Постанова № 71674598, 17.01.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

17.01.2018 справа №908/4820/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС: не з’явився; не з’явився; не з’явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжяна ухвалу господарського суду Запорізької областівід24.11.2017 р.у справі№ 908/4820/15 (суддя: Проскуряков К.В.)за позовом доВідкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя Запорізького державного підприємства «Радіоприлад», м. Запоріжжяпро за участюстягнення 8 210 745,95 грн. Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжя

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.10.2015р. у справі №908/4820/15 в частині позовних вимог про стягнення з Запорізького державного підприємства “РАДІОПРИЛАД” 230 461,78 грн. провадження у справі припинено; в іншій частині позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” задоволено; стягнуто з Запорізького державного підприємства “РАДІОПРИЛАД” на користь Відкритого акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО” заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 6 264 109,50грн. та заборгованість за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 26 436,83 грн.; розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2015р. у справі № 908/4820/15 в частині стягнення 6 290 546, 33 грн. на один рік шляхом сплати рівними частинами щомісячно у сумі 524 212,19 грн., починаючи з грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно та у листопаді 2016 року у розмірі 524 212,24 грн. Крім того, даним рішенням суду стягнуто з Запорізького державного підприємства “РАДІОПРИЛАД” на користь Відкритого акціонерного товариства “ЗАПОРІЖЖЯОБЛЕНЕРГО” заборгованість з перетікання реактивної електроенергії у розмірі 9 814,10 грн., 3% річних у розмірі 113 681,19 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 566 242, 00 грн.; розстрочено виконання рішення господарського суду Запорізької області від 30.10.2015р. у справі № 908/4820/15 в частині стягнення 1 762 817,84 грн. на один рік шляхом сплати рівними частинами щомісячно у сумі 146 901, 49 грн., починаючи з грудня 2015 року по жовтень 2016 року включно та у листопаді 2016 року у розмірі 146 901,45 грн.

На виконання рішення суду господарським судом Запорізької області видано відповідні накази № 908/4820/15 від 16.11.2015р.

У лютому 2016 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Половніковим Р.С. винесено постанову ВП № 50321965 про відкриття виконавчого провадження.

25.05.2016 р. старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Половніковим Р.С. постановою ВП № 50771606 прийнято до виконання виконавче провадження з примусового виконання наказу № 908/4820/15, виданого 16.11.2015 р. господарським судом Запорізької області.

В подальшому державним виконавцем на адресу стягувача направлена вимога № 16523-7-03.4 від 17.08.2017 р., в якій державним виконавцем зобов’язано ВАТ «Запоріжжяобленерго»:

- вжити невідкладних заходів щодо звернення до господарського суду Запорізької області з відповідною заявою, з метою скасування встановлених ухвалами господарського суду Запорізької області по справі № 26/48/09 від 26.10.2009 р. та від 05.04.2011 р. заборон органам державної виконавчої служби накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на р/р 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 1413317 та заборонено примусове списання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами із зазначеного розрахункового рахунку та звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» (код ЄДРПОУ 14313317, адреса, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд.3), що обліковується на балансі ЗДП «Радіоприлад», задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва;

- в триденний строк з моменту отримання вимоги, повідомити ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, 6, стосовно виконання даної вимоги.

Крім того, у вказаній вимозі державного виконавця додатково роз’яснено стягувачу, що згідно п. 4 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене ст. 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа. Тобто, в даному роз’ясненні державний виконавець мав на увазі, що у зазначених випадках виконавчий документ повертається стягувачу.

На підтвердження відправлення вимоги № 16523-7-03.4 від 17.08.2017 р. органом ДВС надано до матеріалів справи копії реєстрів згрупованих поштових відправлень; факт отримання даної вимоги стягувачем не заперечується.

Матеріали справи свідчать про те, що державним виконавцем 30.08.2017 р. ОСОБА_5 винесено постанову ВП № 50321965 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з винесеною постановою органу ДВС від 30.08.2017 р. стягувач звернувся до господарського суду Запорізької області зі скаргою № 008-32/14483 від 13.09.2017 р. на дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області, в якій просить:

- дії державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області щодо прийняття постанови від 30.08.2017 р. про повернення виконавчого документу стягувачу визнати неправомірними;

- постанову від 30.08.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 50321965) щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/4820/15 про стягнення заборгованості з ЗДП «Радіоприлад» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго» визнати недійсною.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2017 р. скаргу стягувача задоволено:

- визнано дії державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області щодо прийняття постанови ВП № 50321965 від 30.08.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними;

- визнано недійсною постанову ВП № 50321965 від 30.08.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі № 908/4820/15 про стягнення заборгованості з ЗДП «Радіоприлад» на користь ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Ухвала суду мотивована доведеністю та обґрунтованістю вимог скарги.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2017 р., ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні скарги стягувача на дії органу ДВС.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалу суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Заявник апеляційної скарги стверджує, що внаслідок невиконання стягувачем вимоги органу ДВС № 16523-7-03.4 від 17.08.2017 р., який отримав зазначену вимогу 21.08.2017 р., за відсутності інформації станом на 30.08.2017 р. щодо розгляду вимоги, такі дії стягувача кваліфіковано як перешкода проведенню виконавчих дій, тому оскаржувана постанова є законною та правомірною.

Крім того, орган ДВС звертає увагу на те, що вимога державного виконавця № 16523-7-03.4 від 17.08.2017 р. з боку стягувача не оскаржувалась та не визнавалась такою, що не відповідає чинному законодавству.

В апеляційній скарзі органом ДВС заявлено клопотання про розгляд даної справи за відсутністю представника відділу через нестачу коштів на відрядження.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2018 р. не визнавалась обов’язковою явка представників учасників справи.

