Постанова № 71688646, 18.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12038/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, прийняту суддею Брильовським Р.М. у м. Львові о 09:45, повний текст якої складено 16 листопада 2017 року, у справі №813/3640/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м.Львова Львівської області, про зобов"язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2017 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача – Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м.Львова Львівської області, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.37) просив визнати бездіяльність відповідача щодо неповернення збору на обов’язкове державне пенсійне страхування протиправною, зобов’язати відповідача сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України в Шевченківському районі м.Львова Львівської області подання про повернення збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9531,95 грн, сплаченого згідно з квитацією №22466173 від 12 квітня 2017 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Зобов'язано Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Львова сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Львова Львівської області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9 531 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять одна) гривня 95 копійок, сплаченого згідно з квитанцією № 22466173 від 12 квітня 2017 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Представлені позивачем документи не можуть слугувати підставою для повернення позивачу сплаченого збору, оскільки такі підтверджують лише факт нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна та не є належними доказами придбавання позивачем житла вперше.

Заслухавши суддю – доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 12 квітня 2017 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобудзахід» було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 за ціною 953195,00 грн (а.с. 14-16).

Відповідно до статті 49 Закону України “Про нотаріат” підписанню вказаного договору купівлі – продажу передувала сплата позивачем до державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9531,95 грн (1% вартості придбаного житла), що підтверджується квитанцією № 22466173 від 12.04.2017 (а.с.11).

На звернення позивача щодо видачі подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9531,95 грн відповідно до квитанції № 22466173 від 12.04.2017, Личаківське об’єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова листом від 20.10.2017 №4599/08-23, покликаючись на те, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділений повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше, роз’яснено про вирішення спірного питання в судовому порядку (а.с.38).

Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997.

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1740 від 03.11.1998 (далі - Порядок № 1740).

Згідно з пунктом 15-1 Порядку № 1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 15-3 Порядку № 1740 визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Із системного аналізу наведених правових актів вбачається, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Суд апеляційної інстанції бере до уваги наданий позивачем на розгляд суду витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №84936821 від 12.04.2017, з якого слідує, що у власності позивача перебуває квартира, придбана згідно вищевказаної угоди (а.с.7).

Будь-які докази, які б спростовували твердження позивача про придбання позивачем житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано та судом не здобуто.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку про придбання 12 квітня 2017 року позивачем житла вперше за договором купівлі-продажу нерухомого майна - квартири та помилкову сплату при оформленні документів збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 9531,95 грн згідно квитанції № 22466173 від 12.04.2017, який підлягає поверненню.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначено Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 03.09.2013 року №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 1650/24182.

Зазначений Порядок визначає роцедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

У відповідності до п.5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (п.8 Порядку №787).

Згідно п.7.2 “Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів”, затвердженого постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-2 (зареєстровано в МЮУ 27.10.2010 за №988/18283), встановлено механізм здійснення органами ПФУ обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Таким чином, судом обрано вірний спосіб відновлення порушеного права позивача, оскільки повернення коштів здійснюється з дотриманням ряду умов, визначених чинним законодавством, а в даному випадку - за поданням органу Пенсійного фонду.

Водночас суд не бере до уваги доводи відповідача про неможливість встановлення достовірності даних щодо придбання позивачем житла вперше, оскільки запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, держава зобов'язана забезпечити його реалізацію.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у вступній частині повного тексту оскаржуваної постанови має місце допущення описки в частині зазначення дати її прийняття «16 листопада 2017 року» замість вірної “14 листопада 2017 року”, що підлягає виправленню відповідно до вимог ст.253 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі №813/3640/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Постанова складена в повному обсязі 19.01.2018.