Постанова № 71656594, 11.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11080/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України, ОСОБА_1 оборони України, Державного підприємства ОСОБА_1 оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Львівська міська рада про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року (суддя Братичак У.В., м. Львів, повний текст виготовлено 22.09.2015 року)

В С Т А Н О В И В:

14 липня 2015 року перший заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави - ОСОБА_1 оборони України в особі його органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Державного підприємства ОСОБА_1 оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області неправомірно відмовила позивачу у наданні висновку (подання) про повернення Державному підприємству ОСОБА_1 оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» з місцевого бюджету помилково сплачених коштів в сумі 137948,94 грн для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів щодо їх перерахування підприємству. Позивачем у період з 01.01.2012 по червень 2013 сплачено відповідачу орендну плату за земельну ділянку площею 1,74 га на суму 137948,94 грн, що підтверджується платіжними дорученнями. Оскільки право позивача на спірну земельну ділянку припинилося 09.12.2011, то помилково надмірно сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику податку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо неподання висновку (подання) про повернення державному підприємству ОСОБА_1 оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» з місцевого бюджету помилково сплачених коштів в сумі 137948 грн 94 коп. для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подати висновок (подання) про повернення державному підприємству ОСОБА_1 оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» з місцевого бюджету помилково сплачених коштів в сумі 137948 грн 94 коп. для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така є незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги апелянт зазначає, що згідно з п. 14.1.182 ст. 182 ПК України обов’язковою умовою визначення помилково сплачених грошових зобов’язань є їх сплата юридичними або фізичними особами, що не є платниками таких грошових зобов’язань. Однак, під час сплати податкового зобов’язання з плати за землю, позивач був платником таких грошових зобов’язань. У зв’язку з цим, вказує апелянт на помилковість твердження позивача про те, що сплачені позивачем кошти, згідно поданої річної податкової декларації за 2012 рік, є помилково сплаченими коштами. Крім цього, судом першої інстанції також безпідставно не взято до уваги те, що уточнюючий розрахунок до податкової декларації за 2012 рік позивач скерував в ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з порушенням строків встановлених п. 50.1 ст. 50 ПК України, а тому уточнюючий розрахунок не був прийнятий контролюючим органом. Отже, спірна сума коштів 137948,94 грн не відображена в картці платника податків в переплаті. Оскільки сума 137948,94 грн не є помилково чи надміру сплаченою сумою грошового зобов’язання, а тому правомірними є дії відповідача щодо неподання висновку (подання) про повернення позивачу коштів.

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» та ОСОБА_1 оборони України подали заперечення на апеляційну скаргу. Просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач вважає, що наявні всі передбачені законом підстави для задоволення позову, адже податковий орган всупереч нормам Податкового кодексу України не повернув підприємству помилково сплачені платежі.

Львівським апеляційним адміністративним судом за клопотанням відповідача було здійснено заміну відповідача на Личаківську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Представник відповідача ОСОБА_2 суду пояснила, що з облікової картки позивача платника податків по орендній платі за землю за 2015 рік вбачається, що було подано уточнюючі податкові декларації з плати за землю за січень – червень 2013 року, якими зменшено податкове зобов’язання по оредній платі за землю за 2013 рік на загальну суму 45982,98 грн. Станом на 31 липня 2015 року рахувалася саме ця переплата. Зауважила, що станом на момент подання заяв про повернення коштів за позивачем рахувалася переплата 4484,55 грн.

Представники позивача ОСОБА_1 оборони України ОСОБА_3, Державного підприємства ОСОБА_1 оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» ОСОБА_4, та представники військової прокуратури Західного регіону України заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та пояснили, що суд правомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, зобов’язавши податковий орган повернути надміру сплачені кошти.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» (як Орендарем) та Львівською міською радою (як Орендодавцем) було укладено договір оренди землі від 22.02.2005, відповідно до якого Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,74 га., розташовану за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 134 для будівництва житлового кварталу, строком на 10 років до 16.12.2014 (том 1 а.с. 15-18, 19-35).

У подальшому на цій земельній ділянці було збудовано комплексний житловий мікрорайон (квартал) та 21.12.2007 і 18.12.2008 прийнято в експлуатацію об’єкти першої та другої черги, згідно актів державної приймальної комісії. Власниками квартир та нежитлових приміщень зазначеного житлового комплексу було створено ОСББ «Золоті Ворота».

09.12.2011 ТзОВ «Будімекс», згідно з актом приймання-передачі на підставі договору на пайову участь у будівництві житла від 27.12.2004 передало, а ОСББ «Золоті ворота» прийняло на баланс активи першої та другої черги житлового комплексу по вул. Шевченка, 134 у м. Львові.

ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» до контролюючого органу була подана звітна річна податкова декларація за 2012 рік №9005918730, якою задекларовано суму 91965,96 грн (по 7663,83 грн щомісячно). Вказані суми були самостійно сплачені декларантом. Аналогічно позивачем було самостійно сплачено задекларовані суми орендної плати в розмірі 7663,83 грн щомісячно за період січень - червень 2013 року, що загалом становить 45982,98 грн.

У період з січня 2012 року по червень 2013 року позивачем ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» було сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку площею 1,74 га. на суму 137948,94 грн згідно зазначеного вище договору оренди землі від 22.02.2005 (том 1 а.с. 59-67).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.2013, яке набрало законної сили 04.11.2013, у справі № 914/3431/13, визнано припиненим право оренди ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» земельної ділянки за договором оренди землі, укладеного 22.02.2005 між ДП МОУ України «Львівський завод збірних конструкцій» та Львівською міською радою (том 1 а.с. 9-14).

