Постанова № 71656595, 17.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/10289/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

ОСОБА_1,

з участю секретаря судового засідання Чигер І.І.,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року (прийняту у місті Тернополі суддею Братасюком В.М.) в адміністративній справі № 607/5927/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити дії,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі – ГУ ПФУ в Тернопільській області), у якому просив визнати протиправним скасування ГУ ПФУ в Тернопільській області підвищення на 10% до його основної пенсії та зобов’язати відповідача відновити збільшення розміру основної пенсії за вислугу років на 10% відповідних сум грошового забезпечення.

Позов обґрунтовував тим, що у серпні 2016 року, ознайомившись зі своєю пенсійною справою він виявив, що після грудня 2006 року йому зменшили розмір нарахування основної пенсії з 68% до 58%, не врахувавши 10% надбавки, як ліквідатору аварії на Чорнобильській АЕС (далі – ЧАЕС) I категорії. Вважає такі дії відповідача незаконними та такими, що суттєво порушують його права, оскільки пенсія йому призначена 16.02.2005 за вислугу років на підставі пунктів «а» і «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 (далі – Закон № 2262-XII), в чинній на той час редакції, яка передбачала збільшення розміру пенсії на 10% як ліквідатору аварії на ЧАЕС I категорії. Тому розмір його основної пенсії повинен складати 68% незалежно від зміни редакції цього Закону.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило ГУ ПФУ в Тернопільській області, яке вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що перерахунок пенсії позивачу здійснено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та нових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу», якою було встановлено нові умови грошового забезпечення для військовослужбовців. На момент перерахунку пенсії стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вже не містила норми про 10% надбавку до пенсії, як ліквідатору аварії на ЧАЕС I категорії, тому така надбавка не враховувалась під час перерахунку пенсії. Крім того, ГУ ПФУ в Тернопільській області не зменшувало розмір пенсії позивача, а лише приводило її у відповідність до норм чинного законодавства, після чого вона навіть збільшилась.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, який вважає рішення суду першої інстанції правомірним, а доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Як встановлено судом, з 16.02.2005 ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області і йому була призначена пенсія за вислугу років на основі пунктів «а» і «в» статті 13 Закону № 2262-XII (чинної на той час редакції), а саме: 55% у зв’язку зі звільненням у відставку, 3% за рік вислуги понад 20 років та збільшення розміру пенсії на 5% як ліквідатору аварії на ЧАЕС II категорії. Надалі, з 01.06.2005 до основного розміру пенсії добавлено 5% як ліквідатору аварії на ЧАЕС І категорії, що передбачалося пунктом «в» статті 13 і розмір основної пенсії склав 68%.

На підставі частини третьої статті 63 Закону № 2262-XII та у зв’язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка визначала нові умови грошового забезпечення військовослужбовців, з 1 січня 2008 року позивачу було проведено перерахунок пенсії.

Оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії стаття 13 Закону № 2262-XII не передбачала 10-процентне збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії І, при перерахунку пенсії позивача наведену 10-процентну надбавку враховано не було.

Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення, оскільки основна пенсія позивача, зі збільшенням на 10% відповідних сум грошового забезпечення, була призначена йому до набуття чинності Закону № 3591-IV.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту «а» 13 Закону № 2262-XII (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років – 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров’я – 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років – 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Крім того, згідно положень пункту «в» статті 13 Закону № 2262-XII зазначеним особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 – на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Надалі, пунктом 9 Закону № 3591-IV (набрав чинності 29 квітня 2006 року) внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-XII, зокрема, змінено редакцію пункту «в» цієї статті, а саме виключено можливість збільшення основної пенсії на 10% відповідних сум грошового забезпечення для осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Підставою перерахунку всіх призначених за Законом № 2262-ХІІ пенсій згідно з пунктом 3 статті 63 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Нові види грошового забезпечення військовослужбовців були визначені постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», яка набирала чинності з дня втрати чинності указами Президента України, що визначали умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 1 січня 2008 року.

Порядок перерахунку пенсій з 1 січня 2008 року регулювався Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, згідно з пунктом 1 якого перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв’язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Пунктом 5 цього Порядку передбачались нові види грошового забезпечення, які враховуються для перерахунку пенсії.

Крім того передбачалось, що додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), для перерахунку пенсії не враховуються.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії, а саме з 1 січня 2008 року, стаття 13 Закону № 2262-ХІІ не передбачала 10-процентне збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України була відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10-процентної доплати для позивача у ГУПФУ в Тернопільській області не було.

Крім того, ці зміни в законодавстві не призвели до зниження пенсійних виплат, а навпаки привели до їх збільшення, що нівелює можливе порушення прав позивача.

За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

Керуючись ст.ст.229, 310, 315, 317, .321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 серпня 2017 року в адміністративній справі № 607/5927/17 скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити дії відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Постанова в повному обсязі складена 17 січня 2018 року.