Постанова № 71674178, 17.01.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/11249/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 січня 2018 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів:Собослоя Г.Г. і Мацунича М.В., при секретарі: Волощук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2017 року під головуванням судді Дергачової Н.В. за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів і визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом у жовтні 2016 р.

Після збільшення позовних вимог у січні 2007 р. (а.с.31-33) просив:

-розірвати шлюб, укладений 06.12.2005 р. між ОСОБА_4 і ОСОБА_5;

-після розлучення встановити дружині дівоче прізвище - ОСОБА_5;

-встановити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, разом із батьком.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що за останні роки відносини позивача та відповідача значно погіршилися, що перешкоджає подальшому співжиттю однією сім'єю. Вважає, що після розлучення доньці буде комфортніше залишитися проживати з ним і його батьками (дідусем і бабусею), оскільки вона виросла саме в с.Ботфалва, ходить у школу в с. Шишловці, а в будинку відповідача не має належних умов для проживання дитини.

Згодом, щодо вимоги про визначення місця проживання дитини представник позивача по первісному позову подала заяву про залишення такої без розгляду в порядку, передбаченому п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (а.с.109).

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 19.10.2017 р. (а.с.117-118) цю заяву було задоволено.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_4 заявлялися лише в частині розірвання шлюбу.

ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом у грудні 2016 р. (а.с.12-18).

Просила:

-визначити місце проживання неповнолітньої доньки - ОСОБА_7, із нею;

-стягнути з ОСОБА_4 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_7, у розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що залишення проживання дитини саме з мамою буде відповідати інтересами доньки. Для дитини за місцем реєстрації мамистворені належні побутові умови, а також умови для навчання і відпочинку. Указує, що дитині має бути забезпечено належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, а тому, оскільки ОСОБА_4 офіційно працевлаштований, то вважає можливим стягувати з нього аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2017 р. первісний позов ОСОБА_4 задоволено частково: шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_5, зареєстрований виконкомом Тарновецької сільської ради Ужгородського району, розірвано. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 551,20 грн. у відшкодування судового збору. Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково: визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, із матір'ю - ОСОБА_5; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частки від доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із 05.12.2016 р. (дня подачі зустрічного позову). Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 640 грн. у відшкодування судового збору. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 640 грн. за вимогу про стягнення аліментів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 просить скасувати це рішення у частині визначення розміру стягуваних аліментів та ухвалити в цій частині нове, яким встановити аліменти на утримання неповнолітньої донькиОСОБА_7 у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно. Доводить про невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи, та порушення норм матеріального права. Зазначає, що ОСОБА_4 згодний сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. щомісячно, однак готовий витрачати й більші кошти на утримання доньки, проте цілеспрямовано. Вважає, що аліменти, які підлягають сплаті згідно з рішенням суду першої інстанції, будуть витрачатися матір'ю дитини для власних потреб.Указує, що заробіток ОСОБА_4 має мінливий характер і залежить від наявності робіт на полі.Останній має на утриманні також батьків-пенсіонерів. При цьому батько хворіє на цукровий діабет, а мама має ішемічну хворобу серця, відповідно - пенсії батьків не вистачає на належне утримання, у зв'язку з чим ОСОБА_4 допомагає їм.

Решта рішення не оскаржене, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції в оскарженій частині (щодо аліментів) через їх відповідність повно з'ясованим обставинам справи, нормам матеріального права та належно оціненим доказам.

Вирішуючи спір із указаного питання суд першої інстанції виходив із принципу рівності сторін у справі, а також достатності такого розміру аліментів для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку дитини.

При цьому судом було встановлено, що 06.12.2005 р. між позивачем і відповідачем був укладений шлюб, який зареєстрований виконкомом Тарновецької сільської ради Ужгородського району, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис за № 11 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с.4). Від цього шлюбу народилася донька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим виконкомом Тарновецької сільської ради Ужгородського району серії НОМЕР_2 (а.с.5). ОСОБА_4 працює у ФГ «Коник» і його чистий дохід у період із травня 2016 р. по жовтень 2016 р. склав 40 680,65 грн. (а.с.18).

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до порядку стягнення і розміру аліментів.

Суд першої інстанції визначив їх у частці від заробітку (доходів) ОСОБА_4, який у скарзі наполягає на визначенні аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн.

Однак, такий довід апеляційної скарги не дає підстав для скасування оскарженого рішення як необґрунтований, суперечний нормам матеріального права, обставинам справи та письмовим доказам.

До спірних правовідносин застосовуються положення Сімейного кодексу, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин (грудень 2016 р.).

Так, згідно з положеннями ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно з ч.1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч.1 ст. 141 СК України).

Згідно з вимогами ч.3 ст. 181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються за рішенням суду в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Частиною 1 статті 184 СК України передбачено, що суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При призначенні аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становища дитини, стан здоров'я та матеріальне становища платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сината інші обставини, що мають істотне значення.

На обґрунтування своїх доводів щодо визначення розміру стягуваних аліментів у твердій грошовій формі ОСОБА_4 посилається на те, що його дохід має мінливий і нерегулярний характер, а відтак є всі підстави для застосування положень ст.184 СК України.

Таке твердження спростовується довідкою від 22.11.2016 р. № КОН00000122 (а.с.135), згідно з якою ОСОБА_4 у період із 01.05.2016 р. по 31.10.2016 р. обіймав посаду сторожа в ФГ «Коник» і загалом отримав заробітну плату в розмірі 46 669,87 грн. (чистого доходу), і довідкою від 23.10.2017 р. №КОН0000075, відповідно до якої ОСОБА_4 у період із 01.04.2017 р. по 30.09.2017 р. обіймав посаду робочого в ФГ «Коник» і загалом отримав заробітну плату в розмірі 52 246,37 грн. (чистого доходу).

Тобто, протягом 2016 р. і 2017 р.дохід ОСОБА_4 був регулярним, відрізнялися лише суми доходу. Необхідно також відмітити, що на посаді сторожа максимальний дохід ОСОБА_4 склав 13 141,62 грн. (жовтень 2016 р.), а на посаді робочого - 22 275 (вересень 2017 р.), а тому визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не буде відповідати нормам закону та обов'язку батьків утримувати свою дитину.

На обґрунтування своїх доводів щодо розміру стягуваних аліментів апелянт указує на те, що фактично на його утриманні перебувають непрацездатні батьки.

Як видно з довідок амбулаторії загальної практики - сімейної медицини (а.с.132), батько заявника має цукровий діабет і пов'язані з ним супутні хвороби, а мати - серцеві захворювання. Згідно з довідками Пенсійного фонду мати ОСОБА_4 має пенсію у розмірі 1204,28 грн., а батько -1505,08 грн.

За таких обставин немає підстав для висновку про перебування батьків на утриманні апелянта.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення. 2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 20 жовтня 2017 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 19 січня 2018 р.

Судді: