Вирок № 71671586, 18.01.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/2288/17

Провадження№ 1-кп/266/128/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі :

головуючого судді - Д'яченко Д.О.

при секретарі Макогон С.Б.

прокурора Лісодід В.О.

захисника Гусопасова А.В.

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3

представників потерпілих ОСОБА_4,

ОСОБА_5

під час проведення судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя по кримінальному провадженню відносно

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Бакал Саткінського району Челябінської області РФ, з вищою освітою, не одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, інваліда 3 групи, що мешкає АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В:

28.12.2016 року приблизно о 17 години 30 хвилин водій ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем марки «Ford-focus», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_8, рухаючись вулицею Флотською у Приморському районі м. Маріуполя з боку вулиці Латишева в напрямку вулиці Бахчиванджи, приблизно через 70,5 метрів від будівлі автогосподарства ДП «Маріупольський морський торгівельний порт», розташованої за адресою: вулиці Флотська, 132 зі швидкістю приблизно 100 км/год., діючи необережно, в порушення вимог п.п. «б» п. 2.3; п.12.1, п.п.12,9 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

п. 2.3. - Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.1 - «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»;

п. 12.9 - Водієві забороняється:

б) «перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 Знак 3.29 "Обмеження максимальної швидкості", 3.31 Знак 3.31 "Зона обмеження максимальної швидкості" або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил»;

ігноруючи вимоги знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» (не більше 40 км/год), що знаходиться на обочині вулиці Флотської біля вищезазначеної будівлі автогосподарства, проявляючи злочинну недбалість, легковажно розраховуючи на ненастання дорожньо-транспортної пригоди, будучи неуважним, не контролюючи рух транспортного засобу та небезпечно керуючи ним, маючи об'єктивну можливість спостерігати за дорожньою обстановкою і станом дорожнього покриття при достатній видимості у напрямку руху не обрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожньої обстановки керованого ним автомобіля.

Через зазначені злочинні дії, ОСОБА_6 не впорався з керуванням транспортного засобу та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де правою частиною автомобіля зіткнувся із передньою частиною тролейбуса «ЗІУ» реєстраційний номер НОМЕР_7, який рухався улицею Флотською з боку вулиці Бахчиванджи у напрямку вулиці Латишева. Внаслідок дорожньо-транспортної події настала смерть потерпілого - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, який знаходився на передньому пасажирському сидінні автомобілю «Ford-focus», керованого ОСОБА_6

Допущені водієм ОСОБА_6 порушення вимог п.п. «б» п. 2.3; п.12.1, п.п.12,9 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням зазначеної дорожньо-транспортної події та її тяжкими наслідками у вигляді заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_9

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст.286 КК України не визнав та відмовився суду давати пояснення на підставі ст. 63 Конституції України.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вчиненні злочину, який йому інкримінується, суд вважає, що його вина повністю доведена сукупністю належних та допустимих доказів досліджених безпосередньо в судовому засіданні, а саме: показаннями потерпілих, свідків, матеріалами кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що ОСОБА_9 є її сином. Їй відомо, що обвинувачений ОСОБА_6, на той час працівник поліції, часто звертався до її сина з проханням здійснення різного виду допомоги. Зі слів сина її відомо, що ОСОБА_6 погрожував її сину у разі відмови у наданні йому такої допомоги. Щодо дорожньо-транспортної події їй нічого не відомо. Просила суд задовольнити її позовні вимоги та призначити ОСОБА_6 суворе покарання.

