Постанова № 71684834, 16.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2018 рокусправа № 804/4374/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Шлай А.В.

судді: Кругового О.О. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року (суддя Ільков В.В.), ухвалену в місті Дніпрі, в адміністративній справі №804/4374/17 за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 42823-17 від 18 серпня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 42823-17, прийняте 18 серпня 2015 року Новомосковською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, яким визначено податкове зобов’язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у розмірі 25000 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи скаржника:

- транспортний засіб, який належить позивачу на праві власності та використовується ним з 2015 року, є об’єктом оподаткування відповідно до статті 267 ПК України;

- обов’язок зі сплати транспортного податку покладено на платників, починаючи з 2015 року, після набрання чинності Законом від 28.12. 2014 року № 71-УІІІ;

- Закон України від 28.12. 2014 року № 71-УІІІ на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення неконституційним не визнавався, у встановленому порядку не скасовувався, тому є обов’язковим до виконання.

У поданих до апеляційного суду письмових запереченнях на апеляційну скаргу (вх. 1434/18 від 15.01.2018 року) позивач вважає оскаржену постанову суду першої інстанції законною, обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник скаржника (ОСОБА_2, довіреність №2163/10/04-08-10-39 від 14.12.2017 року) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, просив здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорюються сторонами:

ОСОБА_1 є власником транспортних засобів марки LAND ROVER SPORT, 2013 року випуску з об'ємом двигуна 2993 куб.см., державний номер НОМЕР_1 та LAND ROVER, 2014 року випуску з об'ємом циліндра 4999 двигуна куб.см., державний номер НОМЕР_2. 18 серпня 2015 року Новомосковською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №42823-17, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25000 (двадцять п’ять тисяч гривень).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачу податкового зобов’язання зі сплати транспортного податку за 2015 рік, оскільки таке нарахування повинно відбуватись не раніше 2016 року.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-УІІІ від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким ст.267 Податкового кодексу України ПК України) викладено в новій редакції та введено новий транспортний податок. Відповідно до приписів пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України). Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Пунктом 267.4 ст. 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті. Згідно пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України, базовий податковий (звітний) період при сплаті транспортного податку дорівнює календарному року. Відповідно до приписів пп. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку; податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року); щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності; нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що з 01.01.2015 року власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3 000 куб. см є платниками транспортного податку.

Разом з тим п. 8.1 ст. 8 ПК України передбачено, що в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Відповідно до п. 9.1 ст. 9, п.10.1 ст. 10 ПК України, до загальнодержавних податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, акцизний податок, екологічний податок, рентна плата, мито; до місцевих податків належать податок на майно, єдиний податок. Як встановлено приписами ст. 265 ПК України, податок на майно складається, зокрема з транспортного податку.

Таким чином, транспортний податок згідно з нормами ПК України є місцевим податком, особливість якого полягає в тому, що за законом він не може бути встановлений безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад, що визначено, зокрема, приписами п.12.3 ст. 12 ПК України, п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України). Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 п.12.3 ст. 12 ПК України). При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим. Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, 2015 рік - це плановий період, 2016 рік - бюджетний період.

Виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15.07.2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

У той же час, п. 12.3.5 п.12.3 ст. 2 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, колегія суддів дійшла висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також, рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, встановлено порушення органами державної влади ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки вони віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.

Крім того, приписами пп. 4.1.9 п. 4.1 ст.4 ПК України встановлений принцип стабільності, що має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком у 2015 році не може вважатись правомірним.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі, вірно застосований матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, а доводи апелянта висновків суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженої постанови.

Керуючись статтями 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Новомосковської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року в адміністративній справі № 804/4374/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню згідно пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладено 17 січня 2018 року.

Головуючий суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий

Суддя: Т.С. Прокопчук