Постанова № 71668432, 19.12.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/2722/17

Провадження № 2-а/487/177/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2017 року Заводський районний суд м.Миколаєва в складі: головуючого судді - Щербини С.В., за участю секретаря - Єлишевій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19.05.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про скасування рішення від 23.09.2016 року в частині не призначення їй як переміщеній особі допомоги на проживання та зобов'язати призначити та виплатити їй допомогу, як переміщеній особі на проживання з 18.09.2016 року.

В позові зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою з Донецької області та разом зі своєю неповнолітньою дочкою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в м. Миколаєві. З початку вона та її родина перебували на обліку ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради та рішенням їй була призначена допомога на проживання як переміщеної особі, яка працездатна, не працює та не здійснює догляду з лютого по серпень 2015 року. Проте, її дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно висновку лікарської консультативної комісії від 12.06.2015 року, хворіє на хронічний рецидивуючий бронхіт, потребує домашнього режиму лікування та догляду, тобто у сім’ї відбулись зміни яки впливають на призначення допомоги, у зв’язку з чим рішенням від 17.06.2015 року ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради їй була призначена допомога на проживання як переміщеної особі, яка працездатна, не працює та здійснює догляд за дитиною до 6 років, та в подальшому їй продовжували виплачувати вказану допомогу до вересня 2016 року. У зв’язку із зміною місця проживання, вона була взята у вересні 2016 року на облік до ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. Рішенням ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 23.09.2016 року їй було припинено виплату грошової допомоги з посиланням на п. 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньої переміщеним особам №505 від 01.10.2014 року з посиланням на те, що саме 03.06.2015 року їй було припинено виплату грошової допомоги як непрацюючій особі, а статус особи, яка доглядає за дитиною, відповідно до висновку із постанови ЛКК , набула з 12.06.2015 року, тобто після припинення виплати грошової допомоги, у зв’язку з чим вказана виплата не поновлюється.

Згідно письмових заперечень проти позову відповідач зазначив, що 03.02.2015 року сім’я ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради. Відповідно до рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 04.02.2015року допомогу ОСОБА_1 було призначено на період з 03.02.2015 року по 02.04.2015року в розмірі 442,00 грн., на період з 03.04.2015 рік по 02.06.2015 рік в розмірі 221,00 грн. З 03.02.2015 року виплату грошової допомоги ОСОБА_1 повинна була бути припинена відповідно до п. 7 Порядку №505, як працездатній особі, що не працевлаштувалася. Проте, за заявою ОСОБА_1 від 12.06.2015 року Рішенням про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 17.06.2015 року позивачу призначена допомога як працездатної особі, яка не працює та здійснює догляд за дитиною до 6 років з 12.06.2015 року по 02.08.2015 рік в розмірі 442,00 грн. на місяць та вказані виплати продовжувалися виплачуватися до вересня 2016 року.

З 01.09.2016 року, у зв’язку зі зміною місця проживання, позивача було взято на облік до ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району, при прийнятті на облік справу приведено у відповідність діючому законодавству України, а розмір допомоги визначено з урахуванням пп. 3, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, тобто позивачу було припинено виплату допомоги, як працездатної особі, яка не працює та не здійснює догляду, оскільки статус особи, яка доглядає за дитиною, що потребує догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку ОСОБА_1 відповідно до висновку із постанови ЛКК від 12.06.2015 набула лише з 12.06.2015 року, тобто після дати припинення виплати грошової допомоги відповідно до п. 7 Порядку та виплата допомоги їй не поновлюється. Тому, відповідно до рішення допомога переміщеним особам на проживання з вересня 2016 року призначена лише малолітньої ОСОБА_3 в розмірі 884,00 грн. щомісячно.

Ухвалою судді від 22.05.2017 року було відкрито провадження у справі.

11.09.2017 року за заявою позивача ОСОБА_1 замінено первинного відповідача ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на належного відповідача - Департамент парці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

11.09.2017 року Департамент парці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради надав до суду письмові заперечення на позовну заяву.