Потерпілий ОСОБА_10 суду пояснив, що 27.12.2016 року він бачив свого сина ОСОБА_9 на ринку. Після цього він з ним не бачився та не дзвонив йому. 28.12.2016 року приблизно о 17-45 годин йому подзвонив працівник прокуратури та повідомив про дорожньо-транспортну пригоду за участі ОСОБА_9 зі смертельним результатом. Просив суд задовольнити позовну заяву та призначити ОСОБА_6 суворе покарання.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона керувала тролейбусом номер НОМЕР_7 по маршруту № 1. Вона здійснювала рух по вул. Флотська в напрямку зупинки громадського транспорту «автобаза порту». В протилежному напрямку вона побачила автомобіль, який рухався з перевищенням швидкості. За 30-40 метрів автомобіль понесло у її напрямку. Вона не змогла уникнути зіткнення тому просто зупинилась. Автомобіль своєю правою частиною здійснив зіткнення з передньою частиною тролейбуса. Вона бачила, як водій намагався до останнього викрутити кермо з метою уникнення зіткнення. Після зіткнення була викликана швидка та поліція.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він 28.12.2016 року здійснював рух на легковому автомобілі по вул. Флотська в сторону вулиці Бахчиванджи зі швидкістю 40-50 км\год. Біля «автобази порту» його обігнав автомобіль, який рухався швидше за нього, після чого автомобіль понесло на зустрічну смугу, де він здійснив зіткнення з тролейбусом. Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується:

-Витягом з ЄРДР по кримінальному провадженню № 42016050000001355 від 28.12.2016 року, згідно якого 28.12.2016 року о 20 годині 02 хвилин до ЄРДР внесені відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України. (а.с. 80)

-Рапортом чергового Центрального ВП ОСОБА_7, згідно якого 28.12.2016 року до чергової частини Центрального відділу поліції, від оператора «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_13 про те, що біля «Автобази порту» по вул. Краснофлотської зіткнулись тролейбус та автомобіль держномер НОМЕР_1. (а.с.79)

-Протоколом огляду місця події від 28.12.2016 року зі схемою та фототаблицею до нього, згідно якого місцем огляду є проїзна частина по вул. Флотська біля будинку № 123. Автомобіль «Ford-focus» держномер НОМЕР_1 розташовано на відстані 0 м. від переднього правого колеса , 2,3 м. від заднього правого колеса до правого краю проїзної частини (бордюра). Тролейбус «ЗІУ- 9» номер НОМЕР_7 знаходиться на відстані 0,5 метрів від переднього правого колеса, 1,1 метра від заднього правого колеса до правого краю проїзної частини (бордюра) та на відстані 3,7 метрів від осі правого переднього колеса до осі правого переднього колеса автомобіля марки «Ford-focus». Дорожне покриття мокре, температура -1 С. Обидва транспортних засоби мають зовнішні ушкодження. (а.с. 82-99)

-Протоколом огляду трупу від 29.12.2016 року, згідно якого ст. слідчим прокуратури Донецької області ОСОБА_14 в приміщені моргу Маріупольського СМЄ оглянуто труп ОСОБА_9 (а.с. 101-102)

-протоколом огляду місця події від 30.05.2016 року з фототаблицею до нього, згідно якого ст. слідчим прокуратури Донецької області ОСОБА_14 оглянута ділянка вул. Флотська в Приморському районі м. Маріуполя навпроти автогосподарства Маріупольського торгівельного порту. Оглядом встановлено наявність дорожнього знаку «Увага! Небезпечна ділянка. Обмеження швидкості 40 км\год.» у напрямку руху до проспекту Миру так і в зворотному напрямку руху до вул. Латишева. (а.с. 103-115)

-висновком експерта № 1/19-76 від 17.03.2017 року, згідно якого:

1.з технічної точки зору, показання ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_11 відносно механізму розвитку дорожньо-транспортної події не позбавлені технічного сенсу та експертним шляхом не можуть бути спростовані, тому дослідження обставин даної пригоди проведено згідно їх показань.

2.Згідно показань ОСОБА_12 та ОСОБА_11

З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1, для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 та п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, тобто повинен був враховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, безпечно керувати ним та постійно контролювати рух транспортного засобу, безпечно керувати ним та водію заборонялося рухатися на керованому ним автомобілі із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», не більше 40.0 км/год.

З технічної точки зору, в дані й дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6, виконуючи вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, тобто обираючи безпечну в даних дорожньо-транспортних умовах швидкість руху і безпечні методи керування транспортним засобом, мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду.

З технічної точки зору, в дані й дорожньо-транспортній ситуації, дії водія автомобіля «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6, не відповідали вимогам п. 12.1 та п. 12.9 (б) Правил дорожнього руху України.

Згідно показань ОСОБА_15

З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_6, керуючи автомобілем «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1, для забезпечення безпеки дорожнього руху, повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, тобто повинен був враховувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу , безпечно керувати ним.

З технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6, виконуючи вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, тобто обираючи безпечну в даних дорожньо-транспортних умовах швидкість руху і безпечні методи керування транспортним засобом, мав технічну можливість запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду.

З технічної точки зору, в дані й дорожньо-транспортній ситуації, дії водія автомобіля «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6, не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

Згідно показань ОСОБА_12, ОСОБА_15 та ОСОБА_11

З технічної точки зору, в даній дорожньо-транспортній ситуації, дії водія автомобіля «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6, які не відповідали вимогам п. 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходилися у причинному зав'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_6, виконуючи вищезгадані вимоги Правил дорожнього руху України, мав технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної пригоди. (а.с.118-122)

-Висновком експерта № 1/19-195 від 21.06.2016, згідно якого:

1.З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_11, керуючи тролейбусом маки «ЗІУ» № НОМЕР_7 маршруту № 1, для забезпечення безпеки дорожнього руху повинна була діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, а саме, з моменту зміни напрямку руху автомобіля «Ford- focus» реєстраційний номер НОМЕР_1, у напрямку смуги руху керованого нею тролейбуса, повинна була вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу.

З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, водій тролейбуса марки «ЗІУ» № НОМЕР_7 маршруту № 1 ОСОБА_11 виконуючи вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, не мала технічної можливості запобігти дану дорожньо-транспортну пригоду.

З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, в діях водія тролейбусу марки «ЗІУ» № НОМЕР_7 маршруту № 1 ОСОБА_11 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

З технічної точки зору, в даній дорожній обстановці, в діях водія тролейбуса марки «ЗІУ» № НОМЕР_7 маршруту № 1ОСОБА_11 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які б знаходилися в причинному зв'язку з настанням розглянутої дорожньо-транспортної пригоди, оскільки водій ОСОБА_11, виконуючи вимоги Правил дорожнього руху України, не мала технічну можливість запобігти настанню даної дорожньо-транспортної пригоди. (а.с.125-128)

-висновком експерта № 1/19-18 від 06.02.2017 року, згідно якого:

1.Первинний контакт автомобіля «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 з тролейбусом «ЗІУ-9» реєстраційний номер НОМЕР_7 маршруту № 1 було скоєно правою бічною частиною автомобіля «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 із передньою частиною кузова тролейбуса «ЗІУ-9» реєстраційний номер НОМЕР_7, в момент первинного контакту, права бічна частина кузова автомобіля «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 та передня частина кузова тролейбуса «ЗІУ-9» реєстраційний номер НОМЕР_7 знаходилися одна навпроти іншої.

2.В момент первинного контакту поздовжні осі автомобіля «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 та тролейбуса «ЗІУ-9» реєстраційний номер НОМЕР_7 знаходилися під кутом близьким 710±50. Кут розгорнутий проти годинникової стрілки, відносно напрямку руху тролейбуса «ЗІУ-9» реєстраційний номер НОМЕР_7.

3.Автомобіль «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент первинного контактування (зіткнення) з тролейбусом «ЗІУ-9» реєстраційний номер НОМЕР_7 знаходився у динамічному стані, тобто перебував у русі.

Тролейбус «ЗІУ-9» реєстраційний номер НОМЕР_7 на момент первинного контактування (зіткнення) з автомобілем «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходився у динамічному стані, тобто перебував у русі.

