Постанова № 71688919, 17.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1099/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю апелянта ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду, ухвалену в порядку письмового провадження 07.11.2017 року в м.Одесі, по справі за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Овідіопольського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправним наказу, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України в Одеській області (ліквідаційної комісії), Головного управління Національної поліції в Одеській області, Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області та просив :

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Одеській області №1217 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ» з посади начальника Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015 року;

- зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області зарахувати період з 06.11.2015 року по 16.10.2017 року у вислугу років позивача на посаді заступника начальника Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області;

- стягнути з Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року у розмірі 88129,60 грн.;

- зобов'язати ГУ МВС України в Одеській області видати наказ про звільнення заступника начальника Овідіопольського РВ ГУМВС України в Одеській області майора міліції ОСОБА_1 на підставі п. «з» ст. 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації з 15.10.2017 року;

- зобов'язати ГУ НП в Одеській області внести зміни до наказу №1621 о/с від 12.10.2017 року щодо прийняття позивача на службу до Національної поліції України відповідно до п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» з 16.10.2017 року на рівнозначну посаду - заступника начальника Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області, з урахуванням досвіду, високої кваліфікації.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області №1217 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» майора міліції ОСОБА_1 заступника начальника Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015 року. Стягнуто з Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 06.11.2016 року у розмірі 65294,40 грн. Зобов'язано ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05.11.2015 року про його бажання проходити службу в підрозділах Національної поліції. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому вважає що його позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ліквідаційною комісією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області було подано апеляційну скаргу, однак ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 року зазначена апеляційна скарга була повернута апелянту у зв'язку з не сплатою судового збору.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та зміни судового рішення.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 2001 року проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах та з початку 2015 року до листопада 2015 року перебував на посаді заступника начальника Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області.

У зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції, позивачем 05.11.2015 року на ім'я начальника ГУ МВС України в Одеській області був поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «з» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06.11.2015 року (Том І, аркуш справи 17).

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №1217 о/с від 04.11.2015 року майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року звільнено з посади заступника начальника Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за п. 64 «г» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (за скороченням штату) та згідно із п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» (Том 1, аркуш справи 18).

Розглядаючи адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність наказу ГУ МВС України в Одеській області №1217 о/с від 04.11.2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.64 «г» (через скорочення штатів) «Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ» з посади начальника Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015 року та скасував його. Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області з 06.11.2015 року та стягнув на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 06.11.2016 року у розмірі 65294,40 грн. Зобов'язав ГУ МВС України в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_1 від 05.11.2015 року про його бажання проходити службу в підрозділах Національної поліції.

Предметом розгляду в суді апеляційної інстанції є частина позовних вимог позивача, які не були задоволенні судом першої інстанції, з огляду на викладене судова колегія зазначає настпуне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 виявив бажання проходити службу в поліції, оскільки 05.11.2015 року на імя начальника ГУ МВС України в Одеській області Лорткіпанідзе був поданий рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «з» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) з 06.11.2015 року (Том І, аркуш справи 17).

Наказом начальника ГУ МВС України в Одеській області №1217 о/с від 04.11.2015 року майора міліції ОСОБА_1 з 06.11.2015 року звільнено з посади заступника начальника Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області у запас Збройних Сил за п. 64 «г» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (за скороченням штату) та згідно із п. 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» (Том 1, аркуш справи 18).

Трудову книжку та витяг з наказу ГУ МВС України в Одеській області № 1217о/с від 04.11.2015 про звільнення через скорочення позивач отримав лише 13.02.2017 року з вини відповідачів.

Згідно статті 43 Конституції України передбачено, що Державою гарантовано кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Згідно із п. 24 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затвердженого 29.07.1991 року постановою Кабінету Міністрів УРСР №114, у разі незаконного звільнення особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді), а у разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Частково задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції встановлено, що позивач звільнений з органів внутрішніх справ неправомірно то він підлягає поновленню на попередній посаді та на його користь має бути стягнутий середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Однак суд першої інстанції на підставі наданої ГУ МВС України в Одеській області довідки про доходи позивача (т. ІІ, а.с. 9) зазначив , що підлягає стягненню заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2015 року по 06 листопада 2016 року тобто, за один рік, що складає 65294,40 грн.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути стягнутий на користь позивача за рік, оскільки розгляд заяви про поновлення позивача на службі розглядається не більше року, а тривалий вимушений прогул позивача пов'язаний, в тому числі, з поданням позову до суду позивачем тільки в лютому 2017 року при його звільненні в листопаді 2015 року.

Однак суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції в цій частині помилковими з огляду на ступне.

Порядок ведення, заповнення, а також внесення виправлень до трудових книжок працівників підприємств, установ та організацій встановлено «Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.

Згідно п. 4.1. Інструкції У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині, оскільки позивачем трудову книжку отримано лише 13.02.2017 саме з вини відповідача, а тому період за який необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогули становить з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року.

Однак сума, яка підлягає стягненню на користь позивача як заробіток за час вимушеного прогулу, повинна бути зменьшена на суму отриманої ним одноразової грошової допомоги при звільненні.

З матеріалів справи встановлено, що позивач був звільнений з 07.11.2015 р. року так як заробітну плату перестав отримувати з цього часу та 24 листопада 2015 року йому виплачено грошове забезпечення за період з 01.11.2015 по 06.11.2015 рік. В подальшому 15 квітня 2016 року на його картковий рахунок була перерахована одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 16095,55 грн. Вказані обставини підтверджуються довідкою від 06.03.2017 року за вих. № 48/1824 підписаною головою ліквідаційної комісії Овідіопольського РВ ГУМВС ОСОБА_2, платіжним дорученням № 33 від 14 квітня 2016 року.

Таким чином колегія судів апеляційної інстанції вважає, що на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогули за період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року у розмірі 72034,05 грн. (88129,60 грн. - 160955,55 грн.).

В іншій частині доводи апеляційної скарги є недоведеними, а позовні вимоги які просить задовольнити апелянт є передчасними, оскільки колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області зарахувати період з 06.11.2015 року по 16.10.2017 року у вислугу років позивача, оскільки позивача поновлено на посаді, яку він обіймав з 06.11.2015 року та з цієї дати йому має рахуватися вислуга років, тобто, ця вимога стосується саме виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, які він обіймав до звільнення.

Також, судова колегія апеляційного суду як суд першої інстанції не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо зобов'язання ГУ МВС України в Одеській області видати наказ про звільнення позивача у зв'язку із переходом на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації з 15.10.2017 року та зобов'язання ГУ НП в Одеській області внести зміни до наказу №1621 о/с від 12.10.2017 року щодо прийняття позивача на службу до Національної поліції України, оскільки ці дії мають бути вчинені після розгляду рапорту позивача про переведення до органів поліції, а задоволення позову в такій редакції буде вирішенням справи на майбутнє та призначення позивача на посаду в поліції за конкурсом відбулося за іншою процедурою ніж переведення з органів внутрішніх справи та не стосується правомірності звільнення позивача в 2015 році.

Таким чином повно дослідивши матеріали справи та переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявності правових підстав для зміни судового рішення.

Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів, керуючись ч.4 ст. 317 КАС України вважає необхідним змінити мотивувальну та резолютивну частину рішення в частині періоду та суми стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року змінити.

Викласти абзац четвертий постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року у наступній редакції: Стягнути з Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07.11.2015 року по 01.11.2017 року у розмірі 72034,05 грн.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст.329 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2018 р.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик