Постанова № 71673589, 15.01.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

15.01.2018р. справа №908/1730/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1Ф.(доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3При секретарі судового засідання: ОСОБА_4за участю представників сторін: від позивача:Адвокат ОСОБА_5 - Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ДН №4901 від 04.10.2017 р., на підставі довіреності №11/09/03 від 01.01.2018 р. від відповідача:ОСОБА_6 - представник за довіреністю №18-107 від 26.12.2017 р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької області ухвалене24.10.2017 р. (повний текст складено 30.10.2017 р.) в м. Запоріжжіпо справі№908/1730/17 (суддя Ярешко О.В.)за позовомПриватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка, Донецька областьдо проПублічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя стягнення 112 567,81 грн.В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 р. Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом №11/04/47 від 03.07.2017р. до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за поставлену та неоплачену продукцію в розмірі 104925,84 грн. та інфляційних втрат та 3% річних в сумі 7641,97 грн. (а.с. 3-6).

В обґрунтування позову послався на те, що у відповідності з договором №441/16 Сб від 05.07.2016 року, укладеним між позивачем та відповідачем позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідачу продукцію коксохімічного виробництва у відповідності до сортаменту, якості, термінами, в об’ємі, по цінам та на умовах передбачених в додатках (специфікаціях) к договору, а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплати його.

На оплату товару було виставлено рахунки фактури, однак відповідач частково оплатив рахунки фактури, але у зв’язку з неповною оплатою, частина суми залишилась несплаченою. Таким чином утворилась заборгованість.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 р. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” до Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” задоволені частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” заборгованість за поставлену продукцію у сумі 33790 (тридцять три тисячі сімсот дев’яносто) грн. 18 коп., 3% річних у сумі 1556 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 96 коп., інфляційних втрат, у сумі 5858 (п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят вісім) грн. 00 коп., судового збору у сумі 618 (шістсот вісімнадцять) грн. 00 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (том 1, а.с. 202-206).

В обґрунтування рішення суд послався на те, що доказів погашення суми боргу у повному обсязі за отриманий товар відповідачем не надано, наявність заявленої до стягнення заборгованості ним не спростована, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 33790,18 грн. (104925,84 грн. «сума боргу» – 71135,66 грн. «оплата» є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення виконання грошового зобов’язання з оплати поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1556,96 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6085,01 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою №13.11.2017 р. від 18-018/2, зі змісту якої вбачається наступне.

Апелянт вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції необґрунтованим, незаконним та таким, що не відповідає матеріалам справи та положенням діючого законодавства. Вважає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, оскільки ПАТ «Запорізький завод феросплавів» умови договору не порушувало і належно виконувало свої зобов’язання, згідно з норм діючого законодавства України та договору.

Також,скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо п.5.1 та 5.3 договору №441/16 Сб від 05.07.2016 р., які на його думку, відповідають правилам приймання «горішка коксового», що відповідач мав би діяти у відповідності до вищезазначених пунктів договору і не порушувати їх.

Звертає увагу на те, що п. 5.1 договору взагалі порушується право покупця здійснювати контрольну перевірку товару з якості, оскільки умовами договору передбачено порядку попередження покупця, щодо готовності до відвантаження товару, не визначений строк направлення повідомлення покупцю про дату перебування вагонів на з.д. шляхах ПрАТ «АКХЗ», в які будуть завантажуватися товаром. Для здійснення ПАТ «ЗФЗ» огляд вагонів у відповідності до п. 5.1 договору, яким інструментом представник ПАТ «ЗФЗ» буде здійснювати відбір проб товару, яким чином проби будуть зберігатися для подальшого направлення їх на лабораторні дослідження, у який строк має здійснитися контрольна перевірка в лабораторних умовах, я якому приміщенні, з залученням обладнання власником якого є чи ПрАТ «АКХЗ» чи ПАТ «ЗФЗ» та інші технічні питання, які не уможливлюють приймання товару у вантажовідправника.

