Рішення № 71683474, 18.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2018 року № 826/15460/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті КиєвідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»про застосування заходів реагування,В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (далі - позивач, ГУ ДСНС у м. Києві) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (далі - відповідач, ТОВ «Делівері»), в якому просить застосувати заходи реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень ТОВ «Делівері» в Голосіївському районі у м. Києві (код ЄДРПОУ 31738765) за адресою: вул. Пирогівський шлях, 135 в Голосіївському районі у м. Києві, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в ході проведення позапланової перевірки щодо додержання та виконання вимог у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки відповідача за адресою: вул. Пирогівський шлях, 135 в Голосіївському районі у м. Києві встановлено ряд порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, які перебувають на об'єкті, що, в свою чергу, є підставою для застосування заходів реагування у сфері господарської діяльності у вигляді зупинення експлуатації приміщень до повного усунення порушень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та встановлено відповідачу десятиденний строк з дня одержання ухвали для подання заяви про визнання позову або заперечень проти позову та всі доказів на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

У своїх запереченнях на адміністративний позов, відповідач зазначив, що частина виявлених порушень усунута. Також, ним направлено на адресу позивача лист з проханням провести повторну перевірку щодо виконання ТОВ «Делівері» припису та усунення виявлених порушень, однак позивач звернувся з позовом до суду про застосування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), що, на думку відповідача, є тиском на суб'єкта господарювання та безпідставне застосування до нього таких заходів.

Відповідно до частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент відкриття провадження у даній справі), справа розглядалась в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Суд звертає увагу на положення пункту 10 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин (пункт 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року в справі №826/12208/16 адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» про зобов'язання допустити до проведення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки за адресами: вул. Автозаводська, 18; вул. Новокостянтинівська, 22/15; вул. Пирогівський шлях, 135; вул. Святошинська, 32; вул. Клеманська, 4, задоволено.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері» допустити Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до здійснення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки за адресами: м. Київ, вул. Автозаводська, 18; м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15; м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 135; м. Київ, вул. Святошинська, 32; м. Київ, вул. Клеманська, 4.

З метою виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року в адміністративній справі №826/12208/16, у відповідності до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підпункту 3 частини 1 статті 3, статті 2 Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та вимог Кодексу цивільного захисту України, з урахуванням наказів Головного управління від 19 квітня 2016 року №157 та від 17 травня 2016 року №215 «Про проведення планових перевірок», Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві видано наказ від 27 жовтня 2017 року № 375 «Про проведення позапланових перевірок». Згідно вказаного наказу посадовим особам позивача доручено в період з 01 листопада 2017 року по 14 листопада 2017 року провести позапланову перевірку ТОВ «Делівері» (код ЄДРПОУ 31738765) щодо додержання (виконання) вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки за адресою, зокрема: вул. Пирогівський шлях, 135 у Голосіївському районі у м. Києві,.

На підставі вказаного наказу від 27 жовтня 2017 року № 375 та посвідчення на проведення перевірки від 31 жовтня 2017 року №320 посадовими особами позивача у присутності спеціаліста служби безпеки Київського регіонального центру №1 ТОВ «Делівері» Солончука М.В. проведено позапланову перевірку щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки ТОВ «Делівері», розташованого за адресою: вул. Пирогівський шлях, 135 у Голосіївському районі у м. Києві, за результатами якої складено Акт від 14 листопада 2017 року №159 (далі - Акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що в ході проведеної перевірки ГУ ДСНС у м. Києві виявлено, що ТОВ «Делівері» експлуатується приміщення з порушенням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, а саме:

пункту 1.8 розділу IV Правил пожежної безпеки в Україні (далі - НАПБ А.01-001-2014) - дозволяється експлуатація та улаштування тимчасових електромереж;

пункту 1.6 розділу IV НАПБ А.01-001-2014 - з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів не виконане за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів;

пункту 1.18 розділу IV НАПБ А.01-001-2014 - електросвітильники в приміщеннях складу не обладнані захисними плафонами;

пункту 1.12 розділу IV НАПБ А.01-001-2014 - електрична проводка в приміщенні операторів прокладена по горючим конструкціям;

пункту 1.15 розділу IV НАПБ А.01-001-2014 - для загального відключення силових та освітлювальних мереж складських приміщень не передбачено встановлення апаратів відключення (вимикачів) поза межами (ззовні) вказаних приміщень на негорючих стінах (перегородках) або на окремих опорах;

пункту 1.12 розділу IV НАПБ А.01-001-2014 - не надані акти проведення схованих робіт на прокладання електропроводки за підвісними стелями (адміністративно-офісні приміщення);

пункту 1.16 розділу IV НАПБ А.01-001-2014 - електрощити, групові електрощитки не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту;

