Рішення № 71664510, 18.01.2018, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/1633/17

Провадження № 2/617/46/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року Вовчанський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Уханьової І.С., при секретарі - Пінчук К.К. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вовчанськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 3722 від 13.09.2017 року, укладений між ТОВ «Єврокар Україна» та ним; визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 3723 від 13.09.2017 року, укладений між ТОВ «Єврокар Україна» та ним, застосувати наслідки недійсності правочину, а саме, повернути йому у натурі все, що відповідач одержав на виконання цих правочинів № 3722, від 13.09.2017 року та № 3723 від 13.09.2017 року, стягнути з Відповідача на його користь 57799,00 гривень. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13.09.2017 року між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 3722 у відповідного до умов якого лізингодавець зобов'язався придбати у власність предмет лізингу - автомобіль марки «LADA», комплектація 219010-011-50, обєм двигуна 1,6; тип КПП: 5 МТ; привід 2WО, та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором, а лізингоодержувач - прийняти і належним чином використовувати предмет лізінгу та у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі на умовах цього договору. В день підписання договору на виконання його умов, він сплатив на рахунок ТОВ «Єврокар Україна» передбачену договором авансову часткову оплату за транспортний засіб в сумі 23290 грн.

13.09.2017 року між ним та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 3723 у відповідного до умов якого лізингодавець зобов'язався придбати у власність предмет лізингу - автомобіль марки «SKODA RAPID», комплектація Aktive, об'єм двигуна 1,2; тип КПП: 5 МТ; привід 2WО, та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором, а лізингоодержувач - прийняти і належним чином використовувати предмет лізингу та у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі на умовах цього договору. В день підписання договору на виконання його умов, він сплатив на рахунок ТОВ «Єврокар Україна» передбачену договором авансову часткову оплату за транспортний засіб в сумі 34509 грн.. Договори фінансового лізингу від 13.09.2017 року № 3722, 3723, нотаріально посвідчені не були, повного виконання договорів не відбулося. Тому він вважає , що зазначені договори фінансового лізингу мають бути визнані судом недійсними через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідченні. Договір лізингу суперечить положенням ЗУ «Про фінансовий лізинг», ЗУ «Про захист прав споживачів», вимогам Цивільного кодексу України, є недійсним і до нього мають бути застосовані наслідки недійсного договору. Вважає, що Договором лізингу забезпечено захист інтересів лише Відповідача, що свідчить про очевидний дисбаланс між правами та обов'язками сторін. Умови Договору лізингу є несправедливими, а сам Договір лізингу був укладений з використанням нечесної підприємницької практики, без нотаріального посвідчення, а тому вважає, що такий Договір в судовому порядку слід визнати недійсним.

В судове засідання позивач не з`явився, проте подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує повністю. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причину неявки суд не сповістив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.09.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна» було укладено договір фінансового лізингу № 3722 у відповідного до умов якого лізингодавець зобов'язався придбати у власність предмет лізингу - автомобіль марки «LADA», комплектація 219010-011-50, обєм двигуна 1,6; тип КПП: 5 МТ; привід 2WО, та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором, а лізингоодержувач - прийняти і належним чином використовувати предмет лізінгу та у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі на умовах цього договору. В день підписання договору на виконання його умов, він сплатив на рахунок ТОВ «Єврокар Україна» передбачену договором авансову часткову оплату за транспортний засіб в сумі 23 290 грн. .(а.с.8-16)

13.09.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна» було укладено договір фінансового лізингу № 3723 у відповідного до умов якого лізингодавець зобов'язався придбати у власність предмет лізингу - автомобіль марки «SKODA RAPID», комплектація Aktive, об'єм двигуна 1,2; тип КПП: 5 МТ; привід 2WО, та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених договором, а лізингоодержувач - прийняти і належним чином використовувати предмет лізингу та у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі на умовах цього договору. В день підписання договору на виконання його умов, він сплатив на рахунок ТОВ «Єврокар Україна» передбачену договором авансову часткову оплату за транспортний засіб в сумі 34 509 грн. (а.с.17-25)

Договір передбачає право отримати предмет лізингу у власність за умови повної сплати вартості автотранспортного засобу та інших витрат.

Відповідно до двох квитанцій від 13 вересня 2017 року № 17,18 позивач на виконання умов Договорів лізингу №3722, 3723 сплатив 57 799.00 гривень. (а.с.6-7)

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 628 ЦК України до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до частини першої статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника)відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною другою статті 806 ЦК України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначає Закон України «Про фінансовий лізинг»

