Постанова № 71659570, 16.01.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2018 рокуСправа № 916/1981/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Жекова В. І.,

суддів: Лашина В. В., Лавриненко Л. В.

(Склад колегії суду визначено згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2017 р.)

при секретарі судового засідання – Чеголя Є.О.,

за участю представників учасників процесу:

ТОВ СГП „Нібулон” – не з’явився,

ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” - не з’явився,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця”

на рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2017 р.

у справі №916/1981/17

за позовом ТОВ СГП „Нібулон”

до ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця”

про стягнення 14 529,28 грн.

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1

час та місце ухвалення рішення: 24.10.2017 р., м. Одеса, пр-т Шевченка,29, господарський суд Одеської області, зал судових засідань №14,

вступну та резолютивну частину рішення проголошено о 14:20

повний текст рішення складений 30.10.2017 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 р. розгляд апеляційної скарги призначений на 27.12.2017 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.12.2017 р. розгляд апеляційної скарги був відкладений на 16.01.2018 р.

Учасники судового процесу, відповідно до ст. 268 ГПК України, належним чином повідомлялись про час і місце розгляду апеляційної скарги.

14.08.2017 р. ТОВ СГП „Нібулон” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” про стягнення 14 529,28 грн. вартості нестачі вантажу (а.с. 3-7), оскільки останнім неналежно виконано зобов’язання, прийняті на себе за договором перевезення вантажу, що спричинило його нестачу у розмірі 1500 кг насіння сої, згідно комерційного акту №415207/27.

Крім того, ТОВ СГП „Нібулон” зазначило, що наявність затиснутого насіння сої у розвантажувальних люках та поглиблення вантажу у вигляді воронки свідчить про течію вантажу (виникнення нестачі) саме під час його перевезення, про що йдеться в акті експертизи РТПП Миколаївської області №120-399 від 22.03.2017 р. та протоколі огляду місця події від 22.03.2017 р., складеному слідчим СВ Заводського ВП ГУНП в Миколаївській області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2017 р. (суддя Желєзна С. П.) позов задоволено, а саме стягнено з ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” на користь ТОВ СГП „Нібулон” 14 529,28 грн. збитків, завданих нестачею вантажу, та 1600 грн. судового збору (а.с. 161-168), оскільки вантаж (насіння сої) було прийнято ПАТ „Українська залізниця” до перевезення без будь-яких зауважень, що підтверджується укладеним 14.03.2017 р. між сторонами по справі договором про перевезення вантажу, а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю.

У рішенні судом також зазначено, що ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” комерційний акт №415207/27 від 22.03.2017 р. було складено із порушенням вимог п.9 Правил складання актів, оскільки залізницею не було описано жодних обставин, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, а нестача вантажу стала результатом утвореного зазору у місці з’єднання кришки і бункера третього розвантажувального люка, що, з урахуванням наявних поглиблень вантажу – порожнин, які були виявлені при знятті пломб, дозволило дійти висновку, що втрата вантажу мала місце під час його перевезення ПАТ „Українська залізниця”.

Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що 17.03.2017 р. вагон №95753323 прибув на станцію призначення - Миколаїв – Вантажний у технічно справному стані з непошкодженими запірно-пломбувальними пристроями, номери яких відповідали вказаним у перевізних документах, та переданий ТОВ СГП „Нібулон” під вивантаження.

Також, апелянт вказав, що вагон було прийнято представниками ТОВ СГП „Нібулон” без зауважень, що підтверджується самим фактом наявності підписаної пам’ятки про подавання вагонів №448, а після прийняття вагону на свою під’їзну колію ТОВ СГП „Нібулон” несе повну відповідальність за збереження вантажу.

Крім того, скаржник зазначив, що про час і місце проведення експертизи ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” повідомлені не були та експертиза була проведена без участі начальника станції, акт експертизи, складений Одеською регіональною торгово – промисловою палатою №120-399 від 22.03.2017 р., є неналежним доказом по справі.

