Ухвала суду № 71674184, 19.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 777/41/18

Провадження № 11-сс/777/62/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про повернення апеляційної скарги

19.01.2018 м. Ужгород

Суддя-доповідач Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_1, перевіривши

апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ :

ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2017 року скарга, яку подав ОСОБА_2 на бездіяльність начальника СВ ОСОБА_3 ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у відмові в реєстрації заяви про кримінальне правопорушення та невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), повернута особі, яка її подала.

З матеріалів за скаргою вбачається, що 29 вересня 2017 року до слідчого судді Берегівського районного суду надійшла вищевказана скарга ОСОБА_2, в якій скаржник вказує на бездіяльність начальника СВ ОСОБА_3 ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у відмові в реєстрації його (ОСОБА_2) заяви про вчинення гр. ОСОБА_4 передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України кримінального правопорушення та невнесенні відомостей про злочин до ЄРДР. Скаржник просить поновити строк на оскарження бездіяльності начальника СВ ОСОБА_3, як такий, що пропущений із незалежних від нього (ОСОБА_2) причин, та зобов’язати останнього внести за вищевказаною заявою відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 02.10.2017 скаргу ОСОБА_2 було повернуто з підстав недоведення останнім поважності причин пропуску строку на оскарження бездіяльності начальника СВ ОСОБА_3, а ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20.11.2017 вказану ухвалу слідчого судді скасовано із призначенням нового розгляду скарги ОСОБА_2 слідчим суддею суду першої інстанції.

В ухвалі слідчого судді Берегівського районного суду від 04.12.2017 вказується на те, що ОСОБА_2 пропущено передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України десятиденний строк на оскарження бездіяльності начальника СВ ОСОБА_3, оскільки заяву про кримінальне правопорушення ОСОБА_2 подав до ОСОБА_3 22.08.2017, а зі скаргою на бездіяльність звернувся до слідчого судді 29.09.2017, і при цьому, доказів про поважність причин пропуску строку на оскарження бездіяльності начальника СВ ОСОБА_3 не надав, а надані ним у ході розгляду скарги пояснення не дають підстав для поновлення пропущенного строку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що ухвала слідчого судді від 04.01.2018 є незаконною. Посилається на те, що слідчий суддя, відмовляючи у поновленні строку на оскарження бездіяльності начальника ОСОБА_3, безпідставно не взяв до уваги його пояснення із приводу причин пропуску строку, у тому числі не врахував те, що строк ним пропущено з незалежних від нього причин, а внаслідок неналежного виконання своїх обов’язків працівниками ОСОБА_3, яке полягає у ненаданні відповідей на його (ОСОБА_2) звернення щодо результатів розгляду поданої ним заяви про вчинення кримінального правопорушення. Разом із тим, вказує на те, що слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування з ОСОБА_3 журналу відвідувачів за вересень 2017 року, яким могли б бути підтверджені факти його звернення до ОСОБА_3 Просить ухвалу слідчого судді від 04.01.2018 скасувати, постановити нову, якою поновити йому строк на звернення до суду зі скаргою на бездіяльність, визнати бездіяльність начальника СВ ОСОБА_3 незаконною і зобов’язати внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Перевіривши подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу, дослідивши матеріали судового провадження, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_2, з таких підстав.

Так, зі змісту поданої ОСОБА_2 апеляційної скарги вбачається, що останнім оскаржується ухвала слідчого судді Берегівського районного суду від 04.01.2018, однак, як убачається з матеріалів судового провадження, які надійшли з Берегівського районного суду на вимогу Апеляційного суду Закарпатської області 18.01.2018, оскаржувана ОСОБА_2 в апеляційному порядку ухвала про повернення скарги ОСОБА_2 на бездіяльність начальника СВ ОСОБА_3, яка полягає у невнесенні відомостей за заявою ОСОБА_2 про вчинення ОСОБА_4 передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України кримінального правопорушення, із підстав недоведення ОСОБА_2 поважності причин пропуску строку, постановлена саме 04.12.2017, що у свою чергу свідчить про порушення апелянтом вимог п. 3 ч. 2 ст. 396 КПК України при складанні та подачі апеляційної скарги, яке полягає у невірному зазначенні дати постановлення оскаржуваної ухвали слідчого судді.

Вищенаведене, свідчить і про те, що ОСОБА_2, подаючи до апеляційного суду апеляційну скаргу, здавши таку в поштове відділення 06.01.2018, що підтверджується наявним на конверті штампом, пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 04.12.2017.

Так, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п’яти днів із дня її оголошення, а абзацом 2 частини 3 цієї статті передбачено що, якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється із дня отримання нею копії судового рішення.

З оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що ОСОБА_2 був присутній у судовому засіданні при вирішенні питання про поновлення строку на оскарження бездіяльності начальника СВ ОСОБА_3, що також підтверджується й звукозаписом судового засідання, який зафіксований на диску, що міститься в матеріалах судового провадження, і що у свою чергу свідчить про те, що ОСОБА_2 стало відомо про прийняте слідчим суддею рішення про відмову в поновленні строку на оскарження бездіяльності та повернення скарги саме в момент постановлення такого рішення – 04.12.2017, у зв’язку з чим, строк на апеляційне оскарження, відповідно до положень ст. 395 КПК України, обчислюється з моменту оголошення ухвали слідчого судді, а факт отримання її копії не має будь-якого значення для перебігу строку на апеляційне оскарження, що також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.03.2016 за результатами розгляду заяви захисника ОСОБА_5 про перегляд судових рішень з підстав неоднакового застосування норми частини третьої статті 395 КПК України, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.

У зв’язку з наведеним, зазначене в резолютивній частині ухвали слідчого судді від 04.12.2017 твердження, що про те, що ухвала може бути оскаржена протягом п’яти днів із дня її отримання, є помилковим, оскільки не ґрунтується на вищенаведених вимогах кримінального процесуального закону.

При цьому, з поданої апеляційної скарги вбачається, що в ній не порушується питання про поновлення пропущеного строку саме на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Пунктом 4 частини 3 статті 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається особі, яка її подала, якщо така подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення, а відповідно до ч. 5 цієї статті копія ухвали про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Крім того, з апеляційної скарги вбачається, що така не підписана особою, яка її подала, тобто ОСОБА_2, що у свою чергу свідчить про порушення апелянтом вимог передбачених ч. 5 ст. 396 КПК України при складанні та подачі апеляційної скарги.

Вищенаведені норми та обставини, у своїй сукупності, свідчать про необхідність повернення апеляційної скарги ОСОБА_2, як особі, що її подала.

При прийнятті рішення про повернення апеляційної скарги враховується те, що пропущений ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження судового рішення є значним; що саме неухильне дотримання вимог КПК України є гарантією права на справедливий судовий розгляд, гарантією права на доступ до суду; що суд, за відсутності клопотань не вправі витребовувати будь-які докази, тощо; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення порушує принцип юридичної визначеності, який не дозволяє ставити під сумнів остаточні судові рішення без переконливих підстав у суспільних інтересах; що відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов’язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов’язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Керуючись ст. ст. 395, 399 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 04 грудня 2017 року про повернення ОСОБА_2 скарги на бездіяльність начальника СВ ОСОБА_3 ГУНП в Закарпатській області, яка полягає у відмові в реєстрації заяви про кримінальне правопорушення та невнесенні відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань, – повернути ОСОБА_2, як особі, що її подала.

Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати ОСОБА_2.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й на підставі ч. 2 ст. 426 КПК України на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.

Суддя І. В. Стан