Ухвала суду № 7166590, 08.10.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“08” жовтня 2009р.

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоКонюшка К.В.

СуддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2004 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2005 року

у справі № 2-25/14224-2002

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Обєднаний комерційний банк»

доДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2004 року Відкрите акціонерне товариство «Обєднаний комерційний банк» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень рішень № 0003302301/0 від 02.03.2004 року; № 0003302301/2 від 05.08.2004 року; № 0003302301/3 від 04.10.2004 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про те, що договори купівлі-продажу векселів є договорами товарного кредиту та надані підприємству за нульовою ставкою, як повязаній особі, є безпідставним. Вказаними договорами купівлі - продажу не передбачено виплати процентів, а тому вони не можуть підпадати під визначення товарного кредиту. Крім того, нарахування процентів за користування вказаним кредитом, збільшення у свою чергу валового доходу банку та визначення податку на прибуток, а також штрафних санкцій є таким, що суперечить чинному законодавству України.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2004 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2005 року, позов задоволено.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник зазначив, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Крім того, від позивача надійшло клопотання № 2-2/0994 від 24.04.2007 року в якому повідомляється, що у лютому 2007 року відбулася зміна найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства «Обєднаний комерційний банк» на Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень».

В обґрунтування даних доводів позивачем додано до вказаного клопотання копії: змін до статуту Відкритого акціонерного товариства «Обєднаний комерційний банк», свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень», довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

З огляду на вищевикладене, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції здійснює заміну позивача його правонаступником.

Представники сторін в судове засідання не зявились.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено позапланову зустрічну документальну перевірку позивача з питання реалізації цінних паперів на адресу ТОВ «Агро-ТЕР-Лізинг» і подальшому відображенні в обліку заборгованості за період 01.01.2001 року по 01.07.2002 року, за результатами якої складено Акт № 25т/23-620/20685262 від 27.02.2004 року (далі Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003302301/0 від 02.03.2004 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 410126,64 грн., в тому числі: 205063,32 грн. основного платежу та 205063,32 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури апеляційного оскарження скарги позивача залишено без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003302301/2 від 05.08.2004 року; № 0003302301/3 від 04.10.2004 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Агро-ТЕР-Лізинг» було укладено договори купівлі-продажу векселів.

Відповідно до умов пункту 1.2 даних договорів позивач зобовязався передати у власність покупця векселі, а покупець сплатити за них визначену договорами грошову суму.

Так, ТОВ «Агро-ТЕР-Лізинг» зобовязано сплати по договорам № Т/122 від 29.12.2000 року суму 1739914, 75 грн. до 25.12.2006 року; № Т/03 від 09.01.2001 року суму 3120000 грн. до 09.06.2006 року; № Т/14 від 29.01.2001 року суму 375775,67 грн. до 29.06.2006 року; № Т/15 від 30.01.2001 року 2145420 грн. до 29.06.2006 року; № Т/63 від 15.08.2000 року 302626,50 грн. до 31.10.2004 року, 302626,50 грн. до 01.12.2005 року; № Т/121 від 29.12.2000 року 717921,67 грн. до 25.12.2006 року; № Т/116 від 27.12.2000 року 867820,44 грн. до 25.12.2006 року; № Т/115 від 27.12.2000 року суму 2300927,16 грн. до 25.12.2006 року; № Т/16 від 31.01.2001 року 2395020 грн. до 09.06.2006 року.

За висновками податкового органу вказані договори є договорами товарного кредиту, які надані повязаній особі без нарахування відсотків за користування кредитом у звязку з чим банком були отримані збитки. Так, за період 01.10.2001 по 01.07.2002 року встановлено заниження підприємством валового доходу на загальну суму 2028343,68 грн., в 4 кварталі 2001 року на суму 683544,40 грн., в першому кварталі 2002 року 668684,74 грн., в другому кварталі 2002 року на суму 676114,57 грн.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками податкового органу з урахуванням наступного.

Відповідно до підпункту 1.11.2 пункту 1.11 статті 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» товарний кредит товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним або фізичним особам на умовах договору, який передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Отже, основною метою надання товарного кредиту, є відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що в даному випадку сторонами було укладено договори купівлі-продажу векселів на умовах відстрочення платежу.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено фактичне отримання банком прибутку від реалізації векселів.

Відкритим акціонерним товариством «Обєднаний комерційний банк», у свою чергу, було відображено в податковому та бухгалтерському обліках дані про отримання прибутку від вказаних операцій.

Також правомірними є посилання місцевого та апеляційного господарських судів на рішення ДПА України № 5081/6/25-1115 від 04.06.2003 року, відповідно до даних якого визнано помилковим та скасовано рішення ДПІ у м. Сімферополі, яке прийняте на підставі Акта перевірки від 17.12.2002 року про донарахування позивачу податку на прибуток по факту реалізації цінних паперів ТОВ «Агро-ТЕР-Лізинг» на підставі договорів, за якими визначено податкові зобовязання у даній справі.

За вказаних обставин колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів про безпідставність визначення в даному випадку банку зобовязання з податку на прибуток у розмірі 410126,64 грн.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2004 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.02.2005 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий

(підпис)

Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Нечитайло О.М.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар: Савченко А.В.