Вирок № 71674294, 19.01.2018, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/2126/15-к

Провадження № 1-кп/307/33/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2018 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Гримут В.І.

з участю: прокурорів Варга Ю.Ю.

Дьолог Я.В.

захисника Філіп І.Ю.

представника потерпілої ОСОБА_3 ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_5

при секретарях Тиводар В.І.

Плиска Ю.С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тячів, кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, інваліда ІІІ-ї групи, не працюючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

18.11.2014 р., близько 18-ї год., ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, в порушення вимог п.п. 2.9. "а" та 12.3. Правил дорожнього руху, рухаючись з боку с. Теребля в напрямку смт. Буштино, по вул. Головній, в с. Вонігово, напроти будинку 209, при появі велосипедиста, який рухався йому на зустріч, по лівій смузі руху, близько до осьової лінії, якого він був об'єктивно спроможний виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на потерпілого ОСОБА_8, що керував велосипедом, який отримав тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою його смерть.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Пояснив, що 18.11.2014 р., на автомобілі НОМЕР_2, зі швидкістю 40-45 км/год., він їхав по вулиці Головній, у с. Вонігово, в напрямку смт. Буштино. В той час ішов дощ і був туман. На відстані 40 метрів від себе, на правому узбіччі дороги, побачив потерпілого, який рухався на велосипеді, йому на зустріч. Потім, на відстані 30 метрів, ОСОБА_8 різко почав рухатися на зустрічну смугу руху. Він намагався об'їхати його з лівого боку, але здійснив на нього наїзд лівою передньою частиною автомобіля. Після цього проїхав декілька метрів та вдарився в електроопору. Наїзд на потерпілого відбувся на середині його смуги руху. Місце дорожньо-транспортної пригоди він не покидав. Перед ДТП вжив 100-150 міліграмів горілки і визнає, що знаходився в стані алкогольного сп'яніння. Шкоду завдану потерпілому ОСОБА_5 відшкодував повністю, а потерпілій ОСОБА_3 частково. Цивільний позов визнає.

Розглянувши матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доведена повністю. Крім його особистого визнання це стверджується наступними доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що 18.11.2014 р., йому зателефонувала тітка та сказала, що автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_7, здійснив наїзд на його батька - ОСОБА_8 З матеріалів справи йому стало відомо, що ОСОБА_7 був у стані сильного алкогольного сп'яніння. Завдану йому шкоду обвинувачений відшкодував тому він відмовляється від цивільного позову, і просить не позбавляти його волі.

Представник потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4, підтримав цивільний позов, просив стягнути зі ОСОБА_7 230000 грв. моральної шкоди, 22280 грв. матеріальної шкоди та призначити йому покарання з іспитовим строком.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що восени 2014 року, точної дати не пам'ятає, він їхав з м. Тячів, по вул. Головній, в с. Вонігово, та побачив автомобіль "ВАЗ 2101", який рухався по його смузі руху йому на зустріч. Він від'їхав у правий бік, а зустрічний автомобіль проїхав біля нього. До того як їхні автомобілі роз'їхалися йому на зустріч не рухалися ніякі транспортні засоби. Після цього він проїхав декілька метрів та побачив велосипед на своїй смузі руху. Він зупинився, вийшов з автомобіля, підійшов до обвинуваченого та сказав, що він здійснив наїзд на людину. На що той відповів:" Це не він. Водій втік". Обвинувачений в той момент перебував у стані алкогольного сп'яніння. На дворі був туман та падав дрібний дощ.

Відповідно до акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу "ВАЗ 21013", н/з НОМЕР_3, від 18.11.2014 р. на ньому виявлено пошкодження передньої частини, даху, розбите переднє лобове скло та відсутнє заднє скло.

