Рішення № 71675359, 16.01.2018, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 січня 2018 року м. Тернопіль Справа № 921/666/17-г/17 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

при секретарі судового засідання Панчук М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Корпорації "Укртрансжилбуд", м.Івано-Франківськ

до відповідача: Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, м.Тернопіль

про cтягнення 42341,23грн

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Позивач - Корпорація "Укртрансжилбуд", м.Івано-Франківськ, звернувся 16.11.2017 (згідно відтиску календарного штемпеля відділення поштового зв’язку на поштовому конверті) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, м.Тернопіль, про стягнення 59650,56грн, з яких: 52 424,44грн нарахованих інфляційних втрат та 7 226,12грн – 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов’язань в частині проведення оплати виконаних підрядних робіт згідно договору про закупівлю робіт за державні кошти від 10.12.2012, заборгованість по яких стягнуто на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2014 у справі №921/606/14-г/14 та спираючись на приписи ст.625 ЦК України.

Позов обґрунтовується копією договору про закупівлю робіт за державні кошти від 10.12.2012; копією рішення Господарського суду Тернопільської області №921/606/14-г/14 від 01.08.2014; копією ухвали господарського суду Тернопільської області №921/1045/15-г/17 від 28.12.2015; копіями листів Державної казначейської служби України за №5-08/3621-9632 від 13.06.2017 та №5-08/263-5986 від 03.11.2015, копіями листів Корпорації "Укртрансжилбуд" №0206/17-3 від 02.06.2017 та №2802/17-2 від 28.02.2017; висновком спеціаліста незалежної аудиторської фірми "Аудит-сервіс ІНК" від 09.11.2017, іншими документами, долученими до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 22.11.2017 порушено провадження у справі, витребувано від сторін додаткові документи, судове засідання призначено на 05.12.2017, котре у зв’язку з неявкою представників сторін було відкладено на 19.12.2017.

У зв'язку з тим, що 15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-УІІІ від 03.10.2017, котрим ГПК України викладено в новій редакції, згідно ухвали суду від 19.12.2017 розгляд даної справи розпочато зі стадії підготовчого засідання, яке було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті на 16.01.2018.

Також, ухвалою суду від 19.12.2017 прийнято до розгляду заяву позивача №18/12/17-1 від 18.12.2017 (вх.№22567 від 19.12.2017) про зменшення розміру позовних вимог до суми 42341,23грн, з яких: 34720,23грн інфляційних втрат та 7621,00грн - 3 % річних, нарахованих за період з 01.12.2015 по 30.11.2017 на суму основного боргу 127016,80грн, з урахуванням листа відповідача №582/01-13 від 07.11.2017.

В судове засідання 16.01.2018 представник позивача не з'явився Згідно клопотання без номеру від 19.12.2017 (вх.№22603 від 19.12.2017) просив суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача. Також, згідно поданої через канцелярію суду заяви без номеру від 09.01.2018 (вх.№3303 від 09.01.2018) повідомив про зміну адреси Корпорації "Укртрансжилбуд" та уточнив ідентифікаційний код корпорації.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився та будь-яких клопотань, в порядку господарського процесуального законодавства України, не заявив. Згідно поданого відзиву на позов №659/01-14 від 04.12.2017 (вх.№21383) позовні вимоги не визнав, вказуючи, що нарахування позивачем інфляційних втрат вже стягнуті за ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2015 у справі №921/1045/15-г/17, відтак нараховані суми інфляційних втрат суперечать вимогам закону. Окрім того, вказав, що заборгованість станом на дату розгляду справи не погашена у зв’язку із відсутністю бюджетних асигнувань, а задоволення позовних вимог призведе до розтрати бюджетних коштів і завдасть збитків державному бюджету.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, відсутність клопотань про перенесення розгляду справи, беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні, за правилами ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі документи господарський суд встановив наступне.

Господарським судом Тернопільської області 01.08.2014 прийнято рішення у справі №921/606/14-г/14, згідно якого встановлено наступні обставини:

- 10.12.2012 між Управлінням капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації, як Замовником та Корпорацією "Укртрансжилбуд", як Підрядником укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти, за умовами якого Підрядник зобов’язався виконати роботи з реконструкції існуючої будівлі Лановецької районної комунальної установи під культурний центр народного художника України ОСОБА_1 в м.Ланівці Тернопільської області, відповідно до проектної документації, а Замовник прийняти і оплатити такі роботи;

- на виконання умов даного договору позивачем виконано передбачений обсяг підрядних робіт, які прийняті відповідачем без будь-яких претензій і зауважень.