На підставі викладеного, зазначене клопотання органу ДВС судовою колегією задоволено.

29.12.2017 р. до Донецького апеляційного господарського суду від ЗДП «Радіоприлад» надійшов відзив на апеляційну скаргу органу ДВС, відповідно до якого державним виконавцем не надано до матеріалів справи жодного доказу про те, яким чином відсутність відповіді на вимогу порушила права державного виконавця та яким чином ця відсутність відповіді створила перешкоди для подальшого примусового виконання рішення суду, тому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду без змін.

09.01.2017 р. на електронну адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, який не містить інформації про наявність електронного цифрового підпису, проте 12.01.2017 р. через канцелярію суду отримано оригінал даного відзиву, тому даний документ прийнято судовою колегією до уваги.

Так, у відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.11.2017 р. правомірною, прийнятою відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням обставин справи. Позивач стверджує, що встановлена ухвалами господарського суду Запорізької області від 26.10.2009 р. та 05.04.2011 р. у справі № 26/48/09 заборона накладати арешт на майно та кошти боржника не є обставиною, що перешкоджає або робить неможливим виконання судових рішень про стягнення коштів з ЗДП «Радіоприлад».

При цьому, позивач посилається на те, що вимагаючи від ПАТ «Запоріжжяобленерго» здійснення заходів направлених на скасування ухвал суду від 26.10.2009 р. та від 05.04.2011 р. державний виконавець фактично перекладає на стягувача виконання своїх посадових обов’язків та відповідальність за невжиття в повному обсязі заходів, направлених на реальне виконання рішення суду, що є неприпустимим для державного службовця.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили. Про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою органу ДВС сторони повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення з відміткою про отримання представниками сторін відповідної ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2017 р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 09.01.2018 р. згадану апеляційну скаргу призначено до розгляду на 17.01.2018 р., враховуючи встановлений ч. 2 ст 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, який спливає 22.01.2018 р.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.07.2009 р. справі № 26/48/09 за заявою ініціюючого кредитора ВАТ “Запоріжжяобленерго” порушено справу про банкрутство Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” за загальною процедурою. Цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.10.2009р. у справі № 26/48/09 задоволено клопотання боржника та заборонено підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Запорізькій області накладати арешт будь-яким способом на грошові кошти боржника, що знаходяться на р/р 26001301000754/643/840/979 в ЗОУ ВАТ “Державний ощадний банк України”, м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 14313317 та заборонено примусове описання коштів на підставі виконавчих документів, що видані судами із зазначеного розрахункового рахунку.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2011р. у справі № 26/48/09 задоволено клопотання боржника та заборонено органам державної виконавчої служби звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби Запорізького державного підприємства “Радіоприлад” (код ЄДРПОУ 14313317, адреса, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд.3), що обліковується на балансі ЗДП “Радіоприлад”, задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.06.2016р. у справі № 26/48/09, яка постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 р. та постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017р. залишена без змін, у задоволенні клопотання ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області про скасування заходів забезпечення позову, а саме, скасування заборони органам державної виконавчої служби звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби ЗДП "Радіоприлад", що обліковуються на балансі державного підприємства-боржника та задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва, вжитих ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2011р. у справі № 26/48/09 відмовлено.

Як зазначено вище, 30.08.2017 р. старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Половніковим Р.С. винесено постанову ВП № 50321965 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”.

Судова колегія враховує наступне.

У відповідності зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на усій території України.

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).

Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).

Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).

Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, - і за її межами.

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" у чинній редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому вищевказані норми наділяють державного виконавця досить широким колом повноважень для своєчасного виконання рішень. Зокрема, державний виконавець має право, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, суб'єктів господарювання; вимагати від посадових осіб боржників - юридичних осіб, надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Статтею 19 даного Закону визначено права та обов’язки сторін виконавчого провадження. Так, сторони виконавчого провадження, зокрема, зобов’язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов’язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Отже, норми Закону України “Про виконавче провадження” не передбачають обов'язку стягувача звертатися до суду з певними вимогами, про які зазначає державний виконавець у вимозі № 16523-7-03.4 від 17.08.2017 р. При цьому, нормами статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” серед обов'язків стягувача не передбачено такого обов'язку, якого вимагає від стягувача державний виконавець.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що звернення до суду з відповідними заявами, про які зазначено в оскаржуваній постанові державного виконавця від 30.08.2017 р., є правом, а не обов'язком стягувача і не може бути перешкодою у проведенні виконавчих дій, а тому не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.

Крім того, місцевим господарським судом вірно встановлено, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.04.2011 р. по справі № 26/48/09 заборонено органам державної виконавчої служби звертати стягнення на основні фонди та оборотні засоби ЗДП “Радіоприлад”, що обліковуються на його балансі та задіяні безпосередньо у виробничому та технологічному процесі виробництва.

Згідно з абз. 1 п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” № 9 від 17.10.2012р., яка на теперішній час є чинною, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Таким чином, у державного виконавця станом на 30.08.2017 р. були відсутні правові підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП № 50321965 від 30.08.2017 р. щодо примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області № 908/4820/15 від 16.11.2015 р., тому висновок місцевого господарського суду про задоволення скарги стягувача № 008-32/14483 від 13.09.2017 р. у повному обсязі є законним та обґрунтованим.

Наразі, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284, 326, 327, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.11.2017 р. у справі № 908/4820/15 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 24.11.2017 р. у справі № 908/4820/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду з дня складення її повного тексту.

У судовому засіданні 17.01.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2018 р.

Головуючий суддя: Н.В. Будко

Судді Т.Д. Геза

ОСОБА_3