Згідно висновку експерта № 190 від 18.12.2014 р. смерть ОСОБА_8 насильницька і наступила від травматичного шоку, який розвинувся на фоні важкої комбінованої травми голови, тулуба і нижніх кінцівок з ушкодженням кісток скелету та масивними крововиливами в м'які тканини тіла. Даний висновок підтверджується як даними розтину трупа, так і даними судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів. При судово-медичному дослідженні трупа буди виявлені тілесні ушкодження: двобічні прямі переломи ребер, а саме -1-2-3-4-5-6 ребра по задньо-підпахвинній лінії зліва та переломи 7-8-9 ребер по середньо підпахвинній лінії з права; перелом остистих відростків 1-2-3-4-5 поперекових хребців розміщені на висоті 90-100 см. від підошвинної поверхні ступні та масивна двобічна заочеревинна гематома; відкриті переломи обох кісток лівої гомілки на рівні верхньої третини розміщені на висоті 23 см. від підошвиної поверхні ступні; пластоподібний крововилив на внутрішній поверхні м'яких тканин голови в тім'яно-потиличній ділянці; садна правої половини голови, лівої кисті та внутрішньої поверхні правої ноги. Враховуючи характер ушкоджень, їх локалізацію, вказані ушкодження могли бути спричинені: відкриті переломи обох кісток лівої гомілки - від масивного твердого тупого предмету, яким міг буди бампер легкового автомобіля марки "ВАЗ 3101" при наїзді на потерпілого; переломи остсистих відростків 1-2-3-4-5 поперекових хребців, масивна двобічна заочеревинна гематома, двобічні переломи ребер та забій тім'яно-потиличної ділянки голови з крововиливом на внутрішній поверхні м'яких тканин голови - виникли від тупих твердих предметів, можливо при послідуючому падінні потерпілого на кузов автомобіля; садна та синці обличчя, лівої кисті та правої ноги - спричинені при ударі об тверді тупі предмети, можливо при падінні на землю. По давності виникнення ушкодження вкладаються в строк ДТП, що мала місце 18.11.2014 р. Вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тяжких тілесних ушкоджень, так-як потягли за собою смерть потерпілого. При судово-токсикологічному дослідженні в крові від трупа ОСОБА_8 виявлено 0.74 проміле етилового спирту. Дана концентрація алкоголю в крові живої людини відповідає алкогольному сп'янінню легкого ступеню. Вказаний стан сп'яніння не є достовірним показником алкогольного сп'яніння потерпілого ОСОБА_8 в момент ДТП, так-як за період від моменту ДТП до моменту смерті пройшло більше 4-х годин і потерпілий знаходився в реанімаційному відділенні, де йому проводилося ряд реанімаційних міроприємств, які могли зменшити концентрацію етилового спирту в крові. По даним історії хвороби № 11884 заповненої на ім'я ОСОБА_8, відомо, що смерть наступила 18.11.2014 р. в 22.10 хв. Вказаний час смерті підтверджується і ступінню вираженості трупних явищ на момент розтину.

Протоколом огляду транспортного засобу від 28.01.2015 р. стверджено, що на автомобілі марки "ВАЗ 2101". н/з НОМЕР_3, переднє ліве крило наполовину довжини зірвано з місця кріплення, розбите лобове скло в лівій частині; деформований дах та загнутий у середину; деформовані диски.