Зважаючи на факт невиконання Замовником взятих не себе договірних зобов’язань, рішенням суду стягнуто з відповідача борг в сумі 182653,20грн, інфляційні втрати, нараховані за період з січня 2013 року по червень 2014 року в сумі 20091,85грн та 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2013 по 30.06.2014, в сумі 8196,88грн.

Дане рішення суду набрало законної сили, а тому 21.08.2014 на його примусове виконання, у відповідності до вимог ст.ст.116, 117 ГПК України, судом видано відповідний наказ.

Посилаючись на тривалість невиконання рішення суду від 01.08.2014 у примусовому порядку та користування грошовими коштами, які стягнуті згідно рішення суду від 01.08.2014, Корпорація "Укртрансжилбуд" у 2015 році звернулася до господарського суду з позовом про стягнення нарахованих за період з 01.07.2014 по 31.11.2015 інфляційних втрат та 3% річних в загальній сумі 79798,92грн (№921/1045/15-г/17).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.12.2015 у справі №921/1045/15-г/17 припинено провадження у справі у зв'язку із затвердженням мирової угоди, укладеної між сторонами. При цьому судом встановлено таке:

- згідно повідомлення Головного управління Державної казначейської служби у Тернопільській області від 17.09.2014 №9.3-08/56-6124, органом казначейської служби отримано та зареєстровано наказ господарського суду Тернопільської області від 21.08.2014 №921/606/14-г/14 про стягнення 215160,58грн коштів з Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації;

- на виконанні у казначействі за програмою "Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою" знаходиться наказ господарського суду Тернопільської області від 21.08.2014 №921/606/14-г/14 (лист Державної казначейської служби №5-13/1972-20389 від 04.08.2015). Заходи, спрямовані на перерахування коштів на користь Корпорації "Укртрансжилбуд" задля виконання наказу від 21.08.2014 №921/606/14-г/14 орган казначейської служби здійснює після виконання рішень судів, що надійшли раніше наказу №921/606/14-г/14. Такі пояснення щодо порядку виконання рішень суду відповідають положенням абз.2 пп.1 п.9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, згідно яких безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

За змістом ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішеннями суду у справах №№921/606/14-г/14, 921/1045/15-г/17, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні даного спору.

Листом №508/3621-9632 від 13.06.2017 Державна казначейська служба України підтвердила факт перебування на виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області від 21.08.2014 №921/606/14-г/14.

В свою чергу, Управлінням капітального будівництва Тернопільської ОДА підтверджено, що на даний час наказ Господарського суду Тернопільської області №921/606/14-г/14 від 21.08.2014 не виконаний на суму 127016,80грн (суму 55636,40грн від загальної суми заборгованості було знято згідно акту ревізії, проведеної КРУ Тернопільської області), на яку й рахується кредиторська заборгованість Управління перед Корпорацією "Укртрансжилбуд" (лист №582/01-13 від 07.11.2017).

Оскільки, рішення суду від 01.08.2014 у справі №921/606/14-г/14 залишається не виконаним в повній мірі, тобто, грошові зобов’язання між сторонами не є припиненими, тому, керуючись умовами договору від 10.12.2012 про закупівлю робіт за державні кошти, приписами ст.625 ЦК України, позивач, нарахувавши за наступний період з 01.12.2015 по 31.11.2017 на суму боргу інфляційні втрати (в розмірі 34720,23грн) та 3% річних (в розмірі 7621грн), звернувся з даним позовом для захисту своїх майнових прав.

Оцінивши подані докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову. При цьому, суд виходив з таких міркувань.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Нормами ст.14 Цивільного кодексу України врегульовано загальні засади виконання цивільних обов'язків та встановлено, зокрема, що цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, передбачено, що особа може бути звільнена від цивільного обов’язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Положення щодо обов’язковості виконання зобов’язань конкретизовано у нормах ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України.

