Постанова № 71673580, 18.01.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

18.01.2018р. справа № 908/2152/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: при секретарі судового засідання:Татенко В. М., Стойка О. В., Радіонова О. О., Бреславець Л. М.

за участю представників сторін: від позивача:не з'явився,від відповідача:Качан А. В. (посвідчення № 863 від 31.03.2011р.),розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Желєзнякова Ігоря Вінідіктовича, м. Запоріжжяна рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Федорова О. В.)від20.11.2017р. (ухвалене в м. Запоріжжі о 11:15 год., повний текст складено 23.11.2017р.)по справі№ 908/2152/17 за позовомКомунального підприємства «Водоканал», м. Запоріжжядо Фізичної особи-підприємця Желєзнякова Ігоря Вінідіктовича, м. Запоріжжяпростягнення 24' 954,80 грн

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Водоканал», м. Запоріжжя (далі - «Позивач») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Желєзнякова Ігоря Вінідіктовича, м. Запоріжжя (далі - «Відповідач») суми заборгованості в розмірі 24' 954,80 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017р. по справі № 908/2152/17 позовні вимоги Комунального підприємства «Водоканал» задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Желєзнякова Ігоря Вінідіктовича на користь Комунального підприємства «Водоканал» суму заборгованості в розмірі 24' 954,80 грн та суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 1' 600,00 грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017р. по справі № 908/2152/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Комунальному підприємству «Водоканал» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення Господарського суду Запорізької області у цій справі не можна вважати законним та обґрунтованим, оскільки останнє ґрунтується на помилкових висновках суду і є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В основу заперечень скаржника, покладено твердження про те, що судом першої інстанції було порушено встановлений процесуальним законодавством принцип змагальності, не було створено для сторін необхідних умови для встановлення фактичних обставин справи та належного застосування до спірних правовідносин норм чинного законодавства.

Окрім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевим судом до спірних правовідносин помилково було застосовано норму матеріального права, що втратила чинність, зокрема «Правила приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 р. №37, «Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів», зареєстрованого Міністерством юстиції України 26.04.2002 р. №402/6690.

Апеляційна скарга відповідача вмотивована також тим, що проби стічних вод, відбиралися представниками позивача, не з контрольних точок підприємства Фізичної особи-підприємця Желєзнякова Ігоря Вінідіктовича, а з каналізаційного колодязя, зазначеного у Акті відбору проб стічних вод від 13.03.2017р. (далі - «Акт») як К1 - 14, у який надходять стоки підприємства як відповідача, так і стоки ЗАТ «Плутон» та ТОВ «Металургпром».

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Татенко В. М., судді - Стойка О. В., Радіонова О. О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017р., апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Желєзнякова Ігоря Вінідіктовича було прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.01.2018р.

Разом з тим, 15.12.2017р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Так, згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно п. 9 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2017р. по справі № 908/2152/17, було виправлено описку в абзаці 2 резолютивної частини ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 13.12.2017р. по цій справі щодо дати розгляду апеляційної скарги та постановлено вірну дату розгляду апеляційної скарги - 17.01.2017р.

Судом апеляційної інстанції, під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали були створені необхідні умови для всебічного та повного розгляду справи в суді, а саме: повідомлено належним чином про час та місце судового розгляду, витребувано у сторін необхідні докази та пояснення для правильного вирішення спору, з'ясовано, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні.

Фіксація судового процесу апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 8, 222, 223, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України.

Повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився, поважність причин неявки апеляційному суду не повідомив. Втім, 18.01.2018р. суд апеляційної інстанції отримав від позивача відзив №731 від 16.01.2018р. на апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Желєзнякова Ігоря Вінідіктовича, у яких позивач зазначає про те, що не погоджується з доводами відповідача, вважає їх безпідставними та необгрунтованними, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм діючого законодавства.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача, адже наявних матеріалів і витребуваних додатково відомостей достатньо для надання належної правової оцінки правовідносинам у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги. Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду ухваленим з дотриманням норм чинного законодавства, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2006р. між Комунальним підприємством «Водоканал» (далі - «Водоканал») та суб'єктом підприємницької діяльності Желєзняком Ігором Вінідіктовичем (далі - «Абонент») укладено договір № 3895 про надання послуг з питаного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого Водоканал забезпечує Абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: 1) вул. Новобудов, 5 - швейна майстерня; 2) пр. Ювілейний, 39 - кафе.

