Рішення № 71678337, 17.01.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

Справа №521/14689/16ц

Пр.№2/521/1503/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Пасічник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (далі – Малиновський ВДВС ОМУЮ) посилаючись на те, що 10 вересня 2015 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 4907, щодо стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» грошової суми у розмірі 241326, 62 грн., що складається з: 239626,62 грн. – заборгованість за кредитним договором; 1700,00 грн. – витрати, пов’язані з вчиненням виконавчого напису, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №ODH0AE00001281, укладеним 14 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 22017,00 доларів США на придбання автомобіля.

В якості забезпечення зобов’язань за Кредитним договором №ODH0AE00001281, від 14 квітня 2006 року, між позивачем та відповідачем також було укладено договір застави рухомого майна №ODH0AE00001281/А від 14 квітня 2006 року та договір поруки №1281/Р від 14 квітня 2006 року.

Позивач зазначав, що при вчинені виконавчого напису, приватним нотаріусом не були дотримані вимоги діючого законодавства щодо його вчинення, оскільки приватний нотаріус при вчиненні цього напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин.

Стверджує, що виконавчий напис не міг бути вчиненим, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не було надано нотаріусу документів, які підтверджували факт безспірності суми заборгованості станом на 10 вересня 2015 року, що є обов'язковою умовою для вчинення виконавчого напису, крім того посилається на пропущення нотаріусом строку позовної давності.

Позивач вказує, що 11 березня 2009 року, відповідно до п. 3.11 Кредитного договору, він достроково погасив свої кредитні зобов’язання за договором, що підтверджується квитанціями, але незважаючи на це, нотаріусу були надані документи та розрахунок заборгованості позивача перед банком.

14 грудня 2015 року старшим державним виконавцем Малиновського ВДВС ОМУЮ було відкрито виконавче провадження №49647268 по примусовому виконанню виконавчого напису №4907 від 10 вересня 2015 року.

Позивач зазначає, що виконавчий напис був вчинений нотаріусом без дотримання відповідного порядку, так як в порушення ч.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, йому не було направлено письмову вимогу про усунення порушень основного зобов'язання.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд: визнати вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення 241326,62 грн. неправомірними; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4907, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 10 вересня 2015 року, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 241326, 62 грн. та стягнути з відповідача судові витрати.

Представник позивача, діюча за довіреністю від 16 серпня 2016 року в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі (а.с.87)

Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», діюча за довіреністю від 28 грудня 2016 року в судове засідання не з'явилась, про час і місце судового засідання повідомлялась належним чином, надала суд заяву про слухання справи за її відсутності. Раніше надала до суду заперечення проти позову та просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с. 220-223, 253,).

В обґрунтування заперечень, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю від 16 серпня 2016 року посилалася на те, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з підстав того, що кредитний договір, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та позивачем передбачає зобов’язання боржника повернути кредитні кошти до 13 квітня 2011 року. Оскільки боржник свої зобов’язання за кредитним договором до зазначеного строку не виконав належним чином, то кредитний договір продовжує діяти. Вказує, що у 2012 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави за спірним кредитним договором, позовні вимоги були задоволені. Вказане рішення, спростовує відсутність боргу позивача перед банком. За вказаним рішенням боржник ОСОБА_2 виконав вимоги виконавчого листа, виконавче провадження закрито, що також виключає пропущення строку позовної давності на звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису. За таких обставин, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає, що виконавчий напис №4907 від 10 вересня 2017 року вчинений у відповідності до вимог закону, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, тому тпросив суд відмовити у задоволенні позову. (а.с. 220-222)

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, надала суду заперечення проти позову та заяву, згідно якої просила розглянути справу за її відсутності. (а.с.117-119, 249).

В обґрунтування заперечень, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зазначала, що оскільки між нею та позивачем не існує будь-яких цивільно-правових відносин, тому позов не може подаватись до нотаріуса як відповідача у справі. Стверджувала, що будь-які спори щодо розміру заборгованості за спірним кредитним договором або винесених з приводу нього рішень, а також про погашення заборгованості боржником, кредитор її не повідомляв та жодних документів не надавав. Вважає, що виконавчий напис №4907 від 10 вересня 2017 року вчинений у відповідності до вимог закону, а тому просила суд відмовити у задоволенні позову. (а.с. 117-119)

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, а саме Малиновського ВДВС ОМУЮ в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив (а.с. 251).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому, при ухваленні рішення, суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що 14 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ODH0AE00001281, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредиту у розмірі 22017,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення 13 квітня 2011 року (а.с.14-16).