4.Узагальнення даних отриманих, в результаті проведеного транспортно-трасологічного дослідження, дає підставу експерту зробити висновок про те, що місце зіткнення автомобіля «Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 та тролейбуса «ЗІУ-9» реєстраційний номер НОМЕР_7, розташоване на правій проїзній частині дороги вул. Флотської, зі сторони вул. Бахчиванджи в напрямку вул. Латишева, м. Маріуполя, Донецької області і знаходиться в районі осипу скляних і пластмасових деталей та частин даних транспортних засобів, тобто на смузі руху тролейбусу «ЗІУ-9» реєстраційний номер НОМЕР_7. (а.с.130-140)

-Висновком експерта №1/19-19 від 06.02.2017 року, згідно якого:

1.Гальмівна система автомобіля « Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебувала в працездатному стані.

2.Рульове керування автомобіля Ford-focus» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебувала в працездатному стані. (а.с.142-148)

-Висновком судово-медичної експертизи № 4098 від 13.03.2017 року згідно якого при досліджені трупа ОСОБА_9 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: рана в лобовій області по центру, крововилив у м'які покрови голови в лобовій області по центру, субарахноідальні крововиливи по конвексітальним поверхням обох півкуль головного мозку в лобно-тім'яних ділянках; закрита тупа травма грудної клітини : перелом тіла грудини у другому межребір'ї, закрити перелом ребер 3-10 справа по навколо хребетній лінії; закрита тупа травма живота: множинні розриви капсули та тканини селезінки, гемоперіторіум (в черевної порожнині близько 1350 см. куб. темної рідкої крові) закриті переломи діалізів правих ліктьової та променевої кісток, п'ять саден у лобовій області праворуч, одна в скроневої області справа, дві на мочці вуха справа, одна на правій бічній поверхні шиї верхньої її частини, три на верхньому та нижньому повіках правого ока.

Данні тілесні ушкодження утворилися незадовго до настання смерті від дії тупих предметів якими могли бути виступаючи частини салону автомобіля та мають ознаки тяжких тілесних, як небезпечні для життя.

Причиною його смерті стала сочетана сполучена травма тіла с множинними переломами кісток скелету та розривами внутрішніх органів, ускладнена травматичним шоком. (а.с.149-150).

-Відеозаписом моменту зіткнення, оглянутим у судовому засіданні, з камери спостереження, яка знаходилась на адміністративній будівлі автогосподарства Маріупольського морського торгівельного порту, на північній стіні в напрямку вул. Флотської.

Оцінивши кожний із зазначених доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття законного та обґрунтованого рішення по кримінальному провадженню, дослідивши всебічно, повно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю встановлена в ході судового провадження, і його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою що керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні про те, що він не визнає своєї вини, суд розцінює як спосіб захисту, обраний обвинуваченим з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини об'єктивно спростовуються сукупністю досліджених в судовому засіданні належних та допустимих доказів, а саме: показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11, згідно яких водій ОСОБА_6 коли рухався вул. Флотською значно перевищував дозволену швидкість руху на даної ділянці дороги. Ці пояснення збігаються з висновками експерта № 1/19-76 від 17.03.2017 року, щодо причин настання дорожньо-транспортної події, а також іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, які суд приймає за основу при ухваленні обвинувального вироку відносно обвинуваченого, оскільки вони є послідовними та узгоджуються між собою.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем останньої роботи, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_4, є інвалідом 3 групи, має статус учасника бойових дій, не перебуває на обліку міському наркологічному диспансері та в міської психіатричної лікарні № 7.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, які пом'якшують покарання не встановлено.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

З урахування вищевикладеного, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, і не можливим призначити йому інший вид покарання, призначивши йому також додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого Гусопасов А.В. заявив клопотання, про застосування до обвинуваченого положень Закону України "Про амністію у 2016 році" та просив звільнити обвинуваченого від відбування покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника, просив застосувати до нього Закон України "Про амністію у 2016 році" про що подав до суду відповідну заяву.

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

07.09.2017 р. набрав чинності Закон України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 р. №1810-VIIІ. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році" питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Судом встановлено, що відповідно до ст. 2 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою ст.ст. 408, 410, ч. 2,3,4 ст. 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій ст. 86 КК України, ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 цього Закону).