05.12.2017 р. ТОВ СГП „Нібулон” подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а рішення - без змін.

Представники учасників процесу у судове засідання 16.01.2018 р. не з’явилися і судова колегія, враховуючи, що їх явка не визнавалася обов’язковою, вирішила розглянути скаргу за відсутністю учасників процесу.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що, згідно накладної №34939405 від 14.03.2017 р. (а.с. 13) ТОВ „Нібулон” відправило зі станції „Кам’янець-Подільський” на станцію „Миколаїв-Вантажний” Одеської залізниці на власну адресу 14 вагонів з насінням сої, завантаженої навалом, загальною масою 829 150 кг. Зважування вантажу здійснювалось вантажовідправником.

Згідно з пам’яткою №448 про подавання вагонів (а.с. 67), 19.03.2017 р. вагони, навантажені соєю, були прийняті від ПАТ „Українська залізниця” працівником ТОВ „Нібулон”.

Згідно з листом №19/35 від 19.03.2017 р. (а.с. 16), ТОВ „Нібулон” було заявлено начальнику станції Миколаїв-Вантажний про існування обставин невідповідності маси вантажу в розмірі 1500 кг у вагоні №95753323, відправленому за накладною №34939405 від 14.03.2017 р., даним, які зазначені у перевізних документах, та вимагало у начальника станції прийняти участь у перевірці маси вантажу та складанні комерційного акту. При цьому, ТОВ „Нібулон” було повідомлено, що вагон виставлений на під’їзну колію в очікуванні видачі вантажу за участю представників залізниці і вивантажуватись до складання комерційного акту не буде, охорона вагону забезпечується власними силами ТОВ „Нібулон”.

Згідно з листом №126/М від 19.03.2017 р. (а.с. 111), ПАТ „Українська залізниця” повідомила ТОВ „Нібулон”, що вагон №95753323 прибув у технічно справному стані, був оглянутий за участю агента комерційної станції та прийомоздавальника ТОВ „Нібулон”, у зв’язку з чим, підстави для комісійної перевірки масу вантажу відсутні.

20.03.2017 р. ТОВ „Нібулон” звернулось до начальника виробничого підрозділу Херсонської дирекції залізничних перевезень РФ „Одеська залізниця” зі скаргою №3689/3-17/35 на відмову у складанні комерційного акту (а.с. 112).

Згідно з листом №113 від 21.03.2017 р. (а.с. 113) Виробничим підрозділом Херсонської дирекції залізничних перевезень РВ „Одеська залізниця” було повідомлено ТОВ „Нібулон” про відсутність підстав для комісійної видачі вантажу із вагону №95753323 та складання комерційного акту.

22.03.2017 р. на станції Миколаїв-Вантажний вагонним майстром було складено акт №17 про технічний стан вагона (а.с. 66), з якого вбачається, що вагон №95753323 є технічно справним, а втрата вантажу є неможливою.

Згідно з комерційним актом №415207/27 від 22.03.2017 р. (а.с. 14), складеним на станції Миколаїв-Вантажний, вагон №95753323, вантажопідйомністю 70,0 т, який прибув 17.03.2017 р. з поїздом №3615, у технічному стані виявився справним, про що складено акт №17 від 22.03.2017 р., на момент огляду люки щільно закриті, течі вантажу не має. При цьому, маса вантажу, який прибув у вагоні №95753323, на 1500 кг менше, ніж зазначено у документах.

Даний комерційний акт було підписано ТОВ „Нібулон” із зауваженнями, викладеними у додатку №1 до нього (а.с. 15), відповідно до яких вагон №95753323 технічно несправний, виявлено зазор завдовжки 15 см в місці з’єднання кришки і бункера третього розвантажувального люка, в якому є затиснуте насіння сої, що свідчить про течію вантажу під час його перевезення.