30.11.2017 року Департаментом праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради було подано зустрічний позов до ОСОБА_1 про повернення надміру виплачених державних коштів. У зустрічному позові Департамент парці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради просив стягнути з ОСОБА_1 кошти щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам в сумі 6254,07 грн.

Ухвалою суду від 05.12.2017 року у прийнятті зустрічної позовної заяви Департаменту парці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради було відмовлено та повернуто позов разом із додатками.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, заперечувала проти задоволення вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

З 03.02.2015 року сім’я ОСОБА_1 перебувала на обліку в ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, як внутрішньо переміщена особа з Донецької області с. Гранітне та яка отримує щомісячну адресну допомогу особам, які перемішуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до рішення ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради, про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 04.02.2015 року допомогу ОСОБА_1 було призначено допомогу як працездатної особі, яка не працює та не здійснює догляд на період з 03.02.2015 року по 02.04.2015року в розмірі 442,00 грн., на період з 03.04.2015 рік по 02.06.2015 рік в розмірі 221,00 грн.

12.06.2015 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з заявою про надання їй допомоги як особі, яка здійснює догляд за хворою дитиною.

Відповідно до висновку №2081 із постанови лікарської консультативної комісії від 12.06.2015 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв’язку з захворюванням на хронічний рецидивуючий бронхіт, потребує домашнього режиму лікування та догляду матері терміном до 17.11.2016 року.

Рішенням ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 17.06.2015 року ОСОБА_4 призначена допомога переміщеним особам на проживання як працездатної особі, яка не працює та доглядає дитину до 6 років у розмірі 442 грн. на місяць з 12.06.2015 року по 02.08.2015рік.

В подальшому Рішеннями ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Центрального району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 10.08.2015 року, від 03.02.2016 року, від 22.03.2016 року позивачу ОСОБА_1 було продовжено виплату допомоги переміщеним особам на проживання як працездатної особі, яка не працює та доглядає дитину до 6 років у розмірі 442 грн. на місяць до 02.09.2016 року.

У зв’язку зі зміною місця проживання на адресу: м. Миколаїв вул. 5 Слобідська, 135/4, 01.09.2016 року ОСОБА_1 прийнято на облік до ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради.

07.09.2016 року позивач звернулась до ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з заявою для призначення їй допомоги переміщеним особам на проживання як працездатної особі, яка не працює та доглядає дитину до 6 років.

Рішенням ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 09.09.2016 року ОСОБА_1 призначена допомога як працездатної особі, яка не працює та не здійснює догляд у розмірі 442 грн. з 01.09.2016 року по 17.09.2016 року.

18.09.2016 року позивач повторно звернулась до ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з заявою для призначення їй допомоги переміщеним особам на проживання як працездатної особі, яка не працює та доглядає дитину до 6 років.

Рішенням ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 23.09.2016 року ОСОБА_1 не була включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 року, допомога не призначена, оскільки є працездатною особою, яка не працює та не здійснює догляду та допомога переміщеним особам на проживання призначена лише малолітньої ОСОБА_3, як дитині до 18 років в розмірі 884,00 грн.

При цьому, мотивуючи своє рішення щодо не призначення ОСОБА_1 адресної допомоги, особі, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідач посилався на те, що справа позивача ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради була у приведена у відповідність діючому законодавству України, а розмір допомоги визначено з урахуванням п. п. 3, 7 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі – Порядку). Зазначили, що виходячи з п. 7 Порядку, позивачу як працездатної особі, яка не працює та не здійснює догляду, виплата допомоги повинна була припинитися 03.06.2015 року, а статус особи, яка доглядає за дитиною до досягненню 6 років, позивач набула лише 12.06.2015 року, тобто після дати припинення виплати грошової допомоги, тому відповідно до п. 7 Порядку №505, така виплата допомоги не поновлюється, у зв’язку з чим рішенням від 23.09.2016 року позивач ОСОБА_1 не була включена до розрахунку відповідно до постанови КМУ №212 від 31.03.2015 року та допомога їй не призначалась.