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № ODH0AE00001281 від 14 квітня 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та позичальником був укладений договір застави нерухомого майна, предметом якого є автомобіль Toyota, модель: Corolla, рік випуску: 2004, тип ТЗ: легковой, № кузова/шасі: 1NXBR32E94Z217310, реєстраційний номер: ВН7686АО, який зареєстрований на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 27 травня 2009 року за позивачем (а.с.83).

Судом встановлено, що 10 вересня 2015 рокуПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою про вчинення виконавчого напису на копії Кредитного договору № ODH0AE00001281 від 14 квітня 2006 року для стягнення боргу частинами за вищевказаним кредитним договором, а саме: 11310,91 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 серпня 2015 року складає еквівалент 239626,62 грн., з урахуванням: заборгованість за кредитом у розмірі 1421,38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 серпня 2015 року складає еквівалент 30112,56 грн; заборгованість за відсотками у розмірі 1465,34 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 серпня 2015 року складає еквівалент 31043,87 грн; заборгованість з комісії у розмірі 1025,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 серпня 2015 року складає еквівалент 21715,08 грн; заборгованість з пені у розмірі 7339,19 доларів США, що за курсом НБУ станом на 31 серпня 2015 року складає еквівалент 156755,10 грн; витрати, пов’язані із вчиненням виконавчого напису – 1700 грн. (а.с.100).

10 вересня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було видано виконавчий напис від 10 вересня 2015 року про стягнення з ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 241326,62 грн. У виконавчому написі зазначено строк, за який провадиться стягнення - з 14 квітня 2006 року по 31 серпня 2015 року (а.с. 101).

З матеріалів справи вбачається, що за заявою ПАТ КБ «ПриватБанк», 14 грудня 2015 року постановою старшого державного виконавця Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження ВП №49647268 по виконанню виконавчого напису №4907 від 10 вересня 2015 року про стягнення грошової суми у розмірі 241326, 62 грн. (а.с.12).

Згідно поданої позовної заяви, підставами для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позивач зазначив наявність спору щодо його заборгованості за кредитним договором, не надання нотаріусу документів, які підтверджують безспірність заборгованості та не направлення вимоги про усунення порушень основного зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1ст.1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Згідно із ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат», передбачено умови вчинення виконавчих написів, згідно із якими нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводяться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, для одержання виконавчого напису подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення боржника.

Відповідно до п. 2.1. глави 16 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5 для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається відповідна заява.

На виконання вимог Постанови Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172 та «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» ПАТ КБ «ПриватБанк» було надано приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису документи на підтвердження безспірності заборгованості, а саме: заяву на вчинення виконавчого напису; копію кредитного договору № ODH0AE00001281 від 14 квітня 2006 року; розрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору № ODH0AE00001281 від 14 квітня 2006 року станом на 31 серпня 2015 року; вимогу про усунення порушень за Кредитним договором № ODH0AE00001281 від 14 квітня 2006 року з підтвердженням її направлення; копія реєстру поштового відправлення від 08 вересня 2015 року.

Отже, відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» було надано приватному нотаріусу всі необхідні документи, у відповідності до вимог чинного законодавства України, для вчинення виконавчого напису за кредитним договором №ODH0AE00001281 від 14 квітня 2006 року.

Згідно п. 2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

З матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2015 року відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» цінним листом, на адресу позивача було направлено письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором № ODH0AE00001281 від 14 квітня 2006 року. В даній вимозі також зазначалось, що невиконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту вважається істотним порушенням умов Кредитного договору, тож банк буде змушений почати примусове стягнення заборгованості за кредитним договором. Також містилося попередження, що в разі невиконання вимоги, банк має право стягнути з позичальника витрати за оплату послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису. З моменту направлення вищезазначеної вимоги жодних заперечень щодо розміру заборгованості від позивача до ПАТ КБ «ПриватБанк» не надходило (а.с. 104).

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов’язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов’язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов’язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Так, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору, зокрема, щодо її розміру, строків, за яких вона нарахована тощо, а відтак, і документів, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріус вчиняє виконавчий напис.Документи, що встановлюють заборгованість, насамперед мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Судом встановлено, що всупереч положенням п. 2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виконавчий напис був виданий 10 вересня 2015, а не після спливу тридцяти днів з моменту надіслання письмової вимоги про усунення порушень.