Згідно з актом експертизи Торгово-промислової палати Миколаївської області №120-399 від 22.03.2017 р. (а.с. 18-20), за результатами зовнішнього огляду вагона встановлено, що у вагоні з протилежної сторони від штурвалів в нижній частині третього від сходів розвантажувального люка, в місці з’єднання кришки і бункера частково відсутня монтажна піна, де виявлений зазор завдовжки близько 15 см, в якому є затиснуте насіння сої. При знятті пломб у присутності експерта на верхніх завантажувальних люках, при огляді поверхні і місткості вантажу через верхні завантажувальні люки виявлено, що у вагоні №95753323 у 1 та 2 люках поверхня рівна, без заглиблень, між 3 та 4 люками від сходів є поглиблення вантажу – воронка (порожнина) завглибшки до 0,50 м з чітко позначеною смугою по ширині вагону, характерною для стікаючого вантажу, у бік третього розвантажувального люка з протилежної сторони від штурвалів та наявного зазору з затиснутим насінням сої, що підтверджується фотофіксацією.

Також, у висновку експерта зазначено, що при зважуванні і огляді вагону №95753323 за непорушеними пломбами відправника, завантаженого насінням сої, фактична маса нетто складає 57350 кг, що на 1500 кг менше, проти даних, вказаних у накладній №34939405, а щільність закриття третього розвантажувального люка не забезпечує збереження вантажу при транспортуванні.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що в акті експертизи зазначено, що зважування і огляд вагонів здійснювались комісійно з представниками: станції Миколаїв-Вантажний – начальника вантажного району ОСОБА_2, ТОВ „Нібулон” – ОСОБА_3, ОСОБА_4 та за участю слідчого Заводського відділу поліції, хоча підпис ОСОБА_2 відсутній на цьому акті.

Однак, колегія суддів вважає, що місцевим судом обґрунтовано було прийнято до уваги акт експертизи, оскільки з протоколу огляду місця події від 22.03.2017 р., складеного слідчим Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_5, вбачається (а.с. 24-25), що у вивантажувальному люці виявлено затиснуте насіння сої; недостача склала 1,5 тони; у вагоні є поглиблення вантажу, воронка глибиною до 0,5 м, характерна для стікаючого вантажу, тобто встановлені ці ж самі обставини, що й викладені в акті експертизи.

25.04.2017 р. ТОВ „Нібулон” звернулось до ПАТ „Українська залізниця” із претензією №5596/3-17/27 (а.с. 38-40), відповідно до якої ТОВ „Нібулон” просило відшкодувати 14 529,28 грн., завдані нестачею вантажу.

Згідно з листом №14-10/1371 від 07.06.2017 р. (а.с. 42-43), ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” було повідомлено про відсутність підстав для відшкодування вартості нестачі вантажу у розмірі 14 529,28 грн., оскільки на станцію призначення вагон №95753323 прибув без комерційних несправностей та був 19.03.2017 р. прийнятий ТОВ „Нібулон” без зауважень, що підтверджується пам’яткою про подавання вагонів №448 від 19.03.2017 р.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМУ від 06.04.1998 р. №457, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно з п.4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України „Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів” від 21.11.2000 р. №644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.

Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Як вірно вбачив місцевий суд, вантаж (насіння сої) було прийнято ПАТ „Українська залізниця” до перевезення без будь-яких зауважень, що підтверджується укладеним 14.03.2017 р. між сторонами по справі договором про перевезення вантажу (накладною), а, отже, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю.

Згідно зі ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ч.2 ст. 308, ч.3 ст. 310 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення.

Згідно зі ст. 314 ГК України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно зі ст. 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж, зокрема, надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (пункт „а”).