пункту 2.37 розділу IІІ НАПБ А.01-001-2014 - допускається захаращування евакуаційних шляхів та виходів матеріальними цінностями;

пункту 2.4 розділу IІІ НАПБ А.01-001-2014 - клас вогнестійкості проходок електричних кабелів та інженерного обладнання будинків через огороджувальні конструкції з нормованою межею вогнестійкості не відповідає нормованій межі вогнестійкості цієї огороджувальної конструкції за ознаками Е (показник втрати цілісності) та І (показник втрати теплоізольовальної спроможності);

пункту 1.17 розділу IV НАПБ А.01-001-2014 - допускається встановлення електророзеток, на горючі основи (конструкції) без підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра;

пункту 1.2 розділу V НАПБ А.01-001-2014 - не всі складські приміщення обладнані системою автоматичної пожежної сигналізації з виводом сигналу на пульт централізованого пожежного спостереження відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

пункту 1.2 розділу V НАПБ А.01-001-2014 - складські приміщення не обладнані автоматичною системою пожежогасіння з виводом сигналу на пульт централізованого пожежного спостереження відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

пункту 1.2 розділу V НАПБ А.01-001-2014 - складські приміщення не обладнані системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей у відповідності до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

пункту 1.4 розділу V НАПБ А.01-001-2014 - не проводиться технічне обслуговування автоматичної пожежної сигналізації відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

пункту 1.21 розділу IV НАПБ А.01-001-2014 - захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірку не виконано відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд»;

пункту 2.23 розділу III НАПБ А.01-001-2014, пункту 5.3 табл.1 ДБН В. 1.1- 7:2016 - металеві сходи на шляхах евакуації не виконані з класом вогнестійкості не менше R 60;

пункту 2.3 розділу III НАПБ А.01-001-2014 - двері, що відокремлюють складські приміщення від адміністративно-офісних приміщень не виконані протипожежними з межею вогнестійкості ЕІ 30;

пункту 1.18 розділу IV НАПБ А.01-001-2014 - допускається використання світильників з лампами розжарювання без захисного суцільного скла (ковпаків);

пункту 9.1 розділу VI НАПБ А.01-001-2014 - в складському приміщенні ширина проходів між штабелями менше 1 метру;

пункту 9.1 розділу VI НАПБ А.01-001-2014 - в складському приміщенні ширина проходів та місця штабельного зберігання не позначені обмежувальними лініями, нанесеними на підлозі, які добре видно;

пункту 9.1 розділу VI НАПБ А.01-001-2014 - в складському приміщенні ширина проходів між стінами та штабелями менше 0,8 метру;

пункту 9.1 розділу VI НАПБ А.01-001-2014 - допускається спільне зберігання в одній секції з автомобільною гумою інших товарів і матеріалів, незалежно від однорідності застосовуваних вогнегасних речовин;

пункту 9.1 розділу VI НАПБ А.01-001-2014 - у складських приміщеннях допускається розміщення приміщень комірників, тощо;

пункту 9.1 розділу VI НАПБ А.01-001-2014 - обгородження робочих місць комірників (обліковців, товарознавців) не виконано із засклених перегородок з негорючих матеріалів заввишки не менше 1,8 м.;

пункту 2.9 розділу III НАПБ А.01-001-2014 - для приміщень складського призначення не визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки, написи про такі відомості не розміщені на вхідних дверях ззовні та усередині таких приміщень;

пункту 3.17 розділу V НАПБ А.01-001-2014 - не проведено технічне обслуговування вогнегасників;

пункту 3.10 розділу V НАПБ А.01-001-2014 - не всі переносні вогнегасники розміщено шляхом навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення;

пункту 3.10 розділу V НАПБ А.01-001-2014 - для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння відсутні вказівні знаки згідно с ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір». ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальньїе и знаки безопасности»;

пункту 2.2 розділу V НАПБ А.01-001-2014 - пожежні крани не перевірені на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів у журналі обліку технічного обслуговування. Перевірки необхідно виконувати не рідше одного разу на шість місяців;

пункту 2.2 розділу V НАПБ А.01-001-2014 - пожежні кран-комплект не укомплектовані пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля;

пункту 3.11 розділу V НАПБ А.01-001-2014 - пожежні щити не доукомплектовані протипожежним інвентарем згідно норм належності;

пункту 3 розділу ІІ НАПБ А.01-001-2014 - на об'єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлений протипожежний режим;

пункту 4 розділу ІІ НАПБ А.01-001-2014 - для кожного приміщення об'єкта не розроблені та не затверджені керівником об'єкта або уповноваженою ним посадовою особою інструкції про заходи пожежної безпеки;

пункту 7 розділу ІІ НАПБ А.01-001-2014 - у приміщеннях на видимих місцях біля телефонів не вивішені таблички із зазначенням номера телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів;

пункту 8 розділу ІІ НАПБ А.01-001-2014 - приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки. Знаки безпеки, їх кількість, а також місця їх встановлення повинні відповідати ДСТУ 180 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальньїе и знаки безопасности»;

пункту 16 розділу ІІ НАПБ А.01-001-2014 - посадові особи не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях»;

пункту 20 розділу ІІ НАПБ А.01-001-2014 - з працівниками не проводяться інструктажі з питань пожежної безпеки;

статтю 57 Кодексу цивільного захисту України - приміщення суб'єкта господарювання експлуатуються без декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.

