з захворюванням, отриманим з виконанням обов»язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зонах радіоактивного забруднення.

Відповідно до протоколу № 4057 від 30.10.2015 року засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв»язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, встановлено, що захворювання ОСОБА_1 пов»язані з виконанням обов»язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа №21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа №21-135а15).

Згідно п.«б» ч.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2статті 16 цього Закону).

В силу ч.9 ст.16-3 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Підпунктом 1 п.6 вказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

При цьому, згідно п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно п. 2 Преамбули до Порядку №975 установлено, що особи, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.

Як вбачається з матеріалів справи, ІІ група інвалідності встановлена ОСОБА_1 24.09.2015 року та причиною інвалідності є захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби .

Станом на дату встановлення інвалідності II групи позивачу механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям було визначено Порядком №975.

Зважаючи на викладене, питання наявності/відсутності у позивача права на отримання одноразової допомоги повинно бути вирішене в межах спірних правовідносин виключно відповідно до умов Порядку №975.

Київській міський військовиї комісаріат 05.11.2015 року надав Департаменту фінансів Міністерства оборони України, відповідно до п.13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року № 975 висновок, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Листом від 25.02.2016 року Департамент фінансів Міністерства оборони Укрраїни повернув без реалізації документи ОСОБА_1 для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975. В листі зазначено, що особам, які звільняються з Національної гвардії України виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється Міністерством оборони України.

Військова частина 4101, в я кій проходив службу позивач, не була передана в 2000 році до складу внутрішніх військ, то Головне управління Національної Гвардії України та військові частини Національної Гвардії України не є правонаступником військової частини 4101, суд приходить до висновку, що саме до компетенції Міністерства оборони України належить розгляд заяви позивача про виплату одноразової допомоги.

В силу ч.6 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Пунктами 13, 15 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві встановлено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, звернення ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглянув та відповідного рішення у визначеному законодавством порядку не прийняв, що фактично позбавляє позивача можливості оскаржити відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в судовому порядку, у зв'язку з чим суд приходить до висновку для визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та необхідності зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

При цьому, позовні вимоги щодо зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу не підлягають до задоволення, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. З огляду на те, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у призначенні та виплаті, то суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

За таких обставин відсутні підстави для визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд, вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо повернення без реалізації документів, поданих ОСОБА_1 для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно, належним способом захисту права позивача, на відновлення якого поданий даний адміністративний позов, є зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Керуючись ст.ст. 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, ст.ст. 69, 70, 71, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, 3-я особа: Головне управління Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В решті позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

СУДДЯ: Кушнір С.І.