Вважає, що умовами договору взагалі не передбачений, який не будь документ, який зафіксує результати по показникам якості товару отриманими Споживачем, умовами договору передбачено тільки два документи, які фіксують якість товару – це «сертифікат якості виробника» та «звіт про інспекцію з якості ІП «СЖС Україна». Тому, стверджує, що посилання позивача, що відповідач мав би прийняти товар виключно на підставі умов п.5.1 та 5.3 договору вважає недоцільним та недопустимим. ПАТ «ЗФЗ» здійснив приймання товару з дотриманням умов спеціалізованого стандарту СОУ МПП. Будь-які інші правила приймання горішка коксового законодавцем не передбачені.

Наголошує, що висновок суду першої інстанції, відповідно того, що відповідач має претензії до якості відвантаженого спірного товару, та що дії відповідача при прийманні товару є непослідовними – є невірною. Наголошує, що вина ПАТ «ЗФЗ» - відсутня, оскільки відповідач не порушував умов договору, оскільки здійснив приймання горішка коксового (товару) в порядку та на підставах затверджених нормами чинного законодавства України та здійснив в строк передбачений договором оплату за фактично відвантажений товар по сухій вазі.

З цих підстав, апелянт просив задовольнити його скаргу, скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 р. по справі №908/1730/17. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» в повному обсязі. Судові витрати покласти на Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя – Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І.В., Попков Д.О., ( том 1, а.с. 1).

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2017р. порушено провадження по справі №908/1730/17. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.01.2018р. на 14:15 год. (том 1, а.с.2).

Відповідно до п.9 розділу ХI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу в новій редакції (набрав чинності з 15.12.2017р.), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Керуючись вказаними приписами, апеляційна скарга у межах даної справи розглянута судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017р.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 7 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України ( у новій редакції) врегульовано, що після з’ясування обставин і перевірку їх доказами, суд апеляційної інстанції надає учасникам справи можливість виступити у судових дебатах у такій самій послідовності, в якій вони надавали пояснення.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв’язку з перебуванням у відпустці на дату розгляду справи 15.01.2018 р. судді зі складу колегії ОСОБА_7, сформовано склад колегії суддів, головуючий суддя – Л.Ф.Чернота, судді: Радіонова О.О., Попков Д.О.

Представник позивача – Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» в судовому засіданні 15.01.2018 р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду від 24.10.2017 р. без змін.

Представник відповідача – Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» в судовому засіданні 15.01.2018 р. підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2017р. по справі №908/1730/17 скасувати в частині сплати 33 790,18 грн.

Керуючись п.11 ст.270 Господарського процесуального кодексу у новій редакції, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В матеріалах справи містяться поштові повідомлення про вручення, які повернулись на адресу Донецького апеляційного господарського суду (том 2, а.с. 29).

Відповідно до ст.ст.222,223 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, та складено протокол судового засідання.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з`ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в матеріалах справи №908/1730/17.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.07.2016 р. між Публічним акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний завод” (постачальник) в особі директора з комерційних питань ОСОБА_8, який діє на підставі довіреності №11/18/45 від 17.05.2016 р. з однієї сторони та Публічним акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (покупець) в особі заступника голови правління з фінансів ОСОБА_9, який діє на підставі довіреності №18-146 від 25.12.2015 р. з другої сторони було укладено договір №441/16Сб, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю продукцію коксохімічного виробництва у відповідності з сортаментом, якістю, строками, в об’ємі, за цінами і на умовах, передбачених у додатках (специфікаціях) до даного договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити на умовах даного договору, у відповідності до пункту 1.1 договору.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов’язався здійснити поточні поставки товару, обумовленого в додатках до даного договору, на умовах, зазначених у додатках до даного договору (згідно з правилами Інкотермс-2010), що підтверджується залізничними накладними (квитанціями). Моментом виконання зобов’язань з поставки (дата поставки) товару вважається дата календарного штемпелю станції Авдіївка на залізничній накладній.

