Вирок № 71677308, 01.11.2017, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________

Справа № 490/6714/16-к

Провадження № 1-кп/490/529/2016

У Х В А Л А

31 жовтня 2017 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді Алєйнікова В.О.

суддів - Гуденко О.А., Мамаєвої О.В.

при секретарі Шаповалової О.А.

за участі прокурора Коновалова В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12015150020002374 про обвинувачення

ОСОБА_1

у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального акту ОСОБА_1 звинувачено у тому, що

В ніч з 30 квітня 2015 року на 1 травня 2015 року, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1, вбив ОСОБА_3 та заволодів його майном.

Після вислуховування сторін та дослідження письмових матеріалів кримінального провадження суд дійшов такого.

І. Щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 04 вересня 2017 року у справі призначена судово-медична молекулярно-генетична експертиза речових доказів, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського обласного бюро судових експертиз, для проведення цієї експертизи експертам необхідно надати зразок крові обвинуваченого та речовий доказ.

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор заявив клопотання про :

-про примусове відібрання в обвинуваченого зразків біологічного матеріалу - крові - з метою забезпечення проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи, що була призначена ухвалою суду від 04 вересня 2017 року;

-продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Розгляд цих клопотань призводить до таких висновків.

1. Щодо клопотання про примусове відібрання в обвинуваченого біологічних зразків.

Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження, не зважаючи на неодноразові роз'яснення суду щодо можливості, безпечності та доцільності такого, від добровільного надання зразків для порівняльного дослідження відмовився.

З сутності його пояснень вбачається, що він не згоден здати біологічні зразки, бо, як на його думку, безпідставно утримується під вартою.

При цьому він послався також про те, що ця дія не потягне за собою досягнення достовірного результату, адже джинсові штани, з метою дослідження яких здійснюється примусове відібрання біологічних зразків, не були здобуті у встановленому законом порядку, а наявність на них крові потерпілого не є доведеною у встановленому законом порядку.

Також він посилався й про те, що примусове відбирання в нього зразків крові потягне за собою порушення його прав.

Захисник під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення заявленого клопотання заперечував.

Він посилався про те, що, по-перше, у такому немає потреби, адже зразок крові обвинуваченого вже був отриманий, та був визначений профіль ДНК обвинуваченого.

По-друге, захисник посилався про те, що сторона захисту має побоювання щодо того, що у разі отримання зразку крові ОСОБА_1 органи досудового розслідування протиправно використають отриманий ними зразок з метою штучного створення доказів винуватості ОСОБА_1.

По-третє ж захисник вказував, що, подаючи це клопотання, прокурор порушив порядок дій, що узгоджується із здоровим глуздом. Так, на думку захисника, необхідно було б спершу вирішити питання про наявність контактних слідів на джинсових штанах, та у разі виявлення таких слідів, придатних до ідентифікації. вирішувати питання про отримання зразків крові ОСОБА_1

Після вислуховування сторін та дослідження матеріалів кримінального провадження суд дійшов такого.

Міркування захисту щодо недоцільності проведення експертного дослідження через неможливість отримання достовірного результату, недопустимість певних доказів, можливості використання раніше отриманих зразків та можливості використання отриманих зразків з метою штучного створення доказів не можуть бути покладеними у підґрунтя судового рішення з підстав, що докладно викладені в ухвалі суду від 04 вересня 2017 року.

Посилання захисту про можливість проведення експертного дослідження у два етапи: спочатку - дослідження штанів, потім - отримання зразків крові - суперечать затвердженій методиці проведення подібних експертних досліджень.

Вирішуючи ж питання про те, чи потягне примусове відбирання зразків крові ОСОБА_1 у такому порядку порушення його прав, суд виходе з такого.

Перш за все, суд враховує, що примусове відібрання біологічних зразків для проведення експертного дослідження є прямо передбаченим частиною 3 статті 245 Кримінального Процесуального Кодексу України, тобто - є втручанням, що передбачене законом.

Далі суд відзначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що примусове вилучення зразків крові для проведення експертного дослідження не порушує право особи зберігати мовчання та, з огляду на зміст процедури відібрання зразків, що визначений в ухвалі від 04 вересня 2017 року, потребує мінімального пасивного та безпечного втручання у його організм /див. рішення у справах "Саундерс проти Сполученого Королівства" (Saunders v. United Kingdom) від 17 грудня 1996 року, у справі "Хіні та МакГіннесс проти Ірландії","J.B. проти Швейцарії" (J.B. v. Switzerland), "Аллан проти Сполученого Королівства", "Яллох (jalloh) проти Німеччини" тощо).

Суд також відзначає, що в цьому випадку відібрання таких зразків є необхідним для захисту права на життя ОСОБА_3, та, зрештою, захисту права самого ОСОБА_1 на справедливий суд

За такого суд вважає доведеним, що в цьому випадку примусове відібрання зразків крові ОСОБА_1 не призведе до порушення його прав.

Отже, клопотання прокурора про надання дозволу на примусове відібрання зразків крові ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

До того ж, оскільки наразі судом виконані усі інші дії, необхідні для розгляду цього кримінального провадження, в зв'язку з призначенням експертизи у судовому засіданні необхідно оголосити перерву на час, що є необхідним для її проведення.

2. Щодо запобіжного заходу, який слід застосовувати відносно обвинуваченого.

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурор просив про продовження строку дії обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, спираючись про те, що ризики, що зумовили його обрання та продовження строку його дії, наразі не є усунутими.

Обвинувачений та його захисник під час судового розгляду кримінального провадження проти задоволення цього клопотання заперечували та просили про зміну обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу на менш суворий.

В обґрунтування посилались про відсутність доказів винуватості ОСОБА_4, той факт, що вбивства ОСОБА_3 в дійсності ОСОБА_1 не вчинював, а також про його вік та стан його здоров'я.

Після вислуховування учасників судового розгляду та дослідження матеріалів кримінального провадження, суд дійшов такого.

Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чернієнка С.А. від 6 травня 2015 року відносно обвинуваченого був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В подальшому слідчими суддями Центрального районного суду міста Миколаєва, а також - судом - цей строк продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 31 січня 2016 року - до 24 вересня 2017 року.

Під час обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії суд виходив з того, що існують ризики, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, адже його обвинувачено у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк, більший за 10 років.

В зв'язку із цим суд відзначає, що наразі доказів, що можуть підставити під сумніви ґрунтовність висунутої ОСОБА_1 підозри суду не надано.

Більше того, наразі судом призначається експертиза, результати якої можуть вказувати про необхідність збирання та дослідження додаткових доказів.

Позиція ж обвинуваченого, який наразі відмовляється від найпростіших дій щодо встановлення дійсних обставин справи, які /дії/, як доведено вище, не свідчать про надання ним доказів щодо себе /як то - надання зразків для дослідження/ свідчить про те, що він може вжити заходів щодо спотворення або знищення інших доказів, що мають значення для вирішення справи.

До того ж, наразі судом ухвалюється про примусове відбирання зразків крові ОСОБА_1

Окрім того суд враховує, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, характер якого свідчить, що запобігти ризикам вчинення повторного злочину без ізоляції від суспільства не є можливим.

Наведене у сукупності свідчить, що забезпечення виконання ОСОБА_1 процесуальних рішень у справі та запобігання ризикам, вказаним вище, є можливим лише у разі застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Посилання захисту наведених вище доводів не спростовують.

Що ж стосується відомостей про особу обвинуваченого, то на цей час обставини, що зумовили обрання відносно них запобіжного заходу, не змінились.

Отже, підстави для зміни запобіжного заходу наразі є відсутніми, через що клопотання прокурора про продовження строку його дії підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту про зміну обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу слід відмовити.

Керуючись ст. 331, 333, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

I.Клопотання прокурора - задовольнити.

Надати дозвіл прокурору Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_5 або за його дорученням - слідчому слідчого відділу Центрального ВП ГУ НП України у Миколаївській області, прямо зазначеному у дорученні, на примусове відібрання біологічних зразків крові ОСОБА_1

II.До отримання висновків експерта у судовому засіданні оголосити перерву.

III.Продовжити строк дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 діб - до 29 грудня 2017 року включно.

IV.У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя =АЛЄЙНІКОВ В.О.=

Судді =Гуденко О.А.=

=Мамаєва О.В.=

01.11.2017