Відповідно до протоколу огляду транспортного засобу від 28.01.2015 р. на велосипеді типу "Україна" наявні пошкодження: деформована горизонтальна складова рама велосипеда зі згином передньої частини до низу, деформована коса частина рами велосипеду до низу, сидіння велосипеда розвернуто проти ходу годинникової стрілки, пошкоджена ліва педаль - відсутня її частина, передня вилка деформована, а саме, ліва її частина зі згином до повздовжньої осі велосипеда, деформований передній бризговик зі згином до середини, переднє колесо має деформацію в формі "8" та пошкоджена частина шпиць, кермо розвернуто ліворуч. На передніх і задніх шпицях коліс наявні світловідбивачі по "2" шт.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану автомобіля від 06.03.2015 р. на момент огляду і експертного дослідження система рульового керування, робоча гальмівна системи та світлова системи автомобіля НОМЕР_4, знаходиться в технічно справному стані, ходова частина - в технічно несправному. Несправності ходової частини автомобіля НОМЕР_4, наявні під час проведення експертного дослідження виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Висновком експерта № 22/78 від 30.05.2015 р. стверджено, що пошкодження на автомобілі НОМЕР_4, що характерні для контактування з велосипедом розташовані в районі лівого переднього кута, з подальшим падінням велосипеда на капот та вітрове скло транспортного засобу. Велосипед типу "Україна" має механічні пошкодження, що характерні для контактування з автомобілем НОМЕР_4, які розташовані в передній частині велосипеда. При відсутності даних про сліди шин велосипеда та автомобіля визначити точне геометричне положення транспортних засобів до і в момент їх первинного контактування відносно елементів (параметрів) дороги неможливо. Можна тільки зробити висновок про те, що наїзд міг статися на місці, що безпосередньо передує початку фіксації осипу частинок лакофарбового покриття в поздовжньому напрямку. Кут між повздовжніми осями автомобіля НОМЕР_4, та велосипеда, в момент первинного контактування міг бути близько 175 -+5 градусів. При цьому автомобіль передньою лівою частиною контактував з лівою передньою частиною велосипеда.

З висновку експерта № 22/83 від 11.06.2015 р. вбачається, що в даній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1. та 11.3. ПРД. Слідством не задано відомостей про характер руху велосипедиста безпосередньо перед пригодою (траєкторією, швидкості руху пригодою та під час її розвитку, на якій відстані від меж проїзної частини рухався велосипедист, чи зміщувався велосипед в поперечному напрямку відносно проїзної частини та на яку величину), також слідів коліс транспортних засобів на схемі ДТП не зафіксовано, тому у зв'язку з недостатністю вихідних даних дані питання експертом не вирішувались. Згідно вихідних даних, заданих слідством водій автомобіля НОМЕР_4, виїхав на зустрічну смугу руху де здійснив наїзд на велосипедиста, який рухався у зустрічному напрямку, при цьому, як слідує з вихідних даних, для водія ОСОБА_7 не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які б не дозволяли йому виконати всі необхідні дії по керуванню автомобілем, то в даній дорожньо-транспортній обстановці в діях водія ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1 та 11.3. ПДР, недотримання яких, з технічної точки зору, у своїй сукупності є причиною даної дорожньо-транспортної пригоди. Питання про причинний зв'язок між діями учасників та пригодою експертом не розглядалося, оскільки вирішення питання про порушення будь-яких нормативних актів (правил, вимог, положень, законів) яким-небудь суб'єктом, так-само як і встановлення вини або причинно-наслідкового зв'язку між чиїмось діями (бездіяльністю) і наслідками знаходиться поза компетенцією експерта і є виключно прерогативою слідства і суду, оскільки для вирішення цього питання необхідна правова оцінка всіх матеріалів і доказів, зібраних по справі, в тому числі і цього висновку.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 24.06.2015 р. в даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху водій автомобіля НОМЕР_5, ОСОБА_7 повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.2. та 12.3 ПДР. В даній дорожній ситуації для забезпечення безпеки дорожнього руху велосипедист ОСОБА_8 повинен був діяти згідно вимог п.п. 1.2., 6.2., 6.6. та 10.1. ПДР. Повний зупиночний шлях автомобіля НОМЕР_5, в даних дорожніх умовах становить відстань 45.6...49.0 м. Максимально допустима швидкість за умов видимості в напрямку руху, з якою міг рухатися водій автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_7, в даних дорожніх умовах становить 96...6117.0 км/год., тобто вибрана ним швидкість 50-60 км/год., не перевищувала допустиму по умовах видимості. Водій автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_7, мав технічну можливість зупинити транспортний засіб до місця наїзду на велосипедиста ОСОБА_8 шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту виникнення йому небезпеки для руху. Технічна можливість уникнути наїзду шляхом застосування маневрування не розглядається, так як при виникненні небезпеки для руху ПДР вимагають від водія застосувати тільки гальмування, а не маневрування, виходячи з визначення терміну "небезпека для руху", який є в п. 1.10. ПДР. З технічної точки зору причиною виникнення даної ДТП стали обставини, пов'язані з тим, що водій автомобіля НОМЕР_4, ОСОБА_7, з моменту виникнення йому небезпеки для руху не вжив заходів до своєчасного застосування екстреного гальмування.