Як вбачається рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій № 6/І/V/37 від 15 квітня 2016 року, посвідчення серії МВ № 037526, обвинувачений ОСОБА_6, брав безпосередню участь в антитерористичній операції та отримав статус учасника бойових дій.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого амністії, передбачених ч.4 ст.86 КК України, ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 Закону України "Про амністію у 2016 році", судом не встановлено: обвинувачений ОСОБА_6, раніше не судимий, амністія до нього не застосовувалась, відомості про те, що обвинувачений скоїв злочин у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння у справі відсутні. За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого поширюється дія ст. 2 Закону України "Про амністію у 2016 році", а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

В рамках даного кримінального провадження потерпіла ОСОБА_2 звернулася до суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину (а.с. 34-37, 193-194), в якому просила суд стягнути з ОСОБА_6 на її користь завдану їй моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн., та з МТСБУ просила стягнути на свою користь матеріальну шкоду у вигляді витрат на поховання в розмірі 7397 грн. та завдану смертю потерпілого шкоду в розмірі 57600 грн. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 грудня 2016 року з вини водія ОСОБА_6, було смертельно травмовано її сина ОСОБА_9 Внаслідок неправомірних винних дій ОСОБА_6 їй було завдано моральної шкоди на суму 200 000 грн. яка полягає в тому, що діями ОСОБА_6 спричинено смерть її єдиного сина, який був їй опорою та надією. Її моральні страждання посилив той факт, що ОСОБА_6 за весь час не надав їй будь-якої матеріальної допомоги на поховання сина, навіть не попросив у неї вибачення, не виказав навіть співчуття. Оскільки ОСОБА_6 не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач просила стягнути з МТСБУ понесені нею витрати на поховання в розмірі 7397 гривень грн. та завдану їй шкоду смертю потерпілого у розмірі 57 600 гривень.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши цивільний позов ОСОБА_2 та додані до нього матеріали, заслухавши показання потерпілого та свідків, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обґрунтованою, на думку суду, є вимога ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_6 завданої їй моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 зазначила, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 було спричинено смерть її єдиного сина, який був для неї опорою та надією. Від цього потрясіння вона не може оговтатись до теперішнього часу. ЇЇ постійно здається, що загибель її сина - це лише жахливий сон, який скоро скінчиться та насправді її син прийде до неї живий. Смерть близького родича, тим паче дитини, якого вона вимушена ховати, спричинила їй нестерпні душевні страждання. Її моральні страждання посилив той факт, що ОСОБА_6 за весь час не надав їй будь-якої матеріальної допомоги на поховання сина, навіть не попросив у неї вибачення, не виказав навіть співчуття.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Положенням ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 грудня 2016 року з вини ОСОБА_6, настала смерть сина позивачки - ОСОБА_9 суд, виходячи з наданих доказів, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди шляхом стягнення на її користь з ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. 00 коп. Що стосується решти заявленої суми відшкодування, на переконання суду вона не є доведеною позивачем у розумінні ст. 81 ЦПК України, а цивільний позов не містить посилань ОСОБА_2 на те, з яких міркувань вона виходила, визначаючи саме такий розмір заподіяної їй моральної шкоди.

Не підлягає задоволенню при цьому позов ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в частині її вимог до МТСБУ, виходячи з наступного.

Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачені випадки, коли потерпілі мають можливість отримання відшкодування від МТСБУ, яке здійснює свою діяльність відповідно до Закону, законодавства України та свого Статуту.

Відповідно до п.п. "а" п. 41.1. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Пунктом 35.1. ст. 35 Закону передбачено, що для отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додається довідка про ДТП, довідка відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідка спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожно-транспортної пригоди, завірені у встановленому законом порядку (п.35.2 ст. 35 Закону у редакції, що діяла на момент ДТП).

МТСБУ приймає рішення щодо виплати страхового відшкодування після з'ясування обставин ДТП, протягом місяця з дня отримання документів, зазначених у п. 35.2 ст. 35 Закону (п.37.1 ст. 37 Закону у редакції, що діяла на момент ДТП).