Також судом встановлено, що ДП МОУ України «Львівський завод збірних конструкцій» звертався до відповідача ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з вимогою № 49 від 21.01.2015 та заявами № 191 від 05.03.2015 та № 450 від 26.05.2015 щодо повернення отриманих від ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій» коштів за орендну плату земельної ділянки площею 1,74 га. в розмірі 137948,94 грн за період січня 2012 по червень 2013 року (том 1 а.с. 35, 39, 40).

Відповідач листами відмовив позивачу у поверненні переплати у сумі 137948,94 грн, мотивуючи тим, що за даними ІС «Податковий блок» в ІКПП по орендній платі за землю з юридичних осіб станом на 26.06.2015 рахується переплата в сумі 4484,55 грн.

Позивач 25.06.2015 направив податковому органу уточнюючі податкові декларації за 2012 рік, за січень 2013 року, за лютий 2013 року, за березень 2013 року, за квітень 2013 року, за травень 2013 року та за червень 2013 року (том 1 а.с. 72), з яких було відмовлено у прийнятті податкової декларації за 2012 рік (том 1 а.с. 188).

Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України встановлено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Помилково сплачені грошові зобов'язання, в силу вимог пп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Надміру сплачені грошові зобов'язання, згідно приписів пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Така податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання, та подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 48.1 ст. 48, п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України).

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкове зобов'язання визначене самостійно платником в податковій декларації за приписами п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент уточнення розрахунків з податкових зобов'язань по ПДВ) передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Приписами статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності в межах 1095 календарних днів.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати сплачені позивачем кошти за 2012 рік помилково сплаченими та/або надміру сплаченими.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2017 року, з облікової картки платника податків по оредній платі за землю за 2015 рік Державним підприємством ОСОБА_1 оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» подано уточнюючі податкові декларації з плати за землю за січень-червень 2013 року, якими зменшено податкове зобов’язання за 2013 рік на загальну суму 45982,98 грн, а саме:

- уточнюючою податковою декларацією по земельному податку №1500000251165 від 28 липня 2015 року зменшено податкове зобов’язання по оредній платі за землю за травень 2013 року на 7663,63 грн;

- уточнюючою податковоюдекларацією по земельному податку №1500000251157 від 28 липня 2015 року зменшено податкове зобов’язання по оредній платі за землю за січень 2013 року на 7663,63 грн;

- уточнюючою податковоюдекларацією по земельному податку №1500000251159 від 28 липня 2015 року зменшено податкове зобов’язання по оредній платі за землю за лютий 2013 року на 7663,63 грн;

- уточнюючою податковоюдекларацією по земельному податку №1500000251167 від 28 липня 2015 року зменшено податкове зобов’язання по оредній платі за землю за червень 2013 року на 7663,63 грн;

- уточнюючою податковоюдекларацією по земельному податку №1500000251163 від 28 липня 2015 року зменшено податкове зобов»язання по оредній платі за землю за квітень 2013 року на 7663,63 грн.;

- уточнюючою податковоюдекларацією по земельному податку №1500000251161 від 28 липня 2015 року зменшено податкове зобов’язання по оредній платі за землю за березень 2013 року на 7663,63 грн.

Ці декларації були прийняті податковим органом і за позивачем рахувалася переплата за січень-червень 2013 року в сумі 45982,98 грн.

Подані позивачем заяви у 2015 році про повернення надміру сплачених коштів (в тому числі сплачених за 2013 рік) відкликані не були і намір платника отримати вищевказані кошти залишився чиним.

Отже, на момент вирішення справи в суді першої інстанції позивач мав право на повернення йому коштів в сумі 45982,98 грн.

Відповідно до положень Порядку виконання державного бюджету за доходами, затвердженого наказом Державного казначейства України №131 від 19 грудня 2000 року, повернення надмірно та/або помилково сплачених платежів, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету, здійснюється органами Державного казначейства на підставі висновків органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету та за рішеннями судових органів.

Відповідно до п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України № 226 від 10 грудня 2002 року, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України та органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи, за підписом керівника установи або його заступників відповідно до їх компетенції з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків з ДРФО, або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Разом з тим, відповідач за наявності заяв та після подання уточнюючих декларацій, згідно яких рахується переплата, не вчинив заходів для повернення позивачу належних йому коштів в сумі 45982,98 грн.

Тому в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо повернення коштів, сплачених у 2012 році у задоволенні позову слід відмовити з вказаних раніше підстав.

Отже, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття помилкового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

А тому, апеляційну скаргу слід задовольнити частково та скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду з прийняттям нового судового рішення - про часткове задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі № 813/3687/15 – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області щодо неподання висновку про повернення державному підприємству ОСОБА_1 оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» з місцевого бюджету помилково сплачених коштів в сумі 45982 (сорок п’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) гривні 98 (дев’яносто вісім) копійок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зобов'язати Личаківську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подати висновок про повернення державному підприємству ОСОБА_1 оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» з місцевого бюджету помилково сплачених коштів в сумі 45982 (сорок п’ять тисяч дев’ятсот вісімдесят дві) гривні 98 (дев’яносто вісім) копійок для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді В.Я. Макарик

ОСОБА_5

Повний текст виготовлено 16 січня 2018 року.