Як зазначено у ст. 90 Закону «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому, нотаріус повинен здійснити перевірку всіх документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії - виконавчого напису, які, зокрема, підтверджують наявність зобов'язання та їх безспірність.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано суду квитанції від 11 березня 2009 року про внесення на рахунок №29098054443266 ОСОБА_2 суми коштів у розмірі 9795,14 грн. в рахунок погашення поточної заборгованості за кредитом та у розмірі 57116,76 грн. – в рахунок дострокового погашення кредиту (а.с.17).

Отже, з 11 березня 2009 року позивач вважав, що він повністю погасив заборгованість за кредитом.

Крім того, судом встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 було задоволено, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODH0AE00001281 від 14 квітня 2006 року в сумі 3843,54 доларів США, що за курсом 7,9717 відповідно до службового розпорядження НБУ № 205/ 335 від 02 вересня 2011 року складає 30639,55 гривень - звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль Toyota, модель: Corolla, рік випуску: 2004, тип ТЗ: легковой, № кузова/шасі: 1NXBR32E94Z217310, реєстраційний номер: ВН7686АО, що належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, про що не зазначено у поданому нотаріусу розрахунку заборгованості (а.с.24-25).

Таким чином, на час видачи виконавчого напису позивачем за його думкою була погашена заборгованість за кредитом та за рішенням суду в рахунок погашення заборгованості за кредитом було звернено стягнення на предмет застави.

Вказані обставини не були зазначені ПАТ КБ «ПриватБанк» в заяві про видачу виконавчого напису.

У виконавчому написі приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 зазначає період стягнення з 14 квітня 2006 року по 31 серпня 2015 року.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Так, згідно до наданої для вчинення виконавчого напису банком виписки по рахунку боржника ОСОБА_2, починаючи з 19 січня 2011 року допустив прострочення виконання своїх грошових зобов’язань по сплаті щомісячного платежу, та з настанням терміну повернення кредиту 14 квітня 2011 року, заборгованість перед банком позивачем сплачена не була, у зв,язку з чим, була винесена банком на прострочення.

Згідно зі ст.257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки. Згідно ч.1 ст.260 ЦК України, обчислення позовної давності починається з моменту, коли кредитор дізнався, або повинен був дізнатися про порушення умов договору.

Згідно зі ст. 259 ЦК України, позовна давність встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Кредитний договір №ODH0AE00001281, від 14 квітня 2006 рокуне містить умов збільшення сторонами строків позовної давності по вимогам про стягнення заборгованості, а отже, для вимог банку про стягнення заборгованості з позивача встановлюється загальний строк позовної давності.

За таких обставин, позовна давність за вимогами про повернення кредитних коштів повинна обчислюватися зі настанням строку виконання кожного щомісячного платежу, тому у даному випадку, суд приходить до висновку про відсутність підстав, які б свідчили, що банком додержаний передбачений законом 3-річний строк з дня виникнення права вимоги, для звернення відповідача 10 вересня 2015 року до нотаріуса з вимогою про вчинення виконавчого напису про стягнення з позивача кредитної заборгованості в розмірі 11310,91 доларів США, враховуючи і те, що у виконавчому написі нотаріусом визначено, що стягнення проводиться за 9 років 4 місяці 17 днів, що протирічить вимогам ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

Суд вважає, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконалась належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню, не звернула уваги на пропуск строків звернення відповідача із заявою, чим порушила норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Досліджуючи вимоги позивача про визнання вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення 241326,62 грн. неправомірними, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню у зв’язку із встановленням наявності спору щодо виниклої заборгованості.

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у справі складає в загальному розмірі 826,80 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду.

Оскільки позовні вимоги задоволенні частково, то з відповідача слід стягнути на користь позивача судовій збір в загальному розмірі 826, 80 грн.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 34, 39, 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 12,13, 81, 259, 264, 268, 273, 354, 432 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Малиновський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4907, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 10 вересня 2015 року, щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 241326 (двісті сорок одну тисячу триста двадцять шість) гривень 62 копійки.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50 код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на користь ОСОБА_2 судовій збір в сумі 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: О.М. Сегеда