Проте, з таким рішенням відповідача суд не може погодитися, виходячи з наступного:

Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №505, передбачає надання грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах ( у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців (п. 1 Порядку).

У відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець бо особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Призначення та виплату грошової допомоги здійснюють органи: соціального захисту населення за фактичним місцем проживання (перебування) за заявою уповноваженого представника сімї.

Відповідно до п. 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (надалі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім’ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім’ї.

Згідно абзацу 3 п.3 вказаного Порядку, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Згідно з п. 7 Порядку якщо у складі сім’ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами І групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання) які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державно служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення анти терористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Згідно абзацу 5 п.3 вказаного Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Тобто, згідно порядку, грошова допомога не призначається на наступний шестимісячний період в тому числі особам працездатного віку, які не працевлаштувалися після шестимісячного строку отримання грошової допомоги.

Згідно п.12 Порядку, виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі:- подання уповноваженим представником сім'ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; - надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім'ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; - виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім'ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

З системного аналізу п. 12 Порядку вбачається, що вказаним пунктом регулюються умови припинення призначеної грошової допомоги та умови поновлення виплат допомоги, яка була раніше призначена.

Аналізуючи викладене, зі змісту п. 3, а також зі змісту вищенаведених п. 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги вбачається, що грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують перебувати у статусі не працевлаштованої (безробітної) особи. В разі, якщо така особа набула іншого статусу, зокрема, набула статусу особи, що доглядає за дитиною до досягнення нею 6 років, і її статус не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Так, позивачу ОСОБА_1 відповідно до п. 7 Порядку з 03.02.2015 року призначено грошову щомісячну адресну грошову допомогу внутрішньо переміщеної особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, як особі працездатного віку, яка не працевлаштувалися, терміном до 12.06.2015 року.

У зв’язку з тим, що малолітня ОСОБА_3, 17.11.2011 року, у зв’язку з хронічним захворюванням потребує догляду матері, за заявою позивача рішенням від 17.06.2015 року , позивачу була призначена допомога як працездатної особі, яка не працю та здійснює догляд за дитиною до 6 років та вказана допомога позивачу не припинилась виплачуватися та виплачувалась до 01.09.2016 року.

Крім того, відповідно до довідки №303/10 від 10.08.2016 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв’язку з захворюванням потребує у домашньому догляді та довідка дійсна до 01.09.2017 року.

Таким чином, такі дії відповідача щодо припинення виплати щомісячної адресної допомоги позивачці є неправомірними, оскільки до останньої не може бути застосовано наслідки не працевлаштування визначені п.7 Порядку, оскільки статус ОСОБА_1 не суперечить пунктам 2, 3, 5, 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги, у зв'язку з чим позивач підпадає під вичерпний перелік винятків для осіб, які не працевлаштовані та набула право на призначення щомісячної адресної допомоги.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, відповідач, відмовивши у призначенні грошової допомоги позивачу фактично обмежили її в реалізації права на соціальний захист, передбачений ст.46 Конституції України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем прав позивача, шляхом звуження його права на звернення і отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеної особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, що має наслідком задоволення позовних вимог у повному обсязі, з моментупорушення прав позивача щодо відмови у призначенні допомоги , тобто з 18.09.2016 року.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 77, 242, 244, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 соціальних виплат і компенсацій Заводського району департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради від 23.09.2016 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання в частині не призначення ОСОБА_1, як переміщеній особі допомоги на проживання.

Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 03194499, місце знаходження за адресою: м. Миколаїв вул. Мала Морська, 19) призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5) допомогу, як переміщеній особі на проживання з 18.09.2016 року.

Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради на користь держави судовий збір 640 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Адміністративного суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.В.Щербина