Розділом 3 договору сторони обумовили ціну товару, загальну суму договору та порядок розрахунків. Згідно п. 3.1 договору, ціна товару за одиницю та по позиціям зазначається в додатках (специфікаціях) до даного договору.

Оплата кожної партії товару, що поставляється по даному договору, проводиться покупцем на протязі 30-ти банківських днів від дати відвантаження товару при умові отримання від постачальника оригіналів документів (рахунок-фактура). Ціна в гривні, розрахована відносно еквівалента ціни, зазначеного в додатку до договору, по офіційному курсу НБУ UAH/USD, встановлену на 00:00 годин по Київському часу дати фактичного відвантаження зазначається постачальником у рахунках-фактурах на відвантажений товар, згідно п. 3.3 договору.

У відповідності до п. 5.1 договору № 441/16Сб покупець здійснює приймання товару по якості у вантажовідправника з залученням незалежного сюрвейєра ІП “СЖС Україна” з наступним оформленням звіту про інспекцію якості товару, попередньо здійснивши огляд порожнього рухомого складу, у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвержденої постановою Держарбітража при ОСОБА_10 СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 зі змінами та доповненнями. У разі виявлення неякісного товару відвантаження неякісної партії товару не відбувається. Якісні показники, зазначені в звіті про інспекцію якості (% вологи, фракційний склад, вміст зольності) визначені при вихідному контролі якості у вантажовідправника є кінцевими при взаєморозрахунках для обох сторін.

Суха маса товару в покупця здійснюється на підставі результатів провішування з урахуванням частки загальної вологості, визначеної у постачальника та зазначеної в сертифікаті якості постачальника, завірені незалежною експертною компанією СЖС Україна та в звіті про інспекцію якості товару, зазначеного в п. 5.1 (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 9.5 договору №441/16Сб, він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 р., і відповідно, по грошовим розрахункам, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Даний договір підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами до договору підписані специфікації №1-3, які є невід'ємною частиною договору, у яких визначено найменування товару (горішок коксовий 10-25 мм, марка ОК 2, ОК 3 ТУ У 19.1-00190443-120:2012), його кількість у сухій вазі, вартість, сума специфікації, строк поставки, умови поставки: FCA, залізнична станція Авдіївка Донецької залізниці, згідно правил Інкотермс-2010.

У даному випадку, ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” на адресу ПАТ “Запорізький феросплавний завод” у вересні та жовтні 2016 р. по залізничним накладним № 50941285 (том 1, а.с.21), №51092211 (том 1, а.с.27), №51244283 (том 1, а.с.33), №51480275(том 1, а.с. 41) «у залізничних вагонах згідно відомості вагонів» зі станції Авдіївка Донецької залізниці було поставлено товар (горішок коксовий навалом).

На оплату поставленого товару постачальником виставлено: рахунок-фактуру №91128212 від 13.09.2016 р. на суму 815829,41 грн. (том 1, а.с.22). Відповідач отриманий товар оплатив 08.11.2016 р. частково в розмірі 803770,12 грн.; рахунок-фактуру №91137795 від 19.09.2016 р. на суму 1031702,92 грн. (том 1, а.с. 28) Відповідач отриманий товар оплатив 08.11.2016 р. частково в розмірі 1025405,78 грн.; рахунок-фактуру №91146459 від 05.07.2016 р. на суму 1025150,46 грн. (том 1, а.с.34). Відповідач отриманий товар оплатив 14.11.2016 р. частково в розмірі 1019354,62 грн.; рахунок-фактуру №91171830 від 06.10.2016 р. на суму 1073671,81 грн. (том 1, а.с.42). Відповідач отриманий товар оплатив 18.01.2017 р. частково в розмірі 1064033,90 грн.

