Постанова № 71689529, 11.01.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 619/1548/16-ц Головуючий суддя І інстанції: Болибок Є.А.

Провадження № 22-ц/790/296/18 Суддя-доповідач: Кісь П.В.

Категорія: договірні

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі

головуючого: - Кіся П.В.,

суддів: - Бровченка І.О.,

- Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 липня 2017 року (суддя Болибок Є.А.) у цивільній справі № 619/1548/16-ц за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,-

встановив:

28.04.2016 року товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, у якому просило стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування вказаних вимог посилалося на те, що 11.05.2010 року між ПАТ «БАНК КІПРУ» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №15-170/2010, відповідно до умов якого вона отримала кредит в сумі 144000,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером №1265484 від 13.05.2010 року. Також, між ПАТ «БАНК КІПРУ» та ОСОБА_7, як поручителем, укладено договір поруки №15-170/2010-П1 від 11.05.2010 року, З ОСОБА_5 укладено договір поруки №15-170/2010- П2 від 11.05.2010 року та з ОСОБА_6 також було укладено договір поруки №15-170/2010-П3 від 11.05.2010 року. Згідно яких ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як поручителі, поручилися за виконання відповідачем обов'язків, які виникли на підставі кредитного договору. 21.07.2014 року між ПАТ «НЕОС БАНК», яке є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «БАНК КІПРУ», та позивачем укладено Договір факторингу. Позивач набув статусу нового кредитора. У зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №15-170/2010 від 11.05.2010 року за відповідачами станом на 15.04.2016 року рахується заборгованість в сумі 130959,33 грн, яка складається з заборгованості за кредитом, за відсотками за користування кредитом та заборгованості по пені за останній рік.

Ухвалою Дергачівського районного суду м. Харкова від 11 липня 2017 року закрито провадження у справі в частині вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_7 стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку зі смертю останнього, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 11 липня 2017 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задоволено частково. Суд вирішив: стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за Кредитним договором №15-170/2010 від 11.05.2010 року станом на 15.04.2016 року у розмірі 40492,28 грн., проценти за користування кредитом у розмірі 22685,02 грн., пеню у розмірі 17807,26 грн. та судовий збір у розмірі 608,96 грн. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Кредитні ініціативи» просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути судові витрати.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наявність виконавчого напису нотаріуса не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне та не зумовлює подвійного стягнення, а отже вчинення нотаріального напису не є перешкодою для задоволення позовних вимог. Суд не взяв до уваги, що відповідачі не надали суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого напису. У справі відсутні докази погашення вимог за кредитним договором. Також зазначив, що під час розгляду справи суд частково вийшов за межі позовних вимог, фактично дозволив відповідачу уникати виконання своїх зобов'язань по кредитному договору.

Учасники справи у судове засідання не з'явилися, повідомлялися про дату та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, причину неявки не повідомили. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, на підставі ч. 2 ст. 372 ЦПК України, за їх відсутністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_5, та ОСОБА_6, пред'явлених позивачем, як до поручителів за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Кредитні ініціативи» протягом строку дії поруки не звернулося з позовом до поручителів, а тому порука є припиненою.

Задовольняючи частково позовні вимоги які були пред'явлені позивачем до ОСОБА_4 у розмірі 40 492,28 грн., з яких проценти за користування кредитом - 22 685, 02 грн. та пеня - 17 807, 26 грн. за період з 22.01.2015 року по 15.04.2016 року та відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 66 517,11 грн. та суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 22 949, 94 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ця сума не підлягає стягненню, оскільки в порядку задоволення вимог позивача на вказану заборгованості звернуто стягнення на майно боржників на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського МНО Чуловського В.А. за реєстровим № 3907 від 19.03.2015 року, який є чинним і яке виконується в примусовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки суд ухвалив рішення у відповідності із законом на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підстверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до кредитного договору №15-170/2010 від 11.05.2010 року ПАТ «БАНК КІПРУ» надав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 144000,00 грн строком з 11 травня 2010 року по 10 травня 2017 року зі сплатою 23,90% річних за користування кредитом.

11.05.2010 року ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зобов'язалися перед ПАТ «БАНК КІПРУ» відповідати за належне виконання ОСОБА_4 взятих на себе зобов'язань, які виникають із кредитного договору №15-170/2010 від 11.05.2010 року, що підтверджується договорами поруки №15-170/2010-П1, №15-170/2010-П2 та №15-170/2010-П3 від 11.05.2010 року.

Згідно договору факторингу від 21.07.2014 року, ПАТ НЕОС БАНК», яке є правонаступником ПАТ «БАНК КІПРУ», відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, в тому числі по кредитному договору №15-170/2010 від 11.05.2010 року, укладеного з ОСОБА_4. кредитна заборгованість 66517,11 грн, заборгованість по процентам 13259,23 грн.

Згідно ч.І ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитедавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.І ст.1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А., зареєстрованого в реєстрі за №3907 від 19.03.2015 року запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 Зазначене нерухоме майно на підставі Іпотечного договору, посвідченого 11.05.2010 року приватним нотаріусом Пугачовою І.В., за реєстровим №1940 було передано в іпотеку в забезпечення зобовязань ОСОБА_4 по кредитному договору №15-170/2010 від 11.05.2010 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання боржником умов Кредитного договору за період з 21 липня 2014 року по 21 січня 2015 року, а саме заборгованість за кредитом - 66517,11 грн, заборгованість по відсоткам користування кредитом - 22949,94 грн.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 жотвня 2016 року встановлено, що 19 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського МНО Чуловським В.А. вчинено виконавчий напис за №3917, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_12 заборгованість, що виникла за кредитномим договором №15-170/2010 від 11 травня 2010 року за період з 27 липня 2014 року по 21 січня 2015 року у сумі 92167,05 грн, з яких: 66517,11 грн. - заборгованість за кредитом; 22949,94 грн - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 2700,00 грн. - витрати по вчиненню виконавчого напису та за №3907. яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору за період з 27 липня 2014 року по 21 січня 2015 року, всього на загальну суму 92617,05 грн.

З пояснень представника відповідача, які не заперечувала представник позивача, а також підтверджених дослідженими в суді першої інстанції письмових доказів, вбачається що рішення Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2016 року про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи», скасування заочного рішення Дрегачівського районного суду Харківської області від 05.05.2016 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_11 до ТОВ «Кредитні ініціативи», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню касаційною інстанцією не скасовано, а в даний час органами державної виконачої служби здійснюються виконавчі дії з примусового виконання виконачого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А.

Відповідно до постанови державного виконавця Дергачівського РУЮ Харківської юласті від 27.04.2015 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису № 3907, виданого приватним нотаріусом 19.03.2015 року. (т.2 а.с.19,20

Згідно розрахунку за кредитним договором №15-170/2010 від 11.05.2010 року за період з 22 січня 2015 року по 15 квітня 2016 року ОСОБА_4 має заборгованість у розмірі 40492,28 грн., яка складається з заборгованості: по процентам за користування кредитом у сумі 22685,02 грн та пені - 17807,26 грн.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в частині задоволення позову щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 суми заборгованості за кердитом у розмірі 66 617, 11 грн. та суми заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 22 949, 94 грн., у зв'язку з недоведенням позивачем саме такого розміру заборгованості, оскільки вказані суми вже було стягнуто на підставі відповідного виконавчого напису.

Також суд першої інстанції вірно вважав, що порука ОСОБА_5, та ОСОБА_6 є припиненою з підстав, передбачених ч.4 ст.559 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 530, 546 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

З розрахунку заборгованості вбачається, що з часу відступлення прав вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором не погашалася.

Відповідно до ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, 13 лютого 2015 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до боржника та поручителів з вимогою у тридцятиденний строк достроково повернути кредит, сплатити нараховані відсотки за користування кредитом.

28 квітня 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» пред'явило позов до боржника та поручителів про стягнення з них в солідарному порядку всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобовязання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явленні вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашенні заборгованості з боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від лня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Отже, ТОВ «Кредитні ініціативи» протягом строку дії поруки не звернулося у суд з позовом до поручителів.

Позовні вимоги належним чином розглянуті судом першої інстанції, всім дослідженим доказам дана належна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судового рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності виключення судом першої інстанції з загального обсягу заборгованості тієї суми, яка увійшла в суму заборгованості, визначену при вчиненні виконавчого напису приватним нотаріусом Чуловським В.А., колегія суддів виходить з того, що позивачем та його представниками не надано доказів, які б свідчили про скасування рішення Апеляційного суду Харківської області від 12.10.2016 року та про наявність інших перешкод у зверненні стягнення на квартиру боржника ОСОБА_4, яка є предметом іпотеки, в порядку погашення заборгованості за кредитом, яка виникла за період з 21.07.2014 року по 21.01.2015р.

Повторне стягнення вказаної заборгованості буде суперечити ст.61 Конституції України та порушувати пропорційність, як одну з основних засад (принципів) цивільного судочинства.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обовязки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1,2, 136, 141, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, апеляційний сул, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 11 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 січня 2018 року.

Головуючий: П.В. Кісь

Судді колегії: І.О. Бровченко

О.А. Кружиліна