Ухвала суду № 71656619, 17.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 766/8195/17

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Майдан С.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Джабурія О.В.

суддів – Вербицької Н.В.

– ОСОБА_1

при секретарі – Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта: ОСОБА_2 (довіреність від 16.01.18 року)

представника позивача: адвоката ОСОБА_3 (угода від 11.05.17 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19» до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради про визнання протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, припису, наказів про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об’єкта до експлуатації,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пересувна механізована колона №19» звернулось з адміністративним позовом до Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради про визнання незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, припису, наказів про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

11.10.2017 р. позивач звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом негайного зупинення дії постанови відповідача № 12 від 14.04.2017 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та негайного зупинення дії наказів відповідача № 35 від 30.03.2017 р. та № 36 від 30.03.2017 р. про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.04.2014 р., скасування реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 03.12.2014 р.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову заявник зазначив, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача до прийняття рішення по суті. Так, оскаржувані рішення відповідача є чинними. Після скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та про готовність об’єкта до експлуатації, будівля знаходиться у невизначеному юридичному стані, що дозволяє відповідачу припинити експлуатацію даної будівлі або подати документи на її знесення. Невжиття заходів забезпечення позову призводить до обмеження господарюючого суб’єкта користуватися та розпоряджатися власним майном, що може потягнути незворотні наслідки (масові позови до ТОВ «ПМК №19» за невиконання зобов’язань за договорами від орендарів будівлі, оскільки площі будівлі здаються орендарям, які здійснюють власну господарську діяльність). Крім того, постанова відповідача № 12 від 14.04.2017 р. є документом, за яким може розпочатись примусове стягнення незаконно накладеного штрафу у розмірі 1 440 000,00 грн., що в свою чергу негативне вплине на фінансове становище підприємства, яке є роботодавцем та регулярно сплачує заробітну плату більш ніж 300 працівникам. Також можливе примусове припинення господарської діяльності торгівельного об’єкту, який розташований у будівлі, призведе до різкого скорочення бази нарахування податків та зборів.

Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову, вважає, що постанова № 12 від 14.04.2017 р. не є виконавчим документом у розумінні ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не містить відмітки про дату набрання законної сили. Крім того, накази відповідача №35 від 30.03.2017 р. та № 36 від 30.03.2017 р. не є підставою чи загрозою для припинення господарської діяльності, а зазначені у позові порушення з боку відповідача є передчасними.

Дослідивши доводи сторін та вивчивши матеріали справи суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонською області від 26.10.2017 р. заяву ТОВ «Пересувна механізована колона №19» про забезпечення позову задоволено.

До остаточного рішення в даній справі зупинено дію наказу Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради № 35 від 30.03.2017 р. про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.04.2014 р. за №083141050461, об’єкт: «Будівництво виставкового центру з торгівельними площами за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, в районі будинку № 4-в».

До остаточного рішення в даній справі зупинено дію наказу Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради № 36 від 30.03.2017 р. про скасування декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 03.12.2014 р. за №143143370402, об’єкт: «Будівництво виставкового центру з торгівельними площами за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, в районі будинку № 4-в».

До остаточного рішення в даній справі зупинено дію постанови Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради №12 від 14.04.2017 р. про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю «пересувна механізована колона № 19» за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

На вказану ухвалу Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради подано апеляційну скаргу.

Апелянт просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26.10.2017 р. та постановити нову, якою у задоволенні заяви ТОВ «ПМК № 19» про забезпечення позову відмовити у повному обсязі. Апелянт вказує на те, що постанова від 14.04.2017 р. про накладення штрафу не є виконавчим документом, до органів ДВС не направлялась у зв’язку з її оскарженням в судовому порядку. Крім того, накази про скасування початку та кінця будівельних робіт не є підставою (загрозою) для припинення господарської діяльності позивача.

Також апелянт зазначає, що порядок знесення самочинно збудованих об’єктів прямо передбачений ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: орган ДАБК видає порушнику (забудовнику) припис про усунення виявлених порушень. Якщо у встановлений строк порушення не усунуте – подається позов до суду про відповідне знесення. Тобто, накази про скасування початку та кінця будівельних робіт жодним чином не впливають на процедуру знесення самочинно збудованого об’єкту. При цьому, відповідно до акту Відділу ДАБК від 29.05.2017 р. у зв’язку із судовим оскарженням припису від 30.03.2017 р. прийнято рішення про призупинення перевірки ТОВ «ПМК №19» (перевірка припису) до закінчення судового оскарження – ухвалення рішення по суті спору.

