Постанова № 71688642, 18.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11954/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року, прийняту суддею Круль І.В. в смт. Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області о 15:48, повний текст якої складено 24 листопада 2017 року, у справі № 338/1169/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов"язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2017 року позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача – Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, у якому просив визнати протиправною відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку та зобов’язати призначити пільгову пенсію із зниженням пенсійного віку на умовах, передбачених ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати звернення до пенсійного органу із відповідною заявою – з 23 листопада 2015 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що у період з 23 липня 1986 року по 06 серпня 1986 року він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Покликаючись на те, що статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується військовим білетом НК № 5027965 від 12.11.1984, посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А №216451 від 29.03.1993, довідкою №190 від 11.06.1991, виданою військовою частиною 3254 м.Київ на запит №4/260 від 14.04.1991 Богородчанського районного воєнного комісаріату, довідкою військової частини 2263 (3254) м. Київ №176, що надає право користуватись пільгами, встановленими Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Вважає дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, обґрунтованої недотриманням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, протиправними та такими, що порушують його конституційні права на належне пенсійне забезпечення.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірною відмову Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення за призначенням пенсії. Зобов»язано Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 23 листопада 2015 року.

Постанова мотивована тим, що в представлених позивачем письмових доказах достовірно зазначено підстави і періоди його перебування в зоні відчуження. Оцінюючи в сукупності досліджені докази, суд вважає, що ОСОБА_1 виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження з 23 липня 1986 року по 06 серпня 1986 року, а тому він має право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, відмова Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії є неправомірною, тому відповідача слід зобов'язати призначити позивачу з моменту звернення за призначенням пенсії - з 23 листопада 2015 року пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 07.072014 №13-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.07.2014 за №895/25672, до заяви про призначення пенсії необхідно подати підтверджуючі документи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, довідку про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 №122, або довідку військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідку архівної установи або інші первинні документи із зазначення періоду роботи, населеного пункту чи об’єкту, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Громадянин ОСОБА_1 23.11.2015 та 13.09.2017 звертався до Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області та Тисменицького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо призначення йому пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ у зв’язку з досягненням на дату звернення необхідного віку, визначеного ч.1 ст. 55 Закону №796-ХІІ – 50 років (60 років-10 років). Рішеннями пенсійного органу від 26.11.2015 та від 25.09.2017 №43.М-15 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв’язку із неналежним підтвердженням періодів його роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

В рішенні від 26.11.2015 вказано, що ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії долучив копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія ІІ) та копію довідки від 11.06.1991, виданої Богородчанським воєнним комісаріатом про те, що ОСОБА_1 в період з 23.07.1986 по 06.08.1986 виконував обов’язки в районі ЧАЕС (в.ч 3254).

Галузевим державним архівом Міністерства оборони України немає можливості підтвердити участь ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, оскільки документи військової частини №2263 (3254) на зберігання до архіву не надходили. Інші документи, які б надавали право на призначення пенсії ОСОБА_1 із зменшенням пенсійного віку на умовах ст. 55 Закону №796-ХІІ не надавались.

На запит пенсійного органу Центральний архівний відділ Національної гвардії надіслав копії наказів командира в/ч №3254 № 183 від 06.08.1986 та №187 від 11.08.1986 та зазначив, що в документах військових частин №3254, №6598 інші відомості на ОСОБА_1 відсутні.

У зв’язку з наведеним, на думку відповідача, відсутні правові підстави для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши суддю – доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно визначено належним відповідачем у справі Тисменицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №988 “Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України” реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком 1 до Постанови № 988, зокрема, утворено Тисменицьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області шляхом злиття Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області та Управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, що підтверджується посвідченням серії А №216451, виданим 29 березня 1993 року Івано-Франківською обласною державною адміністрацією (а.с.13).

23 листопада 2015 року ОСОБА_1 у встановленому порядку звернувся до управління Пенсійного фонду України в Богородчанському районі Івано-Франківської області та 13 вересня 2017 року до Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявами про призначення йому пенсії із зменшенням пенсійного віку на 10 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.26).

Листами № 6010/03 від 01 грудня 2015 року та № 43/М-15 від 25 вересня 2017 року йому повідомлено про відмову у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку на 10 років, мотивуючи відмову відсутністю документів, які підтверджують період його участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11, 27).

Позивач, вважаючи відмову пенсійного органу в призначенні пенсії протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, в редакції чинній на час звернення за призначенням пенсії, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі – Закон № 796-ХІІ) в редакції, чинній на час звернення за призначенням пенсії, для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року – незалежно від кількості робочих днів.

Відповідно до положень ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів пенсійний вік зменшується на 10 років. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

В розумінні статті 10 Закону №796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які засвідчують особливий статус особи, в переліку яких зазначено: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об’єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Таким чином, законодавець визначає альтернативу довідці про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122. Основною підставою для прийняття альтернативних документів є інформація у них про період роботи, населений пункт чи об»єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Із наданих на розгляд суду письмових доказів, зокрема, із копії військового квитка НК №5027965 слідує, що ОСОБА_1 у період з 23.07.1986 по 06.08.1986 виконував службові обов’язки в районі Чорнобильської АЕС, та 02.09.1991 видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А №918331 (а.с.6)

Виконання позивачем завдань по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у період з 23.07.1986 по 06.08.1986 у складі військової частини №3254 також підтверджується довідками військової частини (а.с.8-9) та наданою копією відповіді військової частини 3254 м.Київ №190 від 11.06.1991 на запит Богородчанського районного воєнного комісаріату №4/260 від 14.04.1991 (а.с.7).

Крім того, статус ОСОБА_1 як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується посвідченням серії А №216451, виданим Івано-Франківською обласною державною адміністрацією 29.03.1993 (а.с.13).

Так, відповідно до ст. 65 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення „Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та „Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 6 червня 1996 року "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінетом Міністрів України 20.01.1997 прийнято Постанову № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Порядок).

Цей Порядок регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом № 796-ХІІ, іншими актами законодавства.

Згідно з п.3 Порядку посвідчення видаються, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів.

Пунктом 10 вказаного Порядку закріплено перелік документів на підставі одного з яких видається посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту). Крім того, згідно з п. ІІ Порядку посвідчення є документом суворого обліку.

Враховуючи вказані законодавчі положення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що основним документом, який підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 листопада 2006 року (справа № 21-1048во06), яка з врахуванням вимог ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковою для врахування судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції звертає також увагу на те, що згідно ст. 46 Конституції України, пенсія є одним із видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується.

Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Слід зазначити, що з самого визначення поняття пенсії слідує, що ці виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Відтак, виплату пенсії позивачу не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб»єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.

З огляду на положення ст.ст.5, 21, 245 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними.

Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія дійшла до висновку, що вірним способом відновлення порушеного права позивача в межах спірних правовідносин є зобов’язання відповідача – Тисменицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію із зменшення пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з дати звернення позивача з відповідною заявою до пенсійного органу – з 23 листопада 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Тисменицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 20 листопада 2017 року у справі № 338/1169/17 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4 Постанова складена в повному обсязі 19.01.2018.