Показанням обвинуваченого ОСОБА_7 в частині, що велосипедист виїхав на його смугу руху з правого узбіччя дороги і рухався в напрямку лівої смуги руху, а зіткнення сталося на його - обвинуваченого - смузі руху суд дає критичну оцінку, так як вони повністю спростовуються протоколом огляду місця події та схемою до нього з яких вбачається, що місце дорожньо-транспортної пригоди знаходиться в с. Вонігово, по вул. Головній, неподалік будинку № 209. Дорога мокра та забруднена. Дорожнє покриття для двох напрямків, шириною 6 метрів. Число смуг для руху в напрямку огляду одна, її ширина 3 метри, число смуг для руху назустріч напрямку огляду одна, її ширина 3 метри, ширина узбіччя три метри. До проїжджої частини примикають: праворуч, узбіччя шириною 2 метри, ліворуч, узбіччя шириною 2.2 метри. Ділянка дороги в момент огляду освітлена. Транспортний засіб "ВАЗ 2101" знаходиться на правому узбіччі та частково в кюветі на відстані 6.3 м. від будинку № 209, на відстані 3.0 метри (заднє ліве колесо) від краю проїжджої частини дороги, і велосипед знаходиться на відстані 2.3 м. від краю проїжджої частини дороги та на відстані 23.3 м. від автомобіля "ВАЗ 2101". На відстані 2.46 м. від лівого краю проїжджої частини дороги та відстані 31.3 метри від велосипеду знаходяться уламки (залишки) лакофарбового покриття. На лівій частині проїжджої частини дороги та на відстані 4 метри від велосипеда наявні сліди схожі на кров. На дорозі наявні сліди гальмування довжиною 23.9 м. (ліва сторона) та 27.10 м. (права сторона), яка починається з того місця де знаходиться велосипед. Лівий слід гальмування знаходиться на середині проїзної частини дороги. З місця пригоди вилучені автомобіль НОМЕР_2 та велосипед.

Ці докази дають можливість суду зробити категоричний висновок про те, що наїзд на велосипедиста стався на лівій смузі руху, близько до умовної осьової лінії. Про це свідчать розташування велосипеда та сліди гальмування автомобіля. Крім того, із висновку автотехнічної експертизи № 22/78 від 30.05.2015 р. вбачається, що кут між повздовжніми осями автомобіля НОМЕР_4, та велосипеда, в момент первинного контактування міг бути близько 175 -+5 градусів.

Наведені докази роблять показання обвинуваченого неспроможними, так як згідно його версії автомобіль повинен був контактувати з велосипедом та велосипедистом під меншим кутом.

Стороною обвинувачення суду надано висновок судово-токсикологічної експертизи крові з вени ОСОБА_7 № 3202 від 04.12.2014 р. із якого вбачається, що в його крові знаходився алкоголь. Цей доказ суд вважає недопустимим у зв'язку з тим, що при його отриманні було допущено істотні порушення закону. А саме; відсутня інформація де зберігалися зразки крові з 18.11.2014 р. (день їхнього відібрання), до 04.12.2014 р. (день проведення експертизи).

Разом з тим суд бере до уваги протокол медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння від 18.11.2014 р., яким стверджено, що у ОСОБА_7 виявлено стан алкогольного сп'яніння 2.2 проміле. Цей протокол повністю узгоджується із показаннями обвинуваченого в частині визнання ним факту перебування в момент ДТП у стані алкогольного сп'яніння.

Таким чином, оцінивши у сукупності всі зібрані по справі докази, які повністю узгоджуються між собою і не суперечать один одному, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України по кваліфікуючій ознаці - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерплого.

Клопотання захисника про визнання недопустимими доказами протокол слідчого експерименту від 22.06.2015 р. та інших доказів, що були отримані на підставі даних отриманих у результаті слідчого експерименту суд відхиляє, так як порушень норм КПК України при його проведенні допущено не було.