При цьому що сторони керуються Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 р. №2918-111, діючими "Правилами користування системами комунального водопостачання і водовідведення в містах і селищах України", затверджених наказом Держжиткомгоспа України від 01.07.1994 р. №65, далі за текстом цього договору "Правила користування...", "Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 р. №37, далі за текстом цього договору "Правила приймання...", "Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів", зареєстрованого Міністерством юстиції України 26.04.2002 р. №402/6690, далі за текстом цього договору "Інструкція...", Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізування м.Запоріжжя, затверджених рішенням виконавчого комітету міської ради №167 від 29.05.2003 р., далі за текстом цього договору "Правила приймання... м. Запоріжжя", "Правилами експлуатації та технічними вимогами до приладів обліку питної, технічної води, промислових та госпфекальних стоків" від 20.12.1993 р., далі за текстом цього договору "Правила експлуатації...", ГОСТом на воду питну 2874-82, ДБН 360-92, СНіП 2.04.02-84, "Правилами технічної експлуатації систем комунального водопостачання і каналізації населених пунктів України" КДП 204-12 Укр. 242-95.

За умовами п. 2 договору договір укладається на термін з 01.01.2006р. по 31.12.2010р. і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не було письмово заявлено однією із сторін. Відносини сторін до укладання нового договору регулюються даним договором.

У п. 3.2.8 договору зазначено, що допустимі концентрації забруднюючих речовин, що скидаються в міську каналізацію, додаються (див. додаток №1 до п. 3.2.8 на 1 аркуші). У випадку зміни допустимих концентрацій Водоканал повідомляє Абонента письмово.

У п. 5.2.2 договору зазначено, що сплата за скид стоків, перевищуючих нормативні забруднення (допустимі концентрації), вказаних у цьому договорі, здійснюється на підставі претензій та актів відбору проб стічних вод, протоколів якості скиду стічних вод згідно рахунків, виставлених Водоканалом.

Додатковими угодами до договору від 31.08.2006р., 18.12.2008р., 24.11.2009р. №1/24/11/2009, 04.11.2010р. №1/08/11/2010, 30.09.2011р. №1/11/10/2011 вносилися зміни до договору в частині визначення осіб, відповідальних за водопостачання Абонента.

Додатковою угодою до договору від 26.08.2011р. №1/26/08/2011 визначено, що відповідно до п. 1.1 договору Водоканал надає послуги з відпуску холодної води для потреб гарячого водопостачання та приймання стічних вод по майданчику: пр. Ювілейний, 39, кафе. Також внесені зміни до інших умов договору.

Додатковою угодою від 01.08.2014р. №1/01/08/2014 визначено в п. 1.1 договору, що Водоканал забезпечує приймання стічних вод від гарячого водопостачання по майданчику: пр. Ювілейний, 39, а також внесено інші зміни в договір.

В додатку №1 до договору визначені допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються підприємствами у міську систему каналізування.

Матеріалами справи підтверджується, зокрема Актом проб стічних вод від 13.03.2017р., що 13.03.2017р. представниками КП "Водоканал" в присутності ФОП Железнякова І.В. здійснено відбір проб стічних вод у місці, визначеному представниками Водоканалу та Абонента - каналізаційному колодязі підприємства. Акт підписаний Железняковим І.В. без зауважень. В акті зазначено, що акт відбору проб переданий Железнякову І.В.