Як вбачається з матеріалів справи, примірник Акту перевірки отримано уповноваженим представником ТОВ «Делівері» - Солончук М.В. 14 листопада 2017 року.

Наявність встановлених в Акті перевірки порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон України від 05 квітня 2007 року №877-V, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 64 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI (далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (частина 2 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (частина 3 статті 64 Кодексу цивільного захисту України).

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 (далі - Положення №20/2013), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України.

ДСНС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності (абзац 2 пункту 1 Положення №20/2013).

У пункті 3 вказаного Положення визначено, що основними завданнями ДСНС України, зокрема, є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

Згідно з частиною 2 статті 51 Кодексу цивільного захисту України, забезпечення техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на його керівника.

Забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання (частина 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01 липня 2016 року №194, укладеного між ТОВ «Корчуватський комбінат» (Орендодавець) та ТОВ «Делівері» (Орендар), Орендодавець передав Орендарю у строкове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: 03026, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 135.

Умовами вказаного договору, а саме пунктами 4.2.6, 4.2.7, передбачено, що Орендар утримує об'єкт оренди, в порядку, передбаченому санітарними нормами і протипожежними вимогами, встановленими актами України, і несе відповідальність за їх дотримання.

Орендар несе відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки при виконанні робіт та електробезпеки в наданому в оренду приміщенні та на прилеглій до нього території. Орендар зобов'язаний призначити наказом відповідальних за дотримання техніки безпеки, електробезпеки та пожежної безпеки осіб, що знаходяться в орендованому приміщенні та на прилеглій території до цього приміщення.

Так, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417 затверджено Правила пожежної безпеки в Україні, які є обов'язковими для виконання суб'єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (далі - підприємства), громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Вказані Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки до будівель, споруд різного призначення та прилеглих до них територій, іншого нерухомого майна, обладнання, устаткування, що експлуатуються, будівельних майданчиків, а також під час проведення робіт з будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення будівель та споруд.

Згідно пунктів 1, 2, 3 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об'єктів.

Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту.

Обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов'язках, положеннях про підрозділ.

На кожному об'єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим.

Відповідно до пункту 6 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні у разі передачі в оренду цілісного майнового комплексу або окремих його частин, приміщень, інших об'єктів за домовленістю сторін цивільно-правового договору визначаються права та обов'язки орендаря та орендодавця щодо забезпечення пожежної безпеки та відповідальності за порушення вимог пожежної безпеки на об'єкті оренди.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, а також орендарів, обов'язки яких щодо дотримання правил пожежної безпеки повинні бути узгоджені умовами договору.

Всі перелічені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зазначені в Акті перевірки, призводять до загрози життю та здоров'ю людей у випадку виникнення пожежі.

Відповідач стверджує, що станом на 21 грудня 2017 року переважна кількість порушень, зафіксованих в Акті перевірки, ним усунуто, у зв'язку з чим останнім надіслано на адресу позивача лист з метою проведення повторної перевірки.

Разом з тим, ГУ ДСНС у м. Києві повідомило про те, що виявлені порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки, що зафіксовані в Акті перевірки та приписі, не спростовані та не надано належних доказів щодо їх усунення.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідачем окрім заперечень, копій договору оренди з додатком та копії листів, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання та усунення порушень, виявлених під час проведеної позивачем перевірки.

В силу положень частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (частина 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України).

Суд зазначає, що зі змісту вищевказаних норм законодавства вбачається, що застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров'ю людей. Орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акту, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації приміщень підприємства.

При цьому, слід зазначити, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що виявлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що зафіксовані в Акті перевірки, на час розгляду справи ніяким чином відповідачем не спростовані, належних та допустимих доказів щодо усунення виявлених порушень відповідачем також не надано, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу на положення статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них. Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві задовольнити.

2. Застосувати заходи реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» в Голосіївському районі у м. Києві (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, код ЄДРПОУ 31738765) за адресою: вул. Пирогівський шлях, 135 в Голосіївському районі у м. Києві до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення.

3. Обов'язок щодо забезпечення виконання рішення покласти на Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві шляхом опечатування (опломбування) та відімкнення від джерел живлення приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» за адресою: вул. Пирогівський шлях, 135 в Голосіївському районі у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко