Постанова № 71675932, 17.01.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1065/18 Справа № 175/3070/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 81

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Макарова М.О.

суддів – Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі – Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року по справі за скаргою ОСОБА_2, заінтересовані особи: директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, начальник примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 на бездіяльність,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаною скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо не розгляду та не повідомлення ОСОБА_2 про результати розгляду його скарги від 29 червня 2017 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000, зобов'язати директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 розглянути вказану скаргу, та направити йому відповідь про результати розгляду даної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року скаргу ОСОБА_2 задоволено та ухвалено визнати неправомірною бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 щодо не розгляду та не повідомлення ОСОБА_2 про результати розгляду скарги ОСОБА_2 від 29 червня 2017 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000; зобов'язати директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 розглянути скаргу ОСОБА_2 від 29 червня 2017 року, подану у виконавчому провадженні №41936000, та направити ОСОБА_2 відповідь про результати розгляду даної скарги.

В апеляційній скарзі Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипросить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2013 року:

визнано неправомірною бездіяльність начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_5 щодо не розгляду та не повідомлення ОСОБА_2 про результати розгляду скарги ОСОБА_2 від 06 квітня 2013 року в частині ненадання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_6 відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року;

зобов'язано начальника управління ДВС Головного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_5 розглянути скаргу ОСОБА_2 від 06 квітня 2013 року у частині ненадання начальником Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_6 відповіді на заяву від 09 лютого 2013 року та письмово повідомити ОСОБА_2 про результати розгляду скарги в цій частині.

Ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013 набрала законної сили 26 листопада 2013 року.

Добровільно виконати вказане судове рішення начальник управління ДВС (нині заступник начальника Головного територіального управління юстиції питань державної виконавчої служби - начальник управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області) ОСОБА_5 відмовився.

04 грудня 2014 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області видав скаржнику виконавчий лист для примусового виконання ухвали суду від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013, а 08 лютого 2014 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_7 прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №41936000 з примусового виконання вказаної ухвали суду.

В подальшому 31 березня 2014 року старший державний виконавець Попів Р.І. прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №41936000 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням боржником, начальником управління ДВС ОСОБА_5, у повному обсязі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013.

З цими діями не погодився ОСОБА_2 та знову звернувся до суду із скаргою.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року по справі №4с-175/1731/2014, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2015 року скаргу було задоволено та постановлено:

визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_7 щодо незабезпечення направлення ОСОБА_2 (стягувачу у виконавчому провадженні №41936000) копії постанови від 31 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № 41936000 у строки, передбачені ч. З ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»,

постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_7 від 31 березня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №4с-175/2504/2013 - скасовано,

зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_7 відновити виконавче провадження №41936000 із примусового виконання ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №4с-175/2504/2013.

Після цього, 12 листопада 2014 року на виконання вказаної ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2014 року старший державний виконавець Попів Р.І. прийняв постанову про відновлення виконавчого провадження №41936000 з примусового виконання цієї ухвали суду, а 23 грудня 2014 року він знову (вдруге) прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження №41936000 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним виконанням боржником - начальником управління ДВС ОСОБА_5 у повному обсязі ухвали Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2013 року по справі №2-175/2504/2013.

В подальшому, 14 грудня 2015 року рекомендованим листом №4907402895616, як стягувач у виконавчому провадженні №41936000, ОСОБА_2 направив до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скаргу «На постанову старшого державного виконавця Попіва Р.І. від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000», яка була отримана Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 16 грудня 2015 року, проте упродовж 1,5 роки, посадові особи Департаменту ДВС Міністерства юстиції України не розглянули цю скаргу.

У зв’язку з чим ОСОБА_2 знову звернувся до суду із скаргою на дії ДВС, яка ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року по справі №4с-175/602/201б-ц, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2016 року, була також задоволена та суд ухвалив:

визнати неправомірним рішення заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 щодо відмови розглянути скаргу ОСОБА_2 від 14 грудня 2015 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000;

визнати неправомірною бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 щодо не розгляду скарги ОСОБА_2 від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000 у строки та в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», щодо не прийняття постанови за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 від 14 грудня 2015 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000, та не направлення ОСОБА_2 копії постанови, прийнятої за результатами розгляду скарги від 14 грудня 2015 року, поданої у виконавчому провадженні №41936000;

зобов'язати заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 розглянути скаргу ОСОБА_2 від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000, прийняти та направити ОСОБА_2 постанову про результати розгляду скарги ОСОБА_2 від 14 грудня 2015 року у виконавчому провадженні №41936000.

Після набрання ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2016 року по справі №4с-175/602/201б-ц законної сили, директор Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 прийняв постанову №3 від 26 травня 2017 року, якою задовольнив скаргу від 14 грудня 2015 року та скасував постанову старшого державного виконавця Попіва Р.І. від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000, зобов'язав начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4, вжити заходів щодо приведення виконавчого провадження у відповідність з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

23 червня 2017 року на виконання постанови директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3 №3 від 26 травня 2017 року начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_4, прийняла постанову без номера, якою іще раз (удруге) скасувала постанову старшого державного виконавця Попіва Р.І., від 23 грудня 2014 року про закінчення виконавчого провадження №41936000.

29 червня 2017 року цю постанову начальника відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4, без номера від 23 червня 2017 року ОСОБА_2 оскаржив до директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ОСОБА_3, направивши відповідну скаргу рекомендованим листом, але від директора Департаменту ДВС ОСОБА_3 про результати розгляду скарги від 29 червня 2017 року скаржник не отримав. Відповідно до даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 21 серпня 2017 року, оскаржувана ним постанова начальника відділу примусового виконання рішень ОСОБА_4. І.І., від 23 червня 2017 року у виконавчому провадженні №41936000 - є дійсною (не скасована, не змінена).

Так, відповідно до покладених на Департамент ДВС Міністерства юстиції України завдань, на ОСОБА_3, як директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, покладений обов'язок здійснювати державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями, здійснювати контроль за рішеннями, діями чи бездіяльністю підпорядкованих їй державних виконавців, у т.ч., й шляхом розгляду скарг стягувачів у виконавчих провадженнях, що перебували або перебувають у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.

Задовольняючі скаргу ОСОБА_2, районний суд обґрунтовано виходив з того, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст.ст. 7, 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (№1403-\/ІІІ), ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-\/ІІІ), відповідно до покладених на Департамент ДВС Міністерства юстиції України завдань, директор Департаменту ДВС ОСОБА_3 був зобов'язаний розглянути скаргу ОСОБА_2 від 29 червня 2017 року у виконавчому провадженні№41936000 і направити відповідь про результати її розгляду скаржнику.

Однак, усупереч вказаних вимог Закону директор Департаменту ДВС ОСОБА_3 фактично не розглянув скаргу ОСОБА_2 від 29 червня 2017 року у виконавчому провадженні №41936000 і не повідомив скаржника про результати її розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, перевірив доводи сторін та давши їм належну правову оцінку обґрунтовано, згідно з процесуальним і матеріальним законом, постановив ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_2 на бездіяльність директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги, з тих підстав що скаржником не було доведено бездіяльність директора Департаменту ДВС ОСОБА_3, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки цим обставинам суд першої інстанції дав належну оцінку, а доводи зводяться до переоцінки доказів та особистого тлумачення норм права на свою користь

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України– залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

ОСОБА_9