Обираючи обвинуваченому покарання суд враховує обставини, які його пом'якшують: щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, вчинив злочин вперше, характеризується позитивно, відшкодував моральну шкоду одному потерпілому, потерпілі просять не позбавляти його волі; а також обставину, яка обтяжує покарання - вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння.

Суд також враховує, що потерпілий ОСОБА_8 допустив порушення п. 6.2 ПДР згідно якого велосипедист має право керувати велосипедом, який обладнаний звуковим сигналом та світлоповертачами: спереду - білого кольору, по боках - оранжевого, позаду - червоного. Для руху в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на велосипеді повинен бути встановлений та увімкнений ліхтар (фара). Пунктом 6.6. «а» передбачено, що велосипедисту забороняється в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості керувати велосипедом з вимкненим ліхтарем (фарою) чи без світлоповертачів;

Згідно протоколу огляду велосипеду, ліхтарем (фарою) він обладнаний не був.

Відповідно до п. 6.7. велосипедисти повинні виконувати вимоги цих Правил, що стосуються водіїв або пішоходів і не суперечать вимогам цього розділу, а згідно п. 2.9. «а», водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Висновком судової медичної експертизи трупа потерпілого стверджено, що в його крові виявлено 0.74 проміле алкоголю.

Суд також встановив, що наїзд керованого обвинуваченим автомобіля на велосипедиста відбувся на лівій смузі руху, ближче до осьової лінії.

Пунктом 11.14. правил дорожнього руху передбачено, що рух по проїзній частині на велосипедах, дозволяється по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об'їзд. Дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам.

Отже, потерпілим також було допущено порушення ПДР, які перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з наслідками, які настали в результаті наїзду автомобіля керованого обвинуваченим на велосипед керований потерпілим.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Пунктом 5 судам рекомендовано мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

Враховуючи що у ОСОБА_7 наявна лише одна обставина, яка обтяжує покарання, та наявність декількох обставин, які пом'якшують покарання, а також порушення ПДР і самим потерпілим, особу обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити йому покарання у виді позбавляння волі з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 про стягнення зі ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 22280 грв. та моральної шкоди у розмірі 230000 грв. слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 51156 грв. Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Дружина обвинуваченого ОСОБА_10, яка внесла заставу, подала заяву в якій надала згоду на звернення стягнення на заставу в розмірі 51156 грв. в рахунок відшкодування шкоди.

Відмову потерпілого ОСОБА_8 від цивільного позову слід прийняти, так як це не суперечить закону та його інтересам.

Суд встановив, що загальна вартість витрат на проведення експертиз по справі складає 1558 грв.

Відповідно до ст. 118 КПК України до процесуальних витрат відносяться витрати пов'язані із залученням експертів, які згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку стягуються з обвинуваченого на користь держави, тому суд прийшов до висновку про необхідність стягнення зі ОСОБА_7 витрат за проведення зазначених експертизи в дохід держави.

Тому, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного йому основного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.

Покласти на засудженого ОСОБА_7 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання або роботи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 залишити попередній -заставу, до набрання вироком законної сили.

Стягнути зі ОСОБА_7 на користь держави судові витрати у сумі одна тисяча п'ятсот п'ятдесят вісім гривень за проведення експертиз.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_5 - повернути ОСОБА_7; велосипед "Україна" - знищити.

Відмову потерпілого ОСОБА_5 від цивільного позову прийняти, провадження по цивільному позову закрити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити повністю. Стягнути зі ОСОБА_7, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6, на користь ОСОБА_3 паспорт серії НОМЕР_7 (інші відомості не відомі) 22280 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят) гривень матеріальної шкоди та 230000 (двісті тридцять тисяч) гривень моральної шкоди.

Звернути стягнення на заставу внесену ОСОБА_10 в розмірі 51156 (п'ятдесят одна тисяча сто п'ятдесят шість) гривень у задоволення цивільного позову ОСОБА_3

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: Гримут В.І.