Також позивач 18.01.2017 р. виписав за №91346643 рахунок-коригування рахунку-фактури № 91171830 від 06.10.2016 р. на суму 71135,66 грн. (том 1, а.с. 49).

У зв’язку з наявною заборгованістю за поставлений товар, а саме відсутністю повної оплати, ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” звернувся з позовною заявою.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач, заперечуючи проти позову в частині, посилається на те, що в ході приймання партій товару на його території було виявлено невідповідності масової частки загальної вологості. Оплата за поставлений товар була здійснена відповідачем за фактично поставлений товар по сухій вазі, яка при отриманні виявилась меншою, ніж було зазначено в актах приймання-передачі товару та рахунках-фактурах.

Дослідивши матеріали справи, вбачається, що представниками сторін на кожну поставку товару були складені: акт прийому-передачі №91128212 від 13.09.2016 р., (том 1, а.с. 23) за яким постачальник передав, а покупець прийняв на умовах договору №441/16Сб товар у кількості 151,710 т загальною вартістю 815829,41 грн., до акту додавалися, зокрема рахунок-фактура №91128212 від 13.09.2016 р. (том 1, а.с.22), сертифікати якості: №17796 (том 1, а.с.25), №12355 (том 1, а.с.24), №18742 (том 1, а.с.26). Вказаний акт представником покупця підписаний із зауваженням, що сума за продукцію знижена на 12059,29 грн. та складає 803770,12 грн. з ПДВ (дана сума була оплачена відповідачем).

- акт прийому-передачі №91137795 від 19.09.2016 р. (том 1, а.с. 29), за яким постачальник передав, а покупець прийняв на умовах договору № 441/16Сб товар у кількості 194,900 т загальною вартістю 1031702,92 грн., до акту додавалися, зокрема рахунок-фактура №91137795 від 19.09.2016 р. (том 1, а.с. 28), сертифікати якості: №18758 (том 1, а.с.32), №12379 (том 1, а.с.30), №17812 (том 1, а.с. 31). Вказаний акт представником покупця підписаний із зауваженням, що сума за продукцію знижена на 6297,14 грн. та складає 1025405,78 грн. з ПДВ (дана сума була оплачена відповідачем).

- акт прийому-передачі №91146459 від 25.09.2016 р. (том 1, а.с.36), за яким постачальник передав, а покупець прийняв на умовах договору №441/16Сб товар у кількості 198,400 т загальною вартістю 1025150,46 грн., до акту додавалися, зокрема рахунок-фактура №91146459 від 25.09.2016 р. (том 1, а.с.34), сертифікати якості: №17834 (том 1, а.с.38), №12397 (том 1, а.с.37), №18779 (том 1, а.с.39), №21604 (том 1, а.с.40). Вказаний акт представником покупця підписаний із зауваженням, що сума за продукцію знижена та складає 1019354,62 грн. з ПДВ (дана сума була оплачена відповідачем).

- акт прийому-передачі №91171830 від 06.10.2016 р. (том 1, а.с.44), за яким постачальник передав, а покупець прийняв на умовах договору №441/16Сб товар у кількості 211,700 т загальною вартістю 1073671,81 грн., до акту додавалися, зокрема рахунок-фактура №91171830 від 06.10.2016 р. (том 1, а.с. 42-43), сертифікати якості: №18818 (том 1, а.с.45), №21664 (том 1, а.с.47), №17879 (том 1, а.с.46), №12431 (том 1, а.с.47) Вказаний акт представником покупця підписаний із зауваженням, що сума за продукцію знижена на 9637,91 грн. та складає 1064033,90 грн. з ПДВ (дана сума була оплачена відповідачем).

Усі сертифікати якості, зазначені в перерахованих актах, містяться в матеріалах справи. На сертифікатах стоїть прямокутний штамп SGS.