Разом з тим, позивач ОСОБА_2 до МТСБУ з заявою про виплату їй страхового відшкодування не зверталась, не виконавши, таким чином, дій, визначених Законом, для реалізації свого права на отримання страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, оскільки МТСБУ жодним чином не порушило права позивача ОСОБА_2 на отримання відшкодування, не вчинивши дій, які б свідчили про невизнання або оспорювання цього права, підстави до задоволення її позову в частині вимог до МТСБУ, відсутні.

В рамках даного кримінального провадження потерпілий ОСОБА_3 звернувся до суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину (а.с. 60-61), в якому просив суд стягнути з ОСОБА_6 на його користь завдану йому моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 грудня 2016 року з вини водія ОСОБА_6, було смертельно травмовано його сина ОСОБА_9 Внаслідок неправомірних винних дій ОСОБА_6 йому було завдано моральної шкоди на суму 200 000 грн. яка полягає у непоправному горі, безповоротній втраті самої рідної людини його сина та всіх надій пов'язаних з сином, який загинув у молодому віці, так як саме з моменту цієї жахливої трагедії він поніс душевні страждання та втратив нормальні життєві зв'язки, на відновлення яких необхідний час та здоров'я.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, вивчивши цивільний позов ОСОБА_3 та додані до нього матеріали, заслухавши потерпілого та свідків, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичною особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обґрунтованою, на думку суду, є вимога ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_6 завданої йому моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

В обґрунтування позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 зазначив, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 йому були спричинені моральні страждання, що полягає у непоправному горі, безповоротній втраті самої рідної людини його сина та всіх надій пов'язаних х сином, який загинув у молодому віці, так як саме з моменту цієї жахливої трагедії він поніс душевні страждання та втратив нормальні життєві зв'язки, на відновлення яких необхідний час та здоров'я.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями від 27 лютого 2009 року) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Положенням ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 грудня 2016 року з вини ОСОБА_6, настала смерть сина позивача - ОСОБА_9 суд, виходячи з наданих доказів, а також із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення вимоги ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди шляхом стягнення на його користь з ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. 00 коп. Що стосується решти заявленої суми відшкодування, на переконання суду вона не є доведеною позивачем у розумінні ст. 81 ЦПК України, а цивільний позов не містить посилань ОСОБА_3 на те, з яких міркувань він виходила, визначаючи саме такий розмір заподіяної йому моральної шкоди.

У кримінальному провадженні залучено експертів, якими проведено експертні дослідження, загальна вартість яких становить 1935 гривень 12 копійок, що суд визнає процесуальними витратами, а тому зазначена сума грошових коштів підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави

Речовий доказ: автомобіль марки «Ford-focus» держномер НОМЕР_1 (переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8) - підлягає звільненню з під арешту та залишенню у володінні та розпорядженні власника ОСОБА_8

Тролейбус «ЗІУ-9» № НОМЕР_7, належний Маріупольському ТТУ, підлягає залишенню у Маріупольському ТТУ.

Керуючись ст.ст.368, 370 КПК України, -

У Х В А Л И В

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання - у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.2 Закону України "Про амністію у 2016 році" засудженого ОСОБА_6 звільнити від відбування основного та додаткового покарання призначеного за вироком суду від 18 січня 2018 року.

Цивільні позови задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави 1935 гривень 12 копійок процесуальних витрат, пов'язаних з залученням у кримінальному провадженні судових експертів.

Речовий доказ: автомобіль марки «Ford-focus» держномер НОМЕР_1 (переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_8) - залишити у володінні та розпорядженні власника ОСОБА_8, скасувавши арешт, накладений на нього відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 січня 2017 року.

Тролейбус «ЗІУ-9» № НОМЕР_7, належний Маріупольському ТТУ, підлягає залишенню у Маріупольському ТТУ.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Донецької області через Приморський суд м. Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя: Д`яченко Д. О.