Рішення № 71658797, 17.01.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2018

Справа № 910/20766/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВ'ЄРА-ФІНАНС", м. Київ

про стягнення 120 000,00 грн.

Представники:

від позивача

не з’явились

від відповідача

не з’явились

В судовому засіданні 17.01.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мередіна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВ'ЄРА-ФІНАНС" про стягнення 120 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем зобов’язань за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № Поз28/03-1 6 від 28.03.2016, а саме не повернення позивачу у повному обсязі коштів, що були перераховані ТОВ "РІВ'ЄРА-ФІНАНС на виконання умов вищезазначеного договору, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 120 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2017 порушено провадження у справі № 910/20766/17 та призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2017 суд виправив описку в ухвалі від 24.11.2017, а саме зазначив вірну дату розгляду справи 20.12.2017.

19.12.2017 через відділ діловодства господарського суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, яким відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, а також просив суд розглядати справу за відсутності представника відповідача.

20.12.2017 до канцелярії господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи та про здійснення її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2017 було ухвалено здійснювати розгляд справи №910/20766/17 у порядку спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 17.01.2018.

У судове засідання 17.01.2018 представники сторін не з’явились, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 28.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіна" (надалі- позивач, позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІВ'ЄРА-ФІНАНС" (надалі- відповідач, позичальник) укладено договір позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № Поз28/03-1 6 (надалі – договір), за умовами якого позивач передав у власність відповідачу грошові кошти, а останній зобов’язався повернути їх у визначений договором строк (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору сума позики становить 710 000,00 грн.

Пунктом 5.1. договору передбачено строк повернення позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) до 28 березня 2017 року включно. Зазначений строк може бути змінено за погодженням сторін, що повинно бути оформлено відповідною додатковою угодою до цього договору.

Згідно з п. 5.2. договору вся сума позики повинна бути повернена в межах строку, встановленого п. 5.1. договору. Позичальник має право повернути позику частинами, але в будь-якому випадку, до спливу строку, зазначеної в п.5.1. договору, сума позики повинна бути повернута позикодавцю. Повернення (повністю або в частині) позики здійснюється в безготівковій формі на рахунок позикодавця.

На виконання умов даного договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 710 000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи банківськими виписками.

Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) встановлено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У силу положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем в порушення умов договору було лише частково повернено позику у розмірі 50 000,00 грн., про що свідчить надана позивачем картка рахунку 6851 за січень 2016 – листопад 2017 р. та підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 28.03.2016 по 09.11.2017.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У наданому до суду відзиві відповідач підтвердив факт існування заборгованості за договором позики № Поз28/03-1 6 від 28.03.2016 та визнав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіна" у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Суд відзначає, що визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову є виявом принципів диспозитивності і змагальності.

У разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Аналогічна правова позиція наведена в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції».

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи доводи, наведені у відзиві на позовну заяву, а також те, що визнання позову уповноваженим представником відповідача відповідає вимогам ст. 191 Господарського процесуального кодексу України та такі дії останнього не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв’язку із задоволення судом позовних вимог, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1800,00 грн., згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 191, 236 – 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІВ'ЄРА-ФІНАНС" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 4; ідентифікаційний код 386448605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіна" (03067, м. Київ, вул. Машинобудівна, буд. 37; ідентифікаційний код 39118923) заборгованість у розмірі 120 000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 800 (одна тисяча вісімсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18.01.2018

Суддя Пукшин Л.Г.