Вирок № 71677324, 18.01.2018, Городоцький районний суд Львівської області

Справа № 448/1551/16-к 1-кп/441/10/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.01.2018 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді - Яворської Н.І.

при секретарі - Цап І.М

з участю прокурора - Костишина Д.Б.

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, їх представника ОСОБА_4

обвинуваченого - ОСОБА_5, його захисника Рукавець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Городок кримінальне провадження за №12016140230000322 про обвинувачення:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Бучач Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, громадянина України, українця, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, непрацюючого, раніше не судимого,

за ч.1 ст. 135 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

02.05.2016 року близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_5 керуючи технічно - справним автомобілем марки «Opel Vectra» д.н.з НОМЕР_1 на автодорозі Львів-Шегині у напрямку до м.Львова в районі 62 км+300 м в населеному пункті в с. Гостинцеве Мостиського району Львівської області здійснив наїзд на пішоходів - неповнолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 та малолітню ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, які переходили проїзну частину дороги з ліва на право по напрямку його руху по нерегульованому пішохідному переході, в результаті чого останні отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_7 синець на повіках правого ока, садно верхньої повіки правого ока, точкові та лінійні подряпини в правій вилично-щічній ділянці, лінійна рана червоної смужки та слизової оболонки нижньої губи, синець правого плеча, садно задньої поверхні правого ліктьового суглобу, садно правої передньо-бокової поверхні грудної клітки на рівні 4-11-го ребер, синець на рівні реберної дуги зліва, садно тильної поверхні лівої кисті, два синці на зовнішній поверхні правого стегна, на висоті 72 см та 52 см від нижнього краю стопи, садна передньої поверхні першого пальця правої стопи, передньо-внутрішньої поверхні лівого колінного суглобу, тильної поверхні 1-5-го пальців лівої стопи, крововилив в м'яких покровах тім»яної ділянки голови справа, обмежено дифузний субарахноїдальний крововилив по гребеню правої тім'яної частини, забій головного мозку дифузного характеру з крововиливами в молозистому тілі справа та зліва, в ділянці таламуса (здорового пагорба) зліва, субдуральна гематома правої тім»яної скроневої ділянки головного мозку, косий перелом середньо-нижньої частини правої стегнової кістки на висоті 56 см від нижнього краю стопи. Вказані тілесні ушкодження були небезпечними у момент заподіяння та у живої особи відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, та в подальшому призвели до смерті останньої 13.05.2016 р.

ОСОБА_8: крововиливи в порожнину черепа, забій головного мозку важкого ступеню, які ускладнились мозковою комою, надходження повітря в ліву грудну порожнину, перелом правої стегнової кістки, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Смерть потерпілої наступила 14.11.2016 р.

Після цього, ОСОБА_5 усвідомлюючи, що здійснив наїзд на вказаних двох пішоходів з місця пригоди поїхав у напрямку м. Львова, при цьому завідомо залишив останніх без допомоги, які перебували у небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство або внаслідок іншого безпорадного стану так як ОСОБА_5 залишивши останніх без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про них і мав змогу надати їм допомогу, так як сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан самозбереження через малолітство.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у завідомому залишенні без допомоги потерпілих при вищевказаних обставинах не визнав, частково визнав себе винним, що не зупинився відразу відчувши глухий незначний удар в бампер і пояснив, що їхав автомобілем по своїй смузі руху на невеликій швидкості, відчув удар об машину, але не зреагував на що наїхав автомобіль, потерпілих взагалі не бачив, зупинившись приблизно через декілька кілометрів бачив пошкодження на бампері, але вважав, що наїхав на дерев'яну річ, не придавши такому значення поїхав далі в напрямку Львова. Просить вибачення у потерпілих. Зауважив, що бажав сам взяти за свій рахунок лікування ОСОБА_8, знайшов клініку в м. Івано-Франківську, проте батьки були проти. Не заявляє клопотання щодо застосування стосовно нього Закону України «Про амністію 2016 р.». Додав, що натепер ще не доведено його вини у вчиненні ДТП.

Цивільні позови визнає частково, враховуючи, що потерпілі перебували у лікарні, то надавав на лікування дітей та їх поховання матеріальну допомогу в межах можливого.

Хоч обвинувачений свою вину визнав частково, його винність підтверджується такими зібраними та перевіреними в суді доказами :

-показами потерпілої ОСОБА_10 у судовому засіданні про те, що 02.05.2016 року приблизно о 22 год.30 хв. вона була з сестрою ОСОБА_7 в приміщенні кафе в с. Гостинцеве, сестра вийшла з подружкою ОСОБА_8 на вулицю, направились через пішохідний перехід автодороги на протилежну сторону, однак через деякий час почула крики людей, що знаходились на вулиці біля кафе, виглянувши, побачила лежачих на асфальті неповнолітніх ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Автомобіля який збив пішоходів на місці події не було. Через якийсь час їй повідомили, що знайшли запчастини від автомобіля. Сестра померла в лікарні;

-потерпіла ОСОБА_1 суду показала, що 02.05.2016 р. близько 23 години їй сповістили, що її дочку збив автомобіль На місці події автомобіля не було, вони самі проводили розшук автомобіля за наявності залишків запчастин, які були виявлені на місці події. Дочка проходила лікування сім місяців, не прийшовши до тями померла. Обвинувачений відправляв їм незначні суми грошей на лікування, пропонував забрати дочку в лікарню м. Івано-Франківська, придбавав продукти харчування. Вона пережила важкий стрес в період лікування дочки та після її смерті. Цивільний позов підтримує в повному обсязі;

- - показами потерпілого ОСОБА_2 у судовому засіданні про те, що 02.05.2016 р. у вечірній час йому зателефонував племінник, що з дочкою сталася пригода, 13 днів після аварії вона прожила, як він так старша дочка постійно перебували в лікарні біля потерпілої, втратили спокійний сон, натепер важко переживає смерть дитини, ствердив, що обвинувачений давав 25 тисяч грн., на спорудження пам'ятника, у зв'язку з чим цивільний позов підтримує за виключенням цієї суми грошей.

Свідченнями свідків ОСОБА_11 який суду показав, що в той вечір був очевидцем того, як близько 22 години дівчата ОСОБА_11 та ОСОБА_1 тримаючись за руки переходили пішохідний перехід автодороги, машина не гальмуючи збила дівчат і поїхала не зупиняючись. Дорога була сухою та рівною. Дівчата від удару порозлітались в різні сторони. Було встановлено, що запчастини від автомобіля знайдені на місці події, належать до автомобіля яким керував ОСОБА_5, що визнав і він сам.

Свідченнями свідка ОСОБА_12 яка суду показала, що 02.05.2016 р. близько між 22 ю та 23 ю год., не дійшовши до місця пригоди 50 м. почула сильний удар, звук удару чула добре, бачила, як проїхала машина на швидкості, підійшовши ближче побачила на автодорозі розкиданих дівчат ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Автомобіль не зупинився і продовжив рух.

Свідченнями свідка ОСОБА_9, який суду пояснив, що був очевидцем того, як 02.05.2016 р. близько 22 год два силуети тримаючись за руки переходили по пішохідному переходу дорогу, бачив як на швидкості проїхав автомобіль, чув удар, підійшовши ближче побачив розкиданих на дорозі дівчат.

Свідченнями свідка ОСОБА_13, який суду показав, що на місці події самі розшукували речові докази, оскільки постраждалі були на автодорозі розкидані внаслідок наїзду на них автомобілем, було знайдено решітку від автомобіля, бачив як машина перед пішохідним переходом петляла, встиг помітити, що номера на автомобілі іноземні, їм вдалося розшукати автомобіль і було встановлено, що таким керував ОСОБА_5

Свідченнями свідка ОСОБА_14, який суду показав, що працює в прикордонній службі м. Мостиська і було встановлено, що 02.05.2016 р. близько 22 год. контроль на в'їзд в Україну на митниці проходив ОСОБА_5, відстань від с.Шегині до Гостинцевого 19 км., на другий день було встановлено марку автомобіля її місце знаходження і водія ОСОБА_5;

- протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди зі схемою та фототаблицями від 02.05.2016 року, з якого вбачається, що на автодорозі «Львів-Шегині» в с. Гостинцеве в темну пору доби виявлено на дорозі від кута будинку ОСОБА_15 один жіночий туфель, уламки від деталей якими є осип скла фари, пластикова деталь автомобіля, взуття ( а.с. 188-196).

З фототаблиці до протоколу проведення слідчого експерименту із свідком ОСОБА_5 видно, як він показує лінію наїзду на пішоходів в межах пішохідного переходу в напрямках Мостиська та Львова (а.с.197-200).

Протоколом проведення слідчого експерименту 29.06.2016 р. місцем проведення є 62 км+300 м автодороги Львів-Шегині с. Гостинцеве Мостиського району Львівської області в ході якого ОСОБА_5 повідомляв, що 02.05.2016 р. приблизно о 22 год.40 хв. він керував технічно справним автомобілем «Opel Vectra» рухався по автодорозі Львів-Шегині в сторону м.Львова. При проїзді ділянки автодороги Львів-Шегині у районі 62 км+300 м рухаючись в с. Гостинцеве та наближаючись до нерегульованого пішоходного переходу, розташованого біля магазину він рухався зі швидкістю 40 км перед вищевказаним пішохідним переходом розминувся із зустрічним автомобілем а виїхавши на пішохідний перехід відчув звуки удару в районі передніх лівої та правої фар. Дівчат не бачив (а.с.217-220);

- висновком транспортно - трасологічної експертизи №1/1382 від 30.12.2016 року згідно з яким наїзд автомобілем «Opel Vectra» під керуванням водія ОСОБА_5 на пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відбувся на правій смузі руху відносно напрямку м. Львова в районі зафіксованої ділянки з осипом скла. На момент огляду на автомобілі виявлено пошкодження передньої правої частини (розсіювач правої фари та вм'ятина на задній правій частині капоту) (а.с.231-233).

З копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_8. (а.с.234), ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_9. (а.с.236).

Дослідженими висновками експертів, лікарським свідоцтвом про смерть (а.с.201-221) беззастережно стверджено, наявність тілесних ушкоджень у потерпілих ОСОБА_7 - синець на повіках правого ока, садно верхньої повіки правого ока, точкові та лінійні подряпини в правій вилично-щічній ділянці, лінійна рана червоної смужки та слизової оболонки нижньої губи, синець правого плеча, садно задньої поверхні правого ліктьового суглобу, садно правої передньо-бокової поверхні грудної клітки на рівні 4-11 го ребер, синець на рівні реберної дуги зліва, садно тильної поверхні лівої кисті, два синці на зовнішній поверхні правого стегна, на висоті 72 см та 52 см від нижнього краю стопи, садна передньої поверхні першого пальця правої стопи, передньо-внутрішньої поверхні лівого колінного суглобу, тильної поверхні 1-5 го пальців лівої стопи, крововилив в м'яких покровах тім»яної ділянки голови справа, обмежено дифузний субарахноїдальний крововилив по гребеню правої тім'яної частини, забій головного мозку дифузного характеру з крововиливами в молозистому тілі справа та зліва, в ділянці таламуса (здорового пагорба) зліва, субдуральна гематома правої тімяної скроневої ділянки головного мозку, косий перелом середньо-нижньої частини правої стегнової кістки на висоті 56 см від нижнього краю стопи. Вказані тілесні ушкодження були небезпечними у момент заподіяння та у живої особи відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, та в подальшому призвели до смерті останньої 13.05.2016 р.

ОСОБА_8: крововиливи в порожнину черепа, забій головного мозку важкого ступеню, які ускладнились мозковою комою, надходження повітря в ліву грудну порожнину, перелом правої стегнової кістки, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Смерть потерпілої наступила 14.11.2016 р.,

- показами представника потерпілих ОСОБА_4 про те, що всі вимоги, які викладені у позовних заявах потерпілого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як батька та відповідно матері неповнолітніх з долученими до справи доказами підтримав.

Вищенаведені докази не суперечать один одному, а тому суд визнає їх достовірними та відповідаючими дійсності.

Посилання захисника обвинуваченого про те, що ОСОБА_5 рухаючись на невеликій швидкості не відчув підозрілого удару, який би свідчив про зіткнення чи наїзд пішоходів, суд до уваги не приймає, оскільки його винність повністю підтверджується дослідженими вище доказами в сукупності.

Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані по ч.1 ст.135 КК України, як завідоме залишення двох осіб, які перебували у небезпечному для життя стані і позбавлені можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, або внаслідок іншого безпорадного стану, так як ОСОБА_5 залишивши неповнолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_7 без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про них і мав змогу надати їм допомогу, так як сам поставив потерпілих в небезпечний для життя стан.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений щиро просить вибачення у потерпілих, що є обставиною, яка пом'якшує його покарання.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Враховується також, що обвинувачений вчинив злочин невеликої тяжкості, вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем свого проживання, на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відшкодував частково потерпілим заподіяної шкоди, згідно досудової доповіді обвинувачений усвідомлює та жалкує про скоєне, виправлення ОСОБА_5 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.

Покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання новим злочинам.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_5 можливо застосувати міру покарання передбачену санкцією статті обвинувачення обмеження волі.

З приводу заявленого цивільного позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно вимог ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на її відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вимогами ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Згідно з ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім"єю.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з"ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Таким чином ОСОБА_1 як мати померлої ОСОБА_8, а ОСОБА_2 як батько померлої ОСОБА_7 мають право на відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті дітей.

Стаття 1201 ЦК України передбачає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Визначаючи розмір відшкодування завданої майнової шкоди, при відсутності доказів допомоги на поховання, суд приходить до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_1 30000 грн. витрат на придбання ритуальних атрибутів та лікування дочки 150000 грн., які підтверджуються чеками та товарними накладними (а.с.64-112).

Щодо витрат на надмогильний пам'ятник суд залишає без розгляду вказану вимогу, оскільки відсутні докази підтверджуючі понесення таких.

Щодо витрат на особисте лікування, суд вважає за належне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні таких, оскільки вони компенсуються за рахунок моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування завданої майнової шкоди, суд приходить до висновку про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_2 15000 грн. витрат на придбання ритуальних атрибутів, та витрат на лікування дочки 18000 грн. з урахуванням надання допомоги обвинуваченим в розмірі 7000 грн., які підтвердила потерпіла ОСОБА_3 Щодо стягнення витрат на надмогильний пам'ятник суд відмовляє в таких, оскільки як заявив сам потерпілий обвинувачений надавав допомогу 25000 грн. і сам займався цим питанням.

Відповідно до ст.2 ЗУ "Про поховання та похоронну справу" поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Таким чином витрати на поминки померлого (поминальний обід), якими обґрунтовувались позови є витратами на поховання, а тому не підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілих.

Щодо витрат на особисте лікування, суд вважає за належне відмовити ОСОБА_2 в задоволенні таких, оскільки вони компенсуються за рахунок моральної шкоди.

Беручи до уваги характер та обсяг страждань потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від втрати дочок, які підростали, навчались добре в школі, мали надію на майбутнє, неможливість відновлення такої втрати для них, тривалість страждань, яких кожен окремо уже зазнав і буде постійно відчувати у майбутньому, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_5 слід стягнути в користь ОСОБА_1 матері померлої ОСОБА_8 та ОСОБА_2 батька померлої ОСОБА_7 в якості відшкодування моральної шкоди по 250 000 грн., кожному, що справедливо відповідає ступеню тяжкості діяння, вчиненого ОСОБА_5.

Речових доказів та процесуальних витрат в даному провадженні немає.

Запобіжний захід обвинуваченому після 13.11.2016 р. у даному провадженні не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого в АДРЕСА_3, фактично проживає в АДРЕСА_4) в користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_5) 30000 грн. витрат на придбання ритуальних атрибутів та лікування дочки 150000 грн.,та 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 430 000 (чотириста тридцять тисяч грн.)

Вимогу про витрати на надмогильний пам'ятник суд залишає без розгляду за відсутністю доказів.

В решті позовних вимог відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованого в АДРЕСА_3, фактично проживає в АДРЕСА_1) в користь потерпілого ОСОБА_2 15000 грн. витрат на придбання ритуальних атрибутів, витрат на лікування дочки 18000 грн. та 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди, а всього 283000 грн.(двісті вісімдесят три тисячі грн.)

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Запобіжний захід не обирався.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області через Городоцький районний суд Львівської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий Яворська Н.І.