У подальшому, листами від 27.09.2016 р. №45/1299 (том 1, а.с.50), від 28.09.2016 р. №45/1312, від 30.09.2016 р. (том 1, а.с.52) №45/1317, від 13.12.2016 р. (том 1, а.с.55), №4-2-1317 ПАТ “Запорізький завод феросплавів” повідомило ПрАТ “Авдіївський коксохімічний завод” про невідповідність якісних характеристик сировини, що поступила (відхилення по сухій вазі), у зв’язку з чим просило направити представників для участі в спільному прийманні по складу вологості.

У відповідь, позивач направив відповідачу листи від 28.09.2016 р. №09/04/308 (том 1, а.с.58), від 29.09.2016 р. №09/04/312 (том 1, а.с.60), від 06.10.2016 р. № 04-2/2373-6013 (том 1, а.с.61), у яких зазначив, що відвантаження горішку коксового на ПрАТ “АКХЗ” проводиться з залученням незалежної інспекції SGS. Перевищення показників вологості в верхній частині вагонів з горішком коксовим, звідкіля проводиться відбір проб на ПАТ “ЗФЗ”, обумовлено несприятливими метеоумовами шляхом слідування відвантаженої партії продукції. Просить користуватися даними ПрАТ “АКХЗ”, підтвердженими сертифікатами SGS, згідно з умовами договору.

В матеріалах справи містяться копії звітів про інспекцію, складені ІТ “СЖС України”, відповідно до яких проведено інспекцію з метою спостерігання за повторним відбором проб на хімічний аналіз, проведенням підготовки проб на хімічний аналіз, спостеріганням. за хімічним аналізом проб у лабораторії заводу, проведено ідентифікацію вантажу. У звітах, зокрема, зазначено, що згідно з інструкціями клієнта (ПАТ “ЗФЗ”), участь компанії була обмежена оглядом/спостереженням за діями третьої сторони. Єдина відповідальність компанії полягає в присутності під час дій третьої сторони, передачі результатів чи підтвердженні того факту, що даний процес мав місце. Компанія не несе відповідальності, зокрема, за результати аналізів. Звіти про інспекцію засвідчені круглою печаткою СЖС свідоцтва (том 1, а.с.113-126).

Відповідачем було надано до матеріалів справи копію акту експертизи №О-774 від 21.10.2016 р. (том 1, а.с.146-148), складений експертом Запорізької торгово-промислової палати, за участю представника ПАТ “Запорізький завод феросплавів”, задача експертизи: перевірити якість горішку кокосового, фракція 10-25 мм, марка ОКЗ, на відповідність його даним сертифікату якості на партію № 18818 від 05.10.2016 р. виробника по показанням “масова частка загальної вологи” шляхом лабораторних досліджень.

За результатами перевірки якості відібраних проб горішка коксового, згідно товаросупровідних документів загальною кількістю 40250 кг, що поступив до вантажоодержувача в залізничному напіввагоні № 62007372, фактична “масова частка загальної вологості” складає – 8,1%. Пред’явлена на експертизу партія горішку коксового не відповідає даним сертифікату якості на партію № 18818 від 05.10.2016 р. виробника по показнику “масова частка загальної вологості”.

Як зазначалося вище, у п. 5.1 договору № 441/16Сб сторонами визначено, що якісні показники, зазначені в звіті про інспекцію якості (% вологи, фракційний склад, вміст зольності), визначені про вихідному контролі якості у вантажовідправника, є кінцевими при взаєморозрахунках для обох сторін.

Пунктом 2.1 договору було визначено, що моментом виконання зобов’язання по поставці товару вважається дата календарного штемпеля станції Авдіївка на залізничній накладній.

Постачальник поставляє товар згідно з “Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів “Інкотермс” у редакції 2010 р. у відповідності до п. 2.4 договору.

Відповідно до п. 2.7 постачальник вважається виконавшим свої зобов’язання по поставці товару з моменту передачі його в розпорядження транспортної організації (перевізнику) в місці передачі згідно п. 2.1 даного договору. При цьому, з зазначеного моменту (відтиск штемпеля на залізничній накладній станції відправлення) від постачальника покупцю переходить право власності на товар, а також усі ризики, пов’язані з втратою та пошкодженням товару. Постачальник не несе відповідальності за недостачу товару, яка виникла після його передачі транспортній організації (перевізнику).

У зв’язку із цим, було встановлено що сторонами в договорі узгоджено умови щодо порядку визначення характеристик товару, що поставляється, момент переходу права власності та усіх ризиків на товар.

Частиною 2 ст. 67, частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, згідно приписів ст. 629 Цивільного кодексу України.

У даному випадку, договір №441/16Сб є чинним, підписаний сторонами без розбіжностей, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору, у т.ч. у частині.

В матеріалах справи містяться копії сертифікатів якості на кожну партію товару, що поставлялася позивачем. Сертифікати якості передавалися відповідачу, що підтверджується складеними сторонами актами прийому-передачі та поясненнями представників сторін. У порядку п. 5.1 договору відповідачем вже прийнятий зазначений товар на складі позивача, у тому числі, за якісними показниками, які зазначені в звіті про інспекцію якості (% вологи, фракційний склад, вміст зольності), сторонами підписані акти прийому-передачі товару, отже спроба відповідача повторно прийняти товар та надати відповідні претензії позивачу не базується на умовах договору.

Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості за поставлену відповідачу продукцію.

Відповідач у додаткових письмових поясненнях зазначив, що не має жодних претензій до якості поставленого товару, однак має претензії до визначення фактичної кількості поставленого товару по сухій вазі.

У пункті 5.1 договору сторони визначили % вологості як якісний показник. Визначення сухої маси товару передбачено п. 5.3 договору. Разом з тим, відповідачем, як вантажоодержувачем, не пред’являлося претензій до залізниці щодо недостачі товару, як і залізницею не встановлено невідповідності маси вантажу даним, зазначеним у залізничних накладних при прийманні товару від вантажовідправника.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму, згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У даному випадку, умовами договору №441/16Сб не передбачено проведення коригування (зменшення) ціни. Ціна товару підлягає перерахунку по офіційному курсу НБУ на 00:00 год. на дату оплати.

Покупець мав прийняти товар або відмовитись від прийняття товару. Доказів передачі відповідачу товару меншої кількості матеріали справи не містять.

В своїй апеляційній скарзі, відповідач, посилається на акт №76 про спільне приймання продукції за якістю від 27.09.2016 р.

Згідно акту № 76 місцем прийомки визначено м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11 ПАТ “Запорізький завод феросплавів”. Акт складений комісією в складі трьох представників ПАТ “ЗФЗ” та двох представників ПрАТ “АКХЗ”, затверджений заст. голови правління по якості ПАТ “ЗФЗ” 27.09.2017 р. Зазначено: продукція (горішок коксовий фр. 10-25 мм, ОК-3), номер вагону 55337455, номер накладної 51092211, номер сертифіката якості 17812, вага продукції 42,85/42,85 тн – партія надійшла з недостачею, складений комерційний акт. Відповідно до п. 21 акту, кількість вологості склала 14,1%, розбіжність по сухій вазі склала -3,0% (-1,157 тн), що не відповідає НТД (2,3%). Продукція приймається за результатами вхідного контролю.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що даний акт як доказ стосовно кількості продукції, що поставлена відповідачу за накладною № 51092211є необґрунтованим. Тому, що сторонами в договорі передбачено проведення покупцем приймання товару за якістю у вантажовідправника з залученням незалежного сюрвейєра, якісні показники, визначені при вихідному контролі якості у вантажовідправника, є кінцевими при взаєморозрахунках для обох сторін.

Таким чином, відповідачем у односторонньому порядку змінено порядок приймання товару за якістю з визначенням кількості вологості.

