Рішення № 71690221, 09.01.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8476/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" січня 2018 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Савлук Т. В.

при секретарі Бурячек О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Позивач Київський міський центр зайнятості звертаючись з позовом до суду просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти у розмірі 10404 грн. 16 коп., мотивуючи тим, що ОСОБА_2 з 30.07.2014 року по 22.06.2015 рік та з 24.06.2015 року по 01.07.2015 рік перебував на обліку у Дніпровському районному центрі зайнятості Київського міського центру зайнятості як безробітний, звернувшись з заявами від 30 липня 2014 року та 24 червня 2015 року з проханням надати йому статус безробітного, зокрема, зазначаючи що він не є суб'єктом підприємницької діяльності. Відповідач на підставі ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону 1533-ІІІ з 06.08.2014 року по 22.06.2015 рік та з 24.06.2015 року по 01.07.2015 рік отримував в Дніпровському районному центрі зайнятості Київського міського центру зайнятості виплату допомоги по безробіттю. З метою забезпечення цільового використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття було здійснено розслідування обґрунтованості виплати Відповідачу допомоги по безробіттю, з отриманого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вбачається, що Відповідач з 06.05.2009 року зареєстрований як фізична особа - підприємець. Посилаючись на ч. 2,3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 10404 грн. 16 коп.

Представник позивача - Духота М. С. в судове засідання не з'явилась, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, процесуальним правом надати письмові пояснення (заперечення) по суті предмету спору не скористався.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.

Як встановлено ст.ст. 5, 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про безробіття населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Судом встановлено, що 30.07.2014 року та 24.06.2015 року відповідач ОСОБА_2 звертався до Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві з заявами в яких просив до вирішення питання його працевлаштування надати статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року №198. (а.с. 3-4)

Як вбачається з Витягу з наказів про прийняття рішення по особі: ОСОБА_2 ПК №026614073000022, наказом Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві від 30 липня 2014 року №НТ140730 ОСОБА_2 надано статус безробітного, та відповідно до наказу Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві від 06 серпня 2014 року №НТ140806 ОСОБА_2 призначено допомогу по безробіттю з 06.08.2014 року по 31.07.2015 рік, та розпочато виплату допомоги по безробіттю, наказом від 22.06.2015 року №НТ150622 припинено реєстрацію ОСОБА_2 як безробітного на підставі пп.10 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». (а. с. 5)

Як вбачається до Витягу з наказів про прийняття рішення по особі: ОСОБА_2 ПК №026615062400015, наданий позивачем, наказом Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві від 24 червня 2015 року №НТ150624 ОСОБА_2 поновлено статус безробітного, та поновлено допомогу по безробіттю відповідно до пп. 6.8, 6.9, 6.10. «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», відповідно до наказу Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві від 01 липня 2015 року №НТ150701 ОСОБА_2 припинено виплату по безробіттю у зв'язку з призначенням виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», та припинено реєстрацію ОСОБА_2 як безробітного. (а. с. 7)

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ст.. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

З метою забезпечення цільового використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття було здійснено розслідування обґрунтованості виплати Відповідачу допомоги по безробіттю. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 06.07.2015 року, ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець з 06 травня 2009 року.(а.с. 9-11)

Згідно з ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Згідно з Наказу Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві від 01 липня 2015 року №НТ150701 відповідачу припинено виплату по безробіттю у зв'язку з призначенням виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». (а.с. 7)

На виконання наказу від 03 вересня 2015 року № 457, виданого директором Дніпровського районного центру зайнятості ОСОБА_4, головним бухгалтером ОСОБА_5 було визначено суму незаконно отриманних коштів ОСОБА_2, сума яких, відповідно до довідки - розрахунку від 04.09.2015 року (вих.. №4489-05/24) за період з 08.08.2014 року по 21.06.2015 рік та з 24.06.2015 року по 30.06.2015 рік становила допомогу по безробіттю у сумі 10404,16 грн. (а. с. 8)

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

24.01.2017 року ОСОБА_2 було надіслано лист - повідомлення (вих.. №269-07) про необхідність повернення незаконну отриману допомогу в розмірі 10404,16 грн. протягом 15 робочих днів від дня отримання листа, проте вимога була залишена без належного реагування.

Як підтверджується наявними у справі доказами, відповідач ОСОБА_2 порушив умови Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», звертаючись з заявами до Дніпровського районного центру зайнятості про надання статусу безробітного, приховуючи інформацію про те що він зареєстрований як фізична особа - підприємець, отримував соціальну допомогу на випадок безробіття, внаслідок чого Відповідачем було отримано незаконно допомогу по безробіттю у розмірі 10404,16 грн., що підтверджується наданими позивачем розрахунками, в свою чергу відповідач не скористався процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Відповідно до ст.. 2 Цивільного - процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення з ОСОБА_2 на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти в розмірі 10404,16 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн., оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 31, 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», стст. 4, 22, 43 ЗУ «Про зайнятість населення», стст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_2про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти в сумі 10404,16 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 640,00 грн.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10 січня 2018 року.

С у д д я