Результати хімічного дослідження відібраних проб відображені в протоколі якості складу стічних вод від 15.03.2017 р. та свідчать про перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин, узгоджених договором, а саме:

- концентрація азот амонію складає 37,22 +/- 4,32 мг/дм.куб. при допустимій концентрації 22 мг/дм.куб.;

- концентрація заліза загального 3,46 +/- 0,35 мг/дм.куб. при допустимій концентрації 0,68 мг/дм.куб.;

- концентрація нафтопродуктів 2,80 +/- 0,70 мг/дм.куб. при допустимій концентрації 0,5 мг/дм.куб.;

- концентрація СПАР 2,92 +/- 0,58 мг/дм.куб. при допустимій концентрації 0,65 мг/дм.куб.;

- концентрація хлоридів 218,92 +/- 43,78 мг/дм.куб. при допустимій концентрації 93,0 мг/дм.куб.

14.03.2017р. позивач передав відповідачу телефонограму із повідомленням про виявлені перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Примірник телефонограми був відправлений відповідачу поштою 15.03.2017р., про що свідчить опис вкладення до цінного листа.

Ознайомившись із повідомленням (телефонограмою), відповідач надіслав позивачу лист вих. №10 від 22.03.2017р. про незгоду з тим, що забруднюючі речовини знаходяться саме у стічних водах відповідача.

У зв'язку з виявленими перевищеннями допустимих концентрацій забруднюючих речовин позивачем здійснено розрахунок додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації м. Запоріжжя в розмірі 24' 954,80 грн з ПДВ та виписано відповідачу рахунок № 3895 від 18.04.2017р. на оплату 24' 954,80 грн.

Протокол якості стічних вод, розрахунок додаткової плати та рахунок надіслано відповідачу 27.04.2017р. разом із претензією про сплату суми додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у розмірі 24' 954,80 грн, що підтверджується описом вкладення від 27.04.2017р.

Враховуючи те, що відповідач не оплатив у добровільному порядку суму заборгованості позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 24' 954,80 грн. додаткової плати за скид понаднормативних забруднень.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи у їх сукупності та наявним у останній матеріалам, суд першої інстанції суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у розмірі 24' 954,80 грн.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

На момент відбору проб 13.03.2017р. діяли «Правила приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України», затверджені наказом Держбуду України від 19.02.2002р. №37 (далі - «Правила»).

Доводи скаржника стосовно того, що «Правила приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України» були скасовані розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017р. № 166-р та не могли бути застосовані до спірних правовідносин не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки згідно п. 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2017р. № 166-р, останнє набирає чинності через два місяці з дня його опублікування.

Вперше, зазначений документ було опубліковано 21.03.2017р. в офіційному виданні «Урядовий кур'єр» № 53, / 28.03.2017 № 58 /. Таким чином, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2017р. № 166-р набрало чинності 21.05.2017р., а отже, застосування судом першої інстанції Правил приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України було цілком законним та обґрунтованим.

Так, відповідно до п. п. 7.5, 7.8 Правил Водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають Підприємства. З метою контролю якості стічних вод Підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Підприємств виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента.

У разі неявки уповноваженого представника Підприємства або при його відмові підписати акт останній підписується представниками Водоканалу із зазначенням прізвища представника абонента, який відмовився підписати акт.

Як вбачається з акту відбору проб від 13.03.2017р., відбір проб стічних вод було проведено в присутності представника відповідача - ФОП Железнякова І.В., забір води здійснювався в погодженому представниками Водоканалу та Абонента місці - каналізаційному колодязі. При цьому ФОП Железняковим І.В. була відібрана паралельна проба з тієї самої ємності, з якої було відібрано пробу представниками позивача. Паралельна проба опечатана. Арбітражна проба законсервована. Проби доставлені в сумці-холодильнику. Акт відбору проб підписаний ФОП Железняковим І.В. без зауважень.

Згідно з п. 7.6 Правил для визначення вмісту забруднень у стічних водах Підприємств використовуються як дані лабораторії Водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації.

Аналіз відібраних проб було проведено лабораторією Водоканалу та виявлені перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у відібраних пробах.

Відповідно до п. 7.10 Правил при виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, Водоканал після закінчення аналізу направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК Водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє Підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на Підприємстві).

На момент забору проб також була чинна Інструкція про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів", затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002р. №37, зареєстрованим Міністерством юстиції України 26.04.2002 р. №402/6690.

Відповідно до п. 4.1 цієї Інструкції плата за скид стічних вод Підприємств у системі каналізації населених пунктів уноситься Підприємствами згідно з розрахунками Водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки Водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Матеріалами справи підтверджується направлення позивачем відповідачу у встановлений строк повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень, а також претензії з протоколом аналізу стічних вод, розрахунком величини додаткової плати за скид стічних вод та рахунку на оплату.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.ст. 6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у розмірі 24' 954,80 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи.

Апеляційним судом не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги та пояснень Желєзнякова Ігоря Вінідіктовича з приводу того, що відбір проб було здійснено не з контрольних точок, а з каналізаційного колодязя К1-14, у який надходять стоки підприємства відповідача, ЗАТ «Плутон» та ТОВ «Металургпром» з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 01.12.2016р. до договору № 3895 «Про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації» «відбір проб стічних вод здійснюється згідно п. 7.9.1 «Правил приймання стічних вод підприємств у системи каналізування м. Запоріжжя» «в разі відсутності погодженої схеми відбір проб проводиться в місцях, визначених представниками Підприємства і Водоканалу.

Враховуючи те, що схема відбору проб сторонами не погоджувалася - місце відбору було визначено особисто Железняковим І.В. та представником КП «Водоканал», що підтверджується актом відбору проб від 13.03.2017р., підписаним сторонами без зауважень.

Схема каналізування від 02.05.2003р., надана відповідачем суду апеляційної інстанції, не може бути прийнята судовою колегією до уваги у розумінні ч.3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, якою закріплено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Матеріали справи не містять обґрунтованих, вмотивованих причин неможливості подання доказів до суду першої інстанції, відтак судом не розглядаються.

Окрім того, надана апеляційному суду скаржником схема розділу між ТОВ «Металургпром» ТОВ «Запорізький завод кольорових сплавів» та ВАТ ПБК «Славутич» та КП «Водоканал» не є схемою безпосередньо відповідача, не відображає фактичне розташування мереж каналізації апелянта на даний період та в цілому не відповідає вимогам п. 14.2 «Правилам користування системами централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України» затверджених наказом № 190 від 27.06.2008 р. Міністерства з питань ЖКГ України.

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції було порушено встановлений процесуальним законодавством принцип змагальності та не було створено для сторін необхідних умови для встановлення фактичних обставин справи, спростовуються матеріалами останньої, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що відповідач, 02.11.2017р. особисто отримав ухвалу Господарського суду Запорізької області від 30.10.2017р., якою було визначено дату судового засідання, а відтак, апелянт мав достатньо часу на підготовку до участі у розгляді справи. Матеріали справи також не містять жодних заяв та/або клопотань відповідача, щодо належного повідомлення суду першої інстанції про неможливість забезпечення явки свого повноважного представника у судове засідання із зазначенням поважності причин такої неявки.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність будь-яких порушень норм чинного законодавства при винесенні місцевим господарським судом рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017р. по справі № 908/2152/17, тому посилання відповідача в апеляційній скарзі не є достатніми та винятковими для скасування рішення суду, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 277, 281, 282, Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Желєзнякова Ігоря Вінідіктовича, м. Запоріжжя - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017р. по справі № 908/2152/17 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду впродовж двадцяти днів з дня складання повного тексту Постанови; у порядку п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуючий суддя: В. М. Татенко

Судді: О. В. Стойка

О. О. Радіонова

Повний текст Постанови складено та підписано 19.01.2018р.

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ГСЗО;

Логвіненко І. Г., тел.: 702-01-54.