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно зі ст. 115 Статуту, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Згідно з п.3.3 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. №04-5/601, порядок складання комерційних актів передбачено Правилами складання актів. Якщо у комерційному акті відсутній докладний опис обставин, за яких сталося незбереження вантажу, зокрема, про стан запірно-пломбувальних пристроїв та пломб, технічного стану вагона (контейнера) тощо, залізниця несе відповідальність за незбереження вантажу, доки не доведе відсутність своєї вини.

Відповідно до п.2 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Відповідно до п.9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. №334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що, враховуючи вищевикладене, комерційний акт №415207/27 від 22.03.2017 р. було складено з порушенням вимог п.9 Правил складання актів, оскільки залізницею не було описано жодних обставин, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу.

Також, колегія суддів повністю погоджується і з висновком суду першої інстанції відносно того, що нестача вантажу стала результатом утвореного зазору у місці з’єднання кришки і бункера третього розвантажувального люка, що підтверджується актом експертизи Торгово-промислової палати Миколаївської області №120-399 від 22.03.2017 р. та протоколом огляду місця події від 22.03.2017 р., складеним слідчим Заводського відділу поліції ГУ Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_5

Отже, викладені обставини, з урахуванням наявних поглиблень вантажу – воронок (порожнин), які були виявлені при знятті пломб, дозволили місцевому суду дійти обґрунтованого висновку, що втрата вантажу мала місце під час його перевезення ПАТ „Українська залізниця”, тому й відповідальність за нестачу вантажу повинна покладатися на останнє.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5% маси всіх інших вантажів (тобто, в тому числі, для насіння сої).

Згідно до довідки від 26.04.2017 р. №5661/5-17/27 (а.с. 17), вартість однієї тони вантажу (насіння сої) станом на 14.03.2017 р. складає 12 050,00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується зі здійсненим ТОВ „Нібулон” розрахунком вартості вантажу, якого не вистачає, що свідчить про необхідність задоволення позову про стягнення з ПАТ „Українська залізниця” 14 529,28 грн., у зв’язку з нестачею вантажу, оскільки 58 850,00 кг (маса вантажу, переданого до перевезення), 1500 кг (маса вантажу, якого не вистачає), 294,25 кг (природна втрата вантажу (58850 кг * 0,5% / 100%)), 1205,75 (розмір нестачі з урахуванням природної втрати (1500 кг – 294,75)), тому 1205,75 * 12050,00 / 1000 складає 14 529,28 грн.

При цьому, місцевим судом обґрунтовано не взято до уваги доводи ПАТ „Українська залізниця” про наявність підстав для його звільнення від відповідальності за збереження вантажу з моменту підписання ТОВ „Нібулон” пам’ятки про подання вагонів, оскільки таке підписання не може свідчити про відсутність пошкоджень вагону, оскільки Правилами приймання вантажів до перевезення не передбачено обов’язкового відображення у пам’ятці про подавання вагонів інформації про стан вагону у комерційному та технічному відношенні, тобто підстави для звільнення залізниці від відповідальності за незбереження вантажу під час його перевезення відсутні.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду, що ПАТ „Українська залізниця” не було доведено втрати вантажу після його передачі ТОВ „Нібулон”, яким, одразу ж, в день отримання вантажу, було повідомлено про необхідність проведення його комісійного зважування, а також про забезпечення цілодобової охорони вантажу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо того, що втрата вантажу стала результатом неналежного виконання залізницею прийнятих на себе зобов’язань із забезпечення схоронності вантажу під час його перевезення, тобто про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Нібулон” у повному обсязі.

Отже, твердження апелянта щодо того, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення в неповному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для вирішення справи по суті, колегією суддів апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в повному обсязі було досліджено всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано було прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 216,233,238,269,270,273,275,276,281-284 ГПК України,

Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2017 р. у справі №916/1981/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ „Українська залізниця” в особі регіональної філії „Одеська залізниця” – без задоволення.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено та підписано 18.01.2018 р.

Головуючий суддя: Жеков В. І.

Судді: Лашин В. В.

ОСОБА_6