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Суд вбачає, що у договорах лізингу № 3722, 3723, що укладені між позивачем та ТОВ «Єврокар Україна» містяться положення, які є несправедливими та створюють дисбаланс інтересів, а тому мають бути визнані недійсними. Так як, у договорі наявніпосилання на додатки до нього, а саме Додаток 1- зазначає вартість предмету лізингу, Додаток 2 - специфікація, Додаток № 3 - порядок сплати лізингових платежів. Однак суд вбачає, що позивач з додатками до договору ознайомлений не був та, відповідно їх не підписував. Зазначене прямо суперечить ст.18 ЗУ ««Про захист прав споживачів» - установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Крім того , п.3.2.1. договорів містить посилання на те, що лізингодавець вправі, безпідставно, на свій розсуд, вимагати від лізингоодержувача додаткові гарантії у вигляді договору поруки та у подальшому поручителі мають надавати документи на підтвердження їх доходів. Натомість позивач не міг вимагати від ТОВ «Єврокар Україна» жодних гарантій своєчасного надання мені предмету лізингу. Зазначене прямо суперечить п.З ч.Зст. 18 ЗУ ««Про захист прав споживачів» - встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця ; п.З.2.6. договорів містить посилання на те, що лізингодавець вправі, в односторонньому порядку за умови невиконання Лізингоодержувачем умов договору (обов'язку попереднього повідомлення лізингоодержувача не зазначено) розірвати даний договір. Зазначене прямо суперечить п.6 ч.Зст. 18 ЗУ ««Про захист прав споживачів» - надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається ;п.3.3.5 договорів містить посилання на те, що лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати збитки, заподіяні неналежним виконанням своїх зобов'язань. Натомість не встановлено зобов'язання відшкодування збитків за несвоєчасне надання лізингодавцем предмету лізигу. Зазначене прямо суперечить п.16 ч.Зст. 18 ЗУ ««Про захист прав споживачів» - встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» розмір лізингових платежів є істотною умовою договору.

Судом встановлено, що адміністративний платіж та комісія за передачу Предмета лізингу, які передбачені Договором лізингу, виходять за межі переліку платежів, передбачених Законом України «Про фінансовий лізинг».

Верховний Суд України, розглядаючи справу №6-2766цс15 у своїй постанові зазначив, що така умова договору суперечить положенням пункту 4 частини 3 статті 18 Закону України « Про захист прав споживачів», оскільки, надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору - є несправедливою умовою договору.

Відповідно до частини першої статті 808 ЦК України якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізинголавцем продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем і постачальником на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником)( частина друга статті 808 ЦК України).

Судом встановлено, що у Договорі лізингу виключені та обмежені права Позивача, як споживача стосовно Відповідача у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених Договором лізингу та законом, звужені обов'язки відповідача, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг», положеннях Цивільного кодексу України, повністю виключена відповідальність Відповідача за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі Предмета лізингу належної якості, одночасно значно розширені права Відповідача, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Так, згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»: умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Законом України «Про захист прав споживачів», встановлено недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введені в оману споживачів, шляхом пропонування; з метою реалізації однієї продукції до реалізації іншої, позбавлення споживачів достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення.

Згідно з положеннями частини І, пунктів 2, 4, 7 частини третьої, частин 5 та статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім цього, Верховний Суд України, розглядаючи справу №6-2766цс15 прийшов до висновку, що передбачений договором обов'язок сплатити авансовий платіж в розмірі 50 % вартості предмета лізингу, адміністративний платіж в розмірі 10 % вартості предмета лізингу та комісію за передачу предмета лізингу в розмірі 3 % від вартості предмета лізингу містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної із залученням фінансових активів від фізичних осіб і потребує відповідної ліцензії.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З наданих матеріалів позову встановлено, що у Відповідача відсутній спеціальний дозвіл (ліцензії) на надання фінансових послуг з залучення фінансових активів від фізичних осіб. Відповідач на спростування даного твердження жодних доказів до суду не надав.

Також, Верховний Суд України у своїй постанові від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15 зробив правовий висновок про те, що договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи має бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю - продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Як встановлено в судовому засіданні, спірний Договір лізингу нотаріально посвідченим не був.

Оцінивши докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню, ґрунтуються на нормах чинного законодавства і доведені доказами, дослідженими в судовому засіданні, спірні Договори фінансового лізингу укладених 13.09.2017 року між Сторонами слід визнати недійсним та стягнути з Відповідача на користь Позивача кошти в розмірі 57799.00 грн., оскільки в судовому засіданні встановлено, що, спірними Договорами забезпечено захист інтересів лише Відповідача, умови Договору лізингу є несправедливими, а сам Договір лізингу був укладений з використанням нечесної підприємницької практики, а тому в судовому порядку слід захистити порушені права та інтереси Позивача при укладенні спірних Договорів лізингу та визнати їх недійсним.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 704, 80 грн. в дохід Державної судової адміністрації України, оскільки позивач за законом звільняється від їх сплати.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141, 259, 263-265 , ЗУ «Про фінансовий лізинг», ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст.215, 220, 227, 230, 626-628, 799, 806-808 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати Договір фінансового лізингу № 3722 від 13.09.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар України» - недійсним.

Визнати Договір фінансового лізингу № 3723 від 13.09.2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар України» - недійсним.

Застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ТОВ «Єврокар України» (код ЄДРПОУ 40481805 р/р 26007532869 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, інд. номер НОМЕР_1, зареєстрованого по АДРЕСА_1)грошові кошти в сумі 57 799,00 грн. (п'ятдесят сім тисяч сімсот дев'яносто дев'ять гривень 00 копійок).

Стягнути з ТОВ «Єврокар України» (код ЄДРПОУ 40481805 р/р 26007532869 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. на користь Державної судової адміністрації України (рахунок отримувача 31215256700001, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ, 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача : Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, код класифікації доходів бюджету: 22030106)

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 діб з дня проголошення рішення суду.

Суддя -