Таким чином апелянт вважає, що в даному випадку очевидним є факт відсутності загрози порушення прав, свобод та інтересів позивача. За своєю правовою природою оскаржувані накази відповідача є ненормативними актами одноразового застосування у відношенні конкретно визначеної особи і зі своїм прийняттям вичерпали свою дію. Тільки вирішення справи по суті матиме результатом настання певних правових наслідків для позивача.

ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» було подано заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до яких позивач просить залишити апеляційну скаргу на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26.10.2017 р. про забезпечення позову – без задоволення. Позивач вважає доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими та безпідставними.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є замовником об’єкта будівництва – виставкового центру з торгівельними площами за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, в районі будинку №4-в.

Позаплановою перевіркою у період з 22.03.2017 р. по 28.03.2017 р. та з 29.03.2017 р. по 30.03.2017 р. у порядку державного архітектурно-будівельного нагляду на вказаному об’єкті було встановлено порушення вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» за результатами якої відповідачем складено акт від 30.03.2017 р., протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 30.03.2017 р. № 3, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30.03.2017 р., яким вимагається до 28.07.2017 р. усунути допущені порушення.

Відповідно до наказу відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради від 30.03.2017 р. №35 скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 15.04.2014 р. за № 083141050461, об’єкт: «Будівництво виставкового центру з торгівельними площами за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, в районі будинку № 4-в.

Відповідно до наказу відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради від 30.03.2017 р. №36 скасовано реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 03.12.2014 р. за № 143143370402, об’єкт: «Будівництво виставкового центру з торгівельними площами за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, в районі будинку № 4-в.

Постановою начальника відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради ОСОБА_4 від 14.04.2017 р. визнано ТОВ «Пересувна механізована колона № 19» винним у вчиненні правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 1 444 000 грн.

Позивач вважає, що вказані висновки та рішення відповідача безпідставними, оскільки на вищевказаний об’єкт будівництва були отримані містобудівні умови, проектна документація складена та затверджена у встановленому законом порядку, до набрання чинності ДБН1.1-12:2014, на порушення яких вказує відповідач.

У заяві про забезпечення позову вказується на те, що у зв’язку з прийняттям відповідачем оскаржуваних рішень у позивача виникають обмеження щодо користування та розпорядження власним майном, що може призвести до незворотних наслідків. Припинення господарської діяльності у вказаній будівлі, оскільки скасована декларація про готовність об’єкту до експлуатації, призведе до подання позовів від орендарів зазначеної будівлі, так як площі приміщення здаються в оренду та останні здійснюють там свою господарську діяльність. У зв’язку з цим заявник вважає, що забезпечення позову на даний час є єдиною можливістю захистити права від спірних рішень відповідача.

ОСОБА_5 ПРАВА

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією чи бездіяльністю.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов’язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до роз’яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, обов’язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї із таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Крім того, 18.01.2017 р. Верховний Суд України, розглядаючи справу № 6-2552цс16 зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадження якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконання такого рішення.

Забезпечення позову по суті – це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника).

Судам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Враховуючи викладені підстави правозастосування колегія суддів погоджується з висновком суду першої про наявність передумов для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних рішень відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради, оскільки аналіз обставин справи свідчить про наявність дійсного спору поміж учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої фінансової шкоди позивачу.

Колегія суддів також звертає увагу на недопустимість порушення принципу «Легітимних (законних) очікувань».

У матеріально-правовому сенсі легітимні очікування суб’єктів мають захищатися від непередбачуваних змін законодавства, яким встановлено відповідний правовий режим (власності, інвестиційної діяльності тощо). У процедурному ж сенсі легітимні очікування стосуються однакової та послідовної правозастосовної практики, уникнення вибіркового правосуддя.

В цьому сенсі легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип захисту легітимних очікувань є невід’ємним елементом комунітарного права ЄС, одним з фундаментальних правових принципів, тісно пов’язаних із принципом правової визначеності. Він забезпечує особам, які перебувають під дією права ЄС, можливість вибудовувати свою поведінку, покладаючись на заходи Союзу та поведінку його службовців. Концепція легітимних очікувань має розглядатися також в світлі міжнародно-правового стандарту справедливого та рівного ставлення.

В даному ж випадку вбачається, що позивачу спочатку було погоджено всю необхідну документацію та проект будівництва, зареєстровано декларації про початок виконання будівельних робіт та, в подальшому, про готовність об’єкту до експлуатації, у зв’язку з чим об’єкт був введений до експлуатації та розпочато господарську діяльність у вищезазначеній будівлі. Проте, в подальшому вказані декларації були скасовані, у зв’язку з чим позивач був обмежений у праві користування та розпорядження власним майном.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають положенням КАС України, та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що ухвала підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Нікопольської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 26 жовтня 2017 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 18.01.2018 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: К.В. Кравченко