Посилання відповідача на п. 3.9 договору, оскільки позивач продовжував здійснювати поставки відповідачу, тобто підтвердив, що останній розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, судом першої інстанції правомірно не прийняті. Пункт 3.9 договору №441/16Сб визначає право, а не обов’язок постачальника не здійснювати, в разі порушення покупцем порядку розрахунків за товар, поставку товару до погашення заборгованості за поставлений, але не оплачений товар. Продовження здійснення поставок товару позивачем не може розцінюватися судом як доказ відсутності заборгованості за договором за поставлений товар.

Згідно з розрахунком позивача, заборгованість за рахунком-фактурою №91128212 від 13.09.2016 р. – 12059,29 грн., №91337795 від 19.09.2016 р. – 6297,14 грн., № 91146459 від 25.09.2016 р. – 5795,84 грн., №91171830 від 06.10.2016 р. – 9637,91 грн., за рахунком-коригуванням №91346643 від 18.01.2017 р. – 71135,66 грн. Усього заборгованість – 104925,84 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.09.2017 р. від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення №18-018/2 від 25.09.2017 р. (том 1, а.с.187-188), в яких зазначено про сплату заборгованості в розмірі 71135,66 грн. згідно рахунку-коригування №91346643 від 18.01.2017 р. До пояснення додано належним чином завірену копію платіжного доручення №306692 від 13.09.2017 р. на суму 71135,66 грн., у призначенні платежу зазначено: “оплата зг. рах.-коригув. №91346643 від 18-01-17 р. до ОСОБА_10 №91171830 від 06-10-16 р. за отр. кокс. горішок по дог. №441/16Сб від 05-07-16 р.” (том 1(а.с.189).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної до 15.12.2017 р.) господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції було сплачено суму 71135,66 грн. основного боргу, який виник за договором №441/16Сб від 05.07.2016 р., провадження в справі в частині стягнення суми 71135,66 грн. основного боргу правомірно припинено, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинної до 15.12.2017 р.) за відсутністю предмету спору.

Доказів погашення суми боргу в повному обсязі за отриманий товар відповідачем не надано, наявність заявленої до стягнення заборгованості ним не спростована, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 33 790,18 грн., де 104925,84 грн. «сума боргу» – 71135,66 грн. «оплата») є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов’язання з оплати поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1556,96 грн. та 6085,01 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних, правові підстави, період та порядок їх нарахування судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, яким встановлено, що він містить арифметичні помилки. Сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду становить 1563,31 грн. Відповідно до приписів ст.ст. 22, 83 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинної до 15.12.2017р.) суд не виходить за межі позовних вимог, із відповідача на користь позивача правомірно стягнуто суму 3% річних у розмірі 1556,96 грн.

При стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання термін прострочення якого становить менше ніж місяць, індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується.

З урахуванням викладеного вище, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, правові підстави, період та порядок їх нарахування судова колегія погоджується з висновками суду, що сума інфляційних втрат, яку належить стягнути з відповідача становить 5853,00 грн. В іншій частині вимоги про стягнення інфляційних втрат судом першої інстанції правомірно відхилені.

Отже висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог є обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України (в новій редакції) рішення господарського суду Запорізької області від 24.10.2017 року у справі №908/1730/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції).

Керуючись статтями 86, 129, 269, 270, 273, 275,276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції), Положеннями п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (у новій редакції) встановлено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів», м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017р. (повний текст підписано 30.10.2017 р.) у справі №908/1730/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.10.2017р. (повний текст підписано 30.10.2017р.) у справі №908/1730/17 залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного суду через Донецький апеляційний господарський суд (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України) протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

У судовому засіданні 15.01.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 19.01.2018 р.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.О.Радіонова

ОСОБА_3

Надруковано примірників 5:

1 – позивачу;

1 – відповідачу ;

1 – у справу;

1 – ГСЗ О;