Так, згідно зі статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов’язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 ГК України, ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.08.2014 у справі №921/606/14-г/14 стягнуто з відповідача на користь Корпорації "Укртрансжилбуд" борг в сумі 182653,20грн, інфляційні втрати, нараховані за період з січня 2013 року по червень 2014 року, в сумі 20091,85 та 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2013 по 30.06.2014, в сумі 8196,88грн. В подальшому, через тривале невиконання встановленого рішенням суду від 01.08.2014 грошового зобов’язання Корпорацією "Укртрансжилбуд" на суму боргу нараховано інфляційні втрати та 3% річних за наступний період – з 01.07.2014 по 31.11.2015 (справа №921/1045/15-г/17).

Проте, відповідач обов’язок зі сплати грошової суми, що виник на підставі договору та підтверджений в судовому порядку, на даний час в повній мірі не виконав, оскільки за ним рахується борг в сумі 127016,80грн, що відповідачем не заперечується, а навпаки – підтверджується листом від 07.11.2017 (знаходиться у матеріалах справи).

Поряд з цим, судом встановлено, що рішення суду від 01.08.2014 на даний час не виконано, про що, зокрема свідчить лист Державної казначейської служби України №508/3621-9632 від 13.06.2017.

Згідно з приписами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов’язує припинення зобов’язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов’язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, суд доходить висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Згідно ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Позивачем заявлено до стягнення 34720,23грн інфляційних втрат та 7621,00грн - 3 % річних, нарахованих за період з 01.12.2015 по 30.11.2017 на суму боргу 127016,80грн.

Даючи правову оцінку доводам позивача щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, дослідивши подані позивачем розрахунки позову, суд, здійснивши власний арифметичний розрахунок, вважає їх обґрунтованими, такими, що відповідають наведеним вище нормам закону, умовам укладеного між сторонами договору, а тому підлягають до задоволення в заявленій сумі 42341,23грн.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У зв’язку з наведеним, позовні вимоги підлягають до задоволення в заявленому розмірі як обґрунтовані, документально підтверджені та не заперечені відповідачем належними, достовірними та допустимими доказами.

Посилання відповідача на те, що заборгованість, підтверджена рішенням суду від 01.08.2014 станом на дату розгляду справи не погашена у зв’язку із відсутністю бюджетних асигнувань, а задоволення позовних вимог призведе до розтрати бюджетних коштів і завдасть збитків державному бюджету, судом відхиляються з огляду на таке.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації є юридичною особою, котра має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби. Управління розпоряджається коштами, передбаченими вартістю будівництва на виконання основних завдань та функцій замовника, в межах затвердженого в установленому порядку кошторису, згідно укладеними договорами здійснює розрахунки з підрядниками за виконані роботи на підставі перевірених документів, поданих для оплати підрядних робіт.

Отже, Управління капітального будівництва Тернопільської ОДА є органом, що фінансується із спеціального фонду Держбюджету та обслуговується відповідним територіальним органом Державної казначейської служби України.

Наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за договором.

Таким чином, з огляду на викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Враховуючи, що чинне законодавство України не містить будь-яких особливих вимог до договорів, які укладаються суб'єктами підприємницької діяльності з бюджетними установами, виконання зобов’язання, що виникло на підставі договору повинно здійснюватись на загальних підставах. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011, постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Заперечення відповідача з приводу невірного розрахунку інфляційних нарахувань судом до уваги не беруться, оскільки позивачем було проведено перерахунок суми інфляційних втрат та 3% річних та, відповідно, зменшено суму позовних вимог, відтак, усунуто зазначені недоліки в розрахунках.

Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 509, 525-526, 599, 625 ЦК України, ст.ст.193, 202-205 ГК України, ст.ст.42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації (вул.Грушевського, 8, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 04014074) – 34720(тридцять чотири тисячі сімсот двадцять)грн 23коп. інфляційних нарахувань, 7621(сім тисяч шістсот двадцять одну)грн 00коп. 3% річних та 1600 (одну тисячу шістсот)грн 00коп. в повернення сплаченого судового збору на користь Корпорації "Укртрансжилбуд" (вул.Крайківського, 1Б, м.Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 32776178).

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 18.01